Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №314/2186/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 31.07.2026 Справа № 314/2186/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/2186/26 Головуючий у 1-й інстанції - Кіяшко В. О.

Провадження № 33/807/1017/26 Доповідач у 2-й інстанції - Холод Р. С.

Категорія ч. 5 ст. 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р. С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Прасолової М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Прасолової М. В. на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 червня 2026 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто судовий збір.

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що 12 квітня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODA OKTAVIA», номерний знак НОМЕР_1 , по трасі М18, 263 км, не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху. Правопорушення ОСОБА_1 вчинено повторно протягом року після притягнення останнього за ч.2 ст.126 КУпАП (постанова серії ЕНА №6452831 від 03.01.2026).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисник Прасолова М. В. просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження своїх доводів апелянт зазначає, що:

-зупинка транспортного засобу була здійснена працівниками поліції без законних підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому всі подальші процесуальні дії та складені за їх результатами документи не можуть бути визнані допустимими доказами;

-у справі відсутні докази фактичного керування транспортним засобом, оскільки відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не фіксують моменту руху автомобіля, а лише подальше спілкування з водієм та оформлення матеріалів адміністративного провадження;

-не надано належної оцінки поясненням ОСОБА_1 , його статусу військовослужбовця та обставинам виконання ним службового завдання. На думку захисника, дії останнього були зумовлені виконанням бойового розпорядження, а тому підлягають оцінці з урахуванням положень ст. 17, 18 КУпАП щодо крайньої необхідності.

У зв`язку з наведеним захисник вважає, що розгляд справи судом першої інстанції проведено неповно, необ`єктивно та з порушенням вимог законодавства.

28 липня 2026 року до суду від захисника Прасолової М. В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи Запорізьким апеляційним судом тримісячного строку, встановленого законом для накладення адміністративного стягнення.

Позиції учасників судового провадження

У судове засідання, призначене на 31 липня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Прасолова М. В. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином.

Зокрема, ОСОБА_1 викликався до суду шляхом надсилання SMS-повідомлення за номером телефону, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно з довідкою про доставку повідомлення у додатку «Viber» зазначене повідомлення доставлено адресату 21.07.2026 року.

Захиснику Прасоловій М. В. судову повістку надіслано до її електронного кабінету 21.07.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 чи його захисника до суду не надходило.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд враховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, згідно якої право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Під час прийняття вказаного рішення суддя також враховував положення ч.2 ст.268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП не є обов`язковою.

З огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника Прасолової М. В. про судове засідання, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також вимоги статті 268 КУпАП і наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суддя дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаних осіб.

Мотиви судді

Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та ін.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляд справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Висновки судді першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №638606 від 12 квітня 2026 року, підтверджується:

- даними постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6452831 від 03 січня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 4);

- даними відеозапису (відеофайл «ЕПР1№638595 ЕПР1№638606») з нагрудних камер поліцейських, згідно яких зафіксовано рух транспортного засобу «SKODA OKTAVIA», номерний знак НОМЕР_2 (час відеозапису: 0:00:11 - 0:00:19). Після зупинки транспортного засобу, було встановлено особу водія- ОСОБА_1 , який на вимогу поліцейського надати водійське посвідчення повідомив, що у нього посвідчення відсутнє (час відеозапису: 0:03:42). У подальшому водій пояснив поліцейським, що для відновлення права на керування транспортними засобами йому необхідно повторно скласти відповідні іспити (час відеозапису 0:05:36). Після цього поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, на що останній не висловив заперечень або зауважень, а також роз`яснив останньому його права (час відеозапису: 0:16:31 - 0:17:40) (а. с. 9);

- архівом правопорушень з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України АРМОР (а. с. 8).

Таким чином, суддя першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З такими висновками судді першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.

Щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу

Доводи апелянта про порушення поліцейськими положень ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», оскільки він був зупинений без повідомлення причини зупинки, суддя апеляційного суду вважає безпідставними.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно до приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час події, яка зафіксована в протоколі за участю ОСОБА_1 . Згідно відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту співробітниками поліції для перевірки. Однак, поліцейський під час спілкування з ОСОБА_1 виявив, що останній не має права керування транспортним засобом.

Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей про оскарження дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 267 КУпАП.

Крім того, з огляду на предмет дослідження в межах складеного стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП підстави зупинки не мають вирішального значення і не впливають на інкриміновані водію обставини з приводу недотримання останнім вимог п. 2.1а ПДР.

Щодо факту керування транспортним засобом

Доводи захисника про відсутність у матеріалах справи належних доказів фактичного керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, на якому зафіксовано рух зазначеного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та його подальшу зупинку (час відеозапису: 0:00:11 - 0:00:19).

Щодо доводів захисника про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані крайньої необхідності

Відповідно до вимог ст.18 КУпАП, крайня необхідність не є адміністративним правопорушенням. Це дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є:

- вчинення дії з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління;

- якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами;

- якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Лише за сукупності наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 КУпАП.

Разом із тим матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 стану крайньої необхідності.

Крім того, під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про те, що керував транспортним засобом у стані крайньої необхідності, а відповідних відомостей матеріали справи не містять.

За таких обставин суддя апеляційного суду дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання того, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому діяння у стані крайньої необхідності.

Щодо клопотання про закриття провадження

Відповідно до положень ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Згідно з п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд здійснює перегляд справи, а не її розгляд по суті.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє її законність та обґрунтованість у межах доводів апеляційної скарги.

Сам по собі факт спливу строку накладення адміністративного стягнення після ухвалення постанови судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду справи не є самостійною підставою для її скасування та закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, клопотання захисника про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності задоволенню не підлягає.

Таким чином, з огляду на вищенаведене при апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є доведеною поза розумним сумнівом.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови судді і закриття провадження по справі з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, суддя апеляційного суду не вбачає, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції без змін.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Прасолової Марії Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 червня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод