Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №337/2226/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 28.07.2026 Справа № 337/2226/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/2226/26 Головуючий у І інстанції: Мурашова Н.А.

Провадження № 22-ц/807/1641/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

Провадження № 22-ц/807/1641/26-2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Онищенка Е.А.,

секретар Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року та на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водоканал»про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП «Водоканал»про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначено, що 05 січня 2021 року КП «Водоканал» незаконно зняв з обліку встановлений в його квартирі в 2003 році лічильник холодного водопостачання, оскільки він відмовився провести періодичну повірку за свій рахунок, хоча відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки, результати вимірювання яких використовуються для розрахунків за спожиті теплову енергію та воду, повністю покладено на суб`єктів господарювання, що надають такі послуги.

З того часу, на думку ОСОБА_3 , відповідач незаконно нараховує до сплати за послуги холодного водопостачання та водовідведення не за показаннями його лічильника, а за тарифами.

Незважаючи на те, що він щомісячно оплачує вказані послуги за показами лічильника – по 17,80 грн за 1 куб.м та додатково 10,56 грн, станом на 01.03.2026 відповідач нарахував йому до сплати 16637,54 грн.

ОСОБА_2 зазначав, що тривалий час відповідач вчиняє кримінальне правопорушення, передбачене ст.190 КК України, у зв`язку з чим він звертався із заявами до правоохоронних органів та суду. 31.05.2021 його було визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12021087070000314 за ст.190 КК України. Але досудове розслідування постійно блокується сектором дізнання за сприяння прокуратури.

Також ОСОБА_2 зазначав, що двічі подавав позовні заяви до суду про визнання протиправними дій КП «Водоканал» щодо зняття з обліку лічильника холодної води, просив зобов`язати відповідача взяти лічильник на облік та відшкодування йому спричинену моральну шкоду. Однак рішеннями Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26.01.2022 (суддя Кучерук І.Г.) та від 20.02.2025 (суддя Котляр А.М.) в задоволенні його вимог було відмовлено. Апеляційний суд погодився з цими рішеннями, а його апеляційні скарги відхилив. Суди послались на те, що КП «Водоканал» правомірно нараховує плату за вказані послуги за нормою водоспоживання, як без лічильника, оскільки абонент не надав доступу до лічильника, що підтверджено фейковими актами. Але, на думку позивача, такі висновки суду суперечать положенням ч.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Втретє він вирішив звернутися до суду з цим позовом в надії на справедливий захист його порушених прав.

Мотивуючи отримання моральної шкоди, яку він оцінює в 50000 грн., ОСОБА_2 зазначав, що тривалий час: з 05.01.2021 і до цього часу його ритм життя через незаконні дії відповідача значно погіршився, він вимушений звертатися за захистом своїх прав до правоохоронних органів та суду, перебуває в постійному нервовому напруженні, при тому, що йому 87 років, має онкозахворювання та інші вікові захворювання.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_2 просив суд відповідно до ст. 55 Конституції України, захистити його порушені права споживача послуг КП «Водоканал», а саме: зобов`язати КП «Водоканал» взяти на облік незаконно знятий ним 05.01.2021 лічильник холодного водопостачання; зобов`язати КП «Водоканал» нараховувати до оплати за надані послуги водопостачання і водовідведення за існуючими тарифами; скасувати незаконно нараховані станом на лютий 2026 року 16637,54грн.; зобов`язати КП «Водоканал» відшкодувати завдану йому моральну шкоду за період з 05.01.2021 по теперішній час в сумі 50000,00грн.

Ухвалою від 18 травня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя закрив провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання взяти на облік незаконно знятий з обліку 05.01.2021 лічильник холодного водопостачання.

Рішенням від 18 травня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року, а також ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позовної заяви, ОСОБА_3 зазначає, що відповідач не виконує п. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», в якій встановлено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання.

За твердженням ОСОБА_4 , суд проігнорував вищезазначену норму закону та дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не порушив вимоги законодавства, здійснюючи нарахування за спожиту холодну воду за відповідними нормами водоспоживання.

Незаконні дії відповідача завдали йому моральну шкоду, оскільки він змушений доводити, що не порушував вимоги Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», вимушений звертатись до правоохоронних органів, до суду, зазнав глибоких душевних страждань, перебуває у постійній нервовій напрузі, є особою пенсійного віку та страждає на онкологічне захворювання. Завдану йому моральну шкоду позивач оцінив у 50000 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні ОСОБА_3 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваних судових рішень та повному задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на лютий 2026 квартира позивача на обладнана лічильником холодної води, жодних заяв про взяття на облік лічильника холодної води (нового чи того, що пройшов періодичну повірку) позивач до відповідача не подавав, що сторонами не оспорювалось, суд вважає здійснені відповідачем, виходячи з норм водоспоживання, нарахування в сумі 16637,54грн., законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підстави для їх скасування та зобов`язання відповідача нараховувати плату за послуги за показниками лічильника відсутні.

Закриваючи в провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання взяти на облік незаконно знятий з обліку 05.01.2021 лічильник холодного водопостачання на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що предмет та підстави позовів ОСОБА_3 у цивільних справах ЄУН 337/3413/21 та ЄУН 337/4923/24, в яких є такі, що набрали законної сили, рішення суду, та у цій справі, є однаковими (тотожними), зокрема, в частині зобов`язання відповідача взяти на облік незаконно знятий з обліку 05.01.2021 лічильник холодного водопостачання.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що КП «Водоканал» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у м. Запоріжжі.

ОСОБА_3 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , яка підключена до мережі централізованого холодного водопостачання і водовідведення, на неї відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2022 у справі № 337/3413/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до КП «Водоканал» про зобов`язання відновити незаконно знятий 05.01.2021 з обліку лічильник холодного водопостачання та відшкодування моральної шкоди у розмірі 230000 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24.05.2022 вказане рішення суду залишено без змін.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2025 у справі № 337/4923/24 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до КП «Водоканал» про визнання протиправним зняття з обліку 05.01.2021 лічильника холодного водопостачання, визнання протиправними рахунків на оплату послуг центрального водопостачання без показників лічильника станом на липень 2024 року в сумі 9231,63 грн, зобов`язання взяти на облік незаконно знятий з обліку 05.01.2021 лічильник холодного водопостачання та відшкодувати моральну шкоду в сумі 600000 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13.05.2025 вказане рішення суду залишено без змін.

Вказаними рішеннями встановлено, що у квартирі позивача ОСОБА_3 був встановлений індивідуальний лічильник холодної води, остання повірка якого відбулась 06.02.2015. КП «Водоканал» в 2020 році неодноразово повідомляв позивача про необхідність здійснення повірки приладу обліку води та порядок нарахувань за надані послуги в разі нездійснення такої повірки. Однак періодична повірка лічильника води позивачем не проведена, у зв`язку з чим з січня 2021 року КП «Водоканал» здійснює нарахування позивачу плати, виходячи із затверджених норм водоспоживання.

При цьому, суди виснували, що у КП «Водоканал» як виконавця відповідної житлово-комунальної послуги відсутній обов`язок щодо проведення періодичної повірки лічильника холодної води, взятого на абонентський облік, за власний рахунок. На час виникнення необхідності проведення періодичної повірки приладу обліку холодної води, який встановлено у квартирі позивача, така повірка мала бути здійснена за рахунок позивача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік, якщо вони пройшли періодичну повірку. Проте, оскільки лічильник холодної води, встановлений за адресою: АДРЕСА_2 , періодичну повірку не пройшов, підстав брати його на облік та здійснювати нарахування плати за показниками лічильниками у КП «Водоканал» не було. Отже, КП «Водоканал» не порушував вимог чинного законодавства, здійснюючи нарахування за надані послуги позивачу згідно із встановленою нормою водоспоживання.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені вищевказаними судовими рішеннями у цивільних справах № 337/3413/21 та № 337/4923/24 щодо правомірності дій КП «Водоканал» зі зняття з обліку лічильника води в квартирі позивача ОСОБА_3 у зв`язку з не проведенням ним періодичної повірки і здійснення з січня 2021 нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за нормами споживання, не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

За змістом вказаних судових рішень в обох цивільних справах предметом позову ОСОБА_3 до КП «Водоканал» було, зокрема, зобов`язання КП «Водоканал» взяти на облік незаконно знятий з обліку 05.01.2021 лічильник холодного водопостачання за адресою: АДРЕСА_2 .

Як встановив суд першої інстанції, указані вимоги позивач ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що періодична повірка лічильника води здійснюється за рахунок суб`єктів господарювання, тобто КП «Водоканал», тому підприємство не мало права вимагати від нього проведення періодичної повірки лічильника за власний рахунок та знімати лічильник з обліку.

Проаналізувавши зміст та обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 в цій справі та у справах № 337/3413/21 та № 337/4923/24, за результатом розгляду яких є такі, що набрали законної сили, рішення суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що їх предмет та підстави є тотожними, зокрема, в частині зобов`язання відповідача взяти на облік незаконно знятий з обліку 05.01.2021 лічильник холодного водопостачання, що обґрунтовується позивачем незаконністю дій відповідача, які полягають в покладанні на нього обов`язку здійснити періодичну повірку лічильника холодної води за власний рахунок, в той час, коли такий обов`язок покладено саме на відповідача. Разом з тим під час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_3 не навів жодних нових істотних обставин на обґрунтування зазначених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами п.п. 17, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам; періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 затверджено міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, відповідно до яких міжповірочний інтервал лічильника води становить 4 роки.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг споживання питної води визначається за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування.

Отже, нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснюються на підставі показань приладів обліку холодної води, а у разі їх відсутності за нормами водоспоживання, встановленими органом місцевого самоврядування, у відповідності до кількості зареєстрованих осіб.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належить встановлення нормативів (норм) споживання комунальних послуг.

Так, рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про затвердження питомих норм споживання питної води у м.Запоріжжі» №499 від 18.12.2020, № 96 від 29.03.2021, були встановлені норми водоспоживання на вищезазначений період.

Відповідно до норм Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» повноваження по встановленню тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), належать зазначеній Комісії.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» до її повноважень належить формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики, реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, керуючись положеннями Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», КП «Водоканал» здійснює нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення на підставі тарифів, затверджених НКРЕКП.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (станом на час виникнення спірних правовідносин в редакції Закону № 2189-VIII від 09.11.2017) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Таким чином, прилади обліку води, що забезпечують індивідуальний облік споживання води в квартирі багатоквартирного будинку, в розумінні Закону про комерційний облік виконують функції вузлів розподільного обліку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 759/23657/20 (провадження № 61-21217св21) вказано, що: «відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02 серпня 2017 року та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02 листопада 2017 року № 1344, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг виконала перерахунок вартості тарифів та вилучила з них витрати, пов`язані з обслуговуванням та повіркою загальнобудинкових та індивідуальних засобів обліку, тим самим поклавши обов`язок на власника індивідуального засобу обліку води за власний рахунок здійснювати їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18) міститься правовий висновок про те, що саме виконавець послуги несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку споживача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Таким чином, контроль за проведенням періодичної повірки, обслуговування засобів обліку води у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж повинен здійснюватися виконавцем зазначених послуг. При цьому оплата за повірку лічильника здійснюється споживачем.

У цій справі встановлено, що індивідуальний лічильник холодної води, який встановлений у квартирі позивача не пройшов повірку у передбачені законом строки і саме у зв`язку з цим знятий з обліку, і ця обставина стала підставою для нарахування оплати за водопостачання та водовідведення за нормами водоспоживання за кількістю зареєстрованих осіб.

З огляду на вищевикладене, у КП «Водоканал» як виконавця відповідної житлово-комунальної послуги відсутній обов`язок щодо проведення періодичної повірки лічильника холодної води, взятого на абонентський облік, за власний рахунок. На час виникнення необхідності проведення періодичної повірки приладу обліку холодної води, який встановлено у квартирі позивача, така повірка мала бути здійснена за рахунок позивача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік, якщо вони пройшли періодичну повірку. Проте, оскільки лічильник холодної води, встановлений за адресою: АДРЕСА_2 , періодичну повірку не пройшов, підстав брати його на облік та здійснювати нарахування плати за показниками лічильниками у КП «Водоканал» не було. Дії підприємства є правомірними, що є підставою для відмови в позові.

Отже, зняття з обліку лічильника не є протиправним, оскільки вказані дії пов`язані із закінченням строку його попередньої повірки і не проведенням наступної. Вказаного факту позивач не заперечував.

Крім того, у разі зняття лічильника з обліку у зв`язку з відсутністю періодичної повірки нарахування оплати за водопостачання та водовідведення відбувається за нормами водоспоживання за кількістю зареєстрованих осіб. Отже, нарахування здійснені відповідачем є обґрунтованими.

Разом з тим, взяття на облік лічильника, що не пройшов повірку не передбачено законодавством.

Вимог про зобов`язання відповідача провести повірку лічильника ОСОБА_3 не заявляв, однак, на його переконання, саме на відповідача покладено обов`язок проведення такої перевірки.

Однак, колегія суддів зауважує, що з огляду на вищезазначені положення законодавства, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

У цій справі встановлено, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім`я позивача ОСОБА_3 станом на лютий 2026 року заборгованість за послуги централізованого водопостачання і водовідведення становить 16637,54 грн, яка нарахована відповідачем КП «Водоканал», починаючи з січня 2021, за нормами споживання, затвердженими виконавчим комітетом Запорізької міської ради, з урахуванням затверджених НКРЕКП тарифів та у відповідності до кількості зареєстрованих осіб (1 особа) у спірний період.

Оскільки станом на лютий 2026 квартира позивача на обладнана лічильником холодної води, жодних заяв про взяття на облік лічильника холодної води (нового чи того, що пройшов періодичну повірку) позивач до відповідача не подавав, що сторони не заперечували, правильним є висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача про здійснення нарахувань виходячи з норм водоспоживання, отже, нарахування в сумі 16637,54 грн є законними та обґрунтованими, у зв`язку з чим підстав для їх скасування та зобов`язання відповідача нараховувати плату за послуги за показниками лічильника в цій справі відсутні.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення та ухвали суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до повторювання аргументів позовної заяви, яким було надано вичерпну правову оцінку під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року та ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року та ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 03 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді