Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №336/4136/20 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 28.07.2026 Справа № 336/4136/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 336/4136/20 Головуючий у І інстанції: Вайнраух Л. А.

Провадження № 22-ц/807/1571/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Онищенка Е.А.,

секретар Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі за заявою Концерну «МТМ» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання,

У С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2020 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, в якому просив суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 15593,86 грн, пені в розмірі 4870,80 грн, 3% річних в розмірі 39,77 грн та судового збору в розмірі 210,20 грн.

31 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованості за період з 01.11.2019 до 30.04.2020 з оплати послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання в розмірі 15593,86 грн, трьох процентів річних у розмірі 39,77 грн, що разом складає 15633,63 грн, та судового збору в розмірі 210,20 грн.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 не брав участі в розгляді справи, не отримував ні заяви про видачу судового наказу, ні судового наказу. Копію судового наказу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2020 року отримав у канцелярії суду 26 березня 2026 року. Того ж дня ознайомився з матеріалами справи.

ОСОБА_1 зазначав, що вказаний судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки вимоги стягувача є незаконними, адже до матеріалів наказного провадження не надано акту обстеження системи теплоспоживання приміщення, викладеного державною мовою, як і зміни технічних умов експлуатації систем опалення та гарячого водопостачання.

Дійсним виробником та постачальником теплоенергії до вказаного прощення з 1954 року був та залишається на час розгляду справи АТ «Мотор Січ», однак суд першої інстанції помилково вважав встановленим той факт, що виробником теплової енергії, що поставлялася до приміщення АДРЕСА_1 є Концерн «МТМ».

Крім того, заявник зазначав, що зазначене приміщення на час видачі судового наказу мало правовий статус спільного сумісного майна подружжя. Після розірвання шлюбу за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2021 року, відбувся і поділ майна подружжя рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2021 у справі № 336/4453/21.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просив судвизнати поважними причини пропуску строку та поновити йому строк на звернення з заявою про скасування судового наказу від 05 травня 2020 року, скасувати судовий наказ Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2020 року про задоволення заяви Концерну «МТМ» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованості за період з 01.11.2019 до 30.04.2020 з оплати послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання в розмірі 15593,86 грн, трьох процентів річних у розмірі 39,77 грн, що разом складає 15633,63 грн, та судового збору в розмірі 210,20 грн.

Ухвалою від 27 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу міститься в п. 1 прохальної частини заяви, що направлена до суду засобами поштового зв`язку в межах 15-денного строку з моменту отримання паперової копії судового наказу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Уткін О.Є. – наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та направленні справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника заявника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи заяву про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не додав до заяви клопотання про поновлення пропущеного строку, яке відповідає вимогам ст.182-183 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України).

Згідно з частиною другою та третьою статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина перша статті 170 ЦПК України).

Розумність характерна як для оцінки врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6,7 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.

У справі № 761/15565/16-ц Верховний Суд вказав, що положення цивільного процесуального законодавства не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового повідомлення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, подібна відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання.

Матеріалами справи підтверджено, що 31 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованості за період з 01.11.2019 до 30.04.2020 з оплати послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання в розмірі 15593,86 грн, трьох процентів річних у розмірі 39,77 грн, що разом складає 15633,63 грн, та судового збору в розмірі 210,20 грн.

Копію цього наказу направлено на поштову адресу ОСОБА_1 , однак конверт повернувся до суду з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання».

26 березня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Уткін О.Є. – ознайомився з матеріалами наказного провадження та отримав копію судового наказу.

10 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій, зокрема, просив суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити йому строк на звернення до суду з заявою.

Однак, суд першої інстанції вказаного клопотання не розглянув, формально зазначивши про його відсутність, при цьому не проаналізувавши жодного доводу клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не мав підстав для повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2020 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.374, ст.379 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вирішення питання про наявність або відсутність підстав для скасування судового наказу відноситься до компетенції суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року не можна вважати законною та обґрунтованою, її постановлено з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року в цій справі – скасувати. Справунаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 03 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді