Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №317/1571/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 317/1571/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №317/1571/26 Головуючий у 1 інст. Каряка Д.О.

Провадження №33/807/979/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Рикуна А.В. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 – адвоката Рикуна А.В.,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця ЗСУ, військової частини НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.03.2026 року о 22 год 38 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_3 , по трасі Н-08 «Бориспіль — Дніпро — Запоріжжя», 476 км у Запорізькому районі Запорізької області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився за згодою водія у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820». Результат тесту позитивний — 1,32 ‰, тест № 3934, з результатом тесту водій був не згодний. Після чого огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога, і висновком КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР № 698 від 07.03.2026 р. підтверджено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, з результатом якого ОСОБА_1 був не згодний. Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджено. Тим самим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 608256 від 07.03.2026 (а. с. 3); довідкою сектору адмінпрактики УПП в Запорізькій області ДПП щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП (а. с. 4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Alcotest Drager 6820 ARНК-0075», у зв`язку з виявленням інспектором поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; у графі «результати огляду на стан сп`яніння» зазначено: проба позитивна — 1,32 ‰; у графі «з результатом згоден» зазначено: ОСОБА_1 з результатом не згоден, від підпису відмовився (а. с. 5); результатом тесту № 3934 приладу «Alcotest Drager 6820 ARНК-0075», тест позитивний - 1,32 ‰ (а. с. 6); направленням ОСОБА_1 на медичний огляд до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР (а. с. 7); висновком КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР № 698 від 07.03.2026 р., яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а. с. 8); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 07.03.2026 (а. с. 9); рапортом інспектора поліції УПП в Запорізькій області (а. с. 11); відеозаписом (а. с. 12); копією витягу з наказу КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР № 59-о від 26.03.2020 про прийняття ОСОБА_2 за переведенням до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР на посаду лікаря-нарколога кабінету медичних оглядів на стан сп`яніння з 01.04.2020 року (а. с. 49); копією посвідчення № 843 ЗД МФУ НУІПДО про проходження циклу удосконалення до диплома НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 (а. с. 49-зворот); копією Журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та СЗХ» ЗОР МОЗУ (а. с. 50–51); копією Акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 638 від 07.03.2026 (а. с. 52).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.

Зазначає, що медичний висновок є недійсним, оскільки медичний огляд проведено з істотними порушеннями вимог Інструкції № 1452/735, а саме: лікар не провів повторний огляд через 20 хвилин, не відібрав зразок крові для лабораторного дослідження та зробив висновок про стан алкогольного сп`яніння лише на підставі одного вимірювання.

Стверджує, що алкотестер Drager Alcotest 6820, яким проводився первинний огляд, не проходив обов`язкового сервісного обслуговування та повірки у встановлені строки, тому його показання не можуть вважатися достовірними.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, стороною захисту зазначено, що повний текст оскаржуваної постанови був отриманий із запізненням через систему «Електронний суд», а саме 29.06.2026. У зв`язку з чим сторона захисту просить поновити строк на подання апеляційної скарги.

Також до початку апеляційного розгляду стороною захисту було подано клопотання про визнання недійсними результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння. У клопотанні захист посилається на відповідь офіційного представника виробника Drager в Україні, згідно з якою газоаналізатор Drager Alcotest 6820, що використовувався під час медичного огляду, останній раз проходив сервісне технічне обслуговування, калібрування та повірку 15.12.2023, а після 15.12.2024 більше не обслуговувався уповноваженим сервісним центром. У зв`язку з цим, на думку захисту, використання приладу 07.03.2026 здійснювалося з порушенням вимог законодавства та правил його експлуатації, що могло призвести до похибок вимірювання та ставить під сумнів достовірність отриманих результатів. За таких обставин прилад не мав законних підстав для використання, а його показання не можуть вважатися належним доказом.

Також стороною захисту було подано клопотання про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації відповідальності на випадок, якщо суд визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилаючись на можливість застосування аналогії закону, захист просить застосувати положення ст. 69 Кримінального кодексу України та не призначати додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. На обґрунтування цієї позиції зазначено, що ОСОБА_1 є чинним військовослужбовцем, який бере безпосередню участь у виконанні бойових завдань із захисту України та використовує право керування транспортними засобами для виконання службових обов`язків. Позбавлення права керування істотно ускладнить виконання ним бойових завдань, тоді як застосування значного штрафу буде достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення.

Позиції учасників апеляційного провадження

ОСОБА_1 та його представник — адвокат Рикун А.В. у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), суд апеляційної інстанції поновлює строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 судом повно та всебічно з`ясовані обставини справи, дотримано вимог закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

На переконання апеляційного суду, висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року (у подальшому – Інструкція № 1395).

У протоколі зазначено дату та місце його оформлення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дані правопорушення, суть вчинення адміністративного правопорушення.

Долучений до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис події узгоджується з іншими доказами у справі, є належним та допустимим у розумінні ст. 251 КУпАП.

На зазначеному відео об`єктивно за допомогою технічних засобів відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм, їх фрагменти за змістом є взаємодоповнювальними.

Відеозапис подій має істотне значення для правильного вирішення цієї справи, адже містить достовірні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про те, що лікарем не було здійснено повторного огляду ОСОБА_1 через 20 хвилин, невідбором зразка крові для лабораторного дослідження та складенням висновку лише на підставі одного вимірювання.

Як вбачається з матеріалів провадження, 06.03.2026 року працівниками поліції було зупинено водія ОСОБА_1 який керував транспортним засобом марки «Subaru Impreza», державний номерний знак НОМЕР_3 . У ході спілкування з водієм поліцейські виявили у нього явні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. У зв`язку з цим працівники поліції запропонували останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager». За результатами проведеного тестування прилад зафіксував наявність у водія алкоголю в організмі у концентрації 1,32 ‰. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не погодився з цими результатами, працівники поліції запропонували останньому пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився на проходження такого огляду, після чого був доставлений працівниками поліції до відповідного медичного закладу. Після прибуття до закладу охорони здоров`я лікар-нарколог провів первинний медичний огляд ОСОБА_1 , під час якого здійснив візуальне обстеження, перевірив низку клінічних показників та оцінив загальну клінічну картину його стану. Також було повторно проведено огляд із використанням спеціального технічного засобу «Drager». Результат дослідження становив 1,19 ‰ алкоголю. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не погодився також з цими результатами, лікар надав останньому одноразовий контейнер та запропонував здати біологічний матеріал (сечу) для проведення лабораторного дослідження на наявність алкоголю та наркотичних речовин. Через певний час останній надав біологічний матеріал. Однак під час перевірки медична сестра виміряла температуру зразка, яка виявилася значно нижчою за допустиму для свіжозібраного біологічного матеріалу +28 °С. Це дало підстави припустити, що до зразка могла бути додана вода або інша стороння рідина, у зв`язку з чим отриманий зразок не міг бути використаний для належного лабораторного дослідження. У зв`язку із сукупними даними лікар поставив заключний діагноз: гостре алкогольне сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння регламентовано ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому — «Інструкція № 1452/735»).

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до вказаної статті КУпАП.

З матеріалів провадження встановлено, що за результатами огляду у закладі охорони здоров`я лікарем було встановлено факт перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Як зазначено вище, під час огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я лікарем було проведено візуальний огляд ОСОБА_1 , перевірено низку показників та враховано загальну клінічну картину.

Зі змісту акта медичного огляду № 698 від 07.03.2026 року, на підставі якого лікарем було складено відповідний висновок № 698 від 07.03.2026 року, встановлено, що поведінка оглянутої особи: млявий, загальмований, стан свідомості знижений, змазаність мови, пульс 84, зіниці розширені, реакція на світло млява, рухова сфера загальмована, поза Ромберга нестійка, точні рухи (пальце-носова проба) з помилками, тремтіння відсутнє. Також до акта лікарем внесено дані про наявність різкого запаху алкоголю з порожнини рота і про те, що, зі слів обстежуваного, останній вживав віскі вдень.

Щодо ОСОБА_1 проведено огляд із використанням спеціального технічного засобу «Drager». Результат дослідження становив 1,19 ‰ алкоголю.

На спростування доводів сторони захисту про те, що лікарем не було проведено огляд ОСОБА_1 через 20 хв., апеляційний суд звертає увагу, що в розділі «Обстеження через 20 хв.» зазначено: «замість сечі здав рідину +28 °С».

Таким чином, зазначене свідчить про те, що після первинного обстеження лікар контролював процес і проводив повторні дії після первинного обстеження.

Водночас поведінка ОСОБА_1 під час проходження медичного огляду, зокрема розведення зразка сечі водою, може свідчити про намагання перешкодити проведенню належного лабораторного дослідження та фактичне ухилення від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Заключний діагноз: алкогольне сп`яніння, гостра інтоксикація.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 11–13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Кров може використовуватися для дослідження у випадках, коли в особи неможливо взяти зразки інших біологічних середовищ, визначених Інструкцією. Обов`язкове дослідження крові передбачене у випадках, коли водій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди перебуває у несвідомому стані або має тяжкі травми.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не перебував у несвідомому стані, не мав тяжких травм та міг пройти відповідний медичний огляд. Крім того, відповідно до Акта медичного огляду № 638 від 07.03.2026 лікарем-наркологом, окрім проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», результат дослідження становив 1,19 ‰ алкоголю.

У останнього було відібрано біологічний матеріал — сечу, проте він розбавив її водою, що відображено у відповідному акті.

За таких обставин посилання захисника на невідбір саме зразка крові не може свідчити про недійсність результатів медичного огляду, оскільки Інструкція № 1452/735 не встановлює обов`язковості проведення дослідження крові у кожному випадку проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Також суд апеляційної інстанції бере до уваги, що висновок лікаря про перебування ОСОБА_1 у стані гострого алкогольного сп`яніння був зроблений не виключно на підставі одного показника технічного засобу, а за результатами комплексного медичного огляду та з урахуванням сукупності встановлених обставин.

Отже, на переконання апеляційного суду, порушень вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння не вбачається.

Так, відповідно до результату тесту № 3934, проведеного 06.03.2026 о 23:17 год. на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820» № ARHK-0075, у ОСОБА_1 встановлено концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі 1,32 ‰. У подальшому під час проведення медичного огляду у закладі охорони здоров`я о 00:10 год. 07.03.2026 за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest 6820» встановлено результат 1,19 ‰.

Таким чином, результати двох проведених оглядів є взаємоузгодженими та підтверджують наявність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння. Незначна різниця між показниками обумовлена проміжком часу між проведенням оглядів та природним процесом зниження концентрації алкоголю в організмі.

Сукупність досліджених у справі доказів є послідовною, взаємопов`язаною та достатньою для висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Як вбачається з роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6820 (прилад № ARHК-0075), з використанням якого ОСОБА_1 проходив огляд на місці зупинки, останнє калібрування приладу проводилося 29 жовтня 2025 року, а останній проходив огляд на стан сп`яніння 06 березня 2026 року.

Вказане свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6820 та правомірність використання приладу Drager Alcotest 6820 працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 , відтак підстави для визнання його результатів недійсними відсутні.

До того ж газоаналізатори «Drager Alcotest 6820» є зареєстрованими медичними виробами, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежені. Таке вбачається з пункту 43 Переліку зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого наказом «Про державну реєстрацію медичних виробів» Державної лікарської служби України від 29 грудня 2014 року № 1529. Тому жодних обмежень щодо використання газоаналізатора Drager не передбачено, що свідчить про правомірність використання приладу Drager Alcotest 6820 працівниками поліції під час виконання своїх обов`язків.

Тобто посилання на можливу несправність спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд, ґрунтуються виключно на припущеннях. Матеріали справи не містять жодних відомостей про технічні несправності приладу, закінчення строку його повірки або неможливість використання такого приладу за призначенням. Будь-яких доказів, які б ставили під сумнів коректність роботи приладу, до суду не подано.

З приводу клопотання апелянта про визнання недійсними результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння з підстав неналежного технічного стану спеціального технічного засобу, який використовувався під час медичного огляду, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Захисник посилається на відповідь офіційного представника виробника Drager в Україні, відповідно до якої газоаналізатор Drager Alcotest 6820 (серійний № ARSK-0199), що використовувався під час медичного огляду ОСОБА_1 , останній раз проходив сервісне технічне обслуговування, калібрування та повірку 15.12.2023, а після 15.12.2024 нібито не обслуговувався уповноваженим сервісним центром. На думку сторони захисту, використання такого приладу 07.03.2026 здійснювалося з порушенням вимог законодавства та правил експлуатації, що ставить під сумнів достовірність отриманих результатів.

Разом із тим, зазначені доводи є необґрунтованими, оскільки сам факт наявності такого листа не свідчить про недостовірність результатів проведеного огляду та не спростовує належність і допустимість інших доказів у справі.

Як убачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу проводився за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820» № ARHK-0075. Відповідно до роздруківки результату тестування № 3934, проведеного 06.03.2026 о 23:17 год., результат огляду був позитивним та становив 1,32 ‰ алкоголю у видихуваному повітрі. Роздруківка містить відомості про використаний прилад, його номер, а також інформацію щодо останнього калібрування — 29.10.2025 (а.с. 6).

Водночас матеріали справи містять дані про проходження спеціальним технічним засобом відповідних процедур перевірки, зокрема в акті медичного огляду у розділі «Час обстеження, назва спеціального технічного засобу, за наявності — його номер, дати останньої повірки, результат обстеження» зазначено: «АТ 6820 — 1,19 ‰, ARSK 0199, 17.03.2025».

До того ж сторона захисту не надала належних та допустимих доказів того, що саме на момент проведення огляду прилад перебував у несправному стані, не відповідав технічним вимогам або його використання призвело до отримання неправильного результату.

Також саме по собі посилання на інформацію щодо сервісного обслуговування приладу «Alcotest 6820» № ARSK-0199, який використовувався під час медичного огляду, не спростовує результатів огляду, проведеного поліцейським за допомогою приладу «Alcotest Drager 6820» № ARHK-0075, а також не свідчить про недостовірність встановленого у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що результати огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки, узгоджуються з результатами подальшого медичного огляду в закладі охорони здоров`я, під час якого у ОСОБА_1 також було встановлено наявність алкоголю 1,19 ‰ та зроблено висновок про перебування останнього у стані гострого алкогольного сп`яніння.

Таким чином, доводи сторони захисту щодо неналежного технічного стану спеціального технічного засобу та можливого впливу цього на результати вимірювання мають характер припущень та не підтверджені об`єктивними доказами. Вони не спростовують достовірності отриманих результатів, які у сукупності з іншими доказами підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин відсутні підстави для визнання результатів огляду недійсними.

Стороною захисту не наведено конкретних обставин, які б свідчили про фальсифікацію доказів, їх отримання з порушенням вимог закону або наявність будь-яких істотних процесуальних порушень під час документування правопорушення. Саме по собі незадоволення результатами розгляду справи не може свідчити про незаконність чи недопустимість доказів.

Вагомих доказів неналежності чи недопустимості доказів, що містяться в матеріалах справи, стороною захисту не надано. За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів відомості, об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Під час апеляційного розгляду не встановлено переконливих обставин, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянтом таких відомостей не надано, а матеріали справи їх не містять.

Наявність у ОСОБА_1 державних нагород, відзнак та інших заохочень за проходження військової служби свідчить про його заслуги перед державою та суспільством і, безумовно, заслуговує на повагу. Водночас такі обставини не входять до предмета доказування у цій справі та не впливають на оцінку законності оскаржуваної постанови. Самі по собі вони не спростовують встановлених у справі фактичних обставин, не свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, а також не підтверджують наявності порушень процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, зазначені обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Натомість доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на конкретні істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість ухваленого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив наявні докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи.

Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Відтак відсутні підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просив апелянт в апеляційній скарзі, не встановлено.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також аргументи, висловлені під час апеляційного розгляду, не містять посилань на належні докази чи порушення вимог законодавства і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, врахувавши характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, а також те, що таке правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху, створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їхньому життю та здоров`ю і може спричинити тяжкі наслідки, призначив адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статті.

Що стосується клопотання адвоката про застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України та уникнення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Аналіз положень ч. 1 ст. 130 КУпАП свідчить про те, що санкція цієї норми є безальтернативною та передбачає обов`язкове застосування двох видів адміністративного стягнення — штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому суд, визначаючи вид і розмір адміністративного стягнення, не наділений повноваженнями не застосовувати один із видів стягнення, прямо передбачених санкцією статті.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. Водночас зазначена норма не передбачає можливості відступу від безпосередньо встановленої законом санкції, якщо вона є безальтернативною.

Посилання захисника на необхідність застосування за аналогією положень ст. 69 КК України щодо можливості призначення більш м`якого покарання є безпідставним, оскільки зазначена норма регулює питання призначення покарання у кримінальному провадженні та не застосовується при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за КУпАП. Чинне адміністративне законодавство не передбачає можливості звільнення особи від обов`язкового додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До того ж необхідність застосування саме такого виду стягнення обумовлена характером правопорушення, оскільки керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння створює підвищену небезпеку для учасників дорожнього руху, враховуючи, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки.

Встановлена законодавцем безальтернативність санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП має на меті не лише покарання особи, яка вчинила правопорушення, а й забезпечення превентивної функції адміністративної відповідальності — попередження вчинення аналогічних правопорушень як цією особою, так і іншими учасниками дорожнього руху.

За таких обставин клопотання захисника про незастосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, із обмеженням лише штрафом, задоволенню не підлягає, оскільки суперечить прямій нормі закону.

Безумовно, військова служба викликає повагу та захоплення, втім вона не має ставати індульгенцією від відповідальності за порушення норм чинного законодавства, особливо коли мова йде про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Така поведінка — це не лише правопорушення, це реальна загроза життю та безпеці інших учасників дорожнього руху. Ніхто, незалежно від статусу, звання чи заслуг, не має бути понад законом. Якщо військовослужбовець дозволяє собі нехтувати Правилами дорожнього руху України та сідати за кермо в стані алкогольного сп`яніння, він має нести таку саму відповідальність, як і будь-який інший громадянин нашої суверенної держави.

Таким чином, накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також загальним засадам накладення адміністративного стягнення, визначеним статтями 23 та 33 КУпАП.

Підстав для зміни постанови суду першої інстанції в цій частині та незастосування передбаченого законом додаткового адміністративного стягнення апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції — задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин.

Апеляційну скаргу адвоката Рикуна А.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко