Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №308/2703/16-ц — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/2703/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів Кожух О. А., Собослой Г. Г.

з участю секретаря Мочан М. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 квітня 2024 року, ухвалене суддею Бенца К. К., по справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року ОСОБА_1 пред`явила позов до АТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Свої вимоги мотивувала тим, що жодного кредитного договору № 203Є/V-U від 11.07.2007 року на отримання кредитних коштів на суму 5000 дол. США з ПАТ КБ «Приватбанк» не укладала. Примірник договору кредиту від відповідача не отримувала, коштів в сумі 5000 дол. США не отримувала та в їх отриманні не розписувалася.

Кредитний договір та заяву про видачу готівки позивачка не підписувала, від її імені такі документи підписані сторонньою невідомою особою, про що вона неодноразово заявляла та написала відповідну заяву до поліції.

На даний час відкрито кримінальне провадження та тривають слідчі дії щодо працівників ПАТ КБ «Приватбанк», які, зловживаючи своїм службовим становищем і користуючись документами осіб, які в попередні періоди брали кредитні кошти, оформляли кредити та отримували кошти.

Про існування кредитного договору № 203Є/V-U від 11.07.2007 року позивачка дізналася з рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2013 року про стягнення з неї боргу за кредитом на користь АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 6666, 85 доларів США. Копію цього рішення позивачка отримала тільки 09 лютого 2016 року, а відтак, на її переконання, не пропустила строк позовної давності.

З огляду на те, що позивачка спірний кредитний договір не підписувала, кредитні кошти не отримувала, просить у судовому порядку договір кредиту №203Є/V-U від 11.07.2007 року визнати недійсним та застосувати наслідки недійсного правочину (Т,1, а.с.1-3).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі (Т,2, а.с.212-219).

На це рішення позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що кредит не укладала, а кредитних коштів не отримувала. На це, суд першої інстанції уваги не звернув, підійшов формально до вивчення справи та ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення. У зв`язку з цим апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову (Т.3, а.с.1-5).

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник АТ КБ «Приватбанк» Дурдинець Р. Ю. проти апеляційної скарги заперечила та просила її відхилити.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання в черговий раз не з`явилася, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Частина 1 статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи слідує, що 11 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приват Банк» було укладено кредитну угоду № 203Є/V-U на суму 5000 доларів США під 18 % річних строком до 09.07.2009 року.

Вказана кредитна угода містить підпис позичальника ОСОБА_1 на кожному її аркуші.

Відповідно до заявки на видачу готівки № 1, за пред`явленим документом - паспортом громадянина України, серії НОМЕР_1 від 12.08.1997 р., виданого Ужгородським МВ УМВС України, отримувачем коштів у сумі 5000 USD є ОСОБА_1 . Також наявний підпис отримувача.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 листопада 2013 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 203Є/V-U від 11.07.2007 року в сумі 6666,85 дол. США.

Звертаючись із позовом до суду, позивачка ОСОБА_1 зазначала, що про дане рішення суду їй відомо не було, кредитний договір вона не підписувала, жодних коштів не отримувала. Підпис є підроблений, про що вона звернулася із заявою до правоохоронних органів.

Однак, належних та достатніх доказів цього в матеріалах справи не має. Позивачка ОСОБА_1 неодноразово порушувала перед судом питання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, однак кожного разу така експертиза не була проведена саме по її вині. Спочатку по причині того, що нею не було надано взірці підписів у достатній кількості, а потім по причині не оплати вартості судової експертизи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачка ОСОБА_1 не спромоглася оплатити визначену вартість експертизи, хоча витрати на її проведення були покладені саме на неї як заявника, ініціатора проведення судової експертизи.

Відповідно до статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Визначення автентичності підпису тієї чи іншої особи на тому чи іншому документі належить до спеціальних знань. При цьому відповідь на це питання може дати тільки експерт почеркознавець. Інші докази з цього приводу є недопустимими та не можуть бути взяті до уваги судом. Водночас, колегія суддів констатує, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У даному ж випадку доказу підробки підпису позичальника в матеріалах справи не має. Бажання оплатити вартість замовленої експертизи позивач не виявив.

Отже, позивачка ОСОБА_1 не довела наявність обставин, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги. Її доводи про те, що кредитний договір підписала інша невідома їй особа, у зв`язку з чим вона звернулася до правоохоронних органів, також не знайшли свого підтвердження. Жодних доказів з цього приводу нею надано не було.

На противагу заявленим позовним вимогам, відповідачем було надано належні, достатні та достовірні докази укладення та підписання кредитного договору позивачкою ОСОБА_1 , а саме завірені копії кредитної угоди № 203Є/V-U від 11.07.2007 року, договору про видачу траншу № 230 Є/V-U від 11.07.2007 року, попередньої вимоги на видачу кредиту від 11.07.2007 року, заяви на видачу готівки № 1 від 11.07.2007 року, заявки на отримання кредиту від 03.07.2007 року.

Дані документи містять підписи ОСОБА_1 і свідчать про її вільне волевиявлення при зверненні до банку, укладенні правочину та отриманні кредитних коштів.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та вірно прийшов до висновку про відмову в позові за його недоведеністю.

За цих обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 липня 2026 року.

Головуючий

Судді