Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №308/538/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/538/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 липня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Мацунич М.В.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 308/538/25 (Головуючий: Деметрадзе Т.Р.), -

В С Т А Н О В И Л А

У січні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи тим, що 23.10.2022 року о 18.47 год. у м. Ужгороді на вул. Гагаріна відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 , в результаті якої останній помер в КШМД.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні №12022071030001432 від 24.10.2022 року, відповідач є обвинуваченим за ч. 3 ст. 286 КК України.

На виконання вимог Закону України №1961 що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 320 000 грн.

Посилаючись на вказані обставини Моторне (транспортне) страхове бюро України просило стягнути з ОСОБА_1 завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 320 000 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3028 00 грн.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 серпня 2025 року позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу – залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу. в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як цивільно – правова відповідальність відповідача не була застрахована і відповідач, як особа, що вона у настанні дорожньо – транспортної пригоди, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу позивача завдану шкоду. Суд першої інстанції дійшовши хибного висновку, оскільки незалежно від наявності вини особа, яка здійснила діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки несе цивільно – правову відповідальність, а тому наявність чи відсутність вироку, що набув законної сили жодним чином не впливає на обов`язок відповідача відшкодувати понесену шкоду джерелом підвищеної небезпеки.

Перевіривши матеріали справи. Судова колегія приходить до наступного висновку.

Представник Моторне (транспортне) страхове бюро України та відповідач ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчить довідка про доставку електронного документу апелянту, а відповідачу розписка про вручення поштового відправлення і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається що 23.10.2022 року о 18.47 год. у м. Ужгороді на вул. Гагаріна відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та пішохода ОСОБА_2 , в результаті якої останній помер в КШМД.

Цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована.

Із копії витягу з ЄРДР та копії обвинувального акту у кримінальному провадженні №12022071030001432 від 24.10.2022 року, ОСОБА_1 є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні за фактом вчинення вищевказаного ДТП за ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Згідно платіжних інструкцій №975424 від 08.09.2023 та №824325 від 17.03.2023 Мотрне (транспортне) бюро України виплатило потерпілій ОСОБА_3 суму страхового відшкодування на загальну суму 320 000 грн.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19.

До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Відповідно до ч 2 ст. 38 Закону № 1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо – транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно – правову відповідальність.

Оскільки, цивільно – правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, то відповідач, як особа, що винна у настанні дорожньо – транспортної пригоди, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу завдану шкоду.

При постановленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд не звернув увагу на вищезазначене і помилково вважав, що наявність відсутність вироку, що набрав законної сили жодним чином не впливає на обов`язок відповідача відшкодувати нанесену шкоду джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення відповідно до п.п. 1,2, 4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким слід стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача завдану шкоду у порядку регресу у розмірі 320 000 грн. виплачену потерпілому згідно платіжних інструкцій із вищезазначених підстав.

Судові витрати у відповідності до ст.. 133 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача у розмірі 3028 00 грн. сплаченого судового збору при зверненні ними до суду із даним позовом та 5760,00 грн. сплачених ними за подання апеляційної скарги, а всього 8788 00 грн.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити задовольнити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 серпня 2025 року скасувати.

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 320 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 8788 00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 липня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ