Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №936/268/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 936/268/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 липня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого – Собослоя Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Повідайчик Віктор Іванович, на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року у справі № 936/268/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (дал по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що 29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 102563168. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника. За умовами кредитного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачці кошти у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, надані відповідачкою первісному кредитору з метою отримання кредиту.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір Факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає, належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки у сумі 22 740 гривень, з яких: 6 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 000 гривень – сума заборгованості за відсотками; 1 740 гривень – заборгованість за комісією.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Також, 27 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено Договір позики № 77711659.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір Факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому прави вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору Факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 27 983,41 гривень, з яких 13 206,05 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 777,36 гривень – сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

09 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено Договір позики № 394918.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір Факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому прави вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №15 від 25.01.2024 до Договору Факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 13 920 гривень, з яких 5 500 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8 420 гривень – сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

06 серпня 2021 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою укладено кредитний договір № 15085.

08 січня 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 08012024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі кредит» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 08 січня 2024 року до Договору факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7 560 гривень, з яких 3 000 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 560 гривень – сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 08.01.2024 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Зазначає, що на день подання позовної заяви відповідач ухиляється від взятих на себе кредитних зобов`язань.

Загальна сума заборгованості становить 72 203,41 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь «Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості: за Кредитним договором № 102563168 в розмірі 22 740 грн; за Договором позики № 77711659 в розмірі 27 983,41 грн, за Договором позики № 394918 в розмірі 13 920 грн, за Кредитним договором № 15085 в розмірі 7 560 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, а всього - 75 231 гривня 41 копійка.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Повідайчик В.І., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відмовити в повному обсязі. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що стосовно підтвердження заборгованості перед ТОВ «Мілоан», в тому числі за тілом кредиту, відсотками і комісією, позивачем не надано. Стверджує, що відповідачка не укладала жодних договорів з позивачем, а договір факторингу не може бути підтвердженням існуючих зобов`язань перед новим кредитором. Зауважує, що матеріали справи містять суперечності щодо заборгованості за Кредитним договором № 102563168 від 29.12.2001, зокрема, сума, зазначена в графіку платежів (10 440 грн), не відповідає сумі, вказаній у Реєстрі боржників (22 740 грн), при цьому жодних розрахунків на підтвердження такого розходження позивачем не надано.

Щодо Договору позики № 77711659 від 27.09.2021 та Договору позики № 294918 від 09.12.2021 - право вимоги за вказаними договорами не могло перейти до позивача на підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, оскільки самі договори позики укладені пізніше (27.09.2021 та 09.12.2021 відповідно), а отже на момент укладення договору факторингу відповідне зобов`язання боржника ще не виникло.

Щодо Кредитного договору № 15085 від 06.08.2021- апелянтка заперечує факт отримання нею коштів від ТОВ «Селфі Кредит», а матеріали справи не містять доказів фактичної видачі (перерахування) таких коштів. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 1048 ЦК України, оскільки не врахував висновків Верховного Суду про те, що право кредитодавця на нарахування процентів припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування (з посиланням на постанови ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 та інші), внаслідок чого невірно визначив розмір заборгованості. Вказує на те, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть вважатися належними й допустимими доказами розміру заборгованості в розумінні статей 77, 80 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, врахувавши наданий відзив, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Щодо договору про споживчий кредит № 102563168 від 29.12.2021.

Судом установлено, що 29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 102563168 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора W90324.

За умовами кредитного договору Товариство надало відповідачці кошти в сумі 6 000 грн (п. 1.2) строком на 15 днів з 29.12.2021 по 13.01.2022 (п. 1.3). Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 10 440 грн (п. 1.5), з яких: комісія за надання кредиту - 1 740 грн (п.1.5.1.), проценти за користування кредитом у межах строку - 2 700 грн (п. 1.5.2.).

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 16072024, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки на суму 22 740 грн, з яких: 6 000 грн - сума основного боргу, 15 000 грн - заборгованість за відсотками, 1 740 грн - заборгованість за комісією.

Щодо доводу апеляційної скарги про недоведеність укладення договору та отримання коштів:

Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими та відхиляє їх з огляду на те, що спірний договір підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора W90324.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20), проходження позичальником повного ланцюга ідентифікації (введення персональних даних, верифікація, отримання смс-повідомлення чи листа на електронну пошту, вхід на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету) свідчить про належне укладення договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Апелянткою не надано суду доказів того, що персональні дані чи номер телефону, використані при укладенні договору, не належали їй або використовувалися третіми особами поза її волею.

Умовами договору (пункт 2.1) передбачено надання кредиту шляхом переказу коштів на картковий рахунок позичальника. На підтвердження зарахування кредитних коштів позивачем додано платіжне доручення № 37312885 від 29.12.2021 про перерахування ТОВ «Мілоан» через АТ КБ «ПриватБанк» коштів у сумі 6 000 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 із призначенням платежу: «кошти згідно договору 102563168».

Відповідачка, заперечуючи факт отримання коштів, за правилами статей 12, 81 ЦПК України не надала суду доказів на спростування цієї обставини (зокрема, довідки банківської установи про відсутність у неї відкритих рахунків чи такої платіжної картки), хоча мала для цього об`єктивну можливість.

За таких обставин колегія суддів вважає факт отримання відповідачкою 6 000 грн доведеним та встановленим.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом:

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про наявність суттєвої розбіжності між орієнтовною вартістю кредиту (10 440 грн) та сумою заборгованості, заявленою позивачем до стягнення (22 740 грн), та вважає безпідставним нарахування процентів у розмірі 15 000 грн з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачем заборгованість у розмірі 22 740 грн виникла внаслідок здійснення нарахувань за період з 29.12.2021 по 24.02.2024 (понад два роки), тоді як погоджений сторонами строк кредитування становив лише 15 днів (з кінцевим терміном повернення коштів 13.01.2022).

Відповідно до приписів статті 1048 ЦК України та чинної судової практики право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування.

Крім того, перевіряючи надану позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення, апеляційний суд установив, що підставою для нарахування процентів у межах погодженого строку в ній зазначено пункт 1.5.2 договору (процентна ставка 3 %), а після спливу цього строку - пункт 1.5.3 договору.

Проте Кредитний договір № 102563168 пункту 1.5.3 взагалі не містить: положення про розмір процентної ставки після закінчення строку кредитування визначено пунктом 1.6 договору (яким передбачено ставку 5 %). Посилання в розрахунку на неіснуючий пункт договору як на підставу для нарахування процентів за період після 13.01.2022 ставить під сумнів достовірність та обґрунтованість наведеного в ній розрахунку і є самостійною підставою для відмови в стягненні процентів, нарахованих після спливу погодженого сторонами строку.

Наданий позивачем витяг з реєстру боржників містить лише підсумкову суму процентів у розмірі 15 000 грн, не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не може слугувати достатнім доказом обґрунтованості нарахування процентів після 13.01.2022.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги за Кредитним договором № 102563168 від 29.12.2021 підлягають частковому задоволенню. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 10 440 грн, з яких: 6 000 грн - сума основного боргу (тіло кредиту), 1 740 грн - комісія за надання кредиту та 2 700 грн - проценти, нараховані в межах погодженого сторонами 15-денного строку кредитування. У частині стягнення 12 300 грн процентів (15 000 грн - 2 700 грн), нарахованих поза межами строку кредитування та не підтверджених належними й допустимими доказом, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо договору позики № 77711659 від 27.09.2021.

27.09.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено Договір позики № 77711659 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, який підписано за допомогою одноразового ідентифікатора L0tERXM7Pf. За умовами договору позики ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачці кошти у сумі 15 000 грн (п.2.1.) строком на 5 днів з 27.09.2021(2.3.) по 02.10.2021 (дата повернення). Орієнтовна загальна вартість кредиту 15 447,75 грн, процентна ставка (базова)/день - 1,99% (фіксована).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір Факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому прави вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 до Договору Факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає про набуття права грошової вимоги до відповідачки в сумі 27 983,41 гривень, з яких 13 206,05 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 777,36 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Щодо договору позики № 394918 від 09.12.2021.

09.12.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою укладено Договір позики № 394918 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, який підписано за допомогою одноразового ідентифікатора IKrM5fdYrP. За умовами договору позики ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачці кошти у сумі 5 500 грн (п.2.1.) строком на 30 днів з 09.12.2021(2.3.) по 08.01.2022 (дата повернення). Орієнтовна загальна вартість кредиту 6 325,00 грн, процентна ставка (базова)/день - 2,00 % (фіксована).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір Факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому прави вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 15 від 25.01.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає про набуття права грошової вимоги до відповідачки в сумі 13 920 грн, з яких 5 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу, а 8 420 грн - заборгованість за відсотками.

Разом з тим, колегією суддів стосовно договорів позики № 77711659 від 27.09.2021 та № 394918 від 09.12.2021 встановлено, що на момент укладення Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 зобов`язання між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржницею ОСОБА_1 ще не виникло (не існувало), самі договори позики укладені не були. Відтак у первісного кредитора не виникло й права вимоги, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021.

У зв`язку з цим, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов (про предмет, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні (зокрема, за правочином про відступлення права вимоги). За ч. 1 ст. 513 ЦК України такий правочин вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа відступлення права вимоги полягає у заміні первісного кредитора на нового, який набуває обсяг прав, визначений договором, з якого виникло зобов`язання (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Якщо договір відступлення права вимоги укладений особою, яка не володіє таким правом (зокрема, якщо права вимоги не існує взагалі), то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача, оскільки у правовідносинах відсутній уповноважений суб`єкт. Відступлення неіснуючого або припиненого права вимоги не створює жодних правових наслідків (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі неповідомлення боржника новий кредитор несе ризик несприятливих наслідків, а виконання боржником обов`язку первісному кредиторові є належним.

За приписами ч. 1 ст. 517 та ч. 1 ст. 519 ЦК України первісний кредитор повинен передати новому кредитові документи, що засвідчують права, та відповідає перед ним за недійсність переданої вимоги. Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки щодо дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Зміст та обсяг прав, що переходять, є істотними умовами договору відступлення (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити Factors право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом факторингу може бути як наявна вимога (строк платежу за якою настав), так і майбутня вимога. Майбутня вимога вважається переданою з дня виникнення права вимоги до боржника. Проте чинне законодавство допускає відступлення майбутніх вимог виключно за умови їх чіткої визначеності та індивідуалізації. Передача невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог тягне за собою неукладеність правочину, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо його предмета (постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, від 18.10.2018 у справі № 910/11965/16).

Крім того, для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія повинна надати до суду належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів із зазначенням конкретного кредитного договору, а також докази оплати (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 та від 02.11.2021 у справі № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18).

Відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 № 352, послуга факторингу включає набуття відступленого права вимоги (у тому числі майбутньої) до боржників за договором, на якому базується таке відступлення.

При оцінці обсягу переданих прав суд керується загальновизнаним принципом приватного права nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet - ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (постанова Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160). Дійсність вимоги означає її належність первісному кредиторові та відсутність заборон на відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/15965/17).

З матеріалів справи вбачається, що договори позики № 77711659 та № 394918 укладено 27.09.2021 та 09.12.2021 відповідно - тобто через три та шість місяців після укладення Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021. На момент укладення договору факторингу право вимоги за цими договорами позики не існувало, не було дійсним та не належало первісному кредитору.

Умовами п. 1.1 Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 не передбачалося передання права грошової вимоги, яке виникне в майбутньому. Первісним кредитором передано право вимоги лише за тими договорами, строк виконання зобов`язань за якими вже настав. Доказів внесення змін до п. 1.1 цього договору матеріали справи не містять; згоди щодо предмета правочину стосовно майбутніх вимог сторони не досягли та належним чином їх не індивідуалізували.

Додаткові угоди № 2 від 28.07.2021, № 12 від 27.10.2023 та № 16 від 25.01.2024 обсягу прав за Договором факторингу від 14.06.2021 не змінили, за своєю суттю новими договорами факторингу не є і свідчити про перехід права вимоги до М.В.В. за договорами позики від 27.09.2021 та 09.12.2021 не можуть.

Спроби позивача трактувати момент відступлення права вимоги датами складання витягів з Реєстру боржників (№ 11 від 27.10.2023 та № 15 від 25.01.2024) суперечать матеріалам справи та свідчать про неправильне тлумачення позивачем положень Договору факторингу та норм матеріального права.

Зважаючи на те, що Договір факторингу укладений до моменту виникнення у первісного кредитора права вимоги до ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло права вимоги як новий кредитор і не має підстав вимагати від відповідачки сплати заборгованості за Договорами позики № 77711659 від 27.09.2021 та № 394918 від 09.12.2021.

Відтак у задоволенні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики від 27.09.2021 (№ 77711659) та 09.12.2021 (№ 394918), слід відмовити.

Щодо договору № 15085 про надання споживчого кредиту від 06.08.2021.

06 серпня 2021 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачкою укладено договір про надання споживчого кредиту № 15085, який підписано за допомогою одноразового ідентифікатора М601 06.08.2021 18:06:07 ОСОБА_1 . За умовами договору Товариство надало відповідачці кошти у сумі 3 000 грн (п.1.3.) строком на 30 днів (п.1.4.) зі сплатою відсотків у порядку та на умовах, передбачених договором.

Надалі до цього договору укладено:

додаткову угоду від 05.09.2021, якою продовжено строк кредиту з кінцевим терміном повернення: 06.10.2021 (а.с.58-60);

додаткову угоду від 07.10.2021, якою продовжено строк кредиту з кінцевим терміном повернення: 07.11.2021 (а.с.61-63);

додаткову угоду від 07.11.2021, якою продовжено строк кредиту з кінцевим терміном повернення: 08.12.2021 (а.с.64-66);

додаткову угоду від 06.12.2021, якою продовжено строк кредиту з кінцевим терміном повернення: 06.01.2022 (а.с.67-70);

На підтвердження зарахування кредитних коштів до позовної заяви додано повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про те, що відповідно до Договору на переказ коштів № ФК-П-21/05-25 від 27.05.2021 Товариством 06.08.2021 о 18:08:06 успішно перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 кошти у сумі 3 000 грн (номер транзакції - 101678792; а. с. 70).

Згідно з пунктом 2.1 договору кошти надаються позичальникові шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

08 січня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 08012024, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 08.01.2024 до Договору факторингу № 08012024 від 08.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає про набуття права грошової вимоги до відповідачки в сумі 7 560 грн, з яких: 3 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), а 4 560 грн - заборгованість за відсотками.

З розрахунку заборгованості за Договором № 15085 від 06.08.2021 станом на 08.01.2024 вбачається, що нарахування здійснювалися за період з 06.08.2021 по 25.02.2022. Разом з тим з наданого розрахунку встановлено, що відповідачкою сплачено проценти за користування кредитом у загальній сумі 5 082 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що встановлений судом порядок погашення заборгованості - тричі поспіль (07.10.2021, 07.11.2021 та 06.12.2021) відповідачка повністю сплачувала нараховані проценти одночасно з підписанням чергової додаткової угоди про продовження строку кредитування, після чого нарахування процентів кожного разу починалося заново, - засвідчує, що сторони послідовно розглядали кожне продовження строку кредитування як окремий, самостійно погоджений цикл, обов`язковою умовою якого було укладення додаткової угоди.

На відміну від цієї усталеної практики сторін, продовження дії договору після 06.01.2022 (дати, визначеної останньою додатковою угодою як кінцевий термін повернення кредиту) відбулося шляхом автопролонгації - в односторонньому порядку, без укладення відповідної додаткової угоди.

Станом на 05.01.2022, тобто в межах погодженого сторонами (та підтвердженого їх попередньою послідовною поведінкою) строку кредитування, непогашена заборгованість становила 4 710 грн (3 000 грн - тіло кредиту та 1 710 грн - проценти). Із загальної суми нарахованих за весь час дії договору процентів (9 642 грн) відповідачкою сплачено 5 082 грн, а непогашений залишок у розмірі 4 560 грн заявлено до стягнення. З цього залишку лише 1 710 грн нараховано в межах погодженого сторонами строку кредитування, тоді як 2 850 грн (4 560 грн - 1 710 грн) нараховано внаслідок автопролонгації, здійсненої після спливу строку кредитування та без укладення додаткової угоди.

Відповідно до наведеної вище практики Велика Палати Верховного Суду щодо застосування статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування, а продовження такого строку можливе лише за домовленістю сторін, оформленою у визначений договором спосіб, а не в односторонньому (автоматичному) порядку. Оскільки додаткової угоди, якою сторони погодили б умови продовження строку дії договору після 06.01.2022, матеріали справи не містять, нарахування процентів у сумі 2 850 грн, здійснене внаслідок автопролонгації, суперечить приписам ст. 1048 ЦК України та чинній судовій практиці.

Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежність наданого позивачем розрахунку заборгованості в цілому. За усталеною практикою Верховного Суду, виконаний кредитором розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір заборгованості, за умови, що він містить детальний розпис нарахованих підсумкових сум, дати здійснення платежів, період нарахування та залишок заборгованості за тілом кредиту й процентами.

Наданий позивачем розрахунок за Договором № 15085 містить вичерпну деталізацію всіх складових заборгованості. Відповідно до принципу змагальності сторін, відповідачка, заперечуючи проти розміру вимог, не надала суду власного обґрунтованого контррозрахунку або доказів сплати боргу в більшому розмірі. За таких обставин у межах погодженого сторонами строку кредитування наданий позивачем розрахунок є належним та достатнім доказом.

З огляду на викладене, позовні вимоги за Договором № 15085 від 06.08.2021 підлягають частковому задоволенню: з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4 710 грн (з яких 3 000 грн - тіло кредиту, 1 710 грн - проценти, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування). У частині стягнення 2 850 грн процентів, нарахованих унаслідок автопролонгації договору після спливу погодженого строку кредитування, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому колегія суддів керується приписами частин першої та шостої статті 81 ЦПК України, за якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції дослідив наявні в матеріалах справи докази, однак дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог у повному заявленому розмірі, неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми статей 514, 1048, 1054, 1078 Цивільного кодексу України та не дотримавшись стандарту доказування, встановленого статтями 77, 80, 81 ЦПК України, внаслідок чого неправильно встановив фактичні обставини справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, встановивши необхідність відмови у задоволенні вимог у частині стягнення заборгованості Договором позики № 77711659 від 27.09.2021 та Договором позики № 394918 від 09.12.2021, а також безпідставно нарахованих процентів за за Кредитним договором № 102563168 від 29.12.2021 та Договором № 15085 від 06.08.2021, рішення місцевого суду відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини в новій редакції - про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за Договором про споживчий кредит № 102563168 від 29.12.2021 у розмірі 10 440 грн, та Договором № 15085 про надання споживчого кредиту від 06.08.2021 у розмірі 4 710 грн.

Щодо судових витрат.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює й розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

При цьому за приписами частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому разі сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За подання позовної заяви до суду першої інстанції ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (а. с. 1). За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3 633,60 грн судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 15 150,00 грн (10 440,00 грн + 4 710,00 грн), що становить 20,98 % від загальної суми позову (15 150,00 грн / 72 203,41 грн ? 100 %), пропорційно до розміру задоволених вимог на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» з ОСОБА_1 підлягає стягненню 635,27 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції (3 028,00 грн ? 20,98 %).

Водночас, у задоволенні позову відмовлено на 79,02 % (100 % – 20,98 %), у зв`язку з чим з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 871,27 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги (3 633,60 грн ? 79,02 %).

На підставі частини десятої статті 141 ЦПК України, за наслідками зустрічного зарахування грошових сум, що підлягають стягненню, з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути різницю судового збору в розмірі 2 236,00 грн (2 871,27 грн – 635,27 грн).

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 12 червня 2025 року – змінити та викласти резолютивну частину у новій редакції.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

- за Договором про споживчий кредит № 102563168 від 29.12.2021 у розмірі 10 440 грн, з яких: 6 000 грн - сума основного боргу (тіло кредиту), 1 740 грн - комісія за надання кредиту та 2 700 грн - проценти;

- за Договором № 15085 про надання споживчого кредиту від 06.08.2021 у розмірі 4 710 грн, з яких 3 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 710 гривень - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 2 236,00 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий:

Судді: