Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №308/3079/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/3079/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Шевчука В.В.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубровська Олена Миколаївна на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2026 року про відмову у відкритті провадження, постановлену головуючою суддею Шепетко І.О., в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації про встановлення юридичного факту

встановив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , де заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування в зоні відчуження під час аварії на ЧАЕС.

Заяву мотивувала тим, що вона у складі тріо бандуристок з естрадного театру Миколаївського культурно-освітнього факультету Київського державного інституту культури ім. О. Корнейчука була відряджена до Київської області для участі в концертах для учасників ліквідації на ЧАЕС з 11.07.1986 по 14.07.1986 перебувала у селищах Корогод, Рудня-Димерська, Федорівка та інших населених пунктах.

Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабміну УРСР №106 від 23.07.1991 за №106 селище Корогод, село Рудня-Димерська віднесені до зони відчуження, 1 групи забруднення.

Після повернення до м. Миколаєва вона була нагороджена почесною грамотою Миколаївського обкому ЛСКМ України за велику роботу по культурному обслуговуванню будівельників об`єктів Чорнобильської АЕС.

13.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до Регіональної комісії з питань визначення статусу, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян Департаменту соціального захисту населення Закарпатської області з проханням визначення статусу, як учасниці ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримала відмову.

Встановлення заявленого факту має для неї юридичне значення, оскільки встановлення статусу учасниці ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС надасть змогу отримати соціальні пільги.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її перебування у зоні відчуження Чорнобильської АЕС у складі естрадного театру Миколаївського культурно-освітнього факультету Київського державного інституту культури ім. О. Корнейчука в період з 11 по 14 липня 1986 року безвиїзно.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2026 року заявниці відмовлено у відкритті провадження у справі.

Суд зазначив, що законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявниця, а рішення відповідного органу може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції зазначає, що така не відповідає нормам процесуального права та ухвалена за неповного з`ясування обставин.

Відмовляючи у відкритті провадження, Ужгородський міськрайонний суд послався на п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 31 березня 1995 року щодо неможливості розгляду судами заяв про встановлення факту належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак, звертаючись до суду ОСОБА_1 не просила встановити факту її належності до постраждалих осіб, або ліквідаторів, або осіб, що виконували роботи на пунктах дезактивації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Звернулась до суду з заявою про встановлення юридичного факту, оскільки в неї відсутній документ, що підтверджує її відрядження з гастролями у складі естрадного театру для проведення агітаційних заходів та концертів для ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

І встановити факт відрядження з гастролями у складі естрадного театру для проведення агітаційних заходів та концертів для ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 не має можливості внаслідок відсутності документів про відрядження.

Відмова Департаменту соціального захисту Закарпатської обласної військової адміністрації у визначені статусу ОСОБА_1 , як особи , що перебувала у зоні відчуження Чорнобильської АЕС саме внаслідок у заявниці підтверджуючих документів, що не може свідчити про наявність спору між заявницею та зазначеним департаментом, а пов`язане суто з неможливістю департаменту пересвідчитись, чи дійсно ОСОБА_1 перебувала у заявлений нею період у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її перебування у зоні відчуження з 11.07.1986 по 14.07.1986, оскільки знаходилась на гастролях в складі тріо бандуристок та виступала перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС.

Департаментом соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації повідомлено ОСОБА_1 , що у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населених пунктах зони відчуження, їй було відмовлено у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС і видачі посвідчення встановленого взірця. Повідомлено, що спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, вирішуються у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у відкритті провадження в справі, суд першої інстанції вказав, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту її перебування у зазначений нею період у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, і такий спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

За змістом частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, на судовий захист її особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті цивільного провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції вважав, що позаяк остання зверталась до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації для отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримала при цьому відмову, то зазначену відмову належить їй оскаржувати до суду адміністративного судочинства.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних міркувань.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

А перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Та разом з цим слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини 2 статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Зокрема частиною 2 статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Зокрема, можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, частини 2 статті 315 ЦПК України.

Та статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині 1 цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині 6 статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Таких висновків дійшла Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 від яких у подальшому не відступала.

Зокрема, Департамент соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації (Регіональна комісія) відмовив 21.01.2026 р. за №02.1-12/173 ОСОБА_1 у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з тих підстав, що нею не надано документів, які б підтверджували її перебування в населених пунктах зони відчуження Чорнобильської АЕС.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник в особі адвоката Дубровської О.М. пояснили колегії суддів, що у Регіональної комісії не було відповідних підстав для задоволення її звернення через те, що нею не було надано достатніх підтверджуючих документів на підтвердження факту перебування її в межах зони Чорнобильської АЕС з 11 по 14 липня 1987 року внаслідок відрядження як тріо бандуристок у складі естрадного театру Миколаївського культурно-освітнього факультету Київського державного інституту культури ім. О.Корнейчука де виступали перед ліквідаторами Чорнобильської аварії у населених пунктах Корогод, Рудня-Димерська, Федорівка. З метою встановлення даної обставини зверталась до Державного архіву Миколаївської області за отриманням відповідних документів на підтвердження її відрядження до Київської області як учасниці естрадного театру Миколаївського культурно-освітнього факультету Київського державного інституту культури ім. О.Корнейчука у складі тріо бандуристок для здійснення культурного обслуговування будівельників об`єктів Чорнобильської АЕС. Та їй було видано тільки Протокол № 37 засідання секретаріату Миколаївського обкому ЛКСМ України від 18 липня 1986 року про те, що за велику роботу по культурному обслуговуванню будівельників об`єктів Чорнобильської АЕС нагородити почесною грамотою обкому комсомолу: ОСОБА_1 - учасника естрадного театру МКОФ КДІК. У протоколах засідань бюро та протоколах засідань секретаріату Миколаївського обласного обкому ЛКСМ України за 1986 рік інших відомостей щодо відрядження ОСОБА_1 як учасниці естрадного театру, відсутні.

За наведених обставин, факт перебування її у відрядженні з 11 по 14 липня 1987 року у складі тріо бандуристок естрадного театру Миколаївського культурно-освітнього факультету Київського державного інституту культури ім. О.Корнейчука де виступали перед ліквідаторами Чорнобильської аварії у населених пунктах Корогод, Рудня-Димерська, Федорівка не може бути встановлено іншим шляхом, окрім як в порядку окремого провадження. Оскільки від встановлення даного факту залежить виникнення в неї права на встановлення їй Регіональною комісією статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що в даній справі ОСОБА_1 намагається встановити факт її перебування у відрядження в зоні аварії Чорнобильської АЕС, а саме в населених пунктах Корогод, Рудня-Димерська, Федорівка, Київської області де вона у складі тріо бандуристок за завданням Миколаївського обласного обкому ЛКСМ України здійснювала надання культурного обслуговування будівельників об`єктів Чорнобильської АЕС. Встановлення даного юридичного факту в позасудовому порядку ОСОБА_1 позбавлена можливості.

Позаяк від встановлення такого юридичного факту для ОСОБА_1 буде залежати виникнення особистих чи майнових прав, які можуть слугувати правовою підставою для Регіональної комісії в наданні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, то зазначені вимоги заявниці за своїм предметом та можливими правовими наслідками підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства, то висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 повинна оскаржувати відмову Регіональної комісії у наданні їй статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в порядку адміністративного судочинства є безпідставним.

Отож, суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов передчасних висновків про відмову у відкритті провадження в справі за п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

А звідси, подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2026 року про відмову у відкритті провадження в справі - скасуванню та справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубровська Олена Миколаївна, задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2026 року про відмову у відкритті провадження в справі скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 липня 2026 року.

Головуючий:

Судді: