Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №734/1519/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/1519/26

Провадження № 3/734/988/26

ПОСТАНОВА

іменем України

27 липня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Бараненка С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань – Чумак Н.М.,

захисника – адвоката Лущик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в с-щі Козелець справу про адміністративне правопорушення, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року серії ЕПР1 № 624345, 26.03.2026 року о 01:00 дорога Р-69 74 км водій керував ТЗ в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу алкотестер Драгер ARLM 0325 на місці, проба позитивна, 1,04 проміле. З результатом згоден, чим порушив п. 2.9.а ПДР – керування ТЗ особами в стані алк, нарк, чи ін. сп`яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні пояснив, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, без дати, «з результатом згоден» це йому показали акт, що він проходив огляд, не свідчить про те, що особа згодна з такими результатами, оскільки на бланку вже у змісті друкованим текстом зазначено «Згоден». Слід зазначити, що в протоколі вказано, що керував, але згідно наданих до протоколу відеозаписів з службових відеокамер, не встановлено той факт, що він саме керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції і відсутні докази, що він як особа водія повинен був пройти огляд. Крім того, згідно відеозапису, ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам поліції, що він має вади здоров`я, йому зробили операцію на серці і його легені працюють на 30-40 відсотків, йому напевне разів десять пропонували здійснити продування приладу і його сили повітря було недостатньо для продування, а працівники поліції говорили, що в лікарні буде такий самий прилад, декілька разів змінювали мундштук і вже після багаторазового використання зміг вийти такий результат, але до лікарні він не був доставлений і лікарем не оглянутий. Відтак він не був зупинений працівниками поліції, так як згідно відеозапису автомобіль не перебуває в русі, а стоїть на місці і не видно, що йому як водію подають сигнал для зупинки транспортного засобу, що цілком спростовує ту обставину, що він саме керував автомобілем у визначений час, як зазначено у протоколі, не надано належних і допустимих доказів, що ОСОБА_1 керував автомобілем. Справа підлягає закриттю за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

До протоколу про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року серії ЕПР1 № 624345, як доказ додано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, але даний акт не містить дати його складання, що унеможливлює його використання судом, як належного та допустимого доказу.

Також до протоколу додано відеозаписи з п/в 472901 та п/в 470664, згідно якого не зафіксовано транспортного засобу, що перебував би у русі і ним під час руху керував ОСОБА_1 , а тільки зафіксовано легковий автомобіль, що стоїть на обочині дороги, що ставить під сумнів даний доказ в підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення від 26.03.2026 року серії ЕПР1 № 624345, в якому до того ж у п.7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення, опис установлених даних», зазначено, що «26.03.2026 року о 01:00 дорога Р-69 74 км водій керував ТЗ в стані алкогольного сп`яніння», але не зазначено ПІП водія, не вказано яким саме транспортним засобом керував, що є недотриманням вимог ст. 256 КУпАП, так як не зазначення у п. 7 протоколу яка саме особа та яким ТЗ керувала, є неповним зазначенням всіх обставин справи, необхідних для повного всебічного та об`єктивного розгляду справи.

На відеозаписі також зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що вживає ліки після операції, зокрема нітрогліцерин, в нього діабет цукровий і високий ацетон. Що він вживає чи вживав алкоголь він не говорить. Також повідомляє працівникам поліції, що він після операції не може надути достатньо повітря в прилад, так як в нього значна частина легень не працює, він поводить себе спокійно, адекватно, розмовляє чіткою розбірливою мовою, координація рухів не порушена.

На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 дує в прилад Драгер неодноразово, при цьому останній мундштук, що був вставлений в прилад драгер не міняється, а використовується неодноразово, тобто після кожної невдалої спроби, ОСОБА_1 знову дує в прилад Драгер через один і той самий мундштук.

Відповідно до ДСТУ EN 15964:2014 газоаналізатори для вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі використовують мундштуки для відбору проб дихання. Пунктом 3.11 Стандарту визначено, що мундштук – це гігієнічно запакована частина, призначена для одноразового використання, яку приєднують до приладу для виявляння алкоголю у видихуваному повітрі й через яку особа, що її перевіряють, подає пробу видихуваного повітря. Мундштук використовують, щоб запобігти змішуванню проби видихуваного повітря з навколишнім повітрям і розбавленню проби. При цьому слід зазначити, що згідно приписів пунктом 5.2 Стандарту прилад повинен унеможливлювати вдихання забрудненого повітря від попередніх користувачів. Мундштук призначений тільки для одноразового використання. Повинна бути забезпечена можливість брати ці мундштуки, не торкаючись частини, що буде і була в контакті з губами особи, яку перевіряють. Мундштуки повинні бути в індивідуальній герметичній упаковці, яку можна легко відкрити.

Тобто згідно вищевказаних норм, для кожної нової спроби тестування потрібно брати новий мундштук, так як невдала спроба продути прилад, це теж проба, яка змінила внутрішнє середовище мундштука, що могло призвести до ризику некоректної роботи засобу вимірювальної техніки (газоаналізатора) і в свою чергу фактичного необ`єктивного тесту, тому суд ставить під сумнів результати приладу алкотестер Драгер ARLM 0325, згідно результату якого, проба позитивна, 1,04 проміле, так як один і той самий мундштук використовувався неодноразово не змінюючи його після кожної невдалої проби продуття приладу Драгер ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини що мають значення для вирішення справи. І ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, свідченнями та документами, які також повинні бути відносними і допустимими.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 3 Конституції України Людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов`язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Тобто, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України». П. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Гурепка проти України» від 08.07.2010, суд, зокрема, зазначив, що адміністративні правопорушення через суворість санкцій, слід відносити до фактично кримінальних правопорушень, з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції та, відповідно, й ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції. Крім того, у п. 21 рішення «Надточій проти України» від 15.05.2009, Суд зазначає, що (український) Уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, - є частиною національного законодавства України.

Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Тому, суд вбачає необхідність розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, як обвинувачення за вказаною правовою нормою, з усіма гарантіями, закріпленими в ст. 6 Конвенції та ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до вчинення правопорушення.

З огляду на викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні фактичні дані, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В рішенні «Коробов проти України» від 21.07.2011 ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджуються зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В даному випадку суд виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).

За наведених вище обставин, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь, тому справа підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 266, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Постанова в повному обсязі виготовлена 31 липня 2026 року.

Суддя Козелецького районного суду

Чернігівської області Сергій БАРАНЕНКО