Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №750/411/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/411/26

Провадження № 2/750/1279/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар Суконнова В.М.,

за участі представника позивача адвоката Прокоф`єва Б.І., представника відповідача адвоката Рожка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання транзакцій недійсними та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) в особі представника - адвоката Прокоф`єва Б.І. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - Відповідач) про визнання транзакцій недійсними та зобов`язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що Позивач є споживачем банківських послуг, які їй надає Відповідач та користувалася емітованою Позивачем картою за Договором, укладеним з АТ КБ «ПриватБанк» 06.06.2019.

15 липня 2024 року близько 22:15 години на номер телефону Позивача НОМЕР_1 почали надходити повідомлення від мобільного оператора «Лайфселл» з кодом для відновлення паролю від особистого кабінету, після чого о 22:16 годині прийшло повідомлення про авторизацію в сервісах «Лайфселл» та о 23:08 годині на цей-же номер телефону Позивача надійшло повідомлення про поповнення рахунку на 50 гривень. Усі ці дії виконувались коли Позивач вже спала та не чула повідомлень, які надходили на її телефон.

Як пізніше Позивачу стало відомо, вищевказаними діями невідомими особами було здійснено несанкціонований вхід до мобільного додатку «Лайфселл», який належить Позивачу, та шляхом поповнення рахунку на 50 гривень її номер телефону було перенесено на електронну SIM-карту - eSIM. Згодом о 23:32 за номером телефону НОМЕР_2 ТОВ «Лайфселл» з власної ініціативи було здійснено блокування її дійсного номеру телефону з метою попередження здійснення неправомірних дій.

Після заміни SIM-карти на eSIM, невстановленими особами було змінено дійсний номер телефону Позивача з НОМЕР_1 на номер НОМЕР_3 , який в подальшому використовувався для авторизації в застосунку «Приват24». Позивач не має жодного відношення до цього номеру телефону та ніколи ним не користувалася.

Після цього, в період з 23:31 год. 15.07.2024 до 00:34 год. 16.07.2024, коли Позивач спала та не чула сповіщень СМС-повідомлень, невстановлені особи кілька разів здійснювали вхід до аккаунту в застосунку «Приват 24» Позивача з різних пристроїв, зокрема о 23:31 год. 15.07.2024 на пошту Позивача надійшло повідомлення про нетиповий вхід з пристрою Smartphone AOS 10, а о 00:34 год. 16.07.2024 - з пристрою Phone AOS 14. Жодних дзвінків на її дійсний мобільний номер телефону Позивача з повідомленнями про нетиповий вхід до її аккаунту від Відповідача не надходило.

О 00:33 годині 16.07.2024 року невідомими особами без згоди Позивача було перевипущено її карту Приватбанку НОМЕР_4 на нову картку з номером НОМЕР_5 , про що Позивачу на пошту надійшло повідомлення, яке вона побачила лише вранці, коли прокинулася.

Позивач звертає увагу суду, що на той момент вона вже користувалася кредитними коштами в межах встановленого ліміту. До моменту вчинення невстановленими особами шахрайських дій 15-16.07.2024 на її картці була заборгованість у розмірі - 14 778,65 грн, яка виникла внаслідок особистого використання Позивачкою кредитного ліміту.

В період часу 00:33 год. по 00:41 год. 16.07.2024 невстановленими особами без згоди Позивача було підвищено кредитний ліміт до максимально дозволеної банком суми (75000,00 грн) та виведено різними платежами майже всі доступні грошові кошти, а саме - 74 920,87 грн на інший невідомий Позивачці рахунок.

Таким чином заборгованість по кредиту оформленому в АТ КБ «ПриватБанк» зросла з 14 778,65 грн, які вона дійсно особисто витратила, до 74 920,87 грн, виведених шахраями. Тобто фактично невстановленими особами було виведено з банківського рахунку НОМЕР_6 , відкритого в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , кредитні кошти в сумі 60 142,22 грн. (74 920,87 грн - 14 778,65 гри).

Позивач зазначає, що навіть після двох нетипових нічних входів з різних пристроїв до її акаунту в застосунку «Приват 24» та підвищення майже в 4-рази кредитного ліміту, Відповідачем не було вжито жодних дієвих заходів для зупинення таких протиправних дій, зокрема повного або тимчасового блокування її акаунту або повідомлення Позивачки про такі дії шляхом телефонних дзвінків та підтвердження здійснення вказаних дій саме Позивачкою.

Позивач також звертає увагу суду, що невстановлені особи продовжували вчиняти несанкціоновані операції навіть після повного вичерпання встановленого кредитного ліміту в розмірі 75 000,00 грн. Зокрема, в період з 01:04 год до 10:19 год 16.07.2024 року на перевипущену карту з номером НОМЕР_5 , яка фактично належала Позивачці було оформлено кредити в різних сервісах онлайн-кредитування, зокрема Money Transfer, CreditPlus, та в подальшому здійснено перекази на ту саму карту з номером НОМЕР_7 .

Позивач наголошує, що вона нікому не повідомляла та жодним іншим чином не розголошувала свою індивідуальну облікову інформацію, паролі чи інші персональні відомості, які могли б надати можливість доступу стороннім особам до застосунку «Приват24» та/або «Лайфселл» чи ініціювати будь-які платіжні операції.

Прокинувшись, орієнтовно о 6-7 годині ранку 16.07.2024, Позивач побачивши списання коштів з її рахунку, одразу зателефонувала в AT КБ «ПриватБанк» на номер 3700 та повідомила про шахрайські дії, після чого, звернулася до Чернігівського районного управління поліції в Чернігівській області поліції з відповідною заявою про вчинення злочину, за наслідками чого було відкрито кримінальне провадження №12024270340002253 від 16.07.2024 за ч. 4 ст. 190 КК України, Позивачку залучено у якості потерпілої.

При цьому, навіть після звернення до відділу поліції та AT КБ «ПриватБанк» грошові кошти прожовували зніматися. Більше того, на ім`я Позивача було взято й інші кредити з вказанням банківської карти, яку вона ніколи не відкривала та не користувалася.

Позивач, також звертає увагу суду, що в провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова перебувала цивільна справа № 738/232/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням суду від 23.09.2025 у задоволенні позову було відмовлено повністю з огляду на всі зазначені фактичні обставини щодо шахрайських дій, вчинених відносно Позивача із використанням перевипущеної 16.07.2024 на її ім`я банківської картки.

Окремо Позивач звертає увагу, що Відповідачем не було вжито жодних заходів, спрямованих на врегулювання спірної ситуації, а також не здійснено будь-якого сприяння Позивачу у погашенні заборгованості, яка виникла внаслідок протиправних дій шахраїв.

Сторона Позивача вказує, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку / держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Натомість Відповідачем одразу здійснено перерахування процентів за кредитом із фактичної суми заборгованості у розмірі 14 778,65 грн на загальну суму боргу 74 920,87 грн, у результаті якого всі платежі за кредитом, які сплачувала Позивач, фактично зараховувалися виключно в рахунок відсотків, в той час як основна сума заборгованості продовжувала зростати, а на адресу Позивача систематично надходили телефонні дзвінки від працівників банку з вимогами погасити заборгованість на суму понад 75 000,00 грн, яких Позивачка не отримувала та не використовувала. Позивач продовжує сплачувати відсотки за користування взятого нею кредиту в розмірі 14 778,65 грн, в тій сумі, яку вона сплачувала до вчинення шахраями несанкціонованих операцій та збільшення кредитного ліміту.

Позивач наголошує, що в даних правовідносинах саме на сторону Відповідача покладається обов`язок по доведеності фактів, які б підтверджували, що Позивач передавала третім особам інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та що стало наслідком списання коштів 16.072024.

Позивач просить суд визнати недійсними операції (транзакції), які вчинені 16 липня 2024 року на банківському рахунку НОМЕР_6 , що відкритий в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , а також зобов`язати Відповідача відновити порушені права ОСОБА_1 , шляхом здійснення перерахунку заборгованості, шо виникла у зв`язку з проведенням несанкціонованих платіжних операцій.

Ухвалою суду від 14.01.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників, сторонам надано строк для подачі заяв по суті справи.

02 лютого 2026 року від представника Відповідача адвоката Рожка С.М. надійшла заява про продовження строку на подання відзиву на позов у зв`язку з проведенням банком службової перевірки інформації, зазначеної у позовній заяві.

Ухвалою суду від 12.02.2026 задоволено клопотання представника Позивача про витребування у відповідача інформації та документів про перерахування коштів банком позивачу та проведення службової перевірки обставин такого перерахування.

Ухвалами суду від 30.03.2026 та від 24.04.2026 задоволено клопотання представника Відповідача про витребування інформації з ТОВ «Лайфсел» ПАТ «ВФ Україна» щодо з`єднань абонентів мобільного зв`язку, а також інформації та процесуальних документів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області у кримінальному провадженні за заявою Позивача.

Від представника відповідача адвоката Рожка С.М. 25.02.2026 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог сторона Відповідача заперечує, вказує, що Позивач є клієнтом банку та отримувачем банківських послуг в АТ «ПриватБанк». Відповідно до укладеного 28 червня 2021 року Договору ОСОБА_1 були випущені платіжні картки та по картці № НОМЕР_8 Позивачем 16.07.2024 були здійснені 16 операцій з грошовими коштами.

Проведеною службовою перевіркою встановлено, що пізно ввечері 15.07.2024 на ім`я ОСОБА_1 через Приват-24 було сформовано ряд документів, телефон НОМЕР_3 , який був фінансовим на момент оформлення договору, створений в «Приват24» 15.07.2024 о 23:26:13. Уночі 15.07.2024 о 23:57:52 випущена Кредитна карта № НОМЕР_8 являється універсальною віртуальною. Переказ коштів з картки був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking «Приват24», тип проведення операції - Р2Р.

Всі грошові кошти в сумі 82190,93 грн з карти № НОМЕР_8 , належної клієнту банку ОСОБА_1 , були переказані на рахунок НОМЕР_9 клієнта АТ «Райффайзен Банк», який банком заблокований. Перевіркою входів у Приват-24 під обліковим записом клієнта банку ОСОБА_1 встановлено, що типовий пристрій, який вона використовує для входу до власного Приват 24 - Phone, модель samsung, версія ANDROID, 13, провайдер lifecell. Крім нього, встановлено також присутність нетипових пристроїв: Smartphone, версія Android, провайдер lifecell, час входу 15.07.2024 о 23:24:01 год. та Phone, модель девайса Pixel 7 Pro, провайдер lifecell, час входу 16.07.2024 о 00:34:13 год. Відкриття кредитної карти НОМЕР_17 на ім`я ОСОБА_1 проведено під час входу в акаунт Приват24 останньої з пристрою Smartphone. Наступні, після цього, операції зі згаданою картою відбувалися за допомогою вказаного пристрою та пристрою Phone. Клієнтці ОСОБА_1 відкритий обліковий запис Приват24 з ідентифікаційним номером (User P24 ID) НОМЕР_18. Його аналізом встановлено, що авторизація вказаного пристрою проведена із коректним введенням логіну та паролю клієнта та підтвердженням таких входів через його фінансовий номер, при цьому відбулася зміна логіну входу до Приват24 клієнта 15.07.2024 за допомогою пристрою Smartphone, фінансовий номер було змінено на НОМЕР_3 , пароль входу при цьому не змінювався.

Для зміни логіну клієнта необхідно провести ряд операцій у вебверсії Приват24, зокрема ввести її пін-код пароль та ввести новий логін для Приват24. Пароль входу до Приват24 клієнтки банку ОСОБА_1 було змінено 18.07.2024, попередня зміна його відбулася15.08.2023 о 13:12:34.

Перевіркою банку було досліджено архів повідомлень та встановлено, що Позивач текстовими повідомленнями на абонентський номер НОМЕР_1 інформувалася про події, що відбувалися 15-16.07.2024, у тому числі щодо замовлення віртуальної картки - Універсальна картка НОМЕР_8, збільшення кредитного ліміту, про нетиповий вхід у акаунт Приват24 та ін. Перевіркою архіву запису телефонних розмов на гарячу лінію банку щодо факту шахрайства встановлено, що ОСОБА_1 повідомила про шахрайство 16.07.2024 об 09:01:55.

Клієнткою банку ОСОБА_1 16.07.2024 було подано заяву до поліції за фактами незаконних дій відносно неї, що мало місце в липні 2024 року. Слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП України в Чернігівській області за її зверненням 16.07.2024 відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024270340002253 від 16.07.2024 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України.

Отже, враховуючи вищевказане, а саме, наявність входу з нетипових пристроїв в акаунт «Приват24» клієнтки банку ОСОБА_1 , що мало місце під час відкриття кредитної карти НОМЕР_17, зміну фінансового номера останньої для проведення такої операції, подальших переказів з карти № НОМЕР_8 грошових коштів на рахунок іншого банку, оформлення документів за допомогою Приват24 клієнтки, при здійсненні оспорюваних операцій пароль входу до Приват24 не змінювався (змінювався тільки 15.08.2023) - Відповідач вважає за можливе стверджувати, що вказані події відбулися в результаті отримання доступу сторонньою особою до «Приват24» ОСОБА_1 . Стороння особа, цілком вірогідно, мала можливість скористатися телефоном останньої, а тому операції щодо відкриття кредитної карти № НОМЕР_8 на ім`я клієнтки банку ОСОБА_1 та подальший переказ коштів з неї на суму 82190,93 грн, що мало місце 15-16.07.2024 - знаходяться в зоні відповідальності останньої.

Сторона Відповідача також заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача, визначеної у 15000,00 грн, вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі не більше 2000,00 грн. Саме в такому розмірі витрати відповідають критерію обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, відповідають обсягу вчинених процесуальних дій, обсягу виконаних адвокатом робіт, відповідають критерію розумності їхнього розміру (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні змісту позовної заяви. Крім того, пояснила, що після виявлення вночі 15.07.2024, що номер її мобільного телефону заблоковано, а також повідомлень про нетиповий вхід до акаунту у «Приват24», вона з мобільного телефону чоловіка здійснила дзвінок до Відповідача з метою блокування операцій по картці. Також телефонувала на один з номерів, указаних у повідомленні про відкриття кредитів у різних банках, де дізналася, що акцепт таких операції було здійснено з номера оператора мобільного зв`язку ТОВ «Водафон», який ніколи Позивачу не належав. Доступ до свого телефону Позивач нікому не надавала, навіть своєму чоловікові. Відомості про свої персональні дані та пін-код кредитної картки стороннім особам не повідомляла, дзвінків з такими пропозиціями не отримувала.

У судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні змісту позову. Крім того, вказав, що Позивач продовжує сплачувати проценти за користування кредитом, які нараховані на суму 14,8 тис. грн, які в межах кредитного ліміту були фактично використані нею до моменту вчинення шахрайських дій із її карткою, проте заперечує наявність будь-яких фінансових зобов`язань перед банком по коштах, які були зараховані на картку та у подальшому виведені з неї унаслідок шахрайських дій сторонніх осіб поза волею Позивача. Наголосив, що пін-код кредитної картки Позивач нікому не розголошувала та не надавала. Також звертає увагу, що банком не вжито своєчасних заходів щодо зупинення фінансових операцій по картковому рахунку після виявлення факту нетипового входу «Приват-24» та навіть після звернення Позивача до банку з повідомленням про шахрайські дії. Також, представник Позивача наголосив, що починаючи з 23:08 год. 15.07.2024, коли було перенесено номер належного Позивачу номера мобільного телефона оператора «Лайфсел» на електронну Сім-картку - еСІМ, Позивач не мала можливості отримувати будь-які дзвінки чи СМС-повідомлення на свій номер, а також здійснювати будь-які вихідні дзвінки чи СМС-повідомлення, а тому усі подальші дії від її імені, зокрема щодо здійснення трансакцій, були здійснені сторонніми особами - шахраями. В умовах розвитку сучасних технологій у шахраї можуть отримувати певну інформацію, зокрема з мобільних терміналів віддалено, без фізичного до них доступу. Також представник зауважив, що здійснена банком ідентифікація особи, яка від імені Позивача давала відповіді на запитання у телефонній розмові з представником банку та надавала своє погодження на здійснення фінансових операцій по перерахунку коштів на рахунки у банку «Раффайзен Банк» фактично зводилася до перевірки даних, які містяться у паспорті Позивача, а тому доступ до цих даних мав будь-хто, хто бачив паспорт Позивача. Крім того, голос на дослідженому судом вищевказаному аудіозаписі та аудіозаписі дійсної розмови Позивача з представником банку вранці 16 липня 2024 року, коли остання повідомляла банк про вчинення шахрайських дій, очевидно відрізняється.

Представник Відповідача адвокат Рожко С.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні змісту відзиву на позов. Крім того, звернув увагу суду на відсутність технічної можливості у сторонніх осіб, як здійснити заміну СІМ-картки Позивача з активним абонентським номером, так і замовити перевипуск банківської карти без отримання доступу до мобільного терміналу Позивача або розголошення нею інформації про паролі входу до електронного кабінету «Лайфсел» та застосунку «Приват-24». Також пояснив, що при здійсненні фінансової операції щодо перерахування коштів у розмірі 75 000 грн, за визначеними нормативними актами НБУ та АТ КБ «ПриватБанк» процедурами, було проведено автентифікацію власника карткового рахунку, зокрема шляхом отримання інформації, яка може бути відома лише Позивачу. Запис розмови працівника банку та Позивача (дзвінок о 15:23:26 год.15.07.2024) надано до суду. Представник банку заперечив твердження сторони Позивача щодо обов`язку доведення банком факту розголошення клієнтом відомостей, які можуть бути використані при здійсненні фінансових операцій з її картковим рахунком, оскільки чинне законодавство такого обов`язку не визначає, навпаки норми Закону України «Про платіжні послуги» та «Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою НБУ від 29.07.2022 № 164, вказують на зворотнє. Натомість практика Верховного Суду щодо застосування принципів доказування та оцінки судом доказів у аналогічних справах є різною залежно від конкретних, встановлених судом обставин. Покладення на банк цивільно-правової відповідальності за відсутності вини його працівників у фінансових втратах клієнта внаслідок чи то його дій чи то дій сторонніх осіб, на думку представника, суперечить змісту інституту делікту та принципам розумності і справедливості.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є споживачем банківських послуг, які їй надає Відповідач та користувалася емітованою Позивачем картою НОМЕР_4 (рахунком НОМЕР_10 ) за Договором SAMDNWFC00051796604, укладеним з АТ КБ «ПриватБанк» 06.06.2019, що підтверджується банківською випискою від 16.07.2024 по картці № НОМЕР_8 , емітованій АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 13).

Так, 06.06.2019 Позивач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «ПриватБанк» (а.с. 74). У цей же день Позивачем був підписаний Паспорт споживчого кредитування (а.с. 75-76) та 16.08.2019 Анкета-заява з актуалізованими анкетними даними (а.с. 77). 28 червня 2021 року Позивач підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою приєдналася, що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви (а.с. 78-88), які разом становлять Договір банківського рахунку.

15 липня 2024 року близько 22:15 години на номер телефону Позивачки, а саме НОМЕР_1 надійшло повідомлення від мобільного оператора «Лайфселл» з кодом для відновлення паролю від особистого кабінету, після чого о 22:16 годині прийшло повідомлення про авторизацію в сервісах «Лайфселл», та у подальшому, 23:08 годині на номер телефону НОМЕР_1 Позивачки надійшло повідомлення про поповнення рахунку на 50 гривень що підтверджується скріншотом (а.с. 18).

Уночі 15.07.2024 та 16.07.2024 Позивачу від «Приват 24» надійшли повідомлення про нетиповий вхід до її акаунту в застосунку «Приват 24», зокрема о 23:31 годині 15.07.2024 на електронну пошту Позивачки надійшло повідомлення про нетиповий вхід з пристрою Smartphone AOS 10, а о 00:34 годині 16.07.2024 - з пристрою Phone AOS 14 (а.с. 19, 20).

О 00:33 годині 16.07.2024 невідомими особами було перевипущено її карту Приватбанку НОМЕР_4 на нову картку з номером НОМЕР_5 , про що Позивачці на електронну пошту надійшли відповідні повідомлення (а.с. 21-23), які за твердженням Позивачки вона побачила лише вранці, коли прокинулася.

В період часу 00:33 години по 00:41 години 16.07.2024 Позивачці банком було підвищено кредитний ліміт до суми 75000,00 грн, що підтверджується скріншотом з мобільного терміналу Позивачки (а.с. 24), та виведено всі кошти різними платежами на рахунок НОМЕР_9 клієнта АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 14).

Згідно з висновком службової перевірки від 23.02.2026, проведеної АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 89-103) встановлено здійснення 16 операцій з грошовими коштами на картковому рахунку № НОМЕР_8 , що мали місце 16.07.2024, у висновку здійснено опис транзакцій.

Так, за змістом висновку, пізно ввечері 15.07.2024 на ім`я ОСОБА_1 через «Приват-24» клієнтки було сформовано ряд документів з використанням телефонного номера НОМЕР_3 , який був фінансовим на момент вчинення дій, створений в «Приват24» 15.07.2024 о 23:26:13 годині, змінений 18.07.2024 о 11:54:09 годині при оформленні КДВ.

Кредитна карта НОМЕР_17 являється універсальною віртуальною, випущена вночі 15.07.2024 о 23:57:52 годині.

Переказ коштів з картки був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24, тип проведення операції Р2Р.

Всі грошові кошти в сумі 82190,93 грн з карти № НОМЕР_8 , належної клієнту банку ОСОБА_1 , були переказані на рахунок НОМЕР_9 клієнта АТ «Райффайзен Банк», який банком заблокований. Перевіркою входів у П-24 під обліковим записом клієнта банку ОСОБА_1 встановлено, що типовим пристроєм, який вона використовує для входу до власного «Приват 24» є - Phone, модель девайса SM-A226B|samsung, версія ANDROID, 13, імеі НОМЕР_19 , ір НОМЕР_20, провайдер lifecell. Крім нього, встановлено також присутність нетипових пристроїв: Smartphone, версія Android, 10, браузер Chrome Mobile, 126.0.0.0, fingerprint b4d8945b5e9b3a7fb49b80b7e78b3f82-2y6477cib, ір НОМЕР_21, провайдер lifecell, час входу 2024-07-15 23:24:01та Phone, модель девайса Pixel 7 Pro|google, версія Android, 14, імеі НОМЕР_12 , ір НОМЕР_21, провайдер lifecell, час входу 2024-07-16 00:34:13 о 16:10:59.

Відкриття кредитної карти НОМЕР_17 на ім`я ОСОБА_1 проведено під час входу в акаунт «Приват24» останньої з пристрою Smartphone, OS версія Android, 10, браузер версія Chrome Mobile, 126.0.0.0. Наступні, після цього, операції зі згаданою картою відбувалися за допомогою вказаного пристрою та пристрою Phone, модель девайса Pixel 7 Pro|google, версія Android, 14.

Клієнтці ОСОБА_1 відкритий обліковий запис «Приват24» з ідентифікаційним номером (User P24 ID) НОМЕР_18. Його аналізом встановлено, що авторизація вказаного пристрою проведена із коректним введенням логіну та паролю клієнта та підтвердженням таких входів через фінансовий номер, при цьому відбулася зміна логіну входу до «Приват24» клієнта 15.07.2024 о 23:26:12 годині за допомогою пристрою Smartphone, версія Android, 10, браузер Chrome Mobile, 126.0.0.0, фінансовий номер було змінено на НОМЕР_3 , пароль входу при цьому не змінювався.

Для зміни логіну клієнта необхідно провести ряд операцій, зокрема ввійти в його вебверсію «Приват24», натиснути на фото верхньої панелі та вибрати "зміна логіну", вибрати карту та ввести її пін-код, з отриманого смс-повідомлення ввести пароль та ввести новий логін для «Приват24», ввести пароль з отриманого смс-повідомлення, яке було надіслано на новий номер телефона.

Пароль входу до «Приват24» клієнтки банку ОСОБА_1 було змінено 18.07.2024 о 11:57:45 годині, попередня зміна його відбулася 15.08.2023 о 13:12:34 годині.

Огляд сервісних повідомлень, які надсилалися банком клієнтці ОСОБА_1 за 15-16.07.2024, неможливий через сплив терміну їх зберігання.

Перевіркою, проведеною Департаментом по роботі зі скаргами ГО за зверненням клієнтки ОСОБА_1 на канал 3700 в липні 2024 року, було досліджено її архів повідомлень та встановлено, що остання банком текстовими повідомленнями на абонентський номер НОМЕР_1 інформувалася про події, що відбувалися 15-16.07.2024, у тому числі щодо замовлення віртуальної картки - Універсальна картка НОМЕР_8, збільшення кредитного ліміту, про нетиповий вхід у акаунт «Приват24» та ін.

Перевіркою архіву запису телефонних розмов на сервісі Voice Record System дзвінків на гарячу лінію банку щодо факту шахрайства встановлено, що ОСОБА_1 повідомила про шахрайство 16.07.2024 об 09:01:55 годині, ID запису 797895917, тобто вже після проведення операцій з переказу коштів. Клієнтка повідомила співробітницю банку про те, що вночі було зламано її телефонний номер, зв`язок вночі був відсутнім. Вранці вона побачила повідомлення про погодження кредитів в різних фінансових організаціях, зокрема, в «ПриватБанку» в неї з`явилася нова карта, якої в неї раніше не було.

Крім цього, подальшою перевіркою архіву запису телефонних розмов на сервісі Voice Record System зареєстровано розмову третьої особи зі співробітницею банку щодо підтвердження переказу коштів в розмірі 1350 грн на рахунок клієнта АТ Райффайзен Банк з номера НОМЕР_3 , який був фінансовим на той момент, ID запису 797893102 від 00:37:02 години 16.07.2024 .

Таким чином встановлено, що згідно логів програмних комплексів 15.07.2024 з пристрою Smartphone, OS версія Android, 10, браузер версія Chrome Mobile, 126.0.0.0. була проведена успішна зміна акаунта Приват24 клієнтки банку ОСОБА_1 з номера телефона НОМЕР_1 на номер телефона НОМЕР_3 , після чого вказаний номер у останньої отримав ознаку фінансового.

Подальшим порівняльним аналізом голосових контактів банка з клієнтками було встановлено, що голос під час телефонного контакту 09:01:55 годині 16.07.2024 відрізняється від голосу клієнтки з номера +380950687094 за 00:37:02 годині 16.07.2024 та належить не клієнтці банку ОСОБА_1 , а третій особі.

Клієнткою банку ОСОБА_1 16.07.2024 було подано заяву до поліції за фактами незаконних дій відносно неї, що мали місце в липні 2024 року. Слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП України в Чернігівській області за її зверненням 16.07.2024 відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024270340002253 від 16.07.2024 за ознаками ч.4 ст.190 КК України, в рамках якого 30.08.2024 було проведено виїмку банківських документів, які вилучені на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. За інформацією, отриманою з СВ Чернігівського РУП ГУНП України в Чернігівській області, в подальшому вказане кримінальне провадження було скероване за підслідністю до СВ відділення поліції №4 Криворізького РУП ГУНП України в Дніпропетровській області.

Отже, враховуючи вищевказане, а саме, наявність входу з нетипових пристроїв в акаунт «Приват24» клієнтки банку ОСОБА_1 , що мало місце під час відкриття кредитної карти НОМЕР_17, зміну фінансового номера останньої для проведення такої операції, подальших переказів з карти № НОМЕР_8 грошових коштів на рахунок іншого банку, оформлення документів за допомогою «Приват24» клієнтки, при здійсненні оспорюваних операцій пароль входу до «Приват24» не змінювався (змінювався тільки 15.08.2023) - можливий висновок, що вказані події відбулися в результаті отримання доступу сторонньою особою до «Приват24» клієнтки банку ОСОБА_1 . Стороння особа, цілком вірогідно, мала можливість скористатися телефоном останньої.

Згідно з висновком вищевказані операції щодо відкриття кредитної карти НОМЕР_17 на ім`я клієнтки банку ОСОБА_1 та подальший переказ коштів з неї на суму 82190,93 грн, що мало місце 15-16.07.2024 - знаходяться в зоні відповідальності останньої.

Відповідачем до відзиву долучено Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет (а.с. 104-112). Згідно з п. 1.1.1.1 та п.1.1.1.2 Умов автентифікація - це процедура , що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/ або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг. Авторизація - процедура отримання дозволу з використанням Електронного платіжного засобу. Пунктом 1.1.10.10.1 Умов передбачено повну відповідальність Клієнта за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та /або несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати платіжного засобу або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІН/індивідуальної платіжної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту. Відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов до обов`язків клієнта належить: не передавати Картки, ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. За п. 2.1.4.12.9 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою. Положеннями пунктом 2.1.4.12.5 Умов також встановлено, що клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Відповідно до п.2.1.4.12.3 Умов Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних.

Згідно з інформацією у листі від 15.04.2026 № ЛС/2328д, наданою ТОВ «Лайфселл» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 153-155), номер +380930043341 обслуговувався в мережі lifecell у період з 24.06.2013 по 14.07.2025 (уключно), на умовах передоплати та знеособлено (анонімно), без укладання договору про надання електронних комунікаційних послуг у письмовій формі та без ідентифікації (реєстрації) кінцевого користувача (абонента) у постачальника електронних комунікаційних послуг. 15.07.2024 о 22:15 мала місце спроба входу в особистий кабінет «Мій lifeccеll» за номером НОМЕР_2, шляхом введення такого номера у відповідному полі інтерфейсу. Негайно після цього ТОВ «Лайфселл» на номер НОМЕР_2 надіслало SMS-повідомлення з одноразовим тимчасовим паролем (OTP-паролем) для входу в особистий кабінет «Мій lifecell», де також містилося застереження: «Ваш код для авторизації. Нікому не повідомляйте його». 15.07.2024 о 22:16 мав місце успішний вхід в особистий кабінет «Мій lifecell» за номером НОМЕР_2 за допомогою зазначеного вище 6-значного OTP-паролю, відправленого в SMS- повідомленні на номер НОМЕР_2. OTP-пароль було введено у відповідному полі інтерфейсу «Мій lifecell» та здійснено вхід в особистий кабінет за номером НОМЕР_2. Безпосередньо після цього в особистому кабінеті за номером НОМЕР_2 було встановлено новий пароль для входу в «Мій lifecell». Особа (або особи), яка здійснила спробу входу до особистого кабінету за номером НОМЕР_2, ТОВ «Лайфселл» невідома. При цьому, будь-якого несанкціонованого втручання в інформаційно-комунікаційну мережу ТОВ «лайфселл» не мало місця, а такий вхід в особистий кабінет здійснювався в звичайному режимі. Після успішного входу в особистий кабінет (за допомогою встановленого 15.07.2024 паролю), 15.07.2024 о 23:08, у такому особистому кабінеті «Мій lifecell» за номером НОМЕР_2 було здійснено віддалену заміну SIM-картки з номером НОМЕР_2 на «нову» eSlM-картку зі збереженням номеру НОМЕР_2 (тобто, номер було дистанційно перенесено на іншу eSlM-картку). Особа (або особи), яка здійснено віддалену заміну SIM-картки з номером НОМЕР_2 на «нову» eSIM-картку, ТОВ «Лайфселл» також невідома. Згодом, 15.07.2024 о 23:32 за номером НОМЕР_2 було здійснено скорочення переліку послуг ТОВ «Лайфселл» з власної ініціативи (т. зв. «блокування»), з метою упередження можливих неправомірних дій з використанням такого номеру (оскільки фактичні дії за номером надавали підстави для підозр у використанні його з протиправною метою). Одночасне (паралельне) використання двох та більше карток за одним і тим номером в мережі «Лайфселл» технічно неможливе.

Отже, із змісту указаного листа вбачається, що 15.07.2024 було здійснено спробу несанкціонованого входу та заміну її SIM-карти на eSIM. Згодом о 23:32 годині за номером телефону НОМЕР_2 ТОВ «Лайфселл» з власної ініціативи було здійснено блокування її дійсного номеру телефону з метою попередження здійснення неправомірних дій. Вищевказані дії можуть свідчити, що невідомими особами було здійснено несанкціонований вхід до мобільного додатку «Лайфселл», який належить Позивачці, та шляхом поповнення рахунку на 50 гривень її номер телефону було перенесено на електронну SIM-карту - eSIM .

Також з інформації оператора мобільного зв`язку «Лайфсел» щодо вхідних (вихідних) дзвінків та СМС-повідомлень по телефонному номеру НОМЕР_2 за період 0 15.07.2024 по 16.07.2024 вбачається, що указаний абонентський номер було надіслано з 22:15 по 23:09 год.15.07.2024 15 СМС-повідомлень від ТОВ «Лайфселл», о 23:24 та 23:25 цього ж дня - 2 СМС - повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк» та о 23:11 та 23:23 надходили вхідні дзвінки з номеру 380567976010, який за твердженням представника Відповідача, також належить АТ КБ «ПриватБанк».

У судовому засіданні також досліджено роздруківку дзвінків абонентського номеру НОМЕР_14 за 15-16 липня 2024 року, отриману на виконання ухвали суду про витребування доказів від ПрАТ «Водафон Україна» з супровідним листом № ДВ-26-03833 від 07.04.2026 (а.с. 148-150).

За змістом роздруківки по указаному абонентському номеру здійснювалися вхідні, вихідні дзвінки та відправлялися (отримувалися) СМС - повідомлення у вказаний вище період, починаючи з 09:31:47 години 15.07.2024 до 20:34:48 години 16.07.2024.

Зокрема, зафіксовано вхідні СМС-повідомлення від «АТ «ПриватБанк» об 23:26:06 годині 15.07.2024, об 00:29:53 годині 16.07.2024 та об 09:40:11 годині 16.07.2024.

Також, починаючи з 23:28:51 години 15.07.2026 по 11:43:24 годину 16.07.2026 з номера телефону НОМЕР_15 , який належить АТ КБ «ПриватБанк» надійшло 13 вхідних дзвінків та СМС-повідомлень, з яких з`єднання з абонентом відбулося об 23:28:51, 23:31:26, 23:45:04 годинах 15.07.2024, об 00:34:07, 00:36:14, 00:57:27, 01:07:55,11:43:24 годинах 16.07.2024. Також зафіксовано три вихідних дзвінки із з`єднанням тривалістю від 3 до 5 секунд на номер 3700, який також належить АТ КБ «ПриватБанк», а саме: о 09:20:38, 09:22:48, 09:24:00, 09:40:59 годинах 16.07.2024.

Позивач стверджує, що всі дзвінки, повідомлення та дії з його номером мобільного телефону та банківською карткою здійснювалися після 22 години ночі 15 липня 2024 року, коли Позивач вже спала та не чула повідомлень, які надходили на її телефон.

Одночасно, невстановленими особами після заміни SIM-карти на eSIM, було змінено дійсний номер телефону Позивачки з НОМЕР_1 на номер НОМЕР_3 , який в подальшому використовувався для авторизації в застосунку «Приват24», а тому Позивач не мала можливості після заміни фінансового номера контролювати фінансові операції чи не була взагалі поінформована про їх здійснення, що Відповідачем не спростовано.

Позивачка наголошує, що вона не має жодного відношення до цього номеру телефону, ніколи ним не користувалась та не мала доступу.

У судовому засіданні досліджено аудіозаписи телефонних розмов, збережених на сервісі Voice Record System Відповідача, між особами, яких Відповідач ідентифікував як ОСОБА_1 та представниками банку.

Так, з аудіозапису розмови особи зі співробітницею банку щодо підтвердження переказу коштів в розмірі 1350 грн на рахунок клієнта АТ «Райффайзен Банк» з метою ідентифікації особи, яка представилася як ОСОБА_1 , представником банку було задано питання щодо дати народження, місця реєстрації та місця отримання паспорта громадянина України. На усі три запитання абонент відповіла вірно та у подальшому підтвердила переказ коштів. Позивач категорично заперечила факт даної розмови та вказала, що голос на аудіозапису їй не належить.

Указана обставина підтверджується висновком службового розслідування банку.

На аудіозаписі розмови між працівником банку та ОСОБА_1 , у якій остання повідомляла про вчинення щодо неї шахрайських дій, Позивач впізнала свій голос та підтвердила факт і зміст такої розмови.

Як вбачається із виписки по картці/рахунку НОМЕР_5 за 16.07.2024 (а.с. 13), а також копій дублікатів чеків АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 14-17), з 00:33 години до 00:41 години 16.07.2024 з перевипущеної карти з № НОМЕР_5 , яка фактично належала Позивачці, було здійснено такі перекази:

в 00:33:12 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 1708,00 грн;

в 00:39:01 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 1397,45 грн;

в 00:39:45 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 24015,48 грн;

в 00:40:30 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 На суму 24947,12 грн;

в 00:41:31 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 8074,17 грн.

У результаті зазначених дій було виведено з банківської картки Позивачки грошові кошти, а саме - 74 920,87 грн, в межах встановленого ними кредитного ліміту 75 000,00 грн.

Таким чином заборгованість по кредиту оформленому в АТ КБ «ПриватБанк» зросла з 14778,65 грн до 74 920,87 грн, у подальшому виведених з карткового рахунку Позивача.

Отже, було виведено з банківського рахунку НОМЕР_6 , відкритого в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 60 142,22 грн. (74 920,87 грн - 14778,65 грн).

Зі змісту наданої виписки по рахунку також вбачається, що несанкціоновані операції по кредитному рахунку продовжували здійснюватися навіть після повного вичерпання встановленого кредитного ліміту в розмірі 75 000,00 грн.

Зокрема, в період з 01:04 години до 10:19 години 16.07.2024 року на перевипущену карту з номером НОМЕР_5 , яка фактично належала Позивачці було оформлено кредити в різних сервісах онлайн-кредитування, зокрема Money Transfer, CreditPlus, та в подальшому здійснено перекази на ту саму карту з номером НОМЕР_7 .

Зокрема, було вчинено такі перекази:

в 01:05 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 8798,78 грн;

в 01:13:49 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 8177,69 грн;

в 01:42:48 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 3001,94грн;

в 02:18:54 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 1035,15грн;

в 02:36:45 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 1035,15грн,

в 10:19:00 з картки НОМЕР_5 на карту НОМЕР_7 на суму 1071,54 грн.

Позивач звернулася до Чернігівського районного управління поліції в Чернігівській області заявою про вчинення злочину (а.с. 25), за результатами розгляду якої було до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.07.2024 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за №12024270340002253 з попередньою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 25).

Відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомило суд, що по кримінальному провадженню за № 12024270340002253 у якості потерпілої залучено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі вищевказане кримінальне провадження перебуває в провадженні слідчого відділення ВП №2 Криворізького РУП, проведення досудового розслідування доручено слідчому СВ ОСОБА_3 . По кримінальному провадженню за № 12024270340002253 проведено тимчасові доступи до речей, документів та інформації в банківських установах та операторах мобільного зв`язку, установлено та допитано свідків учиненого кримінального правопорушення, постійно проводяться заходи, направлені на встановлення особи злочинця та інших свідків. Наразі по кримінальному провадженню за № 12024270340002253 підозрюваних осіб не встановлено, обвинувальний акт відносно них до суду не скеровувався (а.с. 171 зворот).

Відповідно до наданих ОСОБА_1 показань під час допиту у якості потерпілої у кримінальному провадженні за № 12024270340002253 (протокол від 17.07.2024) (а.с. 171), Позивач прокинулася вранці о 5:10 год. 16.07.2024 та взявши до рук телефон побачила повідомлення від Телеграм, а також багато повідомлень про заміну кредитної картки та отримання пін-коду, додатки «Приват24» та «Вайбер» не працювали. Позивачка зрозуміла, що зламано її телефон. Потім зайшла на свою електронну пошту, де побачила повідомлення про оформлення кредитів у різних кредитних установах, яких вона не оформляла. Після цього звернувшись до відділення «ПриватБанку» Позивач дізналася, що її кредитну картку банком було перевипущено. На картці збільшено ліміт кредитування до 75 000 грн та зараховано кошти з інших кредитних установ та кошти у загальному розмірі 83268,47 грн було виведено на невідому Позивачці картку. Ніяких кодів підтвердження Позивач нікому не давала, шахраї їй не телефонували.

Також судом встановлено, що у провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова знаходилася справа № 738/232/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, рішенням якого від 23.09.2025 у задоволенні позову було відмовлено повністю з урахуванням обставин шахрайських дій вчинених відносно Позивача (а.с.32-35).

Заслухавши сторони, дослідивши письмові та електронні докази, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позивач ОСОБА_1 на підставі укладеного з Відповідачем договору кредитування користується банківськими послугами АТ КБ «ПриватБанк», зокрема відновлювальною кредитною лінією шляхом встановлення кредитного ліміту на емітованому Банком для неї платіжному інструменті - кредитній картці.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» (далі - Закон), яка визначає основні терміни, що вживаються в Законі, електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом. Емітент платіжних інструментів - надавач платіжних послуг, який надає послугу емісії платіжних інструментів та має право на надання такої послуги відповідно до цього Закону. Неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди;

Частиною 2 ст. 2 вищезазначеного Закону передбачено, що під час надання споживачам послуг на платіжному ринку надавачі платіжних послуг зобов`язані дотримуватися вимог законів України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 19 ст. 38 Закону визначено, що Емітент зобов`язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору.

Згідно з п 20 ст. 38 Закону, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

За змістом ч. ч. 1 - 4, 12 ст. 86 Закону, надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати. Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 87 Закону Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій. Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, яке діяло на час виникнення кредитних правовідносин та втратило чинність на підставі постанови НБУ від 29.07.2022 № 164, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п. 115 «Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою НБУ від 29.07.2022 № 164 (далі - Положення) у нині діючій редакції, держатель здійснює платіжні та/або інші операції за допомогою платіжного застосунку, який пропонується надавачем платіжних послуг у порядку, визначеному в договорі з надавачем платіжних послуг.

Пунктом 117 Положення визначено, що платіжний застосунок для здійснення платіжних та/або інших операцій з використанням платіжного інструменту в платіжній системі має одночасно відповідати вимогам:

1) надавача платіжних послуг до технологій захисту здійснення операцій з використанням платіжних інструментів;

2) відповідної платіжної системи до безпеки технологій захисту здійснення операцій з використанням платіжних інструментів.

За змістом п. 136 Положення Користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 138 Положення Емітент зобов`язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення) , зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 140 Положення Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Пунктами 143-145 Положення передбачено, що надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів. Надавач платіжних послуг у разі повідомлення власником рахунку/держателем про незавершену платіжну операцію з внесення коштів з використанням платіжного інструменту через платіжні пристрої цього надавача платіжних послуг на рахунки/електронні гаманці, відкриті в цього надавача платіжних послуг, після подання власником рахунку/держателем відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок/електронний гаманець.

За змістом п. 146, 147 Положення власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків. Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У відповідності до пункту 148 Положення Емітент зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян.

Строки, протягом яких емітент установлює ініціатора та правомірність платіжної операції, та строки повернення на рахунок користувача суми попередньо списаної неналежної платіжної операції визначені статтею 89 Закону України "Про платіжні послуги".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

У даній справі Позивач мав довести належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами фактичні обставини збільшення розміру ліміту на кредитній картці, списання коштів зі свого рахунку, відсутність зі свого боку акцепту на такі дії банку, відсутність факту передачі стороннім особам інформації, яка дає можливість ініціювати зміну фінансового номеру та подальші операції з коштами на картковому рахунку, своєчасне інформування банку про несанкціоноване списання коштів та звернення до правоохоронних органів з повідомленням про факт шахрайства.

Натомість Відповідач, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, має доводити що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Правова позиція щодо обов`язку банку доводити обставини розголошення тим чи іншим способом індивідуальної конфіденційної інформації платіжного інструмента викладена Верховним Судом у постановах від 26 липня 2023 року у справі № 759/23568/20, від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20, від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 та ін.

Також у останній справі Верховний Суд виснував, що вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

Суд вважає доводи Позивача такими, що підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а також відповідними розрахунками, з посиланням на нормативні акти, що регламентують спірні питання та актуальну усталену судову практику.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Так, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18, від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц, від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19, від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(.

Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені.

Суд, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не підтверджено, що Позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку, оскільки переказ коштів, розміщених на картковому рахунку позивача було здійснено без використання платіжної карти. При цьому, банком не заперечувався факт того, що були ініційовані не позивачем, а іншими невстановленими особами шляхом застосування шахрайських методів, тобто кошти списано унаслідок шахрайських дій невстановлених осіб. Згідно з висновком службової перевірки щодо запиту клієнта банку ОСОБА_1 , порівняльним аналізом голосових контактів банка з клієнтками, було встановлено, що голос під час телефонного контакту 09:01:55 годині 16.07.2024 (повідомлення Позивачки про факт шахрайства) відрізняється від голосу клієнтки номера + 380960687094 за 00:37:02 годині 16.07.2024 (автентифікація особи при підтвердженні платежу) та не належить клієнтці банку, а третій особі.

Як стверджує Позивач, номер телефону вона не змінювала. Вказане підтверджується інформацією ПрАТ «Водафон Україна» та ТОВ «Лайфселл».

Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові.

Разом з тим відповідач не заперечував, що входження в особистий кабінет було здійснено з інших ір-адрес та з використанням чужого пристрою. Зокрема, Банк визнає і це підтверджується матеріалами справи, що для авторизації та користування сервісом «Приват24» за особовим рахунком клієнта в нічний час доби 15-16 липня 2024 року використовувалися IP-адреси, які не співпадають з IP-адресою Позивача. Позивач до цього жодного разу не здійснював вхід до сервісу «Приват24» з вказаних IP-адрес.

Також стороною відповідача не заперечується факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у Позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що Позивачка втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Інші доводи, викладені Відповідачем у відзиві на позовну заяву, висновків суду не спростовують, з тих підстав, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Стосовно обраного стороною Позивача способу захисту своїх порушених (оспорених) прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними транзакцій з переказу коштів.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (постанови Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 , від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 та ін.).

Сторона Позивача просить визнати недійсними операції (транзакції), які вчинені 16 липня 2024 року на банківському рахунку НОМЕР_6 , що відкритий в Акціонерному товаристві комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 на загальну суму 60 142 грн 22 коп. та 290 грн 50 коп. комісії.

Суд зазначає, що у даному випадку указана позовна вимога не є належним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення порушених прав позивача. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі № 753/12781/23 (постанова від 11 вересня 2024 року).

Отже у задоволенні вищевказаної вимоги необхідно відмовити, оскільки вона не відповідає критеріям ефективності способу захисту порушених прав.

Стосовно позовної вимоги зобов`язати Відповідача відновити порушені права ОСОБА_1 шляхом здійснення перерахунку заборгованості, що виникла у зв`язку з проведенням несанкціонованих платіжних операцій зі списання коштів, суд вважає, що вона є такою, що відповідає визначеним Цивільним кодексом України способам захисту, зокрема, у п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та забезпечить ефективне поновлення права Позивача як добросовісного споживача послуг споживчого кредитування, а тому вказана вимога підлягає задоволенню.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подачу позову не сплачувався у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При зверненні до суду з позовом правничу допомогу Позивачу надавав адвокат Прокоф`єв Б.І.

Стороною Позивача надано на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу: копію Договору про надання правової допомоги № 30/25 від 03 жовтня 2025 року, Детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.01.2026, згідно з яким всього адвокатом надано клієнту послуг на суму 15 000 грн, Квитанцію до прибуткового касового ордера від 09.01.2025 на суму 15 000 грн.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру заявлених Позивачем до стягнення судових витрат.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обгрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено правовий висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Оскільки судом позовні вимоги задоволені частково, а саме одна позовна вимога, а також керуючись засадами обгрунтованості, співмірності судових витрат та розумності їхнього розміру, суд доходить висновку про необхідність їх стягнення з Відповідача на користь Позивача у розмірі 7 500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання транзакцій недійсними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості, що виникла у зв`язку з проведенням несанкціонованих платіжних операцій 16 липня 2024 року зі списання грошових коштів в сумі 60 142 грн 22 коп. та 290 грн 50 коп. комісії, а саме: о 00:33:12 з перерахування грошових коштів в сумі 1708,00 грн, з нарахованою комісією банку в сумі 8,25 грн; о 00:39:01 з перерахування грошових коштів в сумі 1397,45 грн, з нарахованою комісією банку в сумі 6,75 грн; о 00:39:45 з перерахування грошових коштів в сумі 24 015,48 грн, з нарахованою комісією банку в сумі 116,00 грн; о 00:40:30 з перерахування грошових коштів в сумі 24 947,12 грн, з нарахованою комісією банку в сумі 120,50 грн; о 00:41:31 з перерахування грошових коштів в сумі 8074,17 грн, з нарахованою комісією банку в сумі 39,00 грн. та скасування процентів та інших штрафних санкцій, що нараховані Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за операціями (транзакціями) з перерахування коштів 16 липня 2024 року, які визнані недійсними, на банківському рахунку НОМЕР_10 , що відкритий в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_16 .

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Олег КОСЕНКО