Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №750/5411/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5411/26

Провадження № 2/750/2934/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024 в розмірі 15837,74 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 шляхом укладання Заяви про приєднання до Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція). Стандарт продукту «Посилка в кредит» приєднався до встановлених ТОВ «НоваПей Кредит» умов Публічного договору про споживчий кредит, які разом із Заявою про приєднання № 297954 від 18.11.2024 становлять кредитний договір між ТОВ «НоваПей Кредит» та ним як позичальником. Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 15837,74 грн, яких: 9991,02 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4196,72 грн – сума заборгованості за комісією за надання кредиту; 1650 грн – сума заборгованості за штрафом. У подальшому, на підставі договору факторингу № 12112025 від 12.11.2025 право вимоги за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024 перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ». Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 12.06.2026.

12.06.2026 розгляд справи відкладено на 27.07.2026 у зв`язку з неявкою відповідача; представник позивача у позовній заяві просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, зазначивши, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

27.07.2026 сторони повторно не з`явилися; відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

За згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

18.11.2024 ОСОБА_1 підписав, шляхом накладення ОТР-паролю, Заяву про приєднання № 297954 до Публічного договору про споживчий кредит (публічна пропозиція). Стандарт продукту «Посилка в кредит» і Паспорт споживчого кредиту, тим самим приєднався до встановлених ТОВ «НоваПей Кредит» умов Публічного договору про споживчий кредит. Таким чином, ОСОБА_1 як позичальник уклав з ТОВ «НоваПей Кредит» кредитний договір № 297954 (далі – Договір).

Договором визначено порядок в умови надання кредиту, зокрема, загальний розмір кредиту становить 10 900,50 грн (п. 2.1); розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,00001% річних (п. 2.4). Згідно з п. 2.6 Договору комісія за надання фінансового інструменту (кредиту): 3,5% в місяць (42% в рік). Комісія, що нараховується за Договором, є платою за надання фінансового інструменту (кредиту); нарахування комісії здійснюється за весь строк користування кредитом, в дату видачі кредиту, від суми загальної кредиту, нараховується та сплачується рівномірно, щомісяця, протягом строку користування кредитом згідно із графіком платежів (п. 2.7). Пунктом 2.13 Договору передбачено строк користування кредитом: 12 (дванадцять) місяців, тобто з 18.11.2024 по 18.11.2025 (п.п. 2.14, 2.15).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, кредитний договір № 297954 від 18.11.2024 укладено ТОВ «НоваПей Кредит» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 18.11.2024 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «НоваПей Кредит» і ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «НоваПей Кредит» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити кошти за користування кредитом на визначених у договорі умовах.

У п. 2.18 Договору передбачено, що Кредит видається Позичальнику у безготівковій формі на платіжний рахунок Позичальника IBAN НОМЕР_1 , відкритий в ТОВ «НоваПей».

На підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів позивачем надано платіжну інструкцію № 297954 від 18.11.2024, згідно з якою на вказаний рахунок ОСОБА_1 ТОВ «НоваПей» зараховано кредитні кошти ТОВ «НоваПей Кредит» на виконання Договору в сумі 10900,50 грн.

Таким чином, ТОВ «НоваПей Кредит», здійснивши переказ на зазначений платіжний рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 10900,50 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати платежів, передбачених Договором, своєчасно й у повному обсязі не виконав. Зокрема, на виконання умов Договору ОСОБА_1 лише двічі здійснив платежі в рахунок погашення заборгованості за договором, а саме 16.12.2024 – 400 грн, 17.01.2025 – 891 грн. Таким чином, ОСОБА_1 прострочено виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

12.11.2025 між ТОВ «НоваПей Кредит» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) укладено договір факторингу № 12112025, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту; перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. (п. 1.1 Договору факторингу). Згідно з п. 1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в день підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, але не раніше моменту здійснення повної оплати Фактором Ціни продажу згідно п.п.3.3, 3.4. Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

На підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024 від первісного кредитора до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» позивачем надано копію Акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 12.11.2025, копію платіжної інструкції № 173 від 12.11.2025 щодо перерахування ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на користь ТОВ «НоваПей Кредит» грошових коштів на виконання умов договору факторингу № 12112025 від 12.11.2025, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 12112025 від 12.11.2025, в якому під № 2758 зазначено вказаний кредитний договір та анкетні відомості відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Отже, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначених вище договорів факторингу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором кредиту останньому нараховано заборгованість у сумі 15837,74 грн. Так, із розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 297954 від 18.11.2024 вбачається, що станом на 11.11.2025 сума заборгованості відповідача становить 15837,74 грн, з яких: 9991,02 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4196,72 грн – сума заборгованості за комісією за надання кредиту; 1650 грн – сума заборгованості за штрафом. Суд звертає увагу, що як первинним кредитором, так і позивачем не нараховано відсотки за користування кредитом.

Отже, нарахована ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024 за тілом кредиту в сумі 9991,02 грн є обґрунтованою, оскільки враховано сплату останнім, у тому числі, в рахунок погашення основної суми заборгованості 400 грн 16.12.2024 та 891 грн 17.01.2025, доказів сплати іншої частини основної суми заборгованості за кредитним договором до суду не надано. Отже, слід стягнути з відповідача 9991,02 грн як заборгованість за кредитом, що утворилася внаслідок невиконання ним умов кредитного договору.

Щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією за кредитним договором суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Пунктами 2.6, 2.7 Договору передбачено нарахування комісії за надання фінансового інструменту (кредиту) у розмірі 3,5% від суми кредиту, яка має сплачуватись щомісячно за весь строк користування кредитом; комісія є платою за надання кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Верховний Суд зазначив наступне: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, враховуючи, що умовами Договору не визначено перелік послуг, які підлягають оплаті як комісія за надання кредиту щомісячно до погашення заборгованості; суд зауважує, що цю комісію застосовано не одноразово, а щомісячно, до погашення заборгованості за кредитом, тобто на невизначений період, а отже комісія за надання кредиту буде збільшуватися пропорційно до строку дії кредитного зобов`язання; позивачем необґрунтовано і не додано доказів надання щомісячних послуг боржнику у зв`язку з наданням кредиту, а отже положення договору про стягнення комісії за надання кредиту щомісячно слід визнати нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відповідачу штрафу за кредитним договором, суд зважає, що згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, за змістом п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на цей час.

Отже, стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 1650 грн за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024 в період дії воєнного стану суперечить вимогам Закону, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, враховуючи часткове задоволення позову на суму 9991,02 грн, що становить 63,08% (9991,02 : 15837,74 х 100%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» слід стягнути 1679,44 грн (2662,40 грн х 63,08%) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 297954 від 18.11.2024 в сумі 9991,02 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одну гривню 02 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 1679,44 грн (одну тисячу шістсот сімдесят дев`ять гривень 44 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Київської області; код ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Б.В. Крапивний