Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №750/5165/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5165/26

Провадження № 2/750/2870/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024 в розмірі 39000 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 23.01.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 35389-01/2024. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав кредит у сумі 12000 грн і мав сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 39000 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 12000 грн; сума заборгованості за відсотками – 27000 грн. 12.06.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 12062024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 03.06.2026.

18.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_1 виклав амбівалентну позицію щодо позовних вимог, одночасно не визнавши позовні вимоги в цілому (просив відмовити у задоволенні позову); водночас зазначив, що у разі визнання судом наявності зобов`язання просив перерахувати заборгованість із застосуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо обчислення процентів, а розмір витрат на правничу допомогу – зменшити. Окрім того, відповідач поставив під сумнів належність наданого позивачем розрахунку заборгованості як доказу та факт переходу права вимоги за кредитним договором до позивача.

21.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

25.05.2026 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому останній заперечив проти аргументів позивача, викладених у відповіді на відзив; просив не приймати до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором як доказ розміру заборгованості; відмовити у задоволенні позовних вимог, в разі встановлення судом наявності заборгованості, здійснити її перерахунок, судові витрати – розподілити пропорційно задоволених вимог.

03.06.2026 судове засідання відкладено на 22.07.2026 у зв`язку з розглядом клопотань відповідача про витребування доказів; указані клопотання судом задоволено.

20.07.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими ОСОБА_1 надав уточнену процесуальну позицію, а саме не заперечував факт отримання кредитних коштів в сумі 12000 грн; водночас, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів та витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір та розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судове засідання 22.07.2026 сторони не з`явилися; представник позивача та відповідач надали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

23.01.2024 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 35389-01/2024 (далі – Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 12000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено строк кредитування – 120 днів, з кінцевою датою погашення 21.05.2024.

За змістом п.п. 1.4, 3.3 Договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 2.50% в день на залишок фактичної заборгованості в межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 1.4.2 Договору якщо клієнт 21.02.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 96% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до графіку платежів. Якщо клієнт вчасно здійснить оплату наступних платежів, визначених в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 28% на кожний наступний платіж відповідно до графіку платежів. Знижка надається на кожний платіж в останній день строку платежу. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж та наступні платежі в розмірі відповідно до графіку платежів.

Договір разом з заявою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» і паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 підписано із використанням одноразового ідентифікатора «W8503». При цьому згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта від 12.06.2024, виданою ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», указаний унікальний ідентифікатор належить ОСОБА_1 . Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується отримання кредиту в розмірі 12000 грн, а отже він визнає факту укладення вказаного договору з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Таким чином, кредитний договір № 35389-01/2024 від 23.01.2024 укладено між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, а отже сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору та досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

Отже, 23.01.2024, внаслідок укладення вказаного кредитного договору № 35389-01/2024 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4028 - 08xx - xxxx - 3786, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Згідно з уточненою процесуальною позицією відповідача, викладеною у додаткових поясненнях у справі від 20.07.2026, ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору № 35389-01/2024 та отримання ним кредитних коштів у сумі 12000 грн. При цьому отримання останнім цих коштів підтверджено наданою на виконання ухвали суду від 13.05.2026 про витребування доказів інформацією АТ «СЕНС БАНК» № 8453-БТ-32.3/2026 від 25.05.2026, згідно з якою ОСОБА_1 є клієнтом банку; на його ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (повний номер карткового рахунку НОМЕР_2 ), а також випискою з рахунку відповідача № НОМЕР_3 , згідно з якою 23.01.2024 о 15 год. 30 хв. на рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти в сумі 12000 грн.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», здійснивши 23.01.2024 переказ коштів у сумі 12000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором. Водночас, позивач стверджує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання, на підтвердження чому надав копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024.

У своїх процесуальних документах відповідач, у тому числі, просив визнати неналежним доказом копію розрахунку заборгованості, надану суду стороною позивача разом з позовною заявою, та не долучати до справи копію розрахунку заборгованості, надану представником позивача 27.05.2026 разом з клопотанням про долучення доказів, а у разі задоволення клопотання позивача про долучення копії розрахунку заборгованості – надати цьому доказу належну оцінку.

Надаючи оцінку доводам відповідача в цій частині, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зважаючи на викладене, з метою дотримання принципу змагальності сторін клопотання представника позивача про долучення доказів судом задоволено; надану останнім копію розрахунку заборгованості за кредитним договором долучено до справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно зі ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши надані представником позивача копії розрахунку заборгованості як окремо, так і в сукупності, суд дійшов висновку про належність і достовірність цих доказів, оскільки за своїм змістом це два ідентичні документи з тією різницею, що додана до позовної заяви копія розрахунку заборгованості не містить підпису та печатки особи, яка його склала (представника ТОВ «ЙОТА ІНВЕСТ»), тоді як долучена за клопотанням представника позивача копія розрахунку заборгованості містить такі реквізити (підпис представника кредитора та печатку ТОВ «АВАНС КРЕДИТ»). Ці розрахунки заборгованості узгоджуються з твердженнями відповідача про отримання ним кредиту в сумі 12000 грн від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», несплату процентів за користування кредитними коштами; самі розрахунки заборгованості відповідають умовам, визначеним у Договорі.

Дослідивши розрахунок заборгованості за кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024, суд встановив, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

12.06.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 12062024, відповідно до умов якого клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов`язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта за основними договорами, укладеними між боржниками та первісним кредитором; на підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов`язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, відповідно до акту прийому-передачі (додаток № 2 до договору), а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому (п.п. 1.1, 1.2 зазначеного договору факторингу).

За змістом п. 2.1 вказаного договору факторингу для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт під час підписання цього договору передав фактору заповнений реєстр боржників за формою, встановленою в Додатку № 1 до цього Договору.

На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 35389-01/2024 від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» позивачем надано копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 12062024 від 12.06.2024, в якому зазначено цей кредитний договір та анкетні відомості ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі письмового та/або електронного реєстру боржників від 12.06.2024 до договору факторингу № 12062024 від 12.06.2024; копію платіжної інструкції № 8755 від 26.06.2024, згідно з якою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило платіж на користь ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» на виконання умов договору факторингу № 12062024 від 12.06.2024.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

З огляду на викладене, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, ОСОБА_1 нараховано заборгованість у сумі 39000 грн. Так, згідно з позовною заявою, що узгоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024 вбачається, що станом на 12.06.2024 сума заборгованості відповідача становить 39000 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 12000 грн; сума заборгованості за процентами – 27000 грн. Вказана заборгованість є предметом позову.

Щодо нарахованої ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024 в розмірі 12000 грн, то суд звертає увагу, що відповідач визнає цю суму боргу, боржник отримав указані кредитні кошти за Договором, тому вказану суму слід стягнути з відповідача.

Відповідач просить відмовити в стягненні нарахованої суми заборгованості за процентами за користування кредитом. Разом з тим, кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024 передбачено обов`язок клієнта повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.п. 1.1, 4.4.2).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Наведені вище положення Закону України «Про споживче кредитування» введено в дію пунктом 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, після 24.12.2023 максимальний розмір денної процентної ставки по кредитах становить 1%, проте, законодавцем визначено певний перехідний період, який стосується договорів, які були укладенні до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та строк дії яких продовжено після набрання чинності вказаним Законом. Так, до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5%, з 22.04.2024 до 19.08.2024 - 1,5 %, а з 20.08.2024 і до нині становить 1%.

Договір про надання фінансового кредиту № 35389-01/2024 укладено 23.01.2024, тобто в період, коли законодавцем було встановлено граничний розмір денної процентної ставки на рівні 2,5%. Водночас, вказаний договір було укладено на 120 днів з кінцевою датою погашення кредиту 21.05.2024 (п. 1.2 Договору), а отже протягом строку дії цього договору в період з 22.04.2024 по 21.05.2024 граничний розмір денної процентної ставки становив 1,5%.

Пунктом 1.4.1 Договору розмір денної процентної ставки встановлено на рівні 2,5% (300 грн), що цілком відповідало законодавчим вимогам, які діяли в період з 23.01.2024 по 21.04.2024, проте з 22.04.2024 по 19.08.2024 граничний розмір денної процентної ставки був обмежений законодавцем на рівні 1,5% (180 грн), у зв`язку із чим, для обчислення заборгованості відповідача в період з 22.04.2024 по 21.05.2024 слід застосовувати саме такий розмір денної процентної ставки.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 35389-01/2024 від 23.01.2024, серед іншого, вбачається, що 21.02.2024 ОСОБА_1 здійснив платіж по кредиту на суму 360 грн (зазначено як «оплата по відсоткам»), у зв`язку із чим під час здійснення розрахунку заборгованості за період з 23.01.2024 по 21.02.2024 первісним кредитором застосовано пункт 1.4.2 Договору щодо зменшення розміру періодичних платежів. Таким чином, у зв`язку зі сплатою ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 360 грн, розмір заборгованості останнього за відсотками по кредиту за перший розрахунковий період (30 днів) зменшено на 8640 грн (360 грн сплачено як знижка, що становить 96% від розміру періодичного платежу в сумі 9000 грн).

Суд зауважує, що здійснення ОСОБА_1 платежу на суму 360 грн не підтверджено первісними документами, зокрема, наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів випискою по рахунку відповідача за період з 17.02.2024 по 21.02.2024. У той же час, ОСОБА_1 міг здійснити цей платіж шляхом використання інших банківських рахунків чи готівки; факт зарахування позивачем платежу ОСОБА_1 21.02.2024 в сумі 360 грн здійснено на користь останнього, при цьому його звільнено від сплати решти заборгованості за перший розрахунковий період, у зв`язку з чим суд вважає доведеним факт здійснення відповідачем платежу по кредиту на суму 360 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що нарахування ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 35389-01/2024 за тілом кредиту, а також за відсотками від 23.01.2024 у період з 23.01.2024 по 21.04.2026 здійснено правильно, з урахуванням умов Договору та законодавчих приписів, які діяли в той час. Разом з тим, заборгованість за процентами у період з 22.04.2024 по 21.05.2024 нарахована неправильно, оскільки обчислена без урахування вимог Закону України «Про споживче кредитування», які діяли у цей період, тому підлягає перерахунку шляхом зменшення денної процентної ставки з 2,5% (300 грн/день) до 1,5% (180 грн/день), що за вказаний період становитиме 5400 грн (180 ? 30), замість нарахованих 9000 грн (300 ? 30).

Таким чином, слід стягнути з відповідача заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 23400 грн (27000 – (9000 – 5400)).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Розподіл судових витрат між сторонами судом здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правничу допомогу позивачу надавав ФОП « ОСОБА_2 » на підставі договору про надання правової допомоги № 42649746/01 від 02.01.2026 та додаткової угоди до вказаного договору № 35389-01/2024 від 10.04.2026.

Згідно з Актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 10.04.2026 та описом робіт (наданих послуг), здійснених ФОП ОСОБА_2 для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 10.04.2026, вартість наданої позивачу правничої допомоги становить 6000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих представником позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову (39000 грн), суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 4000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 35400 грн, що становить 90,77% (35400 : 39000 ? 100%) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2416,66 грн (2662,40 ? 90,77%) та витрати на правничу допомогу в сумі 3630,80 грн (4000 ? 90,77%).

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 35389-01/2024 від 23.01.2024 в сумі 35400 грн (тридцять п`ять тисяч чотириста гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 2416,66 грн (дві тисячі чотириста шістнадцять гривень 66 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3630,80 грн (три тисячі шістсот тридцять гривень 80 коп.) у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області; код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Б.В. Крапивний