Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №678/1209/26 — Летичівський районний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Єдиний унікальний номер cправи 678/1209/26

Провадження номер 3-678-476/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого-судді Лазаренка А. В. розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції ГУ НП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , громадянина України, непрацюючого,

за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року до суду для розгляду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ВБА № 137808 від 19 липня 2026 року, складений поліцейським СРПП ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області старшим сержантом поліції Клюс В. В., у якому фабула обвинувачення викладена наступним чином: «19 липня 2026 року в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 близько 21 год. 00 хв. вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: виражався нецезурною лайкою, погрожував фізичною розправою, виганяв із будинку, внаслідок чого завдав шкоди життю і здоров`ю дружині ОСОБА_2 . Дані дії вчинив повторно протягом року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУПАП».

Ознайомившись з матеріалами справи суд приходить до наступного висновку.

Із аналізу положень ст.ст. 254, 255 КУпАП випливає, що протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення певної особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Відповідно до норм діючого в Україні законодавства, обвинувачення повинно бути конкретним і не порушувати право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна чітко знати і розуміти суть обвинувачення.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Проте до протоколу не долучено копії протоколу чи постанов(и) про притягнення ОСОБА_1 за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою ст. 173-2 КУпАП, за яке його вже було піддано адміністративному стягненню, що складало б склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. ст. 173-2 КУпАП.

Матеріали справи також не містять інших доказів, які би підтверджували факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, таких як витяг з Інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» Інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції».

Окрім того, як вбачається з закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї - особі, яка постраждала від домашнього насильства.

Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Окрім того, до протоколу не долучено ні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (чи відмови від дачі показань), ні показання свідків, ні висновки спеціалістів, аудіо-, відеофіксацію або інші допустимі докази, які підтверджують вчинення домашнього насильства.

У п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17 жовтня 2014 року роз`яснено, що норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 цього Кодексу вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

У зв`язку із зазначеним, суд не може встановити фактичні обставини у справі та прийняти судове рішення по суті, тому матеріали справи підлягають поверненню для доопрацювання (належного оформлення) органу, який її порушив.

Керуючись ст.ст. 7, 245, 256, 278, 280 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Справу відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, повернути до відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області для доопрацювання (належного оформлення) (протокол про адміністративне правопорушення серія ВБА № 137808 від 19 липня 2026 року).

Органу поліції після доопрацювання (належного оформлення) матеріали справи необхідно направити до суду для розгляду не пізніше десяти днів з моменту отримання даної постанови суду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя підпис А. В. Лазаренко

Суддя А. В. Лазаренко