Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №607/10832/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 Справа №607/10832/26 Провадження №3/607/3408/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 , її захисника – адвоката Дубчака С.П., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, що надійшли від відділу поліції №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , не працює,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №782552 від 04.05.2026, 04.05.2026 приблизно о 18:00 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчиняла відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювала словесні образи, погрози, приниження, залякування, чим завдала шкоди її психічному здоров`ю, порушивши вимоги п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У судовому засіданні 15.05.2026 ОСОБА_1 пояснила, що повністю розуміє зміст роз`яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнала. Зазначила, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, внесені зі слів її матері. Пояснила, що матір не ображала. Повідомила, що мати вимагає від неї купити курей та обробляти город, однак через стан здоров`я вона не може працювати. Вважає жінку, яка проживає разом із нею, не своєю матір`ю, оскільки, на її думку, фотографія у паспорті не відповідає її зовнішності, а сама жінка ставиться до неї погано та називає її психічно хворою. Водночас визнала, що один раз висловилася нецензурно.

25.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , у яких вона зазначила, що її донька ОСОБА_1 тривалий час страждає на психічний розлад, перебуває на психіатричному обліку, однак відмовляється від подальшого лікування. Також вказала, що ОСОБА_1 проявляє агресивну поведінку, висловлює на її адресу погрози, а її психічний стан з часом погіршується. Крім того, потерпіла зазначила, що, на її думку, розгляд цієї справи виключно як звичайного сімейного конфлікту не вирішить існуючої ситуації, оскільки її причиною є психічний стан доньки. Також висловила незгоду з діями медичних закладів щодо ненадання належної психіатричної допомоги та просила суд не застосовувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, оскільки це не сприятиме вирішенню конфліктної ситуації. Натомість просила зобов`язати доньку проходити лікування.

Також 25.06.2026 до суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_2 про витребування медичної документації, призначення судово-психіатричної експертизи, прискорення розгляду справи, застосування примусового приводу та долучення доказів.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні 25.06.2026 пояснила, що повністю розуміє зміст роз`яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 269 КУпАП. Подані нею письмові пояснення та клопотання підтримала.

30.07.2026 до суду надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_2 про застосування заходів безпеки та забезпечення порядку в судовому засіданні.

У судовому засіданні 30.07.2026 ОСОБА_1 пояснила, що між нею та матір`ю мала місце побутова сварка через курей. Зазначила, що наявні у матеріалах справи письмові пояснення вона підписувала, однак підпис у протоколі про адміністративне правопорушення їй не належить.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні 30.07.2026 підтримала свої письмові пояснення від 25.06.2026. Зазначила, що внаслідок зазначеного конфлікту їй було завдано шкоди психічному здоров`ю, та просила суд врахувати психічний стан доньки.

У судовому засіданні 30.07.2026 захисник Дубчак С.П. подав суду відповідь відділу поліції № 2 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області № 94028-2026 від 10.07.2026 на адвокатський запит, згідно з якою відеофіксація події 04.05.2026 здійснювалася за допомогою нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, однак надати відповідні відеозаписи неможливо у зв`язку із закінченням строку їх зберігання. Крім того, захисник заперечив проти призначення ОСОБА_1 судово-психіатричної експертизи та витребування медичної документації, посилаючись на те, що це виходить за межі предмета розгляду даної справи. Зазначив, що конфлікт був короткотривалим, а відомості про заподіяння потерпілій шкоди психічному здоров`ю відсутні. Також стверджував, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про суть адміністративного правопорушення, викладеної у протоколі. Також вказав, що протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про долучення до нього відеозаписів, однак фактично вони до матеріалів не долучені. На думку захисника, це свідчить про те, що протокол було складено не у присутності ОСОБА_1 , права, передбачені законом, їй не роз`яснювалися, що тягне за собою недійсність такого протоколу. Звернув суду увагу, що примірник протоколу повинен вручатися особі або надсилатися у разі її відмови від отримання, натомість до матеріалів справи долучено другий примірник протоколу, що підтверджує порушення права ОСОБА_1 на захист. Зазначив, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, а також доводи захисника, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон), домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненому до матеріалів справи долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №782552 від 04.05.2026 та його другий примірник;

- рапорт, зареєстрований 04.05.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділу поліції №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за №4117, згідно з яким 04.05.2026 о 18:36 зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що виник конфлікт з дочкою, психічно хворою, потрібен наряд поліції. ЕМД не потрібно. Виїздом на місце події було виявлено заявницю ОСОБА_2 , яка повідомила, що її дочка ОСОБА_1 вчиняє відносно заявниці домашнє насильство психологічного характеру;

- пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 04.05.2026, відповідно до яких 04.05.2026 приблизно о 18:00 у неї виник словесний конфлікт з її дочкою ОСОБА_1 на побутовому ґрунті. Під час конфлікту дочка висловлювалася в її сторону нецензурною лексикою. Через декілька хвилин конфлікт у них закінчився та вони розійшлися. Дочка пішла до будинку, а вона пішла в сторону дороги та викликала працівників поліції;

- пояснення ОСОБА_1 від 04.05.2026, згідно з якими 04.05.2026 у неї з її матір`ю ОСОБА_2 виник конфлікт у зв`язку з тим, що її мати маніпулює нею, тому що хоче курей, а вона не хоче. Мами її не чує та не розуміє.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони не підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з огляду на таке.

Досліджені судом письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 04.05.2026 не узгоджуються з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, у повному обсязі. Із зазначених пояснень убачається лише те, що між матір`ю та дочкою виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті, під час якого ОСОБА_1 висловлювалася нецензурною лексикою, після чого через декілька хвилин конфлікт закінчився, сторони розійшлися, а потерпіла викликала працівників поліції. При цьому будь-яких відомостей про висловлення погроз, приниження, залякування чи інших дій, які викликали у потерпілої побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров`ю, зазначені пояснення не містять.

Аналогічно у письмових поясненнях від 25.06.2026, які потерпіла підтримала у судовому засіданні, вона зазначила, що між нею та донькою існує сімейний конфлікт, причиною якого, на її думку, є психічний стан останньої, а також вказала, що розгляд справи виключно як звичайного сімейного конфлікту не вирішить існуючої ситуації. Водночас лише під час судового розгляду потерпіла повідомила, що внаслідок зазначеного конфлікту їй було завдано шкоди психічному здоров`ю.

Сама ОСОБА_1 як під час надання письмових пояснень 04.05.2026, так і під час судового розгляду послідовно зазначала, що між нею та матір`ю виник побутовий конфлікт через курей, заперечувала вчинення психологічного насильства, визнавши лише факт одноразового вживання нецензурного слова.

Таким чином, пояснення обох сторін узгоджуються в частині того, що між ними мав місце словесний побутовий (сімейний) конфлікт. Водночас твердження потерпілої про заподіяння їй шкоди психічному здоров`ю не підтверджується жодними об`єктивними доказами та не узгоджується з її первинними письмовими поясненнями від 04.05.2026.

Інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що ні рапорт працівника поліції, ні протокол про адміністративне правопорушення самі по собі не є беззаперечними доказами вини особи, оскільки викладені в них обставини підлягають перевірці та підтвердженню іншими належними і допустимими доказами, які у даному випадку відсутні.

При цьому, слід зазначити, що сам по собі факт виникнення словесного конфлікту між близькими родичами або використання під час такого конфлікту нецензурної лексики ще не свідчить про вчинення домашнього насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Для наявності складу цього адміністративного правопорушення необхідно встановити, що відповідні умисні дії спричинили шкоду психічному здоров`ю потерпілої особи, або викликали передбачені законом негативні наслідки.

За таких обставин наявні у справі докази не є достатніми, належними та допустимими для беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, заслуговують на увагу доводи захисника щодо недотримання порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 заперечила належність їй підписів, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення. Під час безпосереднього дослідження матеріалів справи судом встановлено, що візуально підписи у протоколі про адміністративне правопорушення відрізняються від підписів ОСОБА_1 , наявних у її письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, належність яких їй вона не заперечувала, що породжує обґрунтований сумнів щодо того, що протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності ОСОБА_1 , їй були роз`яснені права, передбачені законом, та вручено примірник протоколу у порядку, встановленому КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; їй роз`яснюються права, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відповідна відмітка, а також вручається один примірник протоколу.

Наявність наведених сумнівів, які не спростовуються матеріалами справи, свідчить про недотримання гарантій права особи на захист під час оформлення матеріалів справи та не може бути залишена поза увагою судом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З огляду на прийняте судом рішення та враховуючи, що питання, порушені у поданих потерпілою клопотаннях, виходять за межі предмета розгляду справи про адміністративне правопорушення і не належать до повноважень суду, визначених КУпАП, зазначені клопотання підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель