Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 28 липня 2026 р.
Справа: №344/14898/25
Суддя: Васильєв О. П.
Справа № 344/14898/25
Провадження № 33/4808/471/26
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.
Суддя-доповідач Васильєв
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2026 року у справі №344/14898/25 у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без розгляду, -
в с т а н о в и в :
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2026 року у справі №344/14898/25 у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без розгляду.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що положеннями чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову Івано-франківського міського суду Івано-франківської області віл 30.06.2026 року у справі №344/14898/25 – скасувати, постановити нове судове рішення, яким направити заяву ОСОБА_1 про перегляд вищевказаної постанови для розгляду по суті в новому складі до суду першої інстанції.
Вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням права на справедливий суд. Доступ до правосуддя та ефективний судовий захист. Суд першої інстанції не перевірив заяву за ново виявленими обставинами по суті, а формально відмовив у її розгляді з мотивів відсутності прямої процедури у КУпАП. Такий висновок суперечить сформованій позитивній практиці Івано-Франківського апеляційного суду у справах за ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідно до якої заяви про перегляд постанов за ново виявленими обставинами підлягають розгляду по суті із застосуванням за аналогією положень глави 34 КПК України.
Вказує, що суд першої інстанції помилково ототожнив відсутність прямої процедури у КУпАП із відсутністю права особи на розгляд заяви за нововиявленими обставинами. Водночас КУПАП не містить прямої заборони такого перегляду, а сама законодавча прогалина не може тлумачитися проти особи, яка притягується до відповідальності у провадженні, що за стандартами ЄСПЛ має кримінальний характер.
Стверджує, що суд першої інстанції мав застосувати аналогію закону, а саме положення глави 34 КПК України, які регулюють порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Такий підхід уже неодноразово застосований Івано-Франківським апеляційним судом саме у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначає, що постанова Івано-Франківського міського суду від 30.06.2026 є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції: не застосував аналогію закону, зокрема положення глави 34 КПК України; не перевірив заяву за критеріями нововиявлених обставин; не дослідив зміст нової відповіді КНП від 15.06.2026 вих. N?7550; безпідставно ототожнив розгляд заяви за нововиявленими обставинами з повторною переоцінкою остаточного судового рішення; допустив надмірний процесуальний формалізм; позбавив заявника доступу до розгляду істотних доводів по суті; помилково зазначив, що постанова не підлягає оскарженню.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не повідомив про причини неявки та не подав клопотання про відкладення розгляду провадження.
Враховуючи, що участь ОСОБА_1 та його захисника не є обов`язковою в суді апеляційної інстанції, суд вважав за можливе розглянути провадження за відсутності останніх.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Так, постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.01.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29.05.2026 року вищезазначену постанову суду першої інстанції залишено без змін.
29.06.2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд постанови суду першої інстанції за нововиявленими обставинами.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.06.2026 року вказану заяву залишено без розгляду, оскільки суд першої інстанції вважав, що КУпАП не передбачено порядок перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Так, суд відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами не навівши підстави, за якими заява не підлягала до задоволення та не надаючи оцінки доводам заявника фактично дійшов висновку про неможливість розгляду такої заяви, оскільки таке не передбачено нормами КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що з таким висновком суду неможливо погодитись.
Статтею 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. При цьому стаття 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
У свою чергу, поняття «кримінальна процедура», що міститься у тексті ст. 4 Протоколу № 7, повинна тлумачитися у світлі загальних принципів, які стосуються відповідних понять «кримінальне обвинувачення» і «покарання» у статтях 6 і 7 ЄКПЛ відповідно («Хаарвіг проти Норвегії», 2007 р.; «Розенквіст проти Швеції», 2004 р.; «Ма нассон проти Швеції», 2003 р.; «Гектан проти Франції», 2002 р.; «Маліж проти Франції», 1998 р.; «Нільссон проти Швеції», 2005 р. та ін.). При застосуванні ст. 4 Протоколу № 7 важливим є те, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ існують три критерія, - «критерії Енгеля», які повинні враховуватися при визначенні того, було чи не було у справі висунуте «кримінальне обвинувачення». Першим критерієм є правова кваліфікація правопорушення відповідно до національного права, другим - сам характер правопорушення, а третім - ступінь суворості покарання, яке може бути застосоване до винної особи. Другий і третій критерії є альтернативними і не повинні обов`язково застосовуватися у сукупності. Це, однак, не виключає застосування кумулятивного підходу, коли окремий аналіз кожного критерію не дозволяє зробити однозначний висновок про існування кримінального обвинувачення.
Пункт 20 постанови від 30 серпня 2023 року, Великої Палати Верховного Суду, справа №208/712/19 передбачає, що за практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним», а тому таким, що вимагає забезпечення всіх гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку.
Враховуючи, що провадження у справах про адміністративне правопорушення за своїм кримінально-правовим змістом відноситься до кримінальних проваджень, то у разі відсутності чіткої правової норми, якою повинні бути врегульовані певні права особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення правової визначеності, необхідно використовувати аналогію закону та застосовувати правові норми, які регулюють відносини, подібні до тих, які є предметом розгляду в межах конкретної правової ситуації.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 461 КПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Відповідно до ст. 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними або нововиявленими обставинами без задоволення.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України, нововиявленими обставинами визнаються: інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
У справі №1-9/2004 від 26.02.2020 Верховний Суд дійшов наступних висновків: перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:
- вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду й особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
- вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадження, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
- вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Таким чином, відповідно до норм КПК України, такі заяви підлягають до розгляду судом першої інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин.
Суд першої інстанції залишив без розгляду заяву захисника, що не узгоджується з висновками ЄСПЛ та Верховного суду, оскільки особа, яку засуджено за вчинення правопорушення повинна мати можливість вимагати перегляду судового рішення у разі виявлення обставин, які свідчать про неправильність судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, керуючись аналогією закону, вважаю апеляційну скаргу такою, що підлягає до задоволення, судове рішення підлягає до скасування, з призначенням нового судового розгляду по суті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 412, 415, 459, 467 КПК України, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Івано-Франківського міського суду від 21 січня 2026 року у справі №344/14898/25 у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без розгляду, скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua