Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №351/2323/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/2323/24

Провадження № 22-ц/4808/883/26

Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. .

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А, Луганської В.М.,

секретар Кузів А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу адміністративних послуг Снятинської міської ради про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно та витребування майна,

,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу адміністративних послуг Снятинської міської ради про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно та витребування майна.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є співвласником майнових паїв колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Верховина" Снятинського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП серії НОМЕР_1 , виданого 18.04.2024 року на ім`я ОСОБА_1 . Снятинською міською радою відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 25.07.2000 року. Його частка визначена в розмірі 25934 грн. У 2000-2003 р.р. проводилась реорганізація (розпаювання) майна колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Верховина» Снятинського району. Колишнім членам агрофірми органами місцевого самоврядування були видані свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майнові сертифікати), якими вони могли скористатися в один із способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність та передати його до новоствореної юридичної особи або передати його в оренду; отримати свій майновий пай в натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом у встановленому законом порядку. ОСОБА_3 умисно, з метою оформлення права власності та протиправного заволодіння приміщення телятника №1, піднавісом для сіна (1970 року побудови), які знаходяться у спільній частковій власності співвласників майнових паїв, підробила офіційні документи та використала завідомо підроблені документи: акт прийому передачі майна від 24.03.2011, рішення Тучапської сільської ради № 8 від 31.03.2011, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.07.2011, і таким чином незаконно заволоділа чужим майном. ОСОБА_3 згідно договору купівлі- продажу від 16.09.2011 відчужила спірне майно ОСОБА_4 за 80 000 грн., а той, у свою чергу подарував вказане нерухоме майно на підставі договору дарування своїй доньці ОСОБА_5 , яка відчужила його ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №861 від 01.03.2024р.

Рішенням Снятинського районного суду від 09.12.2015р. визнано незаконним рішення виконкому Тучапської сільської ради №8 від 31 березня 2011 р. про оформлення права власності на нежитлові приміщення, а саме: приміщення старої стайні (телятник №1) та піднавіс для сіна (1970 року побудови), які знаходяться по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та визнано незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_3 виконавчим комітетом Тучапської сільської ради 05.07.2011 р. на підставі рішення цієї ж ради №8 від 31 березня 2011 р., зареєстрованого ОКП «Коломийське МБТІ» 13 липня 2011 р. за реєстраційним номером 34051047, номер запису 732.

Вказує, що реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_4 проведена з порушенням вимог чинного законодавства, поза волею власників цього майна та на підставі документів, які визнані судом незаконними. Згідно вимог чинного законодавства виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників, однак таке рішення щодо виділення ОСОБА_3 майнового паю в натурі не приймалося.

Крім того, відповідно до п.51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, є відмітка на майновому сертифікаті підприємства-правонаступника (користувача) реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника такого підприємства та печаткою. Однак, на зворотній сторінці свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП ОСОБА_3 зазначено лише перелік майна й не зазначено керівника ПП "Ярослав і К" та відсутній його підпис, як керівника підприємства-користувача майна пайового фонду реорганізованого КСП "Верховина".

Просить визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу №3021 від 16.09.2011р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відчуження телятника №1 площею 1713,8 кв.м та навісу для сіна площею 395,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , рішення державного реєстратора №329192226252 від 02 квітня 2014 року про реєстрацію майна за ОСОБА_4 ;

визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу №861 від 01.03.2024р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про відчуження телятника №1 площею 1713,8 кв.м та навісу для сіна площею 395,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , рішення державного реєстратора №71858862 від 01 березня 2024 року про реєстрацію майна за ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на телятник №1 площею 1713,8 кв.м та навісу для сіна площею 395,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 приміщення телятника №1 площею 1713,8 кв.м та навісу для сіна площею 395,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути із відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відділу адміністративних послуг Снятинської міської ради про визнання недійсними договорів, визнання права власності на майно та витребування майна відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 безпосередньо до апеляційного суду подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2025 року скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_6 та інші відповідачі, знаючи про порушення прав співвласників майнового права, продовжували перепродавати майно належне іншим співвласникам, тому захисту підлягає порушене право позивача саме у судовому порядку, що відповідає вимогам ст. 9 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», оскільки спори про право на пай розглядаються судом. Матеріалами даної справи встановлено, що розпаювання колективного майна колишньої агрофірми проведено зборами співвласників 25.07.2000 р. Разом з тим на даний час згідно з інформацією Снятинської міської рада від 05.02.2026 р. органу по розподілу колишнього майна не існує.

При цьому отримати майновий пай в натурі позивач не має змоги, оскільки комісії з розподілу майна колишнього колгоспу «Верховина» не існує. Згідно з інформацією Снятинської міської ради від 05.02.2026 комісія з розподілу майна колишнього колгоспу «Верховина» при міській раді не створювалась, у розпорядженні виконавчих органів міської ради документи щодо створення або діяльності такої комісії не знаходяться.

Не враховано, що рішенням Снятинського районного суду від 09 12.2015 р. визнано незаконним рішення виконкому Тучапської сільської ради N°8 від 31 березня 2011 р. про оформлення права власності за ОСОБА_3 на нежитлові приміщення, а саме приміщення старої стайні телятник N°l та навіс для сіна 1970 року побудови, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином обґрунтованим є повернення законному власнику спірного майна та визнання незаконним свідоцтва про право власності на це ж нерухоме майно, видане ОСОБА_6 виконавчим комітетом Тучапської сільської ради 05.07.2011 р. на підставі рішення цієї ж ради N8 від 31 березня 2011 р. зареєстрованого ОКП «Коломийське МБТІ» 13 липня 2011 р. за реєстраційним номером 34051047, номер запису 732.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Інші учасники не з`явились, повідомлені у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явились у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до проведеної реорганізації (розпаювання) майна колективного сільськогосподарського підприємства агрофірма «Верховина» Снятинського району у 2000-2003 р.р. працівникам агрофірми органами місцевого самоврядування були видані свідоцтва про право власності на майновий пай члену КСП (майнові сертифікати). Співвласники майнових паїв в кількості подали заяви про вихід із агрофірми «Верховина» та виділення їм майнових паїв в натурі (а.с.32 Т.2)

Згідно з Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ІВ-ХІІ №001459 ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Верховина". Частка майна пайового фонду підприємства ОСОБА_1 визначена в розмірі 25934 грн (а.с.14 Т.1).

Згідно зі змістом договору купівлі-продажу №3021 від 16.09.2011р., укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відчужено телятник №1 площею 1713,8 кв.м та навіс для сіна площею 395,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25-26 Т.2)

Відповідно до ухвали Городенківського районного суду від 27.11.2014 року у кримінальній справі № 351/1877/14-к ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України. Провадження у кримінальному провадженні закрито (а.с.22-24 Т.2)

Згідно з рішенням Снятинського районного суду від 09.12.2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 року, визнано незаконним рішення виконкому Тучапської сільської ради №8 від 31 березня 2011 року про оформлення права власності на нежитлові приміщення, а саме: приміщення старої стайні (телятник №1) та під навіс для сіна (1970року побудови), які знаходяться по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .. Визнано незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_3 виконавчим комітетом Тучапської сільської ради 05.07.2011 року на підставі рішення цієї ж ради №8 від 31 березня 2011року, зареєстроване ОКП «Коломийське МБТІ»13липня 2011року за реєстраційним номером 34051047,номер запису 732. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі телятника №1 та навісу для сіна від 16.09.2011року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , відмовлено.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.11.2025 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на телятник №1 загальною площею 1713,8 кв.м та навіс для сіна площею 395,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41 Т.2).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства , виданого Снятинською міською радою 18 квітня 2024 року, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 25.07.2000р., частка якого визначена в розмірі 25 934 грн., засвідчує право ОСОБА_1 виключно право на майновий пай, а не на конкретне майно пайового фонду. Докази виділення спірного майна в натурі у позивача відсутні.

Частиною 4статті 41 Конституції України передбачено непорушність права приватної власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визначено, що кожному гарантується право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 6 Конвенції визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень частини першоїстатті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Як зазначено у частині першій статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається встатті 16 ЦК України.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1,3 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частинах першій, третій статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу №3021 від 16.09.2011р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відчуження спірного майна, рішення державного реєстратора про реєстрацію майна за ОСОБА_4 ; визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про відчуження того ж майна, рішення державного реєстратора про реєстрацію майна за ОСОБА_2 ; просив визнати за ним право власності на вказане майно і витребувати у ОСОБА_2 в свою користь приміщення телятника №1 площею 1713,8 кв.м та навісу для сіна площею 395,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно виходив з того, що належним доказом виділення майна в натурі конкретному власнику є акт приймання-передавання майна з відміткою про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У пункті 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, зазначено, що майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно зі списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

Відповідно до пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 квітня 2001 року за № 305/5496 (далі - Порядок № 62), кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Належними правовстановлюючими документами, які є підставою для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, є: 1. свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2. акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий підприємством-правонаступник (користувач) майна.

Позивач не надав суду доказів виділення майна в натурі .

Крім того, позивач, заявляючи вимоги про визнання за ним право власності на телятник №1 площею 1713,8 кв.м та навісу для сіна площею 395,4 кв.м, не надав доказів того, що колишні члени колективного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Верховина» уповноважували Янчука В.Г. розпоряджатися від їх імені всім майном агрофірми «Верховина», яке є предметом позову ОСОБА_1 ..

Разом з тим позивач заявляє, що виступає не тільки у власних інтересах, але й в інтересах усіх інших колишніх членів підприємства. При цьому позивач підтверджує, що має пай на суму 25934 грн, і вважає, що його частина є в спірному майні, однак обгрунтування, який розмір частки і якого конкретного майна відповідає його паю, позивач не надав.

У разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Пунктом 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі Порядок) затвердженого Наказом Міністерства аграрної політки України від 14 березня 2001 року № 62 передбачено, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі зборів співвласників. (п. 9 Порядку)

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Снятинського районного суду від 09 12.2015 р. визнано незаконним рішення виконкому Тучапської сільської ради N°8 від 31 березня 2011 р. про оформлення права власності на нежитлові приміщення, а саме: приміщення старої стайні телятник N°l та піднавіс для сіна 1970 року побудови, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , оскільки дане рішення не підтверджує виникнення у позивача права власності на спірне майно.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ІВ-ХІІ №001459, видане Снятинською міською радою 18 квітня 2024 року, лише посвідчує наявність у позивача права на майновий пай у пайовому фонді колективного сільськогосподарського підприємства із визначенням його вартості, однак саме по собі не підтверджує виникнення права власності на конкретний об`єкт нерухомого чи іншого індивідуально визначеного майна.

Такий висновок повністю узгоджується зі статтею 358 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право спільної часткової власності означає належність співвласникам часток у праві власності на спільне майно, а не права власності на окремі індивідуально визначені речі до моменту їх виділу. Крім того, набуття права власності на конкретне майно внаслідок виділу частки пов`язується саме із виділом майна в натурі або його поділом у встановленому законом порядку.

Порядок оформлення майнових прав членів колективних сільськогосподарських підприємств також передбачає, що майновий сертифікат (свідоцтво про право на майновий пай) посвідчує лише право особи на частку у пайовому фонді підприємства. Право власності на конкретний об`єкт виникає лише після прийняття співвласниками рішення про виділення майна в натурі та оформлення відповідних правовстановлюючих документів. Отже, саме факт виділення майна в натурі є юридичною підставою для виникнення права власності на індивідуально визначене майно.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірне майно було виділено позивачу в натурі у встановленому законодавством порядку. Відсутні рішення зборів співвласників про передачу саме цього об`єкта позивачу, акти приймання-передачі, документи щодо виділення майна або інші докази, які б підтверджували виникнення у нього права власності на конкретний об`єкт. Саме лише свідоцтво про право на майновий пай не є таким доказом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач довів лише наявність у нього права на майновий пай, вартість якого визначена у свідоцтві, однак не довів набуття права власності на спірне майно, яке є предметом позову.

При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, тому понесені судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

В.А.Девляшевський