Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №201/9474/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4173/26 Справа № 201/9474/25 Головуючий у першій інстанції: Антонюк О. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра у складі судді Антонюка О.А. від 13 січня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,–

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 13 січня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велфін», третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 29 липня 2025 року звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Велфін» про визнання виконавчого напису №114025 від 15.12.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 51).

Також установлено, що ОСОБА_1 звертався у лютому 2025 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Велфін» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №110425 від 15 грудня 2020 року про стягнення на користь ТОВ "Веллфін" заборгованості в розмірі 83083,12 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року в цивільній справі №201/1846/25 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Велфін», третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони і треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту прав та охоронюваного законом інтересу.

Отже, тотожність предмета позову означає тотожність вимоги, з якою позивач звернувся до суду у позовах, а тотожність підстав позову - це тотожність обставин, на яких ґрунтується відповідні позовні вимоги.

При цьому, не вважаються тотожними спори, які співпадають за предметом і підставою, але пред`явлені із зміненим суб`єктивним складом. Також, не вважаються тотожними спори між тими самими сторонами, якщо змінилися предмет або підстава позову.

Питання тотожності вирішується не лише за загальними ознаками предмета позову, але й за його конкретним змістом.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Закриваючи провадження у даній справі, місцевий суд дійшов висновку, що справа №201/1846/25 стосувалася того ж виконавчого напису №110425 від 15 грудня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Горай О.С., що і в цій справі №201/9474/25.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, місцевий суд обмежився посиланням на наявність рішення, ухваленого між тими ж сторонами, однак не навів належного аналізу щодо тотожності усіх елементів позову, які, відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, є обов`язковою умовою для закриття провадження у справі. Зокрема, судом не досліджено та не наведено мотивів щодо тотожності підстав позову, тобто фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, та їх правового обґрунтування.

При цьому для застосування положень пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України недостатньо встановлення лише збігу сторін спору чи схожості заявлених вимог. Суд повинен перевірити наявність одночасно трьох складових тотожності: сторін спору, предмета позову та підстав позову. Лише за умови встановлення повної тотожності усіх зазначених елементів провадження у справі може бути закрито.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що предметом оскарження у даній справі є виконавчий напис приватного нотаріуса №114025 від 15 грудня 2020 року, тоді як у цивільній справі №201/1846/25 позивач оспорював виконавчий напис №110425 від 15 грудня 2020 року. Незважаючи на це, місцевий суд дійшов висновку, що обидві справи стосуються одного й того ж виконавчого напису, не надавши жодної оцінки зазначеній невідповідності та не з`ясувавши, чи дійсно предмет спору в обох справах є тотожним.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі є передчасним, оскільки зроблений без належної перевірки тотожності спорів за всіма передбаченими законом критеріями та без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про можливість застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 13 січня 2026 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

О.В. Халаджи