Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №724/1135/26 — Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1135/26

Провадження № 2/724/655/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лазарюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 27 квітня 2018 року між ним та ОСОБА_3 укладений шлюб, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 12.

Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося, між подружжям постійно виникали сварки, внаслідок того, що кожний із них має різні погляди на сімейне життя. Відсутність між ними взаєморозуміння та спільної думки щодо вирішення звичайних побутових питань спонукали до повного розриву їхніх відносин. Вважає, що подальше фактичне спільне проживання та збереження шлюбу неможливі і є такими, що суперечили б його особистим інтересам. Подружні стосунки між позивачем та відповідачем припинені. На даний час між ними втрачено почуття кохання, взаєморозуміння та взаємоповаги. За таких обставин, вважає, що сім`я існує формально.

В шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач бажає, щоб після розірвання шлюбу його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася проживати з ним, оскільки дитина вже тривалий час проживає з батьком і по сьогоднішній день їхня із ОСОБА_2 спільна донька виявила бажання проживати зі батьком ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу він готовий самостійно виховувати та утримувати доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім цього, позивач стверджує, що відповідачка участі у вихованні доньки не бере, що перестало забезпечувати сімейне виховання та суперечить інтересам дитини. Відповідачка не виявляє щодо дитини материнського піклування та турботи, не бере участь у вихованні, не піклується про здоров`я, матеріально дитину не утримує, ніякої допомоги на виховання та розвиток не надає, додаткових витрат по утриманню дитини не несе.

Враховуючи вище викладене, позивач просить суд розірвати шлюб, укладений із ОСОБА_2 та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 .

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 05 травня 2026 року у справі витребувано докази, також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному порядку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просить судове засідання провести без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Крім цього, у судовому засіданні 10.06.2026 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, термін на примирення з відповідачем просив не надавати. Також зазначив, що ОСОБА_2 ніякої участі у вихованні доньки не бере, вже більше 8 місяців не з`являється, не телефонує, до доньки не приходить, жодної матеріальної допомоги не надає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності та щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що 27 квітня 2018 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 12, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 .

Суд вважає, що збереження сім`ї неможливе, оскільки сім`я сторін розпалася остаточно, на даний час їх шлюб носить формальний характер. Шлюбні відносини між ними фактично припинені і вони не бажають зберегти сім`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що шлюбно-сімейні відносини сторонами не підтримуються, шлюб між сторонами фактично розпався, сім`я носить формальний характер, рішення про звернення до суду із даним позовом є виваженим та відповідає волевиявленню позивача, а тому позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Щодо позбавлення батьківських прав.

Від шлюбних відносин у сторін народилася дитина: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується висновком органу опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 27.05.2026 р. та нотаріально посвідченим договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, участь батьків у вихованні дитини від 16 грудня 2025 року.

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 251 від 09.02.2026 р. вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

У матеріалах справи наявний договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, участь батьків у вихованні дитини від 16 грудня 2025 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Новосельською І.Л., згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначили, що їхня спільна малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде проживати з батьком ОСОБА_1 на його самостійному та одноособовому вихованні, на повному утриманні, забезпеченні та опікунстві.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання малолітніх (неповнолітніх) дітей від 10.02.2026 р., комісією встановлено, що для малолітньої дитини ОСОБА_4 створені гарні умови для проживання, навчання, розвитку та відпочинку. Дитина перебуває на повному утриманні батька ОСОБА_1 , який в повній мірі виконує свої обов`язки по відношенню до дитини.

Згідно довідки Клішковецької АЗПСМ № 21 від 09.02.2026 р. вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на медичному обслуговуванні у сімейного лікаря, на прийоми до якого супроводжується батьком ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності не притягувався, непогашеної чи незнятої судимості немає, у розшуку не перебуває, що підтверджується довідкою-характеристикою Клішковецької сільської ради № 127 від 06.02.2026 р. та Витягом з ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 06.02.2026 р.

Висновком органу опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області визнано за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Висновок затверджено рішенням виконавчого комітету Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 27.05.2026 р. № 104/05-2026.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ч. 4.ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21) в які суд вказав на те, що: «Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках у разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд дійшов переконання, що правильним є висновок про позбавлення батьківських прав якщо відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а саме тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показують поганий приклад і створюють небезпеку для її життя і здоров`я, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти».

Верховний Суд у своїй постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21) вказав, що: «Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя тощо, відповідає найкращим інтересам дитини».

Враховуючи вище викладене суд вважає, що ухилення від батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що судом було достовірно встановлено. При цьому, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач взагалі не має бажання виконувати батьківські функції щодо дитини. Мати донькою не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до неї та фактично самоусунулася від виконання свої батьківських обов`язків.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, донькою не займається, не піклується про неї, матеріально не утримує її, не проявляє інтересу до стану її здоров`я, не цікавиться фізичним, моральним і духовним розвитком, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд вважає, що слід позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 .

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 141, 150, 164, 169, СК України та ст. 7, 10, 76, 81,133,136,141, 244-245, 259, 263 - 265, 268, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області про розірвання шлюбу та позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), який зареєстрований 27 квітня 2018 року Виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, актовий запис № 12 - розірвати.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.08.2026 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ