Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №480/5070/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Справа № 480/5070/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5070/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 ОСОБА_1 , шляхом протиправного застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", застосування положень, визначених постановами КМУ № 821 від 14.07.2025 року та № 157 від 14.02.2025 року, а також неврахування до виплати сум індексації пенсії відповідно до вимог постанов КМУ від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209, від 25.02.2026 № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" під час виконання вимог і зобов`язань рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року в адміністративній справі № 480/8584/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023 року, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", положень, визначених постановами КМУ № 821 від 14.07.2025 року та № 157 від 14.02.2025 року, ОСОБА_1 з обов`язковим врахуванням до виплати сум індексації пенсії відповідно до вимог постанов КМУ від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209, від 25.02.2026 № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", з урахуванням раніше проведених виплат;

Свої вимоги мотивує тим, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення. Зазначає, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 480/8584/25 відповідачем проведено перерахунок його пенсії з 01.02.2023, однак її виплату обмежено максимальним розміром, а з 01.01.2026 до суми перевищення застосовано понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778. Крім того, різницю між перерахованим та фактично виплачуваним розміром пенсії відповідач виплачує відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 та від 14.02.2025 № 157 у межах бюджетних призначень. Також вказує, що нараховані відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 суми індексації фактично не виплачуються у повному обсязі внаслідок обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02.07.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, а якому з доводами відповідача не погодився та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 480/8584/25, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 із розрахунку 86 % грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2025 № 51179 станом на 01.01.2023, та зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

28.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виконати зазначене рішення суду, здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023 із розрахунку 86 % грошового забезпечення, а також надати копії перерахунків пенсії та розрахунок суми доплати за минулий період.

На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунки пенсії позивача, відповідно до яких її загальний розмір з 01.02.2023 становив 40477,19 грн, а розмір до виплати з урахуванням обмеження максимальним розміром - 28809,79 грн; з 01.03.2024 загальний розмір пенсії з урахуванням індексації у сумі 1500 грн становив 41977,19 грн, а розмір до виплати - 28809,79 грн; з 01.01.2025 загальний розмір пенсії становив 41977,19 грн, а розмір до виплати - 31809,79 грн; з 01.03.2025 загальний розмір пенсії з урахуванням індексації у сумі 1500 грн становив 43477,19 грн, а розмір до виплати - 31809,79 грн; з 01.01.2026 загальний розмір пенсії становив 43477,19 грн, а після обмеження максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, розмір до виплати визначено у сумі 28553,42 грн; з 01.03.2026 загальний розмір пенсії з урахуванням індексації у сумі 2595 грн становив 46072,19 грн, а розмір до виплати після застосування зазначених обмежень визначено у сумі 28553,42 грн.

Водночас із довідки про доходи позивача вбачається, що фактично пенсія виплачувалася у таких розмірах: у лютому-березні 2023 року - 20930 грн; у квітні-серпні 2023 року - 23337,20 грн; у вересні 2023 року - серпні 2024 року - 26837,20 грн; у вересні-грудні 2024 року - 28337,20 грн; у січні-грудні 2025 року - 25736,98 грн; у січні-червні 2026 року - 27143,60 грн.

Листом від 23.06.2026 № 1800-0202-8/32023 відповідач повідомив позивача, що перерахунок його пенсії здійснено з урахуванням обмеження, передбаченого частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII. Також зазначив, що у зв`язку з перерахунком пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 індексація пенсії з 01.03.2023 не проводилася. Крім того, відповідач указав, що після проведеного перерахунку загальний розмір пенсії позивача становить 31809,79 грн, а її виплата здійснюється у розмірі 28553,42 грн із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

23.06.2026 позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому просив повідомити причини виплати йому пенсії у сумі 27143,60 грн, незважаючи на те, що у проведених перерахунках розмір пенсії до виплати визначено у сумі 28553,42 грн.

Листом від 30.06.2026 № 1800-0202-8/33166 відповідач повідомив, що визначений органом Пенсійного фонду України до виконання рішення суду розмір пенсії позивача становив 27143,60 грн. При цьому різниця між зазначеним розміром та розміром пенсії, перерахованим на виконання рішення суду, виплачується відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Також відповідач зазначив, що 20.04.2026 позивачу виплачено 877 грн доплати пенсії за лютий 2026 року, 19.05.2026 - 780 грн доплати за лютий-березень 2026 року, а 05.06.2026 - 936 грн доплати за березень 2026 року. Виплата нарахованих на виконання судових рішень коштів, за твердженням відповідача, здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 та від 14.02.2025 № 157.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, застосування понижуючих коефіцієнтів, неврахування до виплати сум індексації та виплати частини перерахованої пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 821 і № 157, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до частин першої і третьої статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, суд зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" (далі - Постанова № 1778) встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує одинадцять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує одинадцять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує тринадцять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує тринадцять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує сімнадцять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує сімнадцять розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує двадцять один розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує двадцять один розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та Постановою № 1778 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-XII, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України "Про Державний бюджет України" та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 № 4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Таким чином, застосування при виплаті пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1778, є протиправним.

Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром, то в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.

Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного Закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Суд зауважує, що на момент виникнення спірних правовідносин нормами Закону № 2262-XII не передбачено будь-яких обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, у зв`язку з чим дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправними.

Як свідчать матеріали справи, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 480/8584/25 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, виходячи з 86 % відповідних сум грошового забезпечення.

Водночас із витягів з перерахунків пенсії вбачається, що після визначення загального розміру пенсії відповідач у кожному з перерахунків застосував обмеження її максимальним розміром, унаслідок чого визначений за результатами перерахунку розмір пенсії позивача було зменшено.

При цьому з 01.01.2026 відповідачем, крім обмеження пенсії максимальним розміром, застосовано до відповідних сум перевищення понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою № 1778.

Отже, з 01.01.2026 відповідачем фактично застосовано два послідовні способи зменшення пенсійної виплати позивача: спочатку обмеження пенсії максимальним розміром, а надалі застосування понижуючих коефіцієнтів до суми пенсії, що перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Посилання відповідача на те, що стаття 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та Постанова № 1778 є чинними і неконституційними не визнавалися, суд відхиляє.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 2262-XII як спеціального закону у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби.

Оскільки Закон № 2262-XII не передбачає застосування понижуючих коефіцієнтів під час обчислення та виплати пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону, суд дійшов висновку, що зменшення розміру пенсії позивача з 01.01.2026 унаслідок застосування відповідачем положень статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пункту 1 Постанови № 1778 є протиправним.

Разом із тим Постанова № 1778 визначає порядок виплати пенсій саме у 2026 році та застосовується з 01.01.2026. Тому вимоги позивача в частині незастосування понижуючих коефіцієнтів з 01.02.2023 підлягають задоволенню лише з 01.01.2026, тобто з дати фактичного застосування відповідачем таких коефіцієнтів.

Підсумовуючи викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права в цій частині, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2023 та застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, установлених Постановою № 1778, і зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром, а з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо врахування до виплати сум індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 суд зазначає наступне.

Статтею 64 Закону № 2262-XII визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" передбачено проведення з 01.03.2024 індексації пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" передбачено проведення з 01.03.2025 індексації пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" передбачено проведення з 01.03.2026 індексації пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого до її складу включено індексацію з 01.03.2024 у сумі 1500 грн, з 01.03.2025 у сумі 1500 грн та з 01.03.2026 у сумі 2595 грн.

Отже, матеріалами справи не підтверджуються доводи про ненарахування відповідачем індексації пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 185, № 209 та № 236.

Водночас із витягів з перерахунків пенсії та довідки про доходи позивача вбачається, що після включення зазначених сум індексації до загального розміру пенсії відповідач обмежував її виплату максимальним розміром, а з 01.01.2026 додатково застосував понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою № 1778.

Таким чином, спір у цій частині виник не у зв`язку з ненарахуванням індексації, а внаслідок невиплати пенсії з урахуванням уже нарахованих сум індексації у повному розмірі.

Суд зауважує, що нарахування індексації без її фактичної виплати у складі пенсії не забезпечує досягнення мети індексації, яка полягає у підтриманні купівельної спроможності пенсійних виплат в умовах зростання цін.

Положення постанов Кабінету Міністрів України № 185, № 209 та № 236 щодо проведення індексації у межах максимального розміру пенсії не можуть бути підставою для обмеження пенсії позивача, оскільки частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII, якою передбачалося таке обмеження, визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та втратила чинність.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату пенсії з урахуванням сум індексації, нарахованих відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, без обмеження пенсії максимальним розміром, а з 01.01.2026 також без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених Постановою № 1778.

При цьому повторне нарахування індексації не вимагається, оскільки відповідні суми вже включені відповідачем до перерахунків пенсії позивача. Належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії з урахуванням уже нарахованих сум індексації без застосування встановлених судом протиправних обмежень, з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень (далі - Порядок № 821).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 821 ним визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень, зокрема за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 821 перераховані пенсії за рішенням суду визначаються як сума пенсії, з урахуванням установлених законодавством надбавок, підвищень, індексації та інших доплат, визначена як різниця між розміром призначеної або перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Пунктами 6, 7 Порядку № 821 передбачено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань, а виплата проводиться пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням, але не більше належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Разом із тим суд звертає увагу, що наведений Порядок визначає механізм здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України на виплату сум, нарахованих або перерахованих на виконання судових рішень, однак не встановлює нових умов обчислення пенсії, не змінює змісту судового рішення, яке набрало законної сили, та не надає органу Пенсійного фонду України права самостійно зменшувати розмір поточної пенсійної виплати, визначеної за результатами виконання такого судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як встановлено судом, за результатами перерахунку пенсії з 01.01.2026 відповідачем визначено розмір пенсії до виплати у сумі 28553,42 грн. Водночас фактичну щомісячну виплату пенсії відповідач продовжив здійснювати у раніше визначеному розмірі 27143,60 грн.

У листі від 30.06.2026 № 1800-0202-8/33166 відповідач прямо зазначив, що розмір пенсії, визначений органом Пенсійного фонду України до виконання рішення суду, становить 27143,60 грн, а різниця між цим розміром і розміром пенсії, перерахованим на виконання судового рішення, виплачується відповідно до Порядку № 821.

Отже, відповідач застосував Порядок № 821 не лише до заборгованості, нарахованої за минулий період, а й як підставу для невиплати позивачу повного поточного щомісячного розміру пенсії, визначеного самим відповідачем за результатами перерахунку.

Застосування Порядку № 821 не може виправдовувати невиплату позивачу поточної пенсійної виплати у розмірі, визначеному після перерахунку на виконання судового рішення, якщо зменшення такої виплати є наслідком застосування відповідачем обмеження максимальним розміром або понижуючих коефіцієнтів, які не передбачені Законом № 2262-XII.

Інше тлумачення Порядку № 821 фактично призводило б до можливості зміни способу та обсягу виконання судового рішення підзаконним нормативно-правовим актом, що суперечить принципу обов`язковості судового рішення та положенням частини другої статті 14 КАС України.

За таких обставин посилання відповідача на Порядок № 821 як на підставу для виплати позивачу поточної пенсії у меншому розмірі, ніж визначено за результатами перерахунку на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 480/8584/25, є необґрунтованим.

Водночас Порядок № 821 регулює механізм фінансування та виплати сум, нарахованих за минулий час на виконання судових рішень. Тому суд не вбачає підстав для встановлення абстрактної заборони застосовувати Порядок № 821 до правовідносин щодо виплати заборгованості за минулий період, яка обліковується окремо від поточної щомісячної пенсійної виплати.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивача без зменшення її поточного щомісячного розміру з підстав застосування Порядку № 821. У частині вимоги про повне незастосування зазначеного Порядку, зокрема до механізму фінансування та виплати заборгованості за минулий період, підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157 суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 157).

Порядок № 157 визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".

Зі змісту листа відповідача від 30.06.2026 № 1800-0202-8/33166 вбачається, що на Порядок № 157 відповідач послався з метою обґрунтування напрямів використання бюджетних коштів та виплати нарахованих на виконання судових рішень сум у межах бюджетних призначень.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що саме положення Порядку № 157 були безпосередньо застосовані відповідачем під час визначення розміру поточної щомісячної пенсії позивача або спричинили зменшення її розміру.

Саме по собі посилання відповідача на нормативно-правовий акт, який регулює використання бюджетних коштів, не свідчить про порушення пенсійних прав позивача, якщо не встановлено конкретного рішення, дії чи бездіяльності, вчинених на підставі цього акта, які безпосередньо вплинули на розмір належної позивачу поточної пенсійної виплати.

Суд також зазначає, що вимога про незастосування Порядку № 157 надалі фактично спрямована на встановлення абстрактної заборони застосовувати чинний нормативно-правовий акт без визначення конкретних правовідносин і конкретного порушення права позивача.

Завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Судовому захисту підлягає право, яке вже порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, а не ймовірне порушення, яке може виникнути у майбутньому.

За таких обставин позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем не доведено правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2023, застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, установлених Постановою № 1778, невиплати у складі пенсії в повному обсязі нарахованих сум індексації та зменшення поточного щомісячного розміру пенсійної виплати з підстав застосування Порядку № 821.

Таким чином, суд визнає про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань суму судового збору в розмірі 1064,96 грн, сплачених позивачем за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.02.2023.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо застосування з 01.01.2026 під час виплати пенсії ОСОБА_1 понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо виплати ОСОБА_1 поточного щомісячного розміру пенсії, перерахованого на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 480/8584/25, у зменшеному розмірі з підстав застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням нарахованих сум індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, а з 01.01.2026 також без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", та без зменшення поточного щомісячного розміру пенсії з підстав застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал