Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №480/7696/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Справа № 480/7696/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника позивача - Короля Д.В.,

представника відповідача - Савьолова Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7696/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся через свого представника через систему "Електронний суд" до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.08.2025 №7 “Про результати службового розслідування”, який було зареєстровано у СЕДО за №7/нод від 06.09.2025 09:06.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що він є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 Державної спеціальної службі транспорту. Як зазначає позивач, 26.06.2025 на адресу військової частини НОМЕР_2 , командиром якої був позивач, надійшов лист від Віbаmus OU (Естонія), згідно до якого, просив направити двох компетентних представників військової частини за місцезнаходженням предмету пожертви.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.06.2025 №234, у відрядження до країни Естонія, терміном 8 діб з 29.06.2025 по 06.07.2025, для виконання службового завдання, було направлено: солдата ОСОБА_2 та солдата ОСОБА_3 .

В подальшому, Н а к а з о м командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.08.2025 №7 «Про результати службового розслідування», який було зареєстровано у СЕДО за №7/нод від 06.09.2025 09:06, командиру військової частини НОМЕР_2 полковнику ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 2-15 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, підпункту 4.4.4 Інструкції з організації та здійснення міжнародного співробітництва в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23 липня 2021 року №218 (зі змінами) щодо видання наказу (по стройовій частині) від 29 червня 2025 року №234 про направлення підпорядкованого особового складу у відрядження за кордон без рішення Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту о г о л о ш е н о сувору догану.

Позивач вважає, що зазначений наказ неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. На переконання представника позивача, відповідач не дотримався вимог ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час проведення службового розслідування, зробив помилкові висновки про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та без врахування попередньої поведінки позивача, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.

Крім цього, представник позивача стверджує, що правовідносини, які склались між Віbаmus OU (Естонія) та військовою частиною НОМЕР_2 , не містять ознак міжнародного співробітництва, на яке розповсюджується вимоги Інструкції, та врегульовані статтями 729, 730 ЦК України та положеннями Закону України «Про благодійну допомогу». Тому, як вважає представник позивача, посилання відповідача на вимоги, які встановлені пунктом 4.4.4. Інструкції, є необґрунтованими.

Щодо Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, на переконання представника позивача, видання наказу від 29.06.2025 №234, було здійснено позивачем, як командиром військової частини, яка є військовим формуванням, в межах наданих йому повноважень, й такий наказ був підставою для пропуску військовослужбовців через державний кордон. Тому, на переконання позивача та його представника , посилання відповідача на порушення пункту 2-15 Правил є необґрунтованим.

Крім цього, як зазначає представник позивача, відповідачем не зазначено, яка саме частина (абзац) статті 11 Статуту, було порушено позивачем та є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Також, необґрунтованим є посилання відповідача на статтю 16 Статуту, оскільки вона містить відсильну норму на інші підзаконні акти.

Ухвалою суду від 07.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20.10.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

23.10.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

27.10.2025 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив) подані через систему "Електронний суд" 25.10.2025, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ухвали суду від 07.01.2026 суд перейшов до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з урахуванням обставин викладених у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини у справі та докази, якими сторони обґрунтовують свою позицію, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, Позивач – ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 Державної спеціальної службі транспорту.

Як зазначає позивач, 26.06.2025 на адресу військової частини НОМЕР_2 , командиром якої був позивач, надійшов лист від Віbаmus OU (Естонія), згідно до якого, просив направити двох компетентних представників військової частини за місцезнаходженням предмету пожертви.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.06.2025 №234, у відрядження до країни Естонія, терміном 8 діб з 29.06.2025 по 06.07.2025, для виконання службового завдання, було направлено: солдата ОСОБА_2 та солдата ОСОБА_3 .

Вищевказані військовослужбовці до військової частини з відрядження не повернулись.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2025 №143 “Про призначення службового розслідування”, на підставі доповідної записки від 10.07.2025 №758, з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_1 правопорушення під час оформлення службового відрядження до країни Естонія та видання наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.06.2025 № 234 щодо вибуття у відрядження до країни Естонія військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , а також встановлення ступеня вини військовослужбовця призначено службове розслідування стосовно командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 .

Проведення службового розслідування доручено комісії у складі: голова комісії - начальник групи безпеки військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 ; члени комісії: старший офіцер відділу озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_5 ; начальник групи психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 ; офіцер відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_7 ; офіцер відділу тилу логістики військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_8 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2025 №162 “Про продовження строку проведення службового розслідування” на підставі доповідної записки від 06.08.2025 № 865 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2025 №143 “Про призначення службового розслідування” до 25.08.2025.

За результатами проведеного службового розслідування, комісією складено акт службового розслідування.

З огляду на те, що під час проведення службового розслідування встановлено порушення командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_1 вимог підпункту 4.4.4. Інструкції з організації та здійснення міжнародного співробітництва в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.07.2021 № 218 комісією за результатами проведеного службового розслідування було запропоновано командиру військової частини НОМЕР_3 притягнути полковника і ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності.

За результатами проведеного службового розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.08.2025 №7 “Про результати службового розслідування” командиру військової частини НОМЕР_2 полковнику ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 2-15 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, підпункту 4.4.4. Інструкції з організації та здійснення міжнародного співробітництва в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23 липня 2021 року №. 218 (зі змінами) щодо видання наказу (по стройовій частині) від 29 червня 2025 року № 234 про направлення підпорядкованого особового складу у відрядження за кордон без рішення Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту о г о л о ш е н о сувору догану.

Вважаючи зазначений наказ неправомірним та протиправним, позивач звернувся до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

Представник позивача в позовній заяві та згідно наданих пояснень в судовому засіданні, наголошує на тому, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Проте, на переконання представника позивача, відповідач не дотримався вищезазначених вимог законодавства під час проведення службового розслідування, зробив помилкові висновки про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та без врахування попередньої поведінки позивача, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.

При цьому, представник позивача просить врахувати, що Інструкція з організації та здійснення міжнародного співробітництва в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23 липня 2021 року №218 (зі змінами), визначає механізм організації та здійснення міжнародного співробітництва Міністерством оборони України (далі - Міноборони), Збройними Силами України (далі - Збройні Сили) та Державною спеціальною службою транспорту (далі - Держспецтрансслужба) з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями за воєнно-політичним, військово-технічним, військовим та іншими напрямами (пункт 1.1.).

Пунктами 4.1.1. та 4.1.2. Інструкції встановлено, що заходи міжнародного співробітництва проводяться на підставі правил дипломатичного протоколу, етикету з урахуванням національних традицій держави-партнера та вимог, визначених Міноборони щодо додержання Державного Протоколу та Церемоніалу України. Підготовка та організація проведення заходів міжнародного співробітництва здійснюються органами міжнародного співробітництва та структурними підрозділами відповідно до змісту заходу з урахуванням пропозицій, отриманих від апаратів ВАТ.

Координація заходів міжнародного співробітництва покладається на органи міжнародного співробітництва відповідно до напрямів діяльності.

Відповідно до пункту 4.1.7. Інструкції, листи (запрошення) іноземної сторони щодо проведення заходів міжнародного співробітництва в Україні надсилаються органами міжнародного співробітництва до структурних підрозділів за належністю для опрацювання.

Пунктом 4.4.4. Інструкції встановлено, що рішення про службові відрядження за кордон особового складу для участі в заходах міжнародного співробітництва приймають Міністр оборони України, заступники Міністра оборони України, державний секретар Міністерства оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України та його заступник, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Генерального штабу Збройних Сил України та його заступники (відповідно до повноважень щодо прийняття рішень про проведення заходів міжнародного співробітництва).

Представник позивача звертає увагу суду на те, що як свідчить зі змісту листа Віbаmus OU (Естонія) від 24.06.2025, метою відрядження є оцінка придатності застосування інженерної машини «Кораrkі Frezowej MDK-2, numеr fabryczny 7803007», яка є предметом пожертви, для виконання задач військової частини; проходження інструктажу щодо застосування даної техніки; огляд стану запасних частин до даної інженерної машини та їх відбір, за місцем знаходження предмету пожертви.

Крім цього, представник позивача просить врахувати, що зі змісту договору пожертви №07-07-2025 свідчить, що Віbаmus OU (Естонія) передає, а військова частина НОМЕР_2 приймає у пожертву самохідну інженерну машину - фрезерний екскаватор MDK-2 та запчастини до нього.

За таких обставин, на переконання представника позивача, правовідносини, які склались між Віbаmus OU (Естонія) та військовою частиною НОМЕР_2 , не містять ознак міжнародного співробітництва, на яке розповсюджується вимоги Інструкції, та врегульовані статтями 729, 730 ЦК України та положеннями Закону України «Про благодійну допомогу».

Тому, як вважає представник позивача, посилання відповідача на вимоги, які встановлені пунктом 4.4.4. Інструкції, є необґрунтованими.

Щодо Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, представник позивача також звертає увагу суду на те, що пунктом 2-15 Правил дійсно передбачено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск військовослужбовців через державний кордон здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби на підставі прийнятих Міністром оборони, керівником іншого утвореного відповідно до закону військового формування, керівником правоохоронного органу спеціального призначення, керівником розвідувального органу рішень щодо виконання завдань у сфері безпеки і оборони.

Визначення військових формувань міститься у абз. 13 ст. 1 Закону України «Про оборону України», де зазначено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Як вбачається зі змісту Положення про військову частину НОМЕР_2 , яка затверджена наказом Голови Адміністрації Держспецтрансслужби від 15.08.2024 №287, чинною на момент прийняття наказу від 29.06.2025 №234, військова частина є юридичною особою (пункт 11 Положення).

Згідно до пункту 7 Положення, військову частину очолює командир військової частини НОМЕР_2 . Командир військової частини є прямим начальником усього особового складу військової частини.

Права та обов`язки командира військової частини, передбачені пунктами 8 та 9 Положення, серед яких є видання наказів.

За таких обставин, на переконання представника позивача, видання наказу від 29.06.2025 №234, було здійснено позивачем, як командиром військової частини, яка є військовим формуванням, в межах наданих йому повноважень, й такий наказ був підставою для пропуску військовослужбовців через державний кордон.

Тому, на переконання позивача та його представника , посилання відповідача на порушення пункту 2-15 Правил є необґрунтованим.

Щодо статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, представник позивача зазначає, що статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців відповідні обов`язки. Згідно до статті 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Проте, як зазначає представник позивача, відповідачем не зазначено, яка саме частина (абзац) статті 11 Статуту, було порушено позивачем та є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Також, необґрунтованим є посилання відповідача на статтю 16 Статуту, оскільки вона містить відсильну норму на інші підзаконні акти.

Водночас, відповідачем не зазначено, яку саме норму Статуту Збройних Сил України, та/або посібника, порадника, положення, інструкції, було порушено позивачем, крім підпункту 4.4.4 Інструкції, який як зазначено вище, до спірних правовідносин не може бути застосований.

Крім того, як вказує представник позивача, відповідачем не було враховано, що позивач раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, має близько 30 років тривалості військової служби та відзнаки МОУ.

Також, дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, а не зауваження, не відповідає співвідношенню справедливого балансу інтересів позивача і загальнодержавного блага - інтересів і завдань військової служби.

Крім цього, представник позивача просить суд врахувати його посилання на відсутність повноважень у командира військової частини НОМЕР_2 накладати дисциплінарні стягнення.

Військова частина НОМЕР_2 є бригадою, а позивач має військове звання полковник. Тому, як зазначає представник позивача, накладати на нього дисциплінарне стягнення має право лише Голова Адміністрації Держспецтрансслужби, а не командир іншої військової частини.

Тому, на переконання представника позивача, у командира військової частини НОМЕР_1 , були відсутні повноваження накладати дисциплінарне стягнення на позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон України № 2232-ХІІ).

Частиною першою статті 1 Закону України №. 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232--ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни, які перебувають на військовому обліку та мають вищу, фахову передвищу, професійну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили базову військову службу, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку і вирішили вступити на військову службу за контрактом, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з дотриманням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально- психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально- побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова служба зобов`язує кожного військовослужбовця : додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове, розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовців можуть бути накладені .такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових, навчальних закладів, військових навчальних, підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

З огляду на викладені норми Дисциплінарного статуту, підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Положення наведеного законодавства, не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 816/70/16.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що в основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Правила поведінки та обов`язки, покладені на військовослужбовців, зокрема, стосовно неухильного дотримання вимог Конституції України та Законів, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поширюються на військовослужбовця не лише під час несення ним служби, а й у вільний від несення служби час.

З приводу підстав, на які покликається позивач у своєму позові, як на підставу визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування.

Щодо проведення службового розслідування.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Згідно з статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця, повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до частини сьомої статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування,, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту (далі - Держспецтрансслужба), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначається Порядком проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту, затверджений наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 26.07.2022 № 90. (далі - Порядок).

Згідно абзацу 11 п 1 Розділу І Порядку службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та. встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Тому, суд вважає, що службове розслідування призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2025 № 143 “Про призначення службового розслідування” було призначено та проведено у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ та Порядку проведення службового розслідування у Державній спеціальній службі транспорту, затвердженого наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 26.07.2022 № 90.

Щодо Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 та Інструкції з організації та здійснення міжнародного співробітництва в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.07.2021 №218, слід зазначити наступне:

Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту” Державна спеціальна служба транспорту є спеціалізованим військовим формуванням, що входить до системи Міністерства оборони України, призначеним для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в особливий період. Правовими засадами діяльності Державної спеціальної служби транспорту є Конституція України, цей та інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, накази та директиви Міністра оборони України, спільні накази Міністерства оборони України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, а також накази та директиви начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, що регулюють відносини щодо планування застосування сил оборони та організації підготовки військ.

Пунктом 11 Положення про Державну спеціальну службу транспорту, затвердженого Указом Президента України від 06.08.2024 № 873/2004 “Питання Державної спеціальної служби транспорту” визначено, що керівництво Державної спеціальної служби транспорту здійснює Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.

Порядок виїзду за кордон у службові відрядження регламентовано Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 215 Правил у разі введення в Україні воєнного стану пропуск військовослужбовців через державний кордон здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби на підставі прийнятих Міністром оборони, керівником іншого утвореного відповідно до закону військового формування, керівником правоохоронного органу спеціального призначення, керівником розвідувального органу рішень щодо виконання завдань у сфері безпеки і оборони.

Інструкцією з організації та здійснення міжнародного співробітництва в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.07.2021 № 218 (далі - Інструкція) визначено механізм організації та здійснення міжнародного співробітництва Міністерством оборони України, Збройними Силами України та Державною спеціальною службою транспорту з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями за воєнно-політичним, військово-технічним, військовим та іншими напрямами.

Відповідно до пунктів 1.2.- 1.3. Інструкції міжнародним співробітництвом в системі Міністерства оборони України є складова зовнішніх відносин України, Міністерства оборони України, в тому числі окремого структурного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту, що реалізується для захисту національних інтересів у сфері оборони та воєнній сфері з метою запобігання збройній агресії, зміцнення обороноздатності України, посилення спроможностей та нарощування боєздатності Збройних Сил шляхом установлення, підтримання і розвитку зв`язків з відповідними органами іноземних держав, міжнародними організаціями та іншими іноземними партнерами.

Пунктом 4.4.4. Інструкції встановлено, що р і ш е н н я про службові відрядження за к о р д о н особового складу для участі в заходах міжнародного співробітництва п р и й м а ю т ь Міністр оборони України, заступники Міністра оборони України, державний секретар Міністерства оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України та його заступник, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Генерального штабу Збройних Сил України та його заступники (відповідно до повноважень щодо прийняття рішень про проведення заходів міжнародного співробітництва).

Відповідно до пункту 4.2.4. заступники Міністра оборони України, державний секретар Міністерства оборони України приймають рішення на проведення заходів міжнародного співробітництва щодо:

планових заходів в Україні та за кордоном за участю представників структурних підрозділів Міноборони та безпосередньо підпорядкованих органів військового управління, установ та організацій (відповідно до розподілу повноважень), делегацій;

позапланових заходів за участю представників структурних підрозділів Міноборони та безпосередньо підпорядкованих органів військового управління, установ та організацій (відповідно до розподілу повноважень), делегацій, які. не потребують витрат коштів Міноборони, а також позапланових заходів в Україні, які потребують витрат коштів Міноборони тільки на буфетне обслуговування та сувенірну продукцію (у межах видатків, передбачених у кошторисі Міноборони на зазначені цілі).

Поряд з цим лист естонської компанії Віbаmus OU від 24.06.2025 стосувався передачі техніки військовій частині НОМЕР_2 - фактично здійснення зовнішньоекономічної операції гуманітарного характеру.

Відповідно, суд погоджується з твердженнями відповідача стосовно отого, що будь-яке відрядження військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту за кордон для взаємодії з іноземною стороною у межах міжнародного співробітництва потребує погодження Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.

Таким чином, є правомірною позиція відповідача стосовно того, що командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_10 не мав повноважень самостійно ухвалювати рішення про направлення особового складу у закордонне відрядження.

Щодо тверджень позивача, що відповідачем начебто не було враховано, відсутність у позивача дисциплінарних стягнень, а також те, що дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, а не зауваження, не відповідає співвідношенню справедливого балансу інтересів позивача і загальнодержавного блага - інтересів і завдань військової служби, слід зазначити наступне:

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статті 83.. Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовців можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців і строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

З огляду на викладені норми Дисциплінарного статуту, підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноваженнями суб`єкта його накладення. Крім того, положення наведеного законодавства, не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 816/70/16.

За змістом статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) особисто приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Дійсно під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду має враховуватись характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Поряд з цим, аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості накладеного на нього дисциплінарного стягнення – сувору догану , слід зазначити, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту ЗСУ підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2018 у справі № 807/1325/16 зазначив, що Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного правопорушення.

З п`яти видів дисциплінарних стягнень (зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність)) командиром військової частини НОМЕР_1 було застосовано до позивача - сувору догану.

Суд вважає правомірною позицію відповідача стосовно того, що враховуючи характер порушення, яке призвело до самовільного направлення особового складу у службове відрядження за кордон (двох військовослужбовців, які не повернулись по даний час), дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани є виправданим та обгрунтованим заходом дисциплінарного впливу.

Отже, обраний командиром військової частини НОМЕР_1 такий вид дисциплінарного стягнення як “сувора догана” не є найсуворішим дисциплінарним стягненням, що в свою чергу не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення позивача.

Щодо тверджень позивача про начебто відсутність у командира військової частини НОМЕР_1 повноважень накладати дисциплінарне стягнення на позивача, суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, виходячи з наступного:

Завдання, функції військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, права та обов`язки її керівника визначенні Положенням про військову частину НОМЕР_1 , затвердженого наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 05.11.2024 № 429 (далі - Положення про військову частину НОМЕР_1 ).

Відповідно до пункту 1 Положення про військову частину НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_1 є регіональним ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з підпунктом 1.4. пункту 1 Положення про військову частину НОМЕР_1 , -військова частина НОМЕР_1 призначена для скерування діяльністю та управління виконання завдань військовими частинами (бригадами, полками, окремими батальйонами), базами, центрами, закладами, установами (організаціями) Державної спеціальної служби транспорту, які перебувають в її підпорядкуванні та входять до структури Державної спеціальної служби транспорту (далі - підпорядковані підрозділи Держспецтрансслужби).

Абзацом другим пункту 7 Положення про військову частину НОМЕР_1 визначено, що командир військової частини НОМЕР_1 підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту і є прямим начальником усього особового складу військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих підрозділів Держспецтрансслужби.

Відповідачем було надано до матеріалів справи докази того, що на виконання пункту 1 наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 23.12.2024 № 518 «Про призначення комісій з приймання та передачі військової частини НОМЕР_2 у підпорядкування військовій частині НОМЕР_1 » командиром військової частини НОМЕР_3 було прийнято у підпорядкування військову частину НОМЕР_2 .

Відповідно до підпункту 1.4. пункту 1 Положення про військову частину НОМЕР_2 (попередня редакція), затвердженого наказом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 08.04.2025 № 214 (далі - Положення про військову частину НОМЕР_2 ) військова частина НОМЕР_2 підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 7 Положення про військову частину НОМЕР_2 (попередня редакція) визначено, що командир військової частини НОМЕР_2 підпорядковується командиру військової частини НОМЕР_1 і є прямим начальником усього особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до підпункту 1.4. пункту 1 Положення про військову частину НОМЕР_2 (нова редакція), затвердженого наказом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 17.07.2025 № 413 (далі - Положення про військову частину НОМЕР_2 ) військова частина НОМЕР_2 підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 .

Пунктом 7 Положення про військову частину НОМЕР_2 (нова редакція) визначено, що командир військової частини НОМЕР_2 підпорядковується командиру військової частини НОМЕР_1 і є прямим начальником усього особового складу військової частини НОМЕР_2 .

За приписами абзацу четвертого статті 12 Дисциплінарного статуту ЗСУ керівники (начальники) регіональних (територіальних) органів і регіональних (територіальних) органів управління військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями користуються стосовно підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування.

Враховуючи, що військова частина НОМЕР_1 є регіональним органом військового управління Державної спеціальної служби транспорту, а командир військової частини НОМЕР_1 відповідно є керівником такого органу військового управління, останній відповідно користується стосовно підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування у відповідності до абзацу четвертого статті 12 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту ЗСУ застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

Статтею 56 розділу 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"- "ж" (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

Суд погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що сама конструкція статті 56 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачає застосування командиром корпусу, командувачем військ оперативного командування, командувачем виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України дисциплінарних стягнень до підлеглих військовослужбовців передбачених пунктами "а"-"ґ" статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ (зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби)), а також пунктами "д"-"ж" (до підполковника включно) статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ (пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів)).

В свою чергу, командиром військової частини НОМЕР_3 дисциплінарні стягнення передбачені пунктами "д"-"ж" статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ до позивача, який має військове звання полковник - не застосовувалися.

Накладене дисциплінарне стягнення (сувора догана) відповідає статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ та застосовна в межах дисциплінарної влади командира військової частини, визначеної статтею 56 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Таким чином, твердження позивача про те, що у командира військової частини НОМЕР_3 відсутні повноваження накладати на нього дисциплінарне стягнення є необгрунтованими та безпідставними.

Враховуючи, що командир військової частини НОМЕР_1 є прямим начальником позивача, та відповідно користується стосовно підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 26.08.2025 № 7 “Про результати службового розслідування” було прийнято у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ.

При цьому, на спростування аргументів сторони Позивач про не підпорядкованість командира військової частини НОМЕР_2 командиру військової частини НОМЕР_1 , Відповідач надав до матеріалів справи докази беззаперечного виконання командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.7-20, ІІ том). Так, до суду було надано відповідні Розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , до яких додано відповідні Доповіді командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Надані відповідачем докази підтверджують визнання позивачем факту підпорядкованості військової частини НОМЕР_2 (зокрема і командира даної в/ч) командирові військової частини НОМЕР_1 , а твердження Позивача по суті справи є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване дисциплінарне стягнення (сувора догана) відповідає статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ та застосовна до позивача в межах дисциплінарної влади командира військової частини НОМЕР_1 , визначеної статтею 56 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене відповідач надав правові обґрунтування та докази, а також діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а оскаржуване рішення відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України. За таких обставин, вважаємо вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з безпековою ситуацією у місті та надмірним навантаженням судді повний текст рішення складено 31.07.2026.

Суддя О.М. Кунець