Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №460/212/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2026 року м. Рівне№460/212/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Сищук К.М., представників позивача: Кропивницької У.М., Галас А.О., представника відповідача: Форет М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 18.09.2024 № 13796/17000705-22 про застосування щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 417856,73 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. РУХ СПРАВИ.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі наказу було проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , 28-Ч, за результатами якої складено акт, за висновками якого встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР та в подальшому винесено податкове повідомлення-рішення від 18.09.2024 № 13796/17000705-22. Звертає увагу суду, на порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки, що є підставою для скасування її результатів. Позивач стверджує про відсутність порушення, передбаченого п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки на виконання вимог податкового законодавства, всі первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які, в свою чергу, належать або пов`язані з предметом цієї перевірки й підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в магазині, були надані податковому органу в приміщенні магазину, а також додатково надіслані на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області, які не взяли до уваги надані первинні документи. З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржуване ним рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

24.01.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факти порушення платником податків вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи, про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), однак таких документів контролюючому органу надано не було. Допущені порушення слугували підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 18.09.2024 № 13796/17000705-22, яке відповідач вважає обґрунтованим та правомірним, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.

30.01.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Зокрема, акцентовано увагу на відсутності підстав для проведення перевірки; на початок перевірки (в приміщенні магазину та поштою на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області) та на кінець перевірки контролюючому органу були надані відповідні первинні документи, в тому числі, але не виключно: договір комісії від 01.08.2024 № ШК-01-08-24-ДК, акт приймання передачі товарів від 01.08.2024 до договору комісії, акт приймання-передачі товарів від 07.08.2024 до договору комісії, форма обліку товарних запасів, а також інші документи.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

12.03.2025 Рівненським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 460/212/25, яким адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області № 13796/17000705-22 від 18.09.2024.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 460/212/25 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 – без змін.

В подальшому, постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі № 460/212/25 частково задовольнив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області, а саме:

рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 у справі № 460/212/25 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

У прийнятій постанові Верховний Суд дійшов звернув увагу, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі ґрунтуються на положеннях Закону про РРО в іншій редакції.

Так, стаття 20 Закону про РРО у редакції до 01.08.2020 передбачала, що відповідальність застосовується до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином.

Водночас 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20.09.2019 № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг».

Цим Законом стаття 20 Закону про РРО викладена у новій редакції, де відповідальність суб`єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.

Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.

При цьому зазначеним Законом було уведено обов`язок суб`єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на іншому правовому регулюванні та не враховують внесені до Закону про РРО зміни, які передбачають розширене коло обов`язків суб`єкта господарювання та збільшену кількість підстав, за яких може бути накладено відповідальність.

Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення з підстав відсутності складу податкового правопорушення є помилковими, оскільки відповідальність на позивачку була накладена не за реалізацію необлікованого товару, а за ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів. У свою чергу, Закон про РРО встановлює обов`язок платника надати документи щодо наявного на момент податкової перевірки товару, що підтверджують його облік та походження, та встановлює відповідальність за невиконання такого обов`язку.

Отже, для належної перевірки обґрунтованості притягнення позивачки до відповідальності за ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарних запасів слід встановити: які саме документи можуть уважатися первинними з урахуванням особливостей ведення господарської діяльності, а також особливостей виду та особливостей товарних запасів, які є предметом спору, та чи були такі документи надані суб`єктом господарювання під час проведення перевірки.

Зазначені вище обставини щодо належного кваліфікування зафіксованих в акті дій чи бездіяльності позивачки як правопорушення, встановлення наявності чи відсутності первинних документів у взаємозв`язку із наявними на час перевірки у продажу товарами не були перевірені ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

03.03.2026 матеріали судової справи № 460/212/25 надійшли на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 головуючою суддею для розгляду справи визначено суддю Поліщук О.В.

Ухвалою суду від 10.03.2026 адміністративну справу № 460/212/25 прийнято суддею до свого провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою встановлено учасникам справи строк для подання письмових пояснень, з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 460/212/25. Підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2026.

19.03.2026 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, у яких він зазначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 в частині правомірності призначення і проведення спірної фактичної перевірки є чинними, Верховний Суд не скасовував рішення у цій частині, а тому вказана обставина підлягає урахуванню при новому розгляді справи. Звертає увагу суду на те, що у постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 380/6314/24 зроблено висновки, що належним підтвердженням обліку товарних запасів у місці продажу можуть слугувати: договір комісії, який визначає правові підстави для здійснення реалізації товарів; акти приймання-передачі товарів, що фіксують факт передачі конкретних товарів; форма ведення обліку товарних запасів (у т.ч. в електронному вигляді), яка повинна бути складена станом на дату перевірки. Зазначає, що під час проведення перевірки позивач надала належні первинні документи, які підтверджують походження та облік товару, а саме: договір комісії № ШК-01-08-24-ДК від 01.08.2024, укладений між ФОП ОСОБА_2 (Комітент) та ФОП ОСОБА_1 (Комісіонер); акт приймання-передачі товарів від 01.08.2024 до Договору комісії № ШК-01-08-24-ДК від 01.08.2024 (508 одиниць на суму 371 656,00 грн); акт приймання-передачі товарів від 07.08.2024 до Договору комісії № ШК-01-08-24-ДК від 01.08.2024 (17 одиниць на суму 57 656,00 грн); форма ведення обліку товарних запасів. Зазначені первинні документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, й мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком № 496, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

24.03.2026 до суду від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшли письмові пояснення, у яких представник відповідача зазначає, що відповідачем було надано достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача. Звертає увагу суду, що до перевірки позивачем не надано документи, передбачені Правилами затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України № 37 від 13.03.1995, Інструкцією про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України № 343 та Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 № 496. Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР, що підтверджується висновками, що викладені в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.

09.04.202 позивачем подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 КАС України у яких представник звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 07.04.2026 у справі 420/36506/24 де зазначено, що договір комісії, акт приймання-передачі товарів, форма ведення обліку товарних запасів, є належними та допустимими доказами, зокрема первинними документами відповідно до Порядку № 496, а тому мали бути враховані податковим органом під час спірної фактичної перевірки. Вважає, що дана постанова прийнята за подібних правовідносин, є релевантною до спірних правовідносин, а тому підлягає обов`язковому врахуванню при вирішенні даного спору.

20.04.2026 Головним управлінням ДПС у м. Києві подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 КАС України, у яких представник звертає увагу суду на правову позицію Верховного Суду викладену у поставі від 10.03.2026 у справі № 300/2052/25, в якій суд зазначає: «Законом № 1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в новій редакції, що обов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення. Однак, позивачем на початок проведення перевірки на вимогу контролюючого органу не надано документи, що підтверджують придбання та походження товарів, що реалізовувались та знаходяться в реалізації, у форматі, який дозволив би здійснити його перегляд та/або копіювання.

Ухвалою суду від 02.04.2026 задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання. Підготовче засідання відкладено на 21.04.2026.

Ухвалою суду від 21.04.2026, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 19.05.2026.

19.05.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді у період з 18.05.2026 по 21.05.2026. Справу призначено до розгляду на 11.06.2026.

11.06.2026 у судовому засіданні, на підставі статті 227 КАС України, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення до 18.06.2026, проте під час ухвалення рішення, суд дійшов висновку про необхідність з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з`ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Ухвалою суду від 18.06.2026, постановленою судом без оформлення окремого документа, занесеною до протоколу судового засідання, судовий розгляд адміністративної справи поновлено у відповідності до частини другої статті 227 КАС України.

Ухвалою суду від 18.06.2026 витребувано у Головного управління ДПС у Тернопільскій області належним чином засвідчені копії наступних документів: доповідну записку про наявність підстав для проведення перевірки, наказ про проведення фаткичної перевірки. У судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2026.

16.07.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді у період з 16.07.2026 по 17.07.2026. Справу призначено до розгляду на 27.07.2026.

01.07.2026 та 15.07.2026, на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ДПС у Рівненській області та Головним управлінням ДПС у Тернопільскій області надано суду витребувані ухвалою суду від 18.06.2026 докази.

27.07.2026 у судовому засіданні суд: закінчив поновлений розгляд справи, відкрив судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення та проголошення до 03.08.2026.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Тернопільській області на підставі наказу № 1718-П від 05.08.2024 «Про проведення фактичної перевірки», направлень від 05.08.2024 № 2965/07-04, № 2966/07-04, від 13.08.2024 № 3078/07-04 та підпунктів 80.2.2, 80.2.7 п.80.2 ст.80, Податкового кодексу України, з 05.08.2024 було проведено фактичну перевірку господарського об`єкту магазину «Ябко», який розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 Ч, тривалістю 10 діб.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області складено акт фактичної перевірки № 10111/19/00/0704/3649602706 від 14.08.2024 (бланк 002617) (далі - акт фактичної перевірки).

У ході проведення вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС у Тернопільській області встановлено наступні порушення податкового законодавства:

п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, а саме: до перевірки надано лише від завірені копії договору комісії № ШК-01-08-24-ДК від 01.08.2024, акта приймання-передачі товарів від 01.08.2024 до цього договору, форми ведення обліку товарних запасів. Відповідно до вищевказаних документів, встановлено отримання ФОП ОСОБА_1 , комісіонером, на комісію товарів на загальну суму 371 656,0 грн. Проте, до перевірки не надано документи, передбачені Правилами затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України № 37 від 13.03.1995 (із змінами та доповненнями), та Інструкцією про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженою наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України № 343 від 08.07.1997 (із змінами та доповненнями). Відтак, при проведенні зазначеної фактичної перевірки не враховано завірену копію акта приймання передачі товарів від 01.08.2024 до Договору комісії № ШІК-01-08-24-ДК від 01.08.2024. Крім того встановлено реалізацію товарів 07.08.2024 на загальну суму 48688,0 грн (в тому числі мобільного телефона iPhone 15 Pro 256 White Titanium new вартістю 46200,73 грн),фіскальний чек № DBWwgsjIwV4 від 07.08.2024. Однак, до перевірки не надано документи, що підтверджують облік та походження зазначеного мобільного телефону вартістю 46200,73 грн. Як наслідок, встановлено порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Таким чином перевіркою встановлено не ведення у порядку передбаченому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на які не надано первинні документи (у паперовій, або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 417 856,73 грн згідно відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), чим порушено п. 12 ст. 13 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 4.5 акту перевірки додатками до нього є: відомість, денний Х-звіт ПРРО, запит про надання документів, фіскальний чек договір про співпрацю, договір суборенди нежитлового приміщення, договір комісії, форма ведення обліку товарних запасів.

Надалі, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області були направлені до Головного управління ДПС у Рівненській області матеріали зазначеної вище фактичної перевірки.

18.09.2024 на підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 13796/17000705-22, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення вимог пунктів пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР в сумі 417856,73 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України про результати розгляду скарги № 36584/6/99-00-06-03-02-06 від 06.12.2024, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2024 № 13796/17000705-22 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд враховує позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 23.11.2023 по справі № 160/7797/23, щодо того, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства; «Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуючи саме наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень (рішень) платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка»; «Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України».

З огляду на зазначену вище правову позицію, враховуючи підстави та предмет заявленого позову, першочергово суд вважає за доцільне надати оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки, за результатами якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 13796/17000705-22 від 18.09.2024 і з цього приводу суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Абзацом першим п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У наказі № 1718-П від 05.08.2024 (яким призначено проведення фактичної перевірки) міститься посилання на норму підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як на правову підставу для проведення перевірки.

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2);

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп.80.2.3);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп.80.2.7).

Судом встановлено, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ № 1718-П від 05.08.2024 стала підготовлена доповідна записка начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області № 105/19-00-07-04-12 від 05.08.2024.

Зокрема в ній зазначено, що за результатами проведеного аналізу виявлено, що після заверешення хронометражів 31.07.2024, 01.08.2024, 02.08.2024, які проводились в межах фактичних перевірок магазинів «Ябко» за адресами здійснення діяльності у м. Тернопіль відсутні розрахункові операції проведені через РРО/ПРРО в магазинах (протягом періоду хронометражів 24.07.2024 – 02.08.2024 щоденно здійснювались операції з реалізації). Дана інформація може свідчити про проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО.

На переконання суду, саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації.

Судом не встановлено, що доповідна записка управління податкового аудиту № 105/19-00-07-04-12 від 05.08.2024 має істотні недоліки чи то не відображає в собі достатньої інформації, що була в наявності/отримана відповідачем в установленому законодавством порядку від державного органу, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту80.2.2 пункту 80.2статті 80 ПК України.

Тобто, зі змісту наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 27.03.2025 у справі № 280/6830/23, від 27.03.2025 у справі № 560/15692/23, від 06.02.2025 у справі № 120/11036/23.

У постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року по справі № 420/9909/23 судова палата звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Застосовуючи такий висновок до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що на підтвердження підстав проведення фактичної перевірки відповідачем до матеріалів справи долучено доповідну записку управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області № 105/19-00-07-04-12 від 05.08.2024, зміст якої вказує на наявність інформації до призначення перевірки про можливі порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, на предмет дотримання ними законодавства.

Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем було надано достатні докази на підтвердження наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача. Зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам, як наслідок, такий наказ не можна вважати підставою для визнання прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не правомірним.

По суті виявлених органом ДПС під час фактичної перевірки порушень пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Слід зазначити, що до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом № 1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР викладено в наступній редакції (чинній на час існування спірних правовідносин): Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

З цього приводу суд також звертає увагу на висновок щодо застосування цієї норми права, який викладений у постанові Верховного Суду від 03.03.2026 у справі № 140/6980/24, згідно якого: «Крім того, колегія суддів наголошує, що до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачав, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

З урахування наведених норм, а також того, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків, Верховний Суд приходить до висновку, що положення абазу другого пункту 12 статті 3 Закон № 265/95-ВР у сукупності з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язують суб`єкта господарювання при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Зазначений обов`язок, надати контролюючому органу на початок проведення такої перевірки документи, є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу та виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.».

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 296.1 статті 296 ПК України фізичні особи - підприємці на загальній системі та фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість, зобов`язані вести облік доходів і витрат за типовими формами та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі - Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, які відповідно доЗакону № 265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого фізичного особи-підприємця.

У Порядку № 496 терміни вживаються в таких значеннях:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Під час ведення обліку товарних запасів у паперовій формі записи у Формі обліку виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 496).

За змістом пунктів 9 - 11 Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Зі змісту акту фактичної перевірки вбачається, що на час початку перевірки платником податків надано контролюючому органу копії договору комісії № ШК-01-08-24-ДК від 01.08.2024, акта приймання-передачі товарів від 01.08.2024 до договору комісії № ШК-01-08-24-ДК від 01.08.2024, форми ведення обліку товарних запасів.

Так, відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1997 № 343, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.08.1997 за № 324/2128, затверджено Інструкцію про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, яка на момент виникнення спірних правовідносин є чинною.

Ця Інструкція регламентує порядок оформлення операцій суб`єктами господарювання, які здійснюють комісійну торгівлю непродовольчими товарами (далі - комісійні товари) та поширюється на всіх суб`єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку.

Відповідно до п. 3 цієї Інструкції при прийманні товарів на комісію комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик. Перший примірник квитанції видається комітенту, другий (комітентська картка) - залишається у комісіонера і з товарним звітом передається у бухгалтерію. Якщо комітент здає на комісію кілька одиниць одного товару, то комісіонер виписує на ці товари одну квитанцію у двох примірниках, а на кожну одиницю цих товарів виписується товарний ярлик. Товарний ярлик повинен мати той же номер, що і квитанція.

Вказані норми кореспондують з нормами Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків України 13.03.1995 № 37 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 22.03.1995 за № 79/615, які регламентують порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами і поширюються на відносини, що виникають між суб`єктами господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (комісіонер), які укладають з фізичними особами (комітент) договори комісії та здійснюють продаж прийнятих від них нових та вживаних товарів, і споживачами.

У справі, що розглядається, позивачем також не надано супровідних документів на отримані товари для комісійної торгівлі, які передбачені Інструкцію про порядок оформлення суб`єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами - квитанцій, товарних ярликів, товарних звітів тощо.

Встановивши фактичні обставини справи й дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку, що під час проведення фактичної перевірки ні позивачем, ні особами, що здійснювали реалізацію товарів, не було надано податковому органу первинні документи в місці продажу товару на початок проведення перевірки, до яких відносяться накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу, на загальну суму 417856,73 грн.

З огляду на вимоги наведених приписів Закону № 265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 10.03.2026 у справі 300/2052/25, від 10.04.2026 у справі 380/3279/25 та від 19.05.2026 у справі № 380/14185/24, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.09.2024 № 13796/17000705-22 є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в повній мірі відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 03 серпня 2026 року

Суддя Ольга ПОЛІЩУК