Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №645/4363/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/4363/26

Провадження № 3/645/866/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Мартинової О.М.,

секретаря судового засідання – Кривченко Т.В.,

захисника - Сидоренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

19.05.2026 року до Немишлянського районного суду міста Харкова з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10.05.2026 року серії ЕПР1 № 662682, ОСОБА_1 , 10.05.2026 року о 22 год. 20 хв. в м. Харкові по Салтівському шосе, 276 км, керував транспортним засобом Mazda CX7 державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Олгляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drаger Alcotest 7510» прилад ARLM-0314, тест 843 від 10.05.2026 року, результат огляду становить – 2,6 % проміле, ОСОБА_1 з результатом огляду згоден.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. А п. 2.9 ПДР України.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

До канцелярії суду не надходила клопотань від ОСОБА_1 про відкладення судового засідання.

Крім цього, судом враховуються строки, передбачені ст.294 КУпАП, а також те, що захисник Сидоренко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , приймає участь у судовому засіданні та надав до суду свої клопотання та пояснення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 та за участі його захисника, виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження.

У судовому засіданні захисник Сидоренко В.В. пояснив, що його підзахисний свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, та зазначив, що протокол є не обґрунтованим, а викладені в ньому обставини такими, що не відповідають дійсності. Так, матеріали справи не містять жодних даних про керування транспортним засобом ОСОБА_1 , тобто перебування транспортного засобу в стані руху, під керуванням ОСОБА_1 . Разом з тим, поліцейські порушили порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, після чого поліцейські відразу почали складати протокол про адміністративне правопорушення, не запропонувавши останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, а наявне в матеріалах справи письмове направлення на проходження даного огляду вважає недопустимим доказом з тих підстав, що з оглянутого відеозапису не вбачається, що воно було запропоновано та вручено особі, а саме ОСОБА_1 до складання протоколу про адміністративне правопорушення. Оскільки направлення на медичний огляд не містять інформації щодо предмета доказування, а ОСОБА_1 до медичного закладу поліцейськими не направлявся та не доставлявся, то вважає, що таке повинно бути визнано судом недопустимими доказом і не може бути покладено в основу обґрунтування рішення суду. Зазначив, що наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 10 червня 2026 року встановлено факт, що 10.05.2026 ОСОБА_1 вжив алкогольні напої та виконував обов`язки військової служби в стані алкогольного сп`яніння, таким чином поліцейські, знаючи те, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, про що він неодноразово повідомляв їх, скали на нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим порушили вимоги ст. 266-1 КУпАП. Вважає, що дії ОСОБА_1 , як військовослужбовця, повинні були кваліфікуватись за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Зазначена норма співвідноситься з ч. 1 ст. 130 КУпАП як спеціальна та загальна і за правилами кваліфікації при конкуренції норм дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані за загальною нормою при наявності спеціальної. З матеріалів справи вбачається, що перед продуттям приладу Драгер поліцейськими не здійснювалося відбору проби навколишнього повітря, жодного клацання не було, а прилад був не готовий. Не було також і миготіння зеленого індикатору, що можна бачити з наявних в матеріалах відеозаписів, таким чином результат огляду ОСОБА_1 на Драгері є значно викривленим та недостовірним, який заздалегідь був налаштований на показник вище норми. Зауважив, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але й решти військовослужбовців, оскільки без права керування транспортним засобом ОСОБА_1 , буде позбавлений можливості виконувати безпосередні свої службові військові обов`язки. Листом Військова частина НОМЕР_3 , повідомляє, що службові обов`язки військовослужбовця ОСОБА_1 напряму пов`язані з використанням та управлінням ним легковим транспортним засобом типу «Пікап». Також солдат ОСОБА_1 у разі відсутності штатних водії підрозділу (відпустка, лікування), постійно здійснює заміну їх у якості водія легкових транспортних засобів підрозділу. Повідомляють про необхідність збереження посвідчення водія та відповідного права керування транспортним засобом (громадянину) солдату ОСОБА_1 , так у разі визнання ОСОБА_1 винним у інкримінованому йому правопорушенні, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначати йому додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. Крім того, з урахуванням вищенаведеного, просив провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши клопотання захисника, матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі – ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

пп. А п. 2.9 ПДР України передбачає заборону водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

Щодо першого способу, поліцейські проводять огляд та оформлюють результати огляду лише щодо стану алкогольного сп`яніння за наявності певних умов. В усіх решта випадках має бути застосований другий спосіб (тобто огляд має бути проведений лікарем закладу охорони здоров`я).

Відповідно до п. 9 ч. ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої 09.11.2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (п.3 розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до п. 15 розділу ІІ Інструкції, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду (п. 16 розділу ІІІ Інструкції).

Судовим розглядом встановлено, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім протоколу, підтверджується:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також цифровими показниками спеціального технічного засобу «Drаger Alcotest 7510», за результатами якого ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 2,6 % проміле;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.05.2026 року;

- рапортом інспектора роти №5 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції В.Середи, від 10.05.2026 року.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення також підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, зроблених під час проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, які записані на диски. Так з оглянутих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на посту та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора, на що останній повідомив, що випив пляшку пива та погодився пройти огляд, самостійно обравши герметично закриту трубку для продуву, пройшов огляд, результат тесту становив 2,6 % проміле, про що працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 та продемонстровано результат, з результатом тесту ОСОБА_1 був згоден, працівники поліції роз`яснили йому права та обов`язки, ознайомили з протоколом про адміністративне правопорушення.

Доводи сторони захисту, про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд вважає безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи і спростовуються наявними у справі доказами. З вказаного вище відеозапису цілком зрозуміло, що водієм автомобіля на час його зупинки працівниками поліції був саме ОСОБА_1 , факт керування транспортним засобом не заперечувався самим ОСОБА_1 , як під час спілкування останнього з працівниками поліції, так і під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, разом з тим, після повідомлення поліцейського про те, що його було зупинено на посту та під час керування транспортним засобом «Mazda CX7», жодних заперечень останній не висловлював (відеозапис «export-7k8ej» час «22:28»). Отже, сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у суду не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено належними та допустимими доказами, які долучені до матеріалів справи. Об`єктивних даних про те, що транспортним засобом керувала інша особа, в матеріалах справи немає.

Доводи сторони захисту, про те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я, а наявне в матеріалах справи письмове направлення на проходження даного огляду вважає недопустимим доказом з тих підстав, що з оглянутого відеозапису не вбачається, що воно не було запропоновано та вручено особі, а саме ОСОБА_1 до складання протоколу про адміністративне правопорушення, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 на запитання поліцейського про незгоду з результатом огляду на місці зупинки тарнспортного засобу, зазначив, що погоджується, разом з тим суд звертає увагу на те, що направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд, таким чином не спростовується наявність в діях останнього складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його дії слід кваліфікувати за ст. 172-20 КУпАП, не ґрунтуються на приписах закону з наступних підстав:

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

Разом з тим, аналізуючи наданий стороною захисту доказ - витяг із наказу від 10.06.2026 року відповідно до якого встановлено 10.05.2026 року факт виконання ОСОБА_1 службових обов`язків у стані алкогольного сп`яніння та притягнено останнього до дисциплінарної відповідальності, суд виключає можливість подвійного притягнення до відповідальності за одне й теж саме діяння, оскільки певне діяння може містити одночасно склад і дисциплінарного, і адміністративного правопорушення, що пов`язано з певними повноваженнями або статусом суб`єкта правопорушення. Адміністративне правопорушення, вчинене особою, водночас може бути і дисциплінарним проступком, оскільки пов`язане з неналежним виконанням службових обов`язків. Відтак притягнення до двох видів юридичної відповідальності не виключається.

Сторона захисту стверджує, що результат огляду ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager Alcotest» є значно викривленим та недостовірним, який заздалегідь був налаштований на показник вище норми. Надаючи відповідь на дані аргументи суд зазначає, що в Україні діє Європейський стандарт EN 15964:2011, який наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1494 від 30.12.2014 прийнято як національний стандарт за позначенням ДСТУ EN 15964:2014 «Пристрої неодноразового використання для контролю видихуваного повітря. Вимоги та методи випробувань». На заміну ДСТУ EN 15964:2014 наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 08.11.2018 №404 «Про прийняття та скасування національних нормативних документів» прийнято з наданням чинності з 01.01.2020 ДСТУ EN 15964:2018 (EN 15964:2011. IDT) «Прилади неодноразового використання для виявляння алкоголю у видихуваному повітрі. Вимоги та методи випробування».

Згідно з приписами пункту 5.2 Стандарту, пристрій повинен виключати можливість вдихання забрудненого повітря від попередніх користувачів. Мундштук призначений тільки для одноразового використання. Повинна бути забезпечена можливість брати ці мундштуки, не торкаючись частини, що буде і була в контакті з губами особи, яку перевіряють. Мундштуки повинні бути в індивідуальній герметичній упаковці, яку можна легко відкрити.

З оглянутих судом відеозаписів чітко вбачається, що працівник поліції надав ОСОБА_1 запакований мундштук. Доказів того, що поліцейськими під час проведення огляду на стан сп`яніння було здійснено налаштовання приладу на показник вище норми захисником не надано. За таких підстав вказані твердження сторони захисту позбавлені доказового підтвердження.

Доводи захисника щодо сумнівності результатів огляду ОСОБА_1 суд вважає безпідставним із врахуванням показника приладу за наслідками огляду останнього, з якого вбачається, що вміст алкоголю в видихаємому повітрі ОСОБА_1 був значним 2,6 % проміле.

Що стосується клопотання захисника Сидоренка В.В. щодо не позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом з тим, приписами абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 встановлено, що позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зокрема ст. 130 КУпАП, можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення.

Будь якої можливості накладення більш м`якого стягнення за такі правопорушення цей Кодекс не надає, а загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення виключно у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

З огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейськими дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції.

Таким чином, з врахуванням викладеного, поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 662682 від 10.05.2026 року стосовно ОСОБА_1 складено в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

З врахуванням наведеного вище, суддя вважає доведеним невідповідність дій ОСОБА_1 вимогам п.2.9а Правил дорожнього руху України.

Отже, в діях ОСОБА_1 , які мали місце 10.05.2025 року, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Статтею 23КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Як вбачається з довідки, виданої інспектором ВАП УПП в Харківській області ДПП О. Кирюшою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних ІПНП отримував посвідченням водія серії НОМЕР_4 від 21.11.2002 року.

Враховуючи характер та обставини вчиненого правопорушення, дані про особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, з метою виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю за необхідне піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент вчинення адміністративного правопорушення становить – 665,6 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283-285, КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотань захисника - адвоката Сидоренка Влодимира Вікторовича - відмовити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції статті, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік .

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Також роз`яснюємо що згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Мартинова