Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №460/6030/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2026 року м. Рівне№460/6030/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу" на підставі рапорту;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу" із врахуванням правової оцінки наданої судом.

Згідно з позовною заявою вимоги ґрунтуються на тому, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має брата, який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Тому у березні 2026 року звернувся до командира з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами відповідно ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак, за результатом розгляду рапорту відповідачем відмовлено у його реалізації, посилаючись на те, що установлена наявність інших осіб II ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за братом позивача. Наголошує, що є єдиним членом сім`ї свого брата, що може здійснювати постійний догляд за ним. Вважає відмову протиправною, а тому просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Рідній брат ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, який за висновком ЛКК від 20.08.2025 потребує постійного стороннього догляду.

Також у ОСОБА_1 є рідня сестра ОСОБА_3 , яка відповідно до довідки №11 від 12.02.2026 здійснює догляд за своєю дитиною - ОСОБА_4 , який потребує домашнього догляду.

У березні 2026 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з письмовим рапортом з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за братом, який є особою з інвалідністю ІІ групи та відсутністю інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення.

Проте відповідач відмовив у задоволенні його рапорту з підстав наявності іншого члена сім`ї другого ступеня споріднення, а саме сестри, яка не потребує постійного догляду та зобов`язана здійснювати догляд за братом позивача.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби за підпунктом «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і до сьогодні.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до п.п. «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Так, згідно з абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що для звільнення з військової служби під час дії режиму воєнного стану через сімейні обставини військовослужбовець, який не бажає продовжувати службу, повинен довести наявність таких обставин в сукупності:

наявність в члена сім`ї другого ступеня споріднення статусу особи з інвалідністю I або II групи;

необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони №170 від 10.04.2009 року затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ( далі - Інструкція ).

Підпунктом 27 пункту 5 додатку 19 до Інструкції (у редакції на день подання позивачем рапорту про звільнення) визначено перелік документів, які додаються до рапорту на звільнення у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме:

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;

Не є спірною та обставина, що рідному брата позивача - ОСОБА_2 , встановлено ІІ групу інвалідності. Вказане, зокрема, підтверджується копією довідки до акта МСЕК від 02.01.2018.

Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду №284 підтверджено, що рідний брат позивача потребує постійного стороннього догляду.

У березні 2026 року позивач звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби.

Відповідач не встановив некомплектність чи недостатність поданих документів, перелік яких установлений у пункті 5 додатку 19 до Інструкції №170.

Єдиною підставою відмови відповідача у задоволенні рапорту позивача про звільнення військової служби вказано наявність у ріднього брата позивача іншого члена сім`ї другого ступеня споріднення, яка не потребує постійного догляду.

Отже, саме цій підставі відмови належить надати правову оцінку при вирішенні даного спору.

Судом встановлено, що у позивача є сестра ОСОБА_3 , яка окрім позивача, є родичем другого ступеня споріднення для ОСОБА_2 , який потребує постійного догляду.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 не має можливості здійснювати постійний догляд за своїм братом, оскільки остання зайнята постійним доглядом власної дитини ОСОБА_4 , 2021 року народження, який згідно із медичного висновку за формою №080/о від 12.02.2026 потребує домашнього догляду.

У постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 Верховний Суд зазначив, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які при цьому реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2122-IX.

Таким чином, поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо).

З огляду на сформований Верховним Судом висновок у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 суд вважає, що юридична наявність у ріднього брата позивача іншого члена сім`ї, яка, в свою чергу, здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю (своєю дитиною), означає, що у розумінні приписів абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX така особа не може розглядатися як інший член сім`ї другого ступеня споріднення, який може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї (сестра позивача), її неможливість здійснювати догляд за братом через необхідність забезпечувати догляд власної дитини, яка є дитиною, що потребує домашнього догляду, є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Також суд враховує принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, та яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.01.2024 по справі №240/4894/23.

Отже, зазначену у абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII умову, як відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи, які можуть здійснювати догляд, задля досягнення результату у вигляді звільнення з військової служби, можна розтлумачити таким чином, що це не означає лише фізичну відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд, а також відсутність об`єктивної можливості здійснювати такий догляд, оскільки в протилежному випадку, особа, яка потребує догляду, буде позбавлена опіки з боку близької особи, тобто, не буде досягнута мета, на яку має законні очікування така особа.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів обґрунтованість відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, тобто урахування оцінки усіх фактів та обставин, що мають значення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправною відмову відповідача щодо звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом встановлено протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Відтак, враховуючи те, що позивачу протиправно відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення, суд вважає, що належним способам захисту прав позивача буде покладення на відповідача зобов`язання повторно розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами (необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи).

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.

Відповідно до п. 12 та п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не надано.

Відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу" на підставі рапорту.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу" із врахуванням правової оцінки наданої судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя С.А. Борискін