Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №452/435/26 — Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 452/435/26

Провадження № 2/455/424/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

30 липня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №452/435/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

09.02.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Жак Н.Т. звернулася до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, посилаючись на те, що вироком Львівського апеляційного суду від 21.10.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки (справа № 461/5247/25).

Судом встановлено, що 30.05.2025 року, близько 08 год. 42 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автодорозі, що проходить вулицею Максима Кривоноса, поблизу будівлі № 1, в м.Львові, порушуючи вимоги чинних Правил дорожнього руху, що виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним вищевказаним транспортним засобом, рухаючись у правій смузі руху у напрямку від вулиці Винниченка до вулиці Опришківська в місті Львові, проявив неуважність та неналежне стеження за дорожньою обстановкою та її зміною, під час руху на транспортному засобі не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 ПДР та дорожньою розміткою 1.14.1 цих Правил, який знаходиться поблизу будівлі № 1 вулиці Максима Кривоноса в місті Львові, маючи можливість виявити, як на такий перехід вийшла та стала по ньому рухатися зліва направо відносно траєкторії руху керованого ним транспортного засобу пішохід ОСОБА_1 , негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, без причин технічного характеру здійснив наїзд на вказаного пішохода.

Внаслідок вищевказаних порушень Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді травматичного розходження сагітального шва з поширенням лінії перелому на лобну кістку, передню та задню стінки лобної пазухи, вогнещевий забій головного мозку, підшкірної гематоми тім`яної ділянки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Вищевказані тілесні ушкодження призвели до нестабільності кісток черепа, що в майбутньому може спричинити ризик розвитку внутрішньочерепних інфекцій, хронічні головні болі, а пошкодження лобної кістки та пазух призвело до видимих деформацій обличчя, що, крім фізичного дискомфорту, може мати значний психологічний вплив. 30.05.2025 року позивачку з місця пригоди було доставлено в ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м.Львова» та госпіталізовано.

Зазначила, що вказаним кримінальним правопорушенням позивачці було спричинено моральну та матеріальну шкоду.

Внаслідок отриманих травм та тривалого лікування, позивачка зазнала матеріальних збитків, які складаються з: витрат на лікування, обстеження та медикаменти - 4738,00 гривень; витрат на додаткове харчування та догляд; втраченого заробітку (доходу); витрат на реабілітацію та відновлення здоров`я.

Внаслідок даного кримінального правопорушення позивачці була завдана моральна шкода, яка виразилася у фізичному болю, стражданнях, душевних переживаннях, порушенні нормального життєвого укладу, життєвих зв`язків, неможливість повернутися до активного способу життя протягом тривалого часу, втраті працездатності, неможливість продовження звичного способу життя, часткової втрати пам`яті, втрати нюху та смаку, що унеможливлює повноцінне життя позивачки, потреби в додаткових медичних обстеженнях та лікування через травму, отриману внаслідок ДТП.

Зокрема, внаслідок отриманих травм, позивачка протягом тривалого часу відчувала постійні головні болі, запаморочення, порушення сну. Втрата смаку та нюху значно погіршила якість її життя, оскільки вона не може повноцінно сприймати їжу, насолоджуватися ароматами, що призводить до депресивного стану та соціальної ізоляції, а також може становити небезпеку для її життя.

Крім того, наявні ушкодження вплинули на її здатність до повноцінного спілкування та участі в суспільному житті. Позивачка вимушена постійно приймати знеболюючі препарати, що негативно впливає на загальний стан здоров`я.

Зазначені обставини призвели до глибоких емоційних потрясінь, стресу, почуття безпорадності та втрати радості від життя. Події ДТП залишили глибокий психологічний слід, викликавши страх перед переходом дороги та пересуванням громадським транспортом. Відповідач жодним чином не цікавився здоров`ям позивачки, не намагався компенсувати завдану шкоду в добровільному порядку, а його декларація щодо бажання відшкодувати шкоду, яка була озвучена відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції, залишилася тільки словами, незважаючи на бажання потерпілої отримати деклароване відшкодування як часткове відшкодування шкоди.

Більше того, відповідач навіть не виконав вирок суду в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

На підставі викладеного просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 4738,00 гривень, моральну шкоду в розмірі 200000,00 гривень та судові витрати у справі.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.02.2026 року позовну заяву передано на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 року справа передана судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 06.03.2026 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 10 годину 00 хвилин 31.03.2026 року, яке неодноразово відкладено.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 11 годину 30 хвилин 05.06.2026 року.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року поновлено судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України, інформацію про те чи був дійсний поліс обов`язкового виду страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб марки «FORD», модель «FOCUS», номерний знак НОМЕР_1 станом на 30.05.2025 року. Оголошено перерву в судовому засіданні до 15 години 00 хвилин 02.07.2026 року, яке відкладено на 14 годину 00 хвилин 23.07.2026 року та на 15 годину 30 хвилин 30.07.2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Її представник – адвокат Жак Н.Т. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила їх задовольнити. Додатково зазначила, що позивачка ОСОБА_1 не зверталася до страховика для виплати їй страхового відшкодування.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Його представник – адвокат Кусь Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, а саме моральну шкоду – в межах 100000,00 грн., а в задоволенні матеріальної шкоди просив відмовити, оскільки така повинна стягуватися зі страховика.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що 30.05.2025 року, близько 08 год. 42 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «FORD», модель «FOCUS», номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі, що проходить вулицею Максима Кривоноса, поблизу будівлі № 1 в місті Львові, порушив вимоги чинних Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями), а саме: 1.2, 1.3, 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «дорожня обстановка»), 2.3 (підпунктів «б» та «д») та 18.1, внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода у виді наїзду керованого ним транспортного засобу на нерегульованому пішохідному переході на пішохода ОСОБА_1 .

У результаті ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді травматичного розходження сагітального шва з поширенням лінії перелому на лобну кістку, передню та задню стінки лобної пазухи, вогнещевий забій головного мозку, підшкірної гематоми тім`яної ділянки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення..

Вироком Львівського апеляційного суду від 21.10.2025 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 30.07.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов`язки, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни (а.с.7-13).

Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, внаслідок якого ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, встановлені вироком суду, який набрав законної сили, і повторному доказуванню не підлягають.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що внаслідок ДТП, в якому винний відповідач ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді травматичного розходження сагінального шва з поширенням лінії перелому на лобну кістку, передню та задню стінки лобної пазухи, вогнещевий забій головного мозку, підшкірні гематоми тім`яної ділянки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, суд дійшов висновку, що на її користь слід присудити 180000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, що відповідатиме ступеню її моральних страждань.

Що стосується вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок ДТП позивачка ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та понесла витратив на лікування в розмірі 4738,00 грн, що підтверджується квитанціями (а.с.15, 18,19).

Разом з тим, з листа заступника начальника Управління врегулювання ЦВ І.Чуйко, який надійшов до суду 24.07.2026 року відомо, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ford Focus», державний реєстраційний № НОМЕР_1 застрахована в ПАТ "СК "УСГ" згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-228820626 від 25.04.2025 року. 30.05.2025 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ "СК "УСГ" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-228820626 із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 30.05.2025 року. Звернення за виплатою страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30.05.2025 року, за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-228820626 до ПАТ "СК "УСГ" не надходило.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Жак Н.Т. також підтвердила, що ОСОБА_1 не зверталася до страховика для виплати їй страхового відшкодування.

Так, у пунктах 55-58, 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року зроблений наступний правовий висновок.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Позивачка ОСОБА_1 заявляє позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди на суму 4738,00 грн., тобто, в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду завдану життю та здоров`ю особи, який становив 500000,00 грн., а тому пред`явлення таких позовних вимог до особи, яка застрахувала свою відповідальність, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

З наведених підстав, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної школи в розмірі 4738,00 грн., слід відмовити, звернувши увагу сторони позивачки на те, що вона має право пред`явити свої вимоги до страховика.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

У даній справі позивачка просила суд стягнути шкоду (моральну та майнову), яка була їй заподіяна, а отже вона звільнена в силу закону від сплати судового збору.

В той же час такий обов`язок покладено на сторону з якої така шкода була стягнута.

Як вбачається із позову загальна сума позовних вимог, яка була задоволена складає 180000,00 грн., при цьому сама позовна заява подана до суду 09.02.2026 року.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позовна заява подана до суду 09.02.2026 року судом для розрахунку застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 09.02.2026 року, який відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає 3328,00 грн.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 в користь Держави складає 1800,00 грн. (1 % від 180000,00 грн. = 1800,00 грн.)

Отже, оскільки позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1800,00 грн.

Крім того, частиною першою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В свою чергу, у частині восьмій статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 дотрималася вищенаведених положень процесуального закону, а саме у першій заяві по суті спору навела свій попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, в якому зазначила про витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн., та 02.07.2026 року її представником долучено клопотання про долучення доказів понесення таких витрат (в якому зазначила, що витрати на професійну правничу допомогу станом на 02.07.2026 року складають 21500,00 грн.). Також стороною позивачки долучено договір про надання правової допомоги від 27.06.2025 року, детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги від 06.05.2026 року та довідку адвоката Жак Н.Т., з якої відомо, що ОСОБА_1 30.04.2026 року оплатила юридичні послуги в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частинах четвертій та п`ятій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В якості детального опису наданих адвокатом послуг стороною позивача вказано наступне: «1. Підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій – 1500,00 грн. 2. Складання, оформлення і надсилання позовної заяви – 5000,00 грн., 3. Представництво інтересів позивачки в Старосамбірському районному суді Львівської області 2 засідання – 31.03.2026 року 21.04.2026 року – 6000.00 грн. 4. Представництво інтересів позивачки в Старосамбірському районному суді Львівської області 2 засідання - 06.05.2026 року, 05.06.2026 року, 02.07.2026 року - 9000,00 грн. Всього 21500,00 грн.)

Суд звертає увагу, що з такого детального опису не є зрозумілим, скільки часу адвокат витратив на кожну конкретну послугу з надання правової допомоги, адже не зазначений час, витрачений адвокатом, наприклад, у годинах.

Крім того, що по своїй суті такі дії адвоката, як підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій, складання, оформлення і надсилання позовної заяви охоплюються однієї і тією ж процесуальною дією поданням позову.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи кількість судових засідань по справі, суд дійшов висновку, що на підставі ч.5 ст.137 ЦПК України, у зв`язку з наявністю відповідного клопотання сторони відповідача, обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., і стягує їх з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст.22, 23, 993, 1194, ЦК України, ст.ст.82, 134, 137, 141, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 в користь держави судовий збір в сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення – 03.08.2026 року.

Суддя Пошивак Ю.П.