Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №462/2602/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2602/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.

при секретарі Свищо В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визначення частки у спільному майні,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити, що його частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 становить - 1/7 частини.

Свої вимоги, мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру йому та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить вказана квартира. Тобто, частка кожного зі співвласників становить – 1/7. Він не може скористатись своїм право вільно розпоряджатися своїм майно (подарувати, продати, тощо) до поки не встановлено розмір ідеальної частки у спільній сумісній власності. У зв`язку із наведеним, просить позов задовольнити.

04 травня 2026 року ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

Суд ухвалив розглядати справу без участі відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які у судове засідання не з`явилися, проте подали до суду заяви, в яких позов визнали, просять розгляд справи проводити без їх участі /а.с.39,43/.

Також, суд ухвалив розглядати справу без участі відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які, будучи двічі належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, відзиву не надали, проте, матерів справи достатньо для ухвалення рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 09 вересня 2004 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 /а.с.6/. З вказаного свідоцтва вбачається, що спірна квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З технічного паспорту вбачається, що квартира АДРЕСА_1 складається з чотирьох кімнат житловою площею 47,6 кв.м., а саме: 1-а кімната – 8,6 кв.м, 2-а кімната – 19,8 кв.м, 3-я кімната – 8,8 кв.м, 4-а кімната – 10,4 кв.м., кухні площею 5,3 кв.м, санвузлу – 3,30 кв.м, балкону – 1,0 кв.м., коридору – 5,3 кв.м. Загальна площа квартири становить 62,50 кв.м /а.с.8-11/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 /а.с.11,14/.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 січня 2019 року, виданого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори, в реєстрі № 4-47, убачається, що спадкоємцем до майна ОСОБА_8 є її діти: ОСОБА_5 (у тому числі з урахуванням 1/3 частки від якої відмовився чоловік спадкодавця ОСОБА_7 ) до 2/3 часток у спадщини, та ОСОБА_3 до 1/3 частки у спадщини. Спадщина, на яку видане у вказаних частках свідоцтво складається з 1/7 частини квартира АДРЕСА_1 /а.с.13/.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 30 січня 2019 року за ОСОБА_5 на підстави вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 січня 2019 року зареєстровано право власності на 2/21 частки квартири АДРЕСА_1 /а.с.17/.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2023 року, виданого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори, в реєстрі № 1-274, убачається, що спадкоємцем до майна ОСОБА_7 є його діти: ОСОБА_5 до 1/2 часток у спадщини, та ОСОБА_3 до 1/2 частки у спадщини. Спадщина, на яку видане у вказаних частках свідоцтво складається з 1/7 частини квартира АДРЕСА_1 /а.с.16/.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 15 грудня 2023 року за ОСОБА_5 на підстави вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 2023 року зареєстровано право власності на 1/14 частки квартири АДРЕСА_1 /а.с.18/.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами статті 383 ЦК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання інших членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 355 ЦПК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина 1 статті 368 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 1 статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду (частина 2 статті 370 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

У разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Для здійснення виділу майна в натурі зі спільної сумісної власності суд має встановити частки кожного зі співвласників. При цьому відповідно до припису частини 2 статті 370 ЦК України закон встановлює презумпцію рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності. Дана презумпція може бути спростована домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"» судам було роз`яснено, що розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність. Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на квартиру набули 7 осіб на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та їх частки у квартирі є рівними. Разом з тим, частки співвласників не були визначені, а реальний поділ спірної квартири є неможливий з огляду на її технічні характеристики.

Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення /встановлення/ розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Отже, якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між співвласниками відповідно до їхніх часток, суд визнає їх ідеальні частки в цьому майні без його реального поділу та залишає майно в їхній спільній частковій власності.

Беручи до уваги, що вирішити спір у позасудовому порядку є неможливим, а частки в цьому об`єкті права спільної сумісної власності 7 вищевказаних осіб є рівними, суд приходить до висновку, що слід визнати, що частка позивача у праві власності на спірну квартиру становить 1/7 частини.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд, узявши до уваги, що позивач є інвалідом ІІ групи, а тому на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону Україн «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а також, урахувавши, що спір не був пов`язаний з неправомірними діями відповідачів, вважає, що судовий збір підлягає віднесенню на рахунок держави.

Керуючись статтям 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – задовольнити.

Визнати, що частка ОСОБА_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 становить - 1/7 частини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Суддя:

Оригінал рішення.