Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №466/8394/24 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 466/8394/24

Провадження № 2/444/83/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

16 липня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Стець М.О.

з участю представника позивача адвоката Буженко Ю.С. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Буженко Ю.С., звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2024 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Жовківського районного суду Львівської області (арк. спр. 20).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2024 року справу було передано для розгляду в провадження судді Жовківського районного суду Львівської області Ясиновського Р.Б. (арк. спр. 26).

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 26 вересня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано представнику позивача строк для усунення недоліків (арк. спр. 27-29).

На виконання вимог ухвали представником позивача адвокатом Буженком Ю.С. було усунуто недоліки, що стали підставою для залишення позову без руху, про що подано заяву з додатками (арк. спр. 34-36).

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (арк. спр. 38-40).

В обгрунтування позову представник позивача покликається на наступне.

Вказує, що 01.12.2017 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що зроблено актовий запис № 503.

Зазначає, що від спільного шлюбу у них з відповідачем народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.11.2020 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваним. Після розірвання шлюбу син, ОСОБА_3 проживає з матір`ю та знаходиться виключно на її утриманні. Відповідач, на даний момент, ніяким чином не піклувався про сина, не проявляє зацікавленості у його подальшій долі, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. її навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною, не забезпечує їй доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Відповідач не виконує покладених законом обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Усі питання щодо створення належних умов проживання та виховання сину вирішує позивач самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Зокрема, ще до розірвання шлюбу позивачка зверталася до Шевченківського районного суду м. Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. На даний період часу, відкрите виконавче провадження у Жовківському ВДВС у ЛР ЛО ЗМУ МЮ, №АСВП НОМЕР_7. Згідно листа директора садочку «Качмарик», який відвідував ОСОБА_3 , його батько не здійснюв оплати за відвідування сином садочку, а також, зі слів вихователів, ніколи не приводив та не забирав сина з садочку.

Зважаючи на наведене просить позовну заяву задовольнити.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 18 грудня 2024 року суд ухвалив клопотання представника позивача задовольнити та призначити по справі судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання:

встановити психо-емоційний зв`язок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3

встановити психо-емоційний зв`язок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. (арк. спр. 55-56).

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 28 березня 2025 року провадження по справі поновлено та призначено підготовче судове засідання (арк. спр. 62).

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 05 серпня 2025 року, за клопотанням представника позивача, суд постановив витребувати від органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 104).

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2025 року суд ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 120).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, її представник адвокат Буженко Ю.С. в судовому засіданні (в режимі ВКЗ) позовну заяву підтримав із підстав, наведених у такій, просив задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечив. Зазначив також, що йому не відомо, чому позивачка ОСОБА_1 , дитина ОСОБА_3 та заявлені позивачкою свідки не прибули до суду, оскільки така з ним на зв`язок не виходить і на телефонні дзвінки не відповідає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи. Про причини неявки суд не повідомив. Відзиву не подавав. Клопотань не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у відсутності їх представника. Окрім цього, на виконання вимог ухвали суду подав висновок органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд дійшов висновку про постановлення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Львів і його батьками є ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач), що стверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (арк. спр. 6).

Із копії судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Львова 11 вересня 2020 року у справі № 466/6922/20, вбачається, що таким наказано стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів доходу/заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи із дня подачі заяви 10.09.2020, і до досягнення дитиною повноліття (арк. спр. 12-13).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 року у справі № 466/6924/20 суд ухвалив розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 503. Після розірвання шлюбу відновити позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 її дошлюбне прізвище - « ОСОБА_7 » (арк. спр. 9-11).

Із копій довідок про реєстрацію місця проживання особи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані у АДРЕСА_1 (арк. спр. 5, 8).

Із копії довідки, виданої директором садочку ФОП ОСОБА_8 , на запит позивача від 30.01.2024, вбачається, що адміністрація приватного садочку повідомляє, що за період відвідування садочку «Качмарик» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батько ОСОБА_2 не здійснював оплати за садочок сина. Зі слів вихователів ніколи не приводив і не забирав ОСОБА_3 із садочку (арк. спр. 14).

Із копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 лютого 2024 року у ВП № НОМЕР_7 вбачається, що відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 466/6922/20, виданого 11.09.2020 (арк. спр. 73).

Із довідки про неотримання аліментів, виданої 18.06.2024 за № 20109 ОСОБА_1 у ВП НОМЕР_7, Жовківським відділом ДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що вона дійсно не отримувала аліменти від ОСОБА_2 у період з 15.02.2024 по 01.06.2024 згідно із виконавчим листом № 466/6922/20 від 11.09.2020, виданим Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів доходу /заробітку, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи із дня подачі заяви 10.09.2020, і до досягнення дитиною повноліття (арк. спр. 72).

Із розрахунку заборгованості по аліментах, виданого 27 червня 2025 року у ВП № НОМЕР_7 Жовківським відділом ДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що боржнику нарахована заборгованість зі сплати аліментів відповідно до вищезгаданого виконавчого документа станом на 27 червня 2025 року в сумі 173 499, 00 грн. Боржником сплачено аліментів в сумі 0,00 грн (арк. спр. 94-95).

Із висновку органу опіки та піклування - Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.10.2025 № 260001-вих-148065 вбачається наступне (арк. спр. 110-112). Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування розглянула ухвалу Жовківського районного суду Львівської області у справі № 466/8394/24 про надання висновку щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, підтримала доводи, викладені у позовній заяві та зазначила, що ОСОБА_2 більше чотирьох років не приймає участі у житті ОСОБА_3 . Аліментів не сплачує. Причиною розлучення з батьком дитини було зловживання ним алкоголем. Ще за час спільного проживання ОСОБА_2 проявляв до неї агресію. Зараз вона перебуває у шлюбі з іншим чоловіком, з яким у ОСОБА_3 склалися хороші стосунки. З родичами по батьковій лінії ОСОБА_3 не спілкується. Також ОСОБА_1 повідомила, що їй відомо, що ОСОБА_2 перебуваючи на військовій службі отримав поранення та проходить реабілітацію. Батько зрідка цікавиться сином через месенджер та просить поговорити з сином. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив, що свого біологічного батька не знає, але хотів би з ним спілкуватися. Батько дитини, ОСОБА_2 , на засідання комісії з питань захисту прав дитини не прибув, про дату та час даного питання повідомлений належним чином. З листа Служби у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області вбачається, що згідно з довідкою, виданою Лавриківським старостинським округом № 3 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на службі у Збройних Силах України з 10.03.2025. У зв`язку із цим працівниками служби у справах дітей виявилося неможливим обстежити умови проживання ОСОБА_2 та з`ясувати його думку щодо питання позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Комісією з питань захисту прав дитини встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне. Батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.11.2020 у справі Na 466/6924/20 шлюб між батьками дитини розірвано. Дитина проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Відділом «Служба у справах дітей» Шевченківського району здійснено вихід за адресою проживання малолітнього ОСОБА_3 . Встановлено, що у помешканні створено належні умови для проживання. Для виховання та розвитку дитини облаштовано місце для сну та навчання. Наявні одяг та взуття відповідно до сезону, шкільне приладдя, інші необхідні речі. У квартирі проживають: малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір дитини ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_3 - ОСОБА_10 . Згідно з довідкою, виданою директором дитячого садка ОСОБА_8 за період відвідування садочку «Качмарик» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батько, ОСОБА_2 не здійснював оплати за садочок. Зі слів вихователів ніколи не приводив та не забирав ОСОБА_3 із садочку. Відповідно до розрахунку заборгованості від 16.09.2025, виданого Жовківським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції станом на 16.09.2025 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , становить 176 792, 00 грн. Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Комісією з питань захисту прав дитини не встановлено вагомих підстав доцільності позбавлення батьківських прав. Комісією встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків щодо виховання малолітнього ОСОБА_3 , проте, на даний час, враховуючи перебування ОСОБА_2 на службі у Збройних Силах України постановка питання про позбавлення батьківських прав є передчасною. Враховуючи вищенаведене, з метою захисту прав та інтересів малолітнього ОСОБА_3 , керуючись Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 19, 164 Сімейного кодексу України, «Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. спр. 110-112).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частинами 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 (справа №753/2025/19) дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання.

Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суду не надано доказів, що до відповідача були застосовані будь-які засоби попередження та впливу. Так, немає жодних документально підтверджених відомостей, що з відповідачем уповноважені служби або представник навчального закладу проводили роз`яснюючі бесіди про необхідність змінити свою поведінку, або йому направлялись відповідні листи тощо.

Натомість встановлено, що матір дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, серед іншого зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_2 перебуваючи на військовій службі отримав поранення та проходить реабілітацію. Пояснила, що батько зрідка цікавиться сином через месенджер та просить поговорити з сином. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомив, що свого біологічного батька не знає, але хотів би з ним спілкуватися.

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, докази, що відповідачу ОСОБА_2 раніше виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка була предметом розгляду компетентних органів.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено, що поведінка відповідача ОСОБА_2 є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок та рішення органу опіки та піклування є дорадчим і не може розцінюватись судом як вказівка для відповідного судового рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що органом опіки надано мотивований висновок щодо недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням дотримання перш за все інтересів дитини, і тому суд погоджується з таким висновком та враховує такий при ухваленні рішення.

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача ОСОБА_2 такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав відносно її дітей .

Суд враховує, що відповідно до листа директора Науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 12.03.2025, ОСОБА_1 22.01.2025 було надіслано рахунок №0122/1 від 22.01.2025, оскільки ухвалою про призначення експертизи від 28.08.2024 обов?язок по сплаті вартості експертизи покладено на позивача по справі. Однак станом на 11.03.2025 оплата за вказаним рахунком не проведена, тобто у більш ніж 45-денний термін вартість експертизи стороною по справі не оплачена. З огляду на наведене та відповідно п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.98, справу № 466/8394/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав повертають до суду, а ухвала суду від 18.12.2025 року залишена без виконання (арк. спр. 57).

Суд також бере до уваги, що представником позивача адвокатом Буженком Ю. 23.06.2026 до суду було подано заяву про виклик в судове засідання чотирьох осіб в якості свідків, показаннями яких, на думку сторони позивача, можуть бути підтверджені певні обставини, які мають значення для підтвердження позовних вимог. У клопотанні зазначив, що позивач зобов`язується забезпечити явку свідків до суду. (арк. спр. 86). Заяву представника позивача про виклик свідків судом було задоволено, однак позивач так і не забезпечила участі свідків у судовому засіданні.

Окрім цього, позивач не прибула в судові засідання з метою надання особистих пояснень, а також не забезпечила участі у судовому засіданні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для заслуховування його думки щодо позбавлення його батька батьківських прав відносно нього.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає достатніх підстав вважати, що недостатнє спілкування батька з сином, пов`язано з суто винними, злісними, умисними його діями .

Суд звертає увагу на висновок у справі "Mandet c. France", в якій 11 років бездіяльності батька не розглядалась Європейським судом як обставина, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Навпаки, суд зазначив, що існує потенційна вигода майбутніх дитячо-батьківських відносин, оскільки поновлення цього зв`язку надає дитині можливість отримати більше, ніж втратити.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. У цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків.

Суд дійшов висновку, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ, є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Проте встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21, постанови Верховного Суду від 04 грудня 2024 року в справі № 133/747/23).

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Одночасно роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України документ № НОМЕР_2 , виданий органом 4652, РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_4 , електронна пошта відсутня)

Представник позивача: адвокат Буженко Юрій Сергійович (№ Свідоцтва: 21/2364, дата видачі свідоцтва: 05.12.2019, орган, що видав свідоцтво: Рада адвокатів Закарпатської області, E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса для направлення кореспонденції: вул. Городоцька, 33, оф. 24 А, м. Львів, 79007, номер телефону: НОМЕР_4 , зареєстрований в системі "Електронний суд")

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_6 , номер телефону не відомий, електронна пошта не відома).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ "Служба у справах дітей" Шевченківського району м. Львів (адреса: 79058, Львівська область, м. Львів, Шевченківський район, вул. Липинського, буд. 11, тел. (032) 254-67-40, 254-67-41, електронна пошта: shey-ditu-lviv@lvivcity.gou.ua).

Повний текст рішення виготовлено 03.08.2026.

Суддя Ясиновський Р. Б.