Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №461/1773/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1773/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю:

секретаря судового засідання Салика С.М.,

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивач за первісним позовом – Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з останньої на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 98731,72 грн. та судові витрати у сумі 3328 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 14 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та Акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір №Z70.177.72748.

Згідно Кредитного договору відповідач отримав кредит у розмірі 52000 грн., включаючи витрати на страховий платіж, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Станом на дату подання позову відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений Кредитним договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за Кредитним договором, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

Останню сплату по Кредитному договору відповідач здійснив 26.09.2025 року.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, в тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 98731 грн. 12 коп. заборгованості по Кредитному договору, що складається з: 47019 грн. 16 коп. основного боргу; 9268 грн. 03 коп. прострочених процентів; 14274 грн. 00 коп. простроченої плати за обслуговування кредиту; 28170 грн. 53 коп. пені (нарахована по 29.02.2020 включно).

16 квітня 2026 року ОСОБА_3 , не погоджуючись з позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, в якому просить: застосувати правові висновки щодо нікчемності умов комісії за обслуговування кредиту, що викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 № 4-44цс21, 496/3134/19; визнати недійсним пункт 3.3.1 договору №Z70.177.72748 від 14.02.2017 р., укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 , яким визначено умови та порядок нарахування пені; визнати неправомірним дії Акціонерного товариства «Ідея Банк» щодо нарахування ОСОБА_3 за договором №Z70.177.72748 від 14.02.2017 р. комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14 274,00 грн.; зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості за договором №Z70.177.72748 від 14.02.2017 р. та стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу.

В обґрунтування зустрічного позову покликається на те, що позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 98 731,72 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 47 019,16 грн.; заборгованості по простроченим процентам – 9268,03 грн.; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в розмірі 14 274,00 грн.; пенею (нарахованою по 29.02.2020 р.) в розмірі 28 170,53 грн. Вказана комісія за обслуговування кредиту є незаконною відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку із чим заявляється зустрічний позов. Пеня, нарахована кредитором, суперечить частин 1-2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 21 Закону України "Про споживче кредитування". Так, обидва позови є взаємопов`язані, оскільки стосуються змісту та порядку виконання кредитного договору №Z70.177.72748 від 14.02.2017 р.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 02 квітня 2026 р. на 09 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року через неявку осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи відкладено на 23 квітня 2026 року на 09 год. 30 хв.

16 квітня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Працевитого Г.О. надійшов зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року прийнято зустрічну позовну заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Працевитого Г.О. до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним до спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, об`єднавши їх в одне провадження.

У справі призначено підготовче судове засідання на 12 травня 2026 року о 10 год. 10 хв.

08 травня 2026 року від представника АТ «Ідея Банк» Працевитого Г.О. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу за первісним позовом та за зустрічним позовом до судового розгляду по суті на 08 липня 2026 року на 13 год.00 хв. з викликом учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Рибак Н. підтримала первісний позов, з підстав наведених у ньому, а також заперечила зустрічний позов.

У судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав повністю. Надав пояснення аналогічні викладеним у зустрічному позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи і мотиви викладені у первісному та зустрічному позовах, докази надані сторонами в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем 14.02.2017 року було укладено Кредитний договір №Z70.177.72748.

Згідно п.1.1.-1.4. Кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 52000 грн. з змінюваною процентною ставкою у розмірі 15% річних строком кредиту на 48 місяців.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1.11. Кредитного договору, позивач також встановив, що під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені Графіком щомісячних платежів за кредитним договором.

Відповідно до графіку щомісячних платежів – було встановлено комісію в розмірі 1586,00 грн. щомісячно.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 вказаної статті зазначається, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що згідно Виписки Банку по Кредитному договору за період з 14.02.2017 по 10.02.2026 року позивачем за зустрічним позовом вказана комісія була погашена в розмірі 9516,00 грн. Вказане підтверджується долученою до матеріалів по справі випискою по рахунку.

Таким чином, враховуючи діючу заборгованість по Кредитному договору, сплачена вже позичальником плата за обслуговування кредитної заборгованості по кредиту в розмірі 9516 грн. 00 коп. підлягає зарахуванню в рахунок погашення основного боргу (тіла кредиту).

Окремо нарахована позивачем ще додаткова плата за обслуговування кредитної заборгованості, що зазначена у позові у розмірі 14274 грн. 00 коп. (як вид простроченої плати) є нікчемною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати простроченої плати за обслуговування кредиту є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Пунктом 3.3.1 договору №Z70.177.72748 від 14.02.2017 р. визначено умови щодо нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов`язання в розмірі 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 днів та 0,65% - в період прострочення оплати більше 60 днів.

Статтею 1 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Статтею 21 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит. Так, споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 2 вказаної статті встановлено наступне: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частин 1-2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 52000,00 грн, за час кредитування останньому було нараховано пеню у розмірі 28170,53 грн., що суперечить вимогам ЗУ «Про споживче кредитування», враховуючи, що сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, пункт 3.3.1 Кредитного договору не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем по Кредитному договору складає 56287 грн. 19 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 47019 грн. 16 коп.; заборгованість за процентами - 9268 грн. 03 коп.

Суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 до АТ «Ідея Банк» слід задовольнити.

Позов Акціонерне товариство «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з Відповідача 56287 грн. 19 коп.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із доданих до заяви матеріалів встановлено, що між відповідачем та Адвокатським Бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого від імені якого виступає адвокат Працевитий Г. 15.04.2026 року укладено Договір про надання правової допомоги.

Згідно п.2. Додаткового Договору від 15.04.2026 року плата за позовну заяву становить 5000 грн., участь у судовому засіданні — 2000 грн.

Таким чином суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є обґрунтованою, такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, у зв`язку з чим вказана сума підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення також з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_3 судових витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн., що підтверджені належними доказами у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач звільнений від сплати судового збору.

Відтак, судовий збір на користь держави підлягає стягненню з АТ «Ідея Банк».

З позивача підлягає стягненню в дохід держави виходячи з 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ставок для фізичних осіб станом на 01 січня 2026 року, що становить 1331,20 грн. Оскільки, заява про перегляд заочного рішення подана через «Електронний суд», то до встановленої законом ставки судового збору застосовується понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8. Відтак, з АТ «Ідея Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак слід стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Ідея Банк» судовий збір за його позовом пропорційно до задоволених вимог, що складає 1897,31 грн. (56287,19/98731,12*3328=1897,31).

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263 -265, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 207, 215, 216, 236, 526, 530, 599, 611, 612, 623, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.1 ст.11 Закону України, «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -

п о с т а н о в и в:

Первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за Кредитним договором №Z70.177.72748 від 14 лютого 2017 року у розмірі 56 287 грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) судовий збір у розмірі 1 897 грн. 31 коп.

У решті позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» - відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) про визнання кредитного договору недійсним – задоволити.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості за Кредитним договором №Z70.177.72748 від 14 лютого 2017 року.

Визнати недійсним пункт 3.3.1 Кредитного договору №Z70.177.72748 від 14.02.2017 р., укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 , яким визначено умови та порядок нарахування пені.

Визнати недійсним пункт 1.11 Кредитного договору №Z70.177.72748 від 14.02.2017 р., укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 , яким визначено умови та порядок нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) на користь держави судовий збір у сумі 1064 грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31 липня 2026 року.

Суддя В.Ф. Романюк