Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №336/7447/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/7447/26

Провадження №: 3/336/2632/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, при секретарі Єменджи Є.Р., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 ,—

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 10 липня 2026 року приблизно о 23.30 годині ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно тещі, а саме висловлював словесні образи, погрожував, штовхав, чим завдав шкоди психічному та фізичному здоров`ю ОСОБА_2 та порушив п.п. 5 п. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у скоєному правопорушенні заперечив, вказавши про те, що конфлікт виник між його тещею ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 , а він, у свою чергу, почав заступатися за дружину.

Потерпіла, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи шляхом направлення смс-повістки, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не сповістила.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення суд виходить з наступного.

Відповідальність за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП передбачена вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з положенням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia",рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Судом були досліджені долучені до матеріалів справи письмові докази.

11.07.2026 року ОСОБА_2 звернулась в поліцію з вимогою притягти до відповідальності її зятя ОСОБА_1 , який 10.07.2026 року приблизно о 23.30 годині вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Від проходження медичного огляду та СМЕ відмовляється.

Як зазначено у письмових поясненнях ОСОБА_2 , вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 приблизно останні 2,5 місяця, та 25 років проживає у Португалії на ПМЖ. Приїхала до своєї доньки ОСОБА_3 , яка потребує медичного лікування. Її донька проживає разом з чоловіком ОСОБА_1 . На даний час ОСОБА_2 проживає разом із ними. Її донька з чоловіком вживають алкоголь кожен день. 10.07.2026 року ввечері вона була з донькою. О 18.00 годині прийшов зять ОСОБА_4 , з виду він був роздратований і відразу почав негативно висловлюватись на її адресу. Почав її виганяти, казав, щоб йшла з будинку. Після чого він почав агресивно себе поводити, висловлювати словесні образи, принижувати, а потім штовхнув її та ОСОБА_2 впала на підлогу, на матрац і ОСОБА_1 почав її тримати, однак вона намагалася встати. Коли ж вона встала, зайшла до себе у кімнату та викликала поліцію.

11.07.2026 року було складено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 та поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки як низький.

Також відносно ОСОБА_1 було винесено терміновий заборонний припис, яким зобов`язано кривдника залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб з 02.50 години 11.07.2026 року до 02.50 години 16.07.2026 року.

На дослідженому відеозаписі зафіксовані пояснення ОСОБА_1 , який вказав про те, що він першим викликав поліцію, однак, дружина скасувала виклик. В подальшому зафіксовані події складання протоколу про адміністративне правопорушення, термінового заборонного припису та відібрання пояснень по суті порушення від ОСОБА_1 .

При цьому працівником поліції не здійснено опитування інших осіб, які б були очевидцями подій (сусідів), хоча в будинку також перебувала дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , яка, вочевидь, була обізнана про обставини конфлікту, а в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази вчинення ОСОБА_1 дій, які б підпадали саме під ознаки домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з`явились та не надала своїх показів для підтвердження або спростування наведених обставин.

Надані потерпілою пояснення не конкретизовані та прямо не вказують про те, якими саме образами була завдана шкода її психічному здоров`ю та не підтверджено завдання фізичного впливу, при цьому ОСОБА_1 в ході допиту в судовому засіданні вказував про наявність конфлікту саме між ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 .

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, оскільки з письмових пояснень потерпілої неможливо встановити в чому саме полягали образи стосовно неї з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та в судовому засіданні шляхом допиту потерпілої не були підтверджені або спростовані, що унеможливлює кваліфікацію дій ОСОБА_1 саме як вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, провадження у справі підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. 247 п. 1 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Постанова набрала законної чинності «_____»_________________20___року

Дата видачі «_____»_________________20___року