Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №953/4925/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4925/26

н/п 2/953/3421/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

23 липня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

встановив:

20 квітня 2026 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернулась до ОСОБА_2 (далі: відповідач-1), ОСОБА_3 , (далі: відповідач-2) з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири у розмірі 336 284 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на завдання відповідачами матеріальної шкоди внаслідок залиття 06.02.2026 належної їй на праві власності кв. АДРЕСА_1 , не можливості у позасудовому порядку вирішити дане питання.

До судового засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Представник позивача судовий розгляд просив здійснювати за своєї відсутності. Відповідачі причину неявки не сповістили.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приписами ч.3 ст.131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, стосовно яких наявні відомості повідомлення про явку в суд, не є порушенням ст.129 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Зважаючи на повторну неявку відповідачів до судового засідання, відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

Позивач є власником кв. АДРЕСА_1 , що підтверджено договором купівлі-продажу квартири №1782 від 14.12.2015, Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 49791981 від 14.12.2015.

Відповідачі є власниками кв. АДРЕСА_2 у частках: 2/3 – спільна сумісна власність, 1/3 – приватна власність відповідача-1, що підтверджено відповіддю КП «ХМ БТІ» ХМР №6292/0412/26;

06.02.2026 о 5-30 у не житловому приміщені кв. АДРЕСА_3 , яка згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.12.1993 року №259 належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (після смерті ОСОБА_4 1/3 частина перейшла до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину №В-5459 від 21.06.1999) в результаті дефекту змішувача водопостачання у ванній кімнаті №2 згідно технічного паспорту, площа приміщення становить 3,8 м2, сталось залиття житлової кімнати площею 11,8м2, ванної, туалетної кімнати, коридору та кухні квартири АДРЕСА_4 . Водопостачання в кв. АДРЕСА_5 не було перекрито на відсікаючому крані, що перекриває внутрішнє – квартирне разголудження холодного водопостачання. 06.02.2026 о 14-30 у результаті дефекту чавунного опалювального приладу в житловій кім. АДРЕСА_5 згідно технічного паспорту сталось залиття житлових кімнат №7 та №8 кв.№5. У кв. АДРЕСА_5 власники не мешкають, квартира закрита. Залиття житлових кімнат №7, 8 кв. АДРЕСА_4 сталося горячою водою в результаті вийшовшого з ладу чавунного опалювального внутрішньо квартирному приладу у кв. АДРЕСА_5 , що підтверджено актом про залиття, аварію, що трапилась центрального на системі опалення або водопостачання №10 від 10.02.2026.

З акту про залиття, аварію, що сталось на системі теплопостачання, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 18.02.2026 вбачається, що 06.02.2026 у буд. АДРЕСА_6 трапилось залиття, аварія на системі теплопостачання дефект виник у вищерозташованої кв. АДРЕСА_5 на прилад опалення. Дефект локалізовано шляхом відключення приладів опалення. Внаслідок дефекту у кв.8 сталось залиття кв. АДРЕСА_4 та виявленні сліди залиття у кв. АДРЕСА_4 у 1-й кімнаті: стелі 18м.кв., підлога 18м.кв., 2-й кімнати: стеля 22м.кв., підлога 22м.кв., коридор: стеля 8м.кв., підлога 8м.кв., ванна кімната: стеля 6м.кв., підлога 6м.кв., кухня (натяжна): стеля 30м.кв.

Вартість ремонту кв. АДРЕСА_1 складає 336 284,29 грн., що підтверджено розрахунком спеціаліста.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Щодо доведеності факту залиття квартири.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

За змістом положень ч.1 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах 1 та 2 ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно із ч.4, ч.5 ст.319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст.322 цього Кодексу власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Згідно з ч.3 ст.156 ЖК України власник квартири та члени його сім`ї повинні дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).

Відповідно до вимог ст. 177, 179 ЖК України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитись до сантехнічного обладнання, користуватися будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Положеннями ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів покладений обов`язок доведення відсутності їх вини у завданні шкоди позивачу.

Судом встановлено, що 06.02.2026 внаслідок дефекту у кв. АДРЕСА_2 , власниками якої є відповідачі, сталось залиття кв. АДРЕСА_1 , внаслідок чого позивачу спричинена матеріальна шкода у розмірі 336 284,29 грн.

Відповідачі своєї вини у залитті квартири позивача не спростували.

За таких обставин, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, врахувавши акти про залиття квартири та розрахунок спеціаліста, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів відповідно до розміру їх частки у майні на користь позивача майнової шкоди у розмірі 336 284 грн., з яких: 112 094,66 грн. - з підповідача-1; 224 189, 89 грн. - солідарне стягнення.

Отже, враховуючи, що 1/3 частка кв. АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності відповідачу-1, а 2/3 частки вказаної квартири на праві спільної сумісної власності належать відповідачу-1 та 2, підстави для солідарного стягнення усієї суми майнової шкоди відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 362,84 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 1 120,94 грн. з відповідача-1; 2 241,90 грн. у рівних частках з відповідача-1 та 2, тобто по 1 120,94 грн.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76,141, 164, 206,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 224 189 (двісті двадцять чотири тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 34 коп.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 241,90 грн., тобто по 1 120 (одна тисяча сто двадцять) грн. 95 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 112 094 (сто дванадцять тисяч дев`яносто чотири) грн. 66 коп. та витрати зі сплати судового у розмірі 1 120 (одна тисяча сто двадцять) грн. 94 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8

Відповідач-2: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення складений 03.08.2026.

Суддя Н.В. Єфіменко