Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №314/1665/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1665/25

Провадження № 2/314/117/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Капітонова Є.М.,

секретар судового засідання Зоріна Т.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Зіменко О.В. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ц 2014 році ОСОБА_2 отримав від позивача борг 6700 доларів США, та обіцяв повернути грошові кошти до кінця 2014 року.

Проте, взяті на себе зобов`язання у визначений строк не виконав.

У подальшому ОСОБА_2 неодноразово власноручно складав розписки про повернення грошових коштів зазначаючи, що поверне більше ніж отримав, із відсотками (тобто більше ніж 6700 доларів США), а саме:

-Розписка від 15.09.2021 року про повернення грошових коштів у розмірі 6700 доларів США.

-Розписка від 06.12.2021 року про повернення грошових коштів у розмірі 7000 доларів США;

-Розписка від 25.02.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 6500 доларів США та ще 500 доларів;

-Розписка від 23.05.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 7000 доларів США;

-Розписка від 11.08.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 7200 доларів США;

-Розписка від 03.10.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 7200 доларів США;

-Розписка від 15.11.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 7300 доларів США;

-Розписка від 25.01.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 7300 доларів США;

-Розписка від 21.08.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 7500 доларів США;

-Розписка від 12.10.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 7600 доларів США та 100 доларів США;

-Розписка від 13.11.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 8500 доларів США;

Відповідно до останньої власноручно складеної ОСОБА_2 грошової розписки, строк повернення грошових коштів – до 10.02.2024 року.

Всі розписки були складені власноручно ОСОБА_2 , та за своєю правовою природою існує один борг (виходячи із первинно запозиченої грошової суми) – у розмірі 6700 доларів США, які позивач має наміром стягути із відповідача.

Відповідно до сайту Міністерства фінансів України станом на час звернення до суду із позовною заявою, тобто 06.03.2025 року, курс долара еквівалентно до гривні складав 41,1500 грн. Отже, 6700 доларів США в еквіваленті на час звернення до суду на національну валюту (гривню) складає 275705,00 грн.

Дане порушення виконання боргових зобов`язань ОСОБА_2 є триваючим по строку понад десять років, останній власноручно складав розписки про повернення коштів (оригінали яких зберігаються у позивача), та запевняв про повернення боргу.

06.04.2024 року позивач звернувся до адвоката для отримання правової допомоги та консультації, після чого адвокатом Зіменко О.В. в інтерсах ОСОБА_1 на адресу боржника ОСОБА_2 направлено вимогу (претензію) в порядку ст.530 ЦК України про повернення боргу з вимогою виконати обов`язок з повернення грошових коштів у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Відповідно до опису вкладення (ф.107), накладної, квитанції ВАТ Укрпошта, ОСОБА_2 вручено рекомендоване повідомлення за №7000205816092, 13.04.2024 року.

Проте, строк зазначений у вимозі від 06.04.2024 року, ОСОБА_2 борг не повернув.

У подальшому рекомендованим листом за №7000205836808 від 26.04.2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до ОСОБА_2 із повторною вимогою про повернення боргу, проте, даний лист ОСОБА_2 отримано не було.

Щодо строку позовної давності для звернення до суду слід зазначити, що оскільки відповідач у 2021 році та в подальшому контактував із позивачем, власноручно складав розписки із вказівкою на період часу, у який будуть повернуті грошові кошти, то дані правовідносини є триваючими, та виходячи зі змісту останньої розписки від 13.11.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 8500 доларів США у строк до 10.02.2024 року, то позивач звернувся до суду у передбачений законом строк.

З приводу різних грошових сум зазначених у розписках відповідачем ОСОБА_2 зазначаємо, що при їх складенні останній усіляко завіряв позивача, що кошти ним в обов`язковому порядку будуть повернуті, з урахуванням відсотків.

Проте, позивач має намір стягнути лише суму боргу яка дійсно була передана відповідачеві – 6700 доларів США.

Позивач та представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу 6700 (шість тисяч сімсот) доларів США, витрати по сплаті судового збору, в сумі 2757,05 грн., витрати на правову допомогу.

Представником позивача до суду подано заяву про розгляд цивільної справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, просить позов задовольнити, судові витрати залишити за позивачем.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе, відповідно до правил ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, зі згоди позивача, провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1-2 ст.77, ч.1-2 ст.78, ст.79, ч.1 ст.80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд небере до уваги докази, що одержан із порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі наявних матеріалах справи доказів судом встановлено наступні обставини.

Між сторонами 15.09.2021 укладено договору позики у розмірі 6700 доларів США, на підтвердження чого відповідач склав розписку від 15.09.2021 року про повернення грошових коштів у розмірі 6700 доларів США., правовідносини за яким в подальшому корегувалися розписками від 06.12.2021 року про повернення грошових коштів у розмірі 7000 доларів США; від 25.02.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 6500 доларів США та ще 500 доларів; від 23.05.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 7000 доларів США; від 11.08.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 7200 доларів США; від 03.10.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 7200 доларів США; від 15.11.2022 року про повернення грошових коштів у розмірі 7300 доларів США; від 25.01.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 7300 доларів США; від 21.08.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 7500 доларів США; від 12.10.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 7600 доларів США та 100 доларів США; від 13.11.2023 року про повернення грошових коштів у розмірі 8500 доларів США.

Відповідачем до суду не надано підтвердження виконання зобов`язання повернення позики.

Позивач двічі направляв відповідачеві досудову вимогу (претензію) в порядку ст..530 ЦК України, про повернення в добровільному порядку коштів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов зобов`язань, має заборгованість у розмірі 6700,00 доларів США.

Представником позивача зазначено, що всі розписки за своєю правовою природою в межах одного договору позики де є один борг (виходячи із первинно запозиченої грошової суми) – у розмірі 6700 доларів США. Фактично має місце одне зобов`язання у розмірі 6700 доларів США, наступними розписками продовжувались правовідносини позивача та відповідача в межах єдиного правочину.

Станом на час звернення до суду, відповідно до інформації із сайту сайту Міністерства фінансів України курс долара еквівалентно до гривні складав 41,1500 грн. Отже, 6700 доларів США в еквіваленті на українську гривню складає 275705,00 грн.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах встановлених законом.

Слід зазначити, що як Верховний Суд України, так і нині діючий Верховний Суд неодноразово формували правові позиції у подібних справха. Так, у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-79цс14) Верховний Суд України зробив висновок, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року в справі № 6-1672цс16 також зазначалось, якщо особа, яка отримала позику в іноземній валюті, не виконала своїх зобов`язань, то з неї стягується сума, визначена в гривневому еквіваленті. Подібний висновок було зроблено і у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц, де вказано, що, рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є неправомірним й недопустимим способом захисту цивільних прав, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між названими сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу. Проте, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу 373/2054/16-ц, відступила від правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 щодо стягнення валютного боргу в гривневому еквіваленті. Так, у постанові від 16 січня 2019 року Великої Палати Верховного Суду, справа №373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18 висловлена нова позиція щодо правильного застосування норм права, згідно з якою, отримавши валютну позику позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати від 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач свої зобов`язання за борговою розпискою не виконав, а саме не повернув позивачу грошові кошти (позику) у розмірі 6700,00 доларів США, у визначеий сторонами строк, протилежного суду не надано.

В зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення боргу за борговою розпискою підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст.1046,1047,1051 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення усного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Боргова розписка сама по собі не є договором позики, а лише підтвердженням, що такий договір укладений між позикодавцем та позичальником. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 177/1659/17.

Згідно постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 707/2606/16-ц, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

За вимогами ч.ч.1,2 ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність у позивача оригіналів боргових розписок свідчить, що зобов`язання відповідача станом до часу звернення до суду не виконано.

Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов`язання.

У разі стягнення судом заборгованості за зобов`язанням в грошовому еквіваленті в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом НБУна день виконання судового рішення – Постанова ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122118320.

Відносно судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 39500,00 грн. слід зазначити наступне.

При зверннені до суду позивач заявляв попередній орієнтовний розрахунок витрат у розмірі 14500,00 грн.

До судових дебатів представником позивача подано підтвердні документи, що стосуються витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 39500,00 грн.

Судом встановлено, що 05.04.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Зіменко Оленою Володимирівною (Адвокат/Виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг б/н.

Відповідно до п. 1.1 Договору, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати Замовнику, у відповідності до умов Договору, правову допомогу з кримінального, цивільного, адміністративного судочинства (в тому числі оформлення документів для звернення до суду із позовом про стягнення боргу, тощо), а Замовник зі свого боку зобов`язується прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити.

Згідно з п. 3.1 Договору сторони домовились, що суму винагороди Замовник сплачує Виконавцю за надану послугу в готівковій чи безготівковій формі згідно Додаткової угоди до даного Договору.

Виконання послуги та її оплата підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками.

10.04.2025 сторонами укладено Додаткову угоду до Договору від 05.04.2024 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, Адвокат за договором про надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг) від 05.04.2024 року, надає Клієнту (Замовнику) правничу допомогу у судовій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди, розмір винагороди за правничу допомогу, вказану в пункті 1 цієї Додаткової угоди, визначається виходячи із погодинної ставки за послуги в сумі 3000,00 грн за одну годину без ПДВ. Участь адвоката в судовому засіданні, незалежно від того скільки часу триває судове засідання, складає 3500,00 грн. Сторони домовились, що час необхідний для проїзду (прибуття) до приміщення суду, в якому розглядається справа, очікування судового засідання входить до суми 3500,00 грн. У разі не проведення судового засідання (не з вини Клієнта або адвоката Зіменко О.В.) Клієнт оплачує мінімальну вартість – 3500,00 грн як за один судодень.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, оплата наданих послуг Адвокату/Виконавцю, здійснюється Клієнтом/Замовником, протягом трьох днів, після останнього судового засідання, в якому ухвалено рішення суду, на підставі погодженого та підписаного сторонами Акту приймання-передачі робіт (наданих послуг); погодженого та підписаного сторонами детального опису виконаних робіт (наданих послуг) про надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (у описі виконаних робіт зазначається перелік робіт, витрачений час (погодинно), вартість виходячи із погодинної ставки за послуги адвоката, узгоджені умовами пункту 2 даної Додаткової угоди; підписаного сторонами рахунку на оплату виконаних робіт). Повна оплата може бути стлаченаЗамовником/Клієнтом до ухвалення судового рішення по справі, на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), узгодження та підписання сторонами Опису виконаних робіт, виставлення рахунку на оплату.

31.07.2026 року сторонами складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) про надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг) до договору б/н від 05.04.2024, відповідно до якого Адвокат/Виконавець надав Клієнту/Замовнику, а останній прийняв послуги (виконані роботи) з правничої допомоги відповідно до договору від 05.04.2024 (та відповідно до додаткової угоди від 10.04.2024 року, яка є невід`ємною частиною договору) про надання професійної правничої допомоги (юридичних послуг), детальний опис яких (якої) вказаний в Описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договором від 05.04.2024 року, а Клієнт прийняв надані послуги.

Згідно з п. 2 Акту, вартість вищевказаних послуг становить 39 500,00 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот гривень) грн.

Сторони домовились, що оплата послуг (виконаних робіт) Адвоката з правничої допомоги має бути здійснена Клієнтом протягом 3-х робочих.

Відповідно до опису виконаних робіт (наданих послуг) від 31.07.2026 адвокатом Зіменко О.В. надано позивачу наступні послуги:

1. Аналіз ситуації, надання консультації клієнту, дата 05.04.2024, витрачено 1 год., вартість 3000,00 грн.

2. Складання вимоги (претензії) на адресу ОСОБА_2 від 06.04.2024 року (в порядку ст.ст. 530, 525, 526, 629 ЦК України), витрачено 1 год. 30 хв., вартість 4500,00 грн.

3. Складання вимоги (претензії) на адресу ОСОБА_2 від 26.04.2024 року (в порядку ст.ст. 530, 525, 526, 629 ЦК України), витрачено 1 год. 30 хв., вартість 4500,00 грн.

4. Складання позовної заяви (позивач ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу (за борговою розпискою), підготовка пакету документів необхідних для звернення до Вільнянського районного суду Запорізької області, подача документів до суду, дата 10.04.2025, витрачено 2 години, вартість 6000,00 грн.

5. Участь у судових засіданнях по справі: які відбулись 23.05.2025 року, 06.10.2025 року, 16.12.2025 року, 11.02.2026 року, 20.04.2026 року, 13.07.2026 року, 03.08.2026 року (по 3500,00 грн за кожне судове засідання, один судодень, окремо) всього 24500,00 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот гривень).

Усього вартість 39500,00 грн. (тридцять дев`яти тисяч п`ятсот гривень).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-80, 259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позикик у сумі, еквівалентній 6700 (шість тисяч сімсот) доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору, в сумі 2757,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 39 500,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 виданий 19.07.2002 Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області, адрема реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 03.08.2026.

Суддя Євген Миколайович Капітонов

03.08.2026