Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №304/1221/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1221/26 Провадження № 3/304/525/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ч. 1 ст. 130, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

двадцять третього червня 2026 року о 00.35 год ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом марки «Geon», р/н НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Ужанській у місті Перечин Ужгородського району Закарпатської області, у порушення вимог п. 12.1., 2.5. Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожню обстановку, через що не впорався з керуванням та впав з мотоцикла, внаслідок чого його транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а він – незначні тілесні ушкодження, після чого відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про день і час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак поштові відправлення повернуті на адресу суду з причини відсутності адресата за вказаною у протоколах адресою місця проживання; причини неявки суду не повідомляв, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.

З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи достеменно обізнаною про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи у суді не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, та вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).

Європейським Судом з прав людини неодноразово було наголошено, що суди при оцінці доказів мають керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).

Так, положеннями статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України визначає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому п. 12.1 Правил передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним.

Згідно з матеріалами справи, а саме з рапорту інспектора-чергового відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Оленя А. про прийняття повідомлення зі служби «102» від 23 червня 2026 року № 2115, видно, що того ж дня о 00.39 год заявник ОСОБА_2 повідомив, що за адресою: АДРЕСА_2 , біля магазину «Амбар» водій впав з мотоцикла, при свідомості. Каретою ШМД до хірургічного відділення лікарні доставлено водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який отримав тілесні ушкодження під час катання на мотоциклі у вигляді забоїв, саден лівого колінного суглобу, ліктьового суглобу, передньої стінки живота, термічний опік лівого передпліччя та правого ліктьового суглобу, алкогольне сп`яніння.

З Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видно, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова.

Відповідно до п. 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року за № 1452/735, що затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим згідно з протоколом та матеріалів справи ОСОБА_1 від проходження огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння відмовився, така відмова зафіксована за допомогою спеціального технічного засобу – нагрудної камери поліцейського № 15, з відеозапису якого зокрема видно, що після ТДП ОСОБА_1 перебуває у лікарняному відділенні, де працівник поліції пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння або на місці, або у медичному закладі, однак ОСОБА_1 неодноразово звертається до поліцейських з проханням «Хлопці, може не треба?», та, перепитавши поліцейського, чи це «продувати», відмовляється від проходження огляду, при цьому вказуючи, що пив пиво, дві 0,5 л пляшки.

Отже суд поза розумним сумнівом встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень стверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 700441 та ЕПР1 № 700438 від 23 червня 2026 року, рапортом інспектора-чергового відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Оленя А. про прийняття повідомлення зі служби «102» від 23 червня 2026 року № 2115, Направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 червня 2026 року, Схемою місця ДТП від 23 червня 2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 23 червня 2026 року, а також записами відеофайлів «Латак Я. ч. 1 ст. 130 КУпАП Диск 1», « ОСОБА_3 ст. 130 ч. 1 КУпАП Диск 2».

Наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Суд визнає вищенаведені докази належними та допустимими в процесі доказування, оскільки такі здобуті уповноваженими особами, у спосіб та у порядку визначеному законом і безпосередньо стосуються обставин правопорушення.

Згідно із ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Стаття 23 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності за скоєне правопорушення і застосовується не тільки з метою виховання особи, яка його вчинила, а й з метою загальної та спеціальної превенції.

Таким чином при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя беручи до уваги те, що він є особою, яка вчинила адміністративні правопорушення, що передбачені ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП, які у свою чергу створюють потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя і здоров`я людей, майнових прав фізичних та юридичних осіб, вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчинених правопорушень, особі порушника та ступеню вини, необхідним та достатнім для його виховання і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так й іншими особами.

За наведених обставин суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, яке у санкції визначено безальтернативно, з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2026 року згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає 665,60 грн.

Керуючись ст. 33, 36, 40-1, 283, 284, 298 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП і на підставі ч. 2 ст. 36 цього Кодексу накласти адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк стягнути суму штрафу в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк звернення постанови для виконання – три місяці з наступного дня після набрання постановою законної сили.

Суддя:Ганько І. І.