Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №380/1799/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Львівсправа № 380/1799/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , 1988 року народження, з військового обліку за станом здоров`я та, як наслідок, оголошення його в розшук;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 , 1988 року народження, з військового обліку за станом здоров`я та виключити його з розшуку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із виявленим захворюванням позивача рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20 січня 2005 року на підставі висновку військово-лікарської комісії визнано непридатним до військової служби за станом здоров`я за статтею 59 п. «б» Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого 04 січня 1994 року наказом Міністра оборони України № 2 із зняттям з військового обліку. Про це зазначено у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 форми 3 (замість військового квитка), виданого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 22 квітня 2005 року (дійсне до 28 червня 2028 року). Позивач перебував на динамічному спостереженні лікарів та у зв`язку з тим, що хвороба невиліковна, 24 січня 2011 року рішенням тодішнього ІНФОРМАЦІЯ_7 він визнаний невійськовозобов`язаним. Надалі змінив місце проживання і переїхав жити у місто Новояворівськ Яворівського району Львівської області. Після прибуття до нового місця проживання у 2018 році він з`явився до, тоді ще ІНФОРМАЦІЯ_8 (РВК) у АДРЕСА_1 , де йому роз`яснено, що він не підлягає військовому обліку за станом здоров`я та його виключено з військового обліку. Надалі позивачу стало відомо, що згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Реєстр) він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 з 07 березня 2009 року та є порушником правил військового обліку. З метою актуалізації даних у Реєстрі та виправлення помилки позивач звернувся із письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_10 , яку надіслав рекомендованим листом засобами поштового зв`язку. Згідно з трекінгом відправлень ця заява отримана відповідачем, проте відомості не виправлені та відповідні зміни до Реєстру не внесені.

Позивач вказує, що після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов`язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов`язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов`язана проходити військово-лікарську комісію, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним - особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Своєю чергою, у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема й інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що заява позивача від 23 липня 2025 року про виправлення помилкових даних у Реєстрі до ІНФОРМАЦІЯ_10 не надходила та, відповідно, не розглядалася. Відомості про наявність такої заяви стали відомі ІНФОРМАЦІЯ_9 лише після витребування судом матеріалів справи. Відповідно до визначеного Генеральним штабом Збройних Сил України порядку ведення військового обліку та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виключення особи з військового обліку здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем ведення книги протоколів комісії, якою приймалося відповідне рішення щодо взяття або виключення особи з військового обліку. У зв`язку з цим вирішення питання щодо виключення позивача з військового обліку має здійснюватися тим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, в якому ведеться відповідна книга протоколів та яким приймалося первинне рішення щодо його військового обліку. Своєю чергою, ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав відповідне звернення до ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо підтвердження факту виключення позивача з військового обліку. У разі отримання підтвердження від ІНФОРМАЦІЯ_11 про виключення зазначеної особи з військового обліку, ІНФОРМАЦІЯ_2 внесе відповідні відомості до Реєстру, а також позивач буде позбавлений статусу особи, яка перебуває у розшуку як порушник правил військового обліку. Ураховуючи те, що заява позивача від 23 липня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_10 не надходила та фактично стала відомою лише після витребування судом матеріалів справи, а також, зважаючи на те, що питання виключення особи з військового обліку відповідно до встановленого порядку має вирішуватися територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем ведення книги протоколів комісії, то у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач фактично визнає ту обставину, що відомості про ОСОБА_1 внесені до Реєстру некоректно, у зв`язку з чим він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_12 , якому запропонував виправити помилку, допущену його ж неправомірними діями. Своєю чергою, відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та положень Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, ведення військового обліку громадян, а також прийняття рішень щодо взяття, зняття чи виключення з військового обліку здійснюється територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, в якому така особа перебуває на військовому обліку та яким приймалось відповідне рішення. Крім того, позивач довів, що надсилав відповідачу відповідну заяву, а те, що відповідач її належно не облікував та не відреагував, свідчить лише про неналежну організацію роботи з документами, зверненнями громадян в ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 06 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено; витребувано у відповідача докази, які слугували підставою для внесення інформації щодо порушення військового обліку позивачем, та докази розгляду заяви позивача від 23 липня 2025 року.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 від 22 квітня 2005 року (замість військового квитка), яке дійсне до 28 червня 2026 року, ОСОБА_1 виключений з обліку за станом здоров`я 18 червня 2018 року.

Згідно з розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованими 25 грудня 2025 року, позивач є військовозобов`язаним, 07 березня 2009 року взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 та є порушником правил військового обліку. Також згідно з цими даними орган ТЦК та СП 30 червня 2025 року звернувся до Нацполіції з тієї причини, що позивач не став на військовий облік за новою адресою.

24 липня 2025 року позивач засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою від 23 липня 2025 року про виправлення помилкових даних у системі «Резерв+», у якій вказав, що не є військовозобов`язаним, однак у державній електронній системі «Резерв+» зазначено, що він перебуває на військовому обліку. Повідомив, що його виключено з обліку ІНФОРМАЦІЯ_13 за станом здоров`я. Просив провести перевірку та в разі підтвердження помилковості внесених даних щодо нього – вилучити його з обліку в системі «Резерв+» як військовозобов`язаного.

До цієї заяви позивач додав копію паспорта громадянина України та копію тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 від 22 квітня 2005 року.

Зазначена заява згідно з відбитком поштового штемпеля АТ «Укрпошта» та квитанцією трек-номер 8105401472873 здана до відділу поштового зв`язку 24 липня 2025 року та відповідно до даних відстеження АТ «Укрпошта» вручена адресату 25 липня 2025 року.

Докази розгляду цієї заяви відповідачем та надання відповіді на неї позивачу у встановленому порядку відсутні.

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку за станом здоров`я та, як наслідок, оголошення в розшук, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно із частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом частин третьої, п`ятої статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом приписів частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232 взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку (абзац восьмий частини шостої статті 37 Закону № 2232).

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232 військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) в тому числі територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (пункт 1 цього Порядку).

Як зазначено у пункті 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (абзац перший пункту 22 Порядку № 1487).

Відповідно до абзацу другого пункту 81 Порядку № 1487 особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

За змістом пунктів 1, 8, 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (абзац перший).

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, зокрема із застосуванням системи електронної черги (у порядку, визначеному Міноборони), видають необхідні довідки та інші документи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 березня 2016 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з статтею 3 Закону № 1951 основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до статті 5 Закону № 1951 держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру (частина 1).

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина 8).

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина 9).

Частиною першою статті 6 Закону № 1951 передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1951 призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру (частина друга статті 9 Закону № 1951).

Частиною третьою статті 13 Закону № 1951 передбачено, що до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1951 ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина третя статті 14 Закону № 1951).

Проаналізувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що встановлене право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру пов`язане з обов`язком органу ведення Реєстру розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявним обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить зняття або виключення з військового обліку, а також ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства, після отримання поштою від позивача заяви про виправлення недостовірних відомостей Реєстру повинен розглянути таку заяву.

Як встановив суд під час розгляду цієї справи, позивач з метою усунення виявлених розбіжностей Реєстру із військово-обліковим документом звернувся із заявою від 23 липня 2025 року про виправлення помилкових даних у системі «Резерв+» до відповідача, як органу ведення Реєстру. Утім, відповідач на вказану заяву позивача відповіді по суті не надав.

Відповідач стверджує, що не отримував заяви позивача від 23 липня 2025 року про виправлення помилкових даних у системі «Резерв+», утім, таке твердження відповідача спростовується долученими позивачем до позовної заяви доказами надіслання відповідної заяви на адресу відповідача та її отримання ним, а саме відбитком поштового штемпеля АТ «Укрпошта», квитанцією трек-номер 8105401472873 та даними відстеження АТ «Укрпошта» про вручення адресату відправлення за трек-номером 8105401472873 25 липня 2025 року.

Жодних доказів на спростування належно підтвердженого позивачем факту вручення відповідачу заяви від 23 липня 2025 року відповідач суду не надав.

Суд наголошує, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відповідач не надав доказів розгляду заяви позивача по суті. Відсутність належно оформленого рішення про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку або ж мотивованої відмови у такому виключенні свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Водночас покликання відповідача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав відповідне звернення до ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо підтвердження факту виключення позивача з військового обліку та надана на підтвердження цієї обставини копія листа від 09 березня 2026 року № 1900/3303, не свідчать про розгляд заяви позивача від 23 липня 2025 року по суті, оскільки відповідні дії вчинені відповідачем вже після відкриття провадження у справі та не пов`язані з наданням відповіді на заяву позивача від 23 липня 2025 року по суті у встановленому порядку.

Твердження відповідача про те, що вирішення питання щодо виключення позивача з військового обліку має здійснюватися тим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, в якому ведеться відповідна книга протоколів та яким приймалося первинне рішення щодо його військового обліку, суд оцінює критично, оскільки за змістом приписів частини шостої статті 37 Закону № 2232 громадяни України виключаються з військового обліку тим районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, на обліку в якому вони перебувають.

Оскільки згідно з розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованими 25 грудня 2025 року, позивач 07 березня 2009 року взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , то саме вказаний орган ТЦК та СП уповноважений, відповідно до приписів частини шостої статті 37 Закону № 2232, вирішувати питання щодо його виключення з військового обліку.

Суд відзначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значущих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У цій ситуації бездіяльність відповідача полягає у нерозгляді заяви позивача від 23 липня 2025 року про виправлення помилкових даних у системі «Резерв+», що свідчить про її протиправність, тому позовну вимогу щодо визнання протиправної бездіяльності стосовно внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я та, як наслідок, оголошення його в розшук належить задовольнити частково, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 23 липня 2025 року та доданих до неї документів про виправлення помилкових даних у системі «Резерв+».

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З урахуванням встановлених обставин належним та ефективним способом відновлення порушеного прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 23 липня 2025 року та додані до неї документи про виправлення помилкових даних у системі «Резерв+» та прийняти рішення по суті заяви.

Тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я та виключити його з розшуку не можуть бути задоволені, оскільки є передчасними. Адже під час розгляду справи суд встановив, що відповідачем подана позивачем заява від 23 липня 2025 року по суті не розглядалася та, відповідно, не приймалося жодних рішень за результатами її розгляду (про задоволення такої заяви чи про відмову в її задоволенні). Тому суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідної інформації, за відсутності прийнятого уповноваженим органом рішення.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовані наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, тому такі доводи відхиляються судом.

У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але задоволені судом, то розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень позивачу належить відшкодувати суму судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 липня 2025 року та доданих до неї документів про виправлення помилкових даних у системі «Резерв+».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 липня 2025 року та додані до неї документи про виправлення помилкових даних у системі «Резерв+» та прийняти рішення по суті заяви.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1064,96 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна