Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/11087/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/11087/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач) із вимогами:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися грошова допомога на оздоровлення за 2015-2018 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та з урахування раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань був протиправно розрахований відповідачем виходячи з місячного грошового забезпечення, до складу якого не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, нараховану і виплачену позивачу упродовж січня 2015 року - лютого 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Стверджує, що зазначена винагорода відповідає ознакам щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, має систематичний (щомісячний), а не разовий характер, а тому підлягала включенню до складу місячного грошового забезпечення як розрахункової величини при обчисленні наведених виплат. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено повністю. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, не має ознак постійного характеру, виплачується в межах затвердженого фонду грошового забезпечення тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, а її розмір не є фіксованою величиною. Посилаючись на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550, відповідач стверджує, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Вказує, що при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань керувався вимогами чинного законодавства, зокрема наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, у межах наявних повноважень, а тому підстави для визнання його дій протиправними відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 18.10.2021, звідки був звільнений у запас.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.10.2021 № 208 позивача з 26.10.2021 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до архівної довідки Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, що долучена до матеріалів справи, у період з січня 2015 року по грудень 2019 року позивачу нараховувалося грошове забезпечення, у складі якого щомісячно нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. У 2015, 2016, 2017, 2018 роках позивачу була виплачена грошова допомога на оздоровлення, а у 2015, 2017 роках - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, що не заперечується сторонами.

Водночас розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідачем був розрахований виходячи з місячного грошового забезпечення, до складу якого не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, нараховану і виплачену позивачу упродовж січня 2015 року - лютого 2018 року згідно з постановою № 889.

Вважаючи, що відповідач протиправно не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Аналогічний за змістом підхід був закріплений у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинна до 28.02.2018), згідно з якою грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у спірний період визначалися Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинна до 07.06.2019), а після набрання чинності - Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 (у редакції наказу від 11.06.2008) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктами 33.1, 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Таким чином, обчислення розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, до складу якого, зокрема, входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер. При обчисленні зазначених виплат не враховується лише такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення (щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць).

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" № 889 від 22.09.2010 (далі - постанова № 889; чинна до 01.03.2018) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім зазначених у підпункті 1 пункту 1 постанови та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - 40 відсотків; з 1 січня 2014 року - 60 відсотків; з 1 квітня 2014 року - 80 відсотків; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 595), яка втратила чинність у зв`язку із затвердженням наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550 нової Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550).

Згідно з пунктами 3, 4 Інструкції № 595 та пунктом 3 Інструкції № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою. Виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини.

Отже, зі змісту постанови № 889 та Інструкцій № 595, № 550 вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям щомісячно та має постійний характер, що відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розумінні частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 зазначила, що згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових, а до грошового забезпечення як обрахункової величини не включаються лише одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 наголосила, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Відтак при визначенні складу грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-XII, а не підзаконні нормативно-правові акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Зміст постанови № 889 свідчить, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки виплачується щомісячно та має постійний характер. У межах спірного періоду (січень 2015 року - лютий 2018 року) така винагорода виплачувалася позивачу щомісячно, що підтверджується архівною довідкою та свідчить про її систематичний, а не разовий характер. Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатися одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та підлягала включенню до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалися грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 26.02.2021 у справі № 620/3346/19 та від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20, відповідно до яких щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, має щомісячний та постійний характер, а тому грошова допомога на оздоровлення, що розраховується з розміру місячного грошового забезпечення, повинна здійснюватися з урахуванням такої винагороди.

Схожі за змістом правові висновки викладені Верховним Судом також у постановах від 07.07.2022 у справі № 520/7308/21, від 29.12.2020 у справі № 240/1095/20, від 23.12.2020 у справі № 826/8081/16, від 07.09.2020 у справі № 620/720/20, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18.

Доводи відповідача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, не має постійного характеру та не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (з посиланням на пункт 8 Інструкції № 550), суд відхиляє з таких підстав. По-перше, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю правовою природою обчислюються з місячного грошового забезпечення військовослужбовця (стаття 10-1 Закону № 2011-XII, пункти 30.3, 33.3 Інструкції № 260), до складу якого відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що мають постійний характер. По-друге, положення підзаконного нормативно-правового акта (Інструкції № 550) не можуть звужувати зміст поняття грошового забезпечення, визначеного Законом № 2011-XII, як актом вищої юридичної сили (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17). По-третє, встановлення можливості визначення розміру винагороди у відсотковому співвідношенні до місячного грошового забезпечення та в межах затвердженого фонду грошового забезпечення саме по собі не змінює її щомісячного та постійного характеру, підтвердженого фактичними обставинами справи - систематичним нарахуванням і виплатою позивачу такої винагороди упродовж усього спірного періоду.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 03.03.2015 у справі № 21-32а15 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 у справі № 876/932/17 суд до уваги не бере, оскільки викладені у них висновки стосуються обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, тоді як предметом цього спору є перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які за своєю правовою природою обчислюються з місячного грошового забезпечення. Крім того, наведені відповідачем висновки не узгоджуються з пізнішими правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду (постанови від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17), які підлягають переважному застосуванню.

Посилання відповідача на дотримання ним вимог чинного законодавства та на відсутність достатнього бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати та виплатити військовослужбовцю грошове забезпечення в повному обсязі, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для невиконання державою своїх соціальних гарантій перед військовослужбовцями.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач протиправно не включив до складу місячного грошового забезпечення позивача, з якого обчислювалися грошова допомога на оздоровлення за 2015-2018 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою № 889, у зв`язку з чим зазначені виплати підлягають перерахунку та доплаті з урахуванням такої винагороди.

Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби. Згідно з пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення. З огляду на те, що предметом цього спору є грошове забезпечення військовослужбовця, донараховані суми підлягають виплаті позивачу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44. Наведений спосіб захисту узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 31.01.2024 у справі № 320/6441/22, від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке. На момент виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Відповідно до частини четвертої статті 3 КАС України закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. З огляду на наведене право позивача на звернення до суду із цим позовом не обмежене будь-яким строком, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані цією Конвенцією, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ураховуючи наведене, належним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання відповідних дій відповідача протиправними та зобов`язання його здійснити перерахунок і доплату наведених виплат з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності своїх дій не довів.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалися грошова допомога на оздоровлення за 2015-2018 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.