Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/11493/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/11493/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 07 листопада 2024 року, а також з 18 листопада 2025 року по 10 березня 2026 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 07 листопада 2024 року, а також з 18 листопада 2025 року по 10 березня 2026 року із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця) з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 09 листопада 2022 року по 10 березня 2026 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та упродовж усього періоду служби перебував на грошовому забезпеченні відповідача як розпорядника бюджетних коштів. Позивач стверджує, що індексація грошового забезпечення нараховувалась і виплачувалась йому у заниженому розмірі, оскільки відповідач неправомірно замість березня 2018 року як базового місяця (місяця підняття доходу) застосовував як базові місяці грудень 2023 року, січень 2025 року та січень 2026 року. У травні 2026 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату індексації, однак листом від 25 травня 2026 року № 2088/10211 у задоволенні заяви фактично відмовлено. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, в якому проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність, оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювались у точній відповідності до вимог чинного законодавства. Послався на те, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи, відповідно, з 01 січня 2024 року, з січня 2025 року та з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, що склалася у грудні попереднього року, у січні наступного року не нараховується. З огляду на це відповідач вважає твердження позивача про збереження березня 2018 року як базового місяця помилковими. Відповідач також зазначив, що у 2024 році поріг індексації (103 відсотки) було перевищено у червні 2024 року, індекс споживчих цін офіційно опубліковано у липні 2024 року, у зв`язку з чим індексація почала виплачуватись з 01 серпня 2024 року та фактично виплачена позивачу за серпень - жовтень 2024 року (по 130,20 грн щомісяця); у період з листопада 2024 року по грудень 2025 року грошове забезпечення та індексація не нараховувались у зв`язку з безпідставною відсутністю позивача на військовій службі, що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 324 та від 19.11.2025 № 339; у 2026 році поріг індексації перевищено у березні 2026 року, індекс опубліковано у квітні 2026 року, тому індексація мала виплачуватись з 01 травня 2026 року, коли позивач вже не перебував на службі. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09 листопада 2022 року по 10 березня 2026 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 та не заперечується сторонами.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2026 № 75 сержанта ОСОБА_1 з 10 березня 2026 року виключено зі списків особового складу військової частини, з фінансового та речового забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Упродовж усього періоду служби позивач перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 як розпорядника бюджетних коштів, що сторонами не оспорюється.

Згідно з довідками військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2026 № 1552/152/15, № 1553/152/15, № 1554/152/15, № 1555/152/15, № 1556/152/15 позивачу за період служби нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, у складі якого нараховувалась поточна індексація грошового забезпечення (зокрема, у 2024 році - у розмірі 130,20 грн щомісяця за серпень - жовтень 2024 року).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 324 сержанта ОСОБА_1 з 08.11.2024 виключено з усіх видів забезпечення як такого, що безпідставно відсутній на військовій службі; наказом від 19.11.2025 № 339 позивача визнано таким, для якого завершено період самовільного залишення військової частини « 18» листопада 2025 року. За період безпідставної відсутності на службі (з 08 листопада 2024 року по 17 листопада 2025 року) грошове забезпечення та індексація позивачу не нараховувались, що сторонами не оспорюється.

У травні 2026 року представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 13 травня 2026 року про проведення перерахунку та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 10 березня 2026 року із врахуванням березня 2018 року як базового місяця.

Листом від 25 травня 2026 року № 2088/10211 військова частина НОМЕР_1 фактично відмовила у проведенні перерахунку індексації грошового забезпечення, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 цього Закону). Згідно з абзацом другим частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1282-XII).

Згідно з визначенням, наведеним в абзаці другому статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення); індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-XII убачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх суб`єктів, які здійснюють виплату відповідного доходу, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Крім того, суд зазначає, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з абзацами першим - четвертим пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 така сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими.

Крім того, згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби), а також для новоприйнятих осіб обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає така особа.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), положеннями якої встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками. Цією постановою змінено (збільшено) розміри грошового забезпечення, зокрема посадових окладів, що є підставою для встановлення базового місяця (місяця підвищення доходу) для проведення індексації.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23, від 07 січня 2026 року у справі № 200/4742/24 та від 07 січня 2026 року у справі № 200/65/25.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що з 01 грудня 2015 року розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, тобто березень 2018 року (постанови Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 200/4742/24, від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23).

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи, факти, що підлягають встановленню, характер спірних правовідносин та матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір (постанова Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21).

Оцінюючи ключовий довід відповідача про те, що статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено обчислення індексу споживчих цін для індексації наростаючим підсумком, починаючи, відповідно, з січня 2024, 2025 та 2026 років, а тому нібито базовим місяцем стає січень відповідного року, а не березень 2018 року, суд зазначає таке.

Наведені відповідачем приписи законів про Державний бюджет України стосуються порядку обчислення поточної індексації грошових доходів населення, тобто визначають, з якого місяця відновлюється (розпочинається «з чистого листа») обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для нарахування поточної індексації після зупинення на 2023 рік дії Закону № 1282-XII та з урахуванням щорічного «обнулення» накопиченого індексу споживчих цін. Питання нарахування і виплати позивачу поточної індексації у цій справі не є спірними - поточна індексація нараховувалась і виплачувалась відповідачем (зокрема, у розмірі 130,20 грн щомісяця у 2024 році).

Натомість спірним у цій справі є нарахування та виплата саме індексації-різниці, право на яку виникло у березні 2018 року (у місяці підвищення посадових окладів на підставі Постанови № 704) та яка відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 має щомісячний фіксований характер і виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів). Приписи законів про Державний бюджет України, на які посилається відповідач, регулюють механізм обчислення поточної індексації і не скасовують та не змінюють базового місяця (місяця підвищення доходу) для цілей нарахування індексації-різниці, право на яку зафіксувалось у березні 2018 року. Вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу», як і встановлення бюджетними законами порядку обчислення поточної індексації наростаючим підсумком з початку відповідного року, не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації-різниці та на визначення березня 2018 року як місяця останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців (постанови Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справах № 200/4742/24 та № 200/65/25).

Суд також враховує, що зупинення дії Закону № 1282-XII на 2023 рік приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 звільнило підприємства, установи, організації від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів у 2023 році, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалось, а Порядок № 1078 протягом 2023 року не діяв. Разом з тим позивач не заявляє вимог щодо періоду 2023 року, а спірні періоди починаються з 01 січня 2024 року, тобто з дати поновлення дії Закону № 1282-XII.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності протиправної бездіяльності з огляду на таке. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, встановлені абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо нарахування та виплати цієї суми не є дискреційними. Обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справах № 200/4742/24 та № 200/65/25).

При цьому наявність саме у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням певного базового місяця не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць за наявності про це відповідного спору між сторонами.

З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. У такому випадку розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

На відміну від обставин, за яких військовослужбовець на момент підвищення тарифних ставок у березні 2018 року не проходив військову службу (що унеможливлює обчислення розміру підвищення його доходу в березні 2018 року), у цій справі відповідач як фінансовий орган, що здійснював грошове забезпечення позивача, володіє необхідними даними для обчислення індексації-різниці виходячи зі складових грошового забезпечення за відповідною посадою. Суд зазначає, що конкретний розмір індексації-різниці підлягає визначенню відповідачем як фінансовим органом на стадії виконання судового рішення, виходячи з фактичних складових грошового забезпечення позивача, які не мають разового характеру, та індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком з базового місяця - березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо визначення спірних періодів суд враховує, що за період безпідставної відсутності позивача на військовій службі з 08 листопада 2024 року по 17 листопада 2025 року грошове забезпечення та індексація не нараховувались і не виплачувались, що позивачем не оспорюється та узгоджується з наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 324 та від 19.11.2025 № 339. З огляду на це позивач обґрунтовано обмежив спірні періоди часу з 01 січня 2024 року по 07 листопада 2024 року та з 18 листопада 2025 року по 10 березня 2026 року (день виключення зі списків особового складу).

Таким чином, суд доходить висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за спірні періоди із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця) є протиправною, а належним і ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої індексації з урахуванням раніше виплачених сум.

Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду суд зазначає таке. Строки звернення до суду у трудових спорах встановлюються статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідно до частини другої цієї статті у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Оскільки позивача звільнено з військової служби 10 березня 2026 року, а з позовом до суду він звернувся у червні 2026 року, строк звернення до суду не пропущено.

Суд враховує, що індексація грошового забезпечення (заробітної плати) є складовою частиною грошового забезпечення (заробітної плати), належної працівникові, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, а тому судовий збір за подання цього позову не сплачується.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, а доказів понесення інших судових витрат не надано, то такі, в силу приписів статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 07 листопада 2024 року, а також з 18 листопада 2025 року по 10 березня 2026 року (включно) із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 07 листопада 2024 року, а також з 18 листопада 2025 року по 10 березня 2026 року (включно) із урахуванням березня 2018 року як місяця підняття доходу (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.