Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/11125/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/11125/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 151 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 31.12.2024 № 373 йому нараховано грошову компенсацію за 109 днів невикористаної щорічної основної відпустки та за 42 дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, усього за 151 календарний день. Позивач вважає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (далі - постанова № 168), яку він отримував під час проходження військової служби, за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому підлягала врахуванню при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Оскільки відповідач такої винагороди до складу грошового забезпечення для розрахунку компенсації не включив, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке. Нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки здійснювались відповідно до вимог законодавства, чинного на момент звільнення позивача. Пунктом 2 розділу I Порядку № 260 додаткова винагорода на період дії воєнного стану віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260 містить вичерпний перелік складових, які враховуються при визначенні розміру компенсації за невикористані дні відпустки, і не передбачає включення до розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідач також зазначив, що згідно з карткою особового рахунку позивача додаткова винагорода за постановою № 168 виплачувалась йому у 2022 році та частково у 2023 році, тоді як протягом усього 2024 року така винагорода позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, а тому на момент виключення зі списків особового складу 31.12.2024 не входила до структури його грошового забезпечення за останньою займаною штатною посадою. На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24, згідно з якою додаткова винагорода на період дії воєнного стану належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Крім того, відповідач указав, що відповідь на звернення представника позивача надано (лист від 24.05.2026 № 1626/10702), а тому протиправна бездіяльність відсутня, а предметом спору є незгода позивача з правовою позицією відповідача. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 у період з 12.03.2022 по 31.12.2024, обіймаючи посаду начальника групи сил підтримки штабу військової частини у військовому званні «майор».

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 31.12.2024 № 373 майора ОСОБА_1 з 31.12.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас. Зазначеним наказом позивачу визначено до виплати грошову компенсацію за 34 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки за період з 12.03.2022 по 31.12.2022, за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік (усього 109 днів щорічної основної відпустки), а також грошову компенсацію за 14 календарних днів невикористаної щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за кожен із 2022, 2023 та 2024 років (усього 42 дні додаткової відпустки), а разом - за 151 календарний день невикористаних відпусток.

Листом від 24.05.2026 № 1626/10702 Військова частина НОМЕР_1 , яка з 25.07.2025 набула усіх прав та обов`язків і стала правонаступником Військової частини НОМЕР_3 на підставі директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.06.2025 № Д-35/ДСК, повідомила представника позивача, що додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки. Належність Військової частини НОМЕР_1 як відповідача (правонаступника Військової частини НОМЕР_3 ) сторонами не оспорюється.

Згідно з картками особового рахунку ОСОБА_1 за 2022-2024 роки, наданими відповідачем, додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, нараховувалась позивачу протягом 2022 року та у період з січня по травень 2023 року включно; починаючи із серпня 2023 року така виплата фактично припинилась, а протягом усього 2024 року - року звільнення позивача з військової служби - додаткова винагорода за постановою № 168 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач вважає, що додаткова винагорода за постановою № 168 підлягала врахуванню при обчисленні грошової компенсації за всі невикористані ним дні відпусток, у зв`язку з чим звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати визначається Міністром оборони України. Наведене положення є відсилочним. Делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України - встановлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів виплат військовослужбовцям.

Пунктом 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення військовослужбовця зі служби у разі невикористання ним щорічної основної або додаткової відпустки йому виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) у пункті 2 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу I Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення пункт 2 розділу I Порядку № 260 прямо відносить винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, і винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткову винагороду та одноразову винагороду на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Із наведеного нормативного регулювання вбачається, що законодавець та Кабінет Міністрів України у частині другій статті 9 Закону № 2011-XII, пункті 2 постанови № 704 та пункті 2 розділу I Порядку № 260 розмежували складові грошового забезпечення на щомісячні (основні та додаткові) та одноразові додаткові види. При цьому пункт 2 розділу I Порядку № 260 прямо та однозначно відносить додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену постановою № 168, саме до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних додаткових видів.

Натомість пункт 6 розділу XXXI Порядку № 260, який визначає складові, що враховуються при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпустки, містить вичерпний перелік таких складових, до якого входять лише посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Одноразові додаткові види грошового забезпечення до цього переліку не включені. Отже, за буквальним змістом наведеної норми одноразові додаткові види грошового забезпечення, до яких належить додаткова винагорода за постановою № 168, при визначенні розміру компенсації за невикористані дні відпустки врахуванню не підлягають.

Правильність такого висновку підтверджується актуальною практикою Верховного Суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24, аналізуючи положення статті 9 Закону № 2011-XII, постанови № 704 та Порядку № 260, дійшла висновку, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, передбачена постановою № 168, є різновидом одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовця, тобто доходом, що має разовий характер. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що та обставина, що така винагорода може виплачуватися протягом певного періоду часу декількома платежами, не змінює одноразового характеру цієї виплати. У силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України наведений висновок Великої Палати Верховного Суду враховується судом при вирішенні цієї справи.

Ураховуючи наведений висновок Великої Палати Верховного Суду про належність додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також буквальний зміст пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260, який не передбачає врахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно не включив суми зазначеної винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась відповідна компенсація.

Доводи позивача про те, що додаткова винагорода за постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, оскільки виплачувалася щомісячно, суд відхиляє. Періодичність фактичного здійснення виплати сама по собі не змінює її правової природи, визначеної нормативно. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24, здійснення виплати декількома платежами протягом кількох місяців поспіль свідчить лише про виплату одного і того ж разового доходу частинами та не змінює одноразового характеру цієї винагороди. Чинне нормативне регулювання (пункт 2 розділу I Порядку № 260) прямо відносить додаткову винагороду на період дії воєнного стану до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а суд не наділений повноваженнями доповнювати зміст пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 або поширювати його дію на виплати, які ним прямо не передбачені.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 суд оцінює критично. Правозастосування не може здійснюватися шляхом вибіркового посилання на окремі судові рішення без урахування актуальної практики Верховного Суду. Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 щодо одноразового характеру додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, є пізнішою та сформульованою судом найвищого рівня в судовій ієрархії, а тому саме вона підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи.

Окремо суд враховує фактичні обставини проходження позивачем військової служби. Як убачається з карток особового рахунку ОСОБА_1 , додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, нараховувалась позивачу протягом 2022 року та частково у 2023 році, тоді як починаючи із серпня 2023 року така виплата фактично припинилась, а протягом усього 2024 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Таким чином, на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини 31.12.2024 додаткова винагорода за постановою № 168 не входила до структури його грошового забезпечення та фактично не отримувалась ним протягом останнього року військової служби за останньою займаною штатною посадою. За таких обставин навіть за умови іншого тлумачення правової природи зазначеної винагороди відсутні й фактичні підстави для її врахування при обчисленні компенсації в розумінні пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260, який пов`язує розрахунок із видами грошового забезпечення, що військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Доводи позивача щодо наявності протиправної бездіяльності відповідача суд також вважає безпідставними. Як слідує з матеріалів справи, Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 24.05.2026 № 1626/10702, у якій повідомлено правову позицію щодо порядку обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпустки та підстав неврахування додаткової винагороди. Отже, відповідачем вчинено всі необхідні дії щодо розгляду звернення представника позивача та надано відповідь по суті поставлених питань. Фактично предметом спору є незгода позивача з правовою позицією відповідача, а не протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а протиправної бездіяльності щодо невключення додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, до складу грошового забезпечення при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпусток відповідач не допустив. За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, який не поніс документально підтверджених судових витрат, у силу приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.