Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/13094/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/13094/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.03.2018 по день фактичної виплати 05.05.2026;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки їх виплати з 01.03.2018 по день фактичної виплати 05.05.2026 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 380/15811/24.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, у тому числі у військовій частині НОМЕР_1 , з якої був звільнений, а наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.08.2019 № 183 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06.10.2019. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 380/15811/24 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2019. На виконання зазначеного судового рішення відповідач 05.05.2026 виплатив позивачеві індексацію грошового забезпечення у сумі 68 137,00 грн, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки належні позивачеві суми грошового забезпечення були виплачені із затримкою, позивач вважає, що набув право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за Законом № 2050-III. Позивач також зазначає, що звертався до відповідача із заявою про виплату такої компенсації, проте листом від 27.05.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для її нарахування та виплати.

Ухвалою судді від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечено з таких підстав. По-перше, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам доходів, тобто необхідною умовою є попереднє нарахування відповідних сум, які не були отримані з вини органу, що призначає і виплачує грошове забезпечення. По-друге, позивач проходив військову службу, що регулюється спеціальним законодавством, зокрема Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, а за загальним правилом норми спеціального законодавства мають пріоритет над нормами трудового законодавства. По-третє, військова частина НОМЕР_1 є неприбутковою (бюджетною) організацією, яка не має інших джерел фінансових надходжень, окрім коштів Державного бюджету, і виконала судове рішення у встановленому порядку по надходженню кошторисних призначень. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, у тому числі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника відділення приймальних радіопристроїв приймального радіоцентру інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.08.2019 № 183 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.08.2019 № 37-РС у запас на підставі підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 06.10.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 380/15811/24 військову частину НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2019.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач 05.05.2026 перерахував на картковий рахунок позивача індексацію грошового забезпечення у сумі 68 137,00 грн, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картці/рахунку із призначенням платежу «Заробітна плата, військова частина НОМЕР_1 » та не заперечується учасниками справи.

З матеріалів справи також убачається, що позивач звертався до відповідача із заявою від 20.04.2026 (вх. № 952 від 30.04.2026) про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів. Листом від 27.05.2026 командування військової частини НОМЕР_1 повідомило позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати такої компенсації, з посиланням, зокрема, на те, що Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, виплату компенсації втрати частини доходів не передбачено.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Військова служба є особливим видом публічної служби, а відносини щодо проходження військової служби та оплати праці військовослужбовців врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. Питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати спеціальним законодавством не врегульовано, у зв`язку з чим до таких правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 2050-III.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати та мають компенсаторний характер, на що вказував Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, а компенсація провадиться незалежно від порядку і підстав нарахування доходу - самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення. При цьому визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, 17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи № 240/186/20, № 460/4188/20, № 460/783/20, № 460/786/20 відповідно), зокрема щодо обов`язку попереднього звернення особи з відповідною заявою до органу влади про виплату компенсації втрати частини доходів. Судова палата дійшла висновку, що норми Закону № 2050-III і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили дохід, обов`язку додатково звертатися за виплатою компенсації, а невиплата компенсації за відповідний період сама по собі свідчить про відмову виплатити її та не потребує оформлення окремим рішенням.

З огляду на наведене доводи відповідача про пріоритет спеціального законодавства, а також про виконання судового рішення в межах бюджетних призначень не спростовують наявності у позивача права на компенсацію втрати частини доходів. Спеціальним законодавством, що регулює проходження військової служби, питання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не врегульовано, а відсутність такої компенсації у Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не звільняє відповідача від обов`язку, встановленого Законом № 2050-III. Так само обмеженість бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання визначеного законом обов`язку, оскільки фінансові можливості суб`єкта владних повноважень не можуть впливати на обсяг гарантованих законом прав особи.

Разом з тим суд враховує, що право на компенсацію втрати частини доходів виникає за умови дотримання визначених Законом № 2050-III та Порядком № 159 підстав, зокрема затримки виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців та зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги за відповідний період, а сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках, поділений на 100.

Судом установлено, що належні позивачеві суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.08.2019, стягнуті рішенням суду у справі № 380/15811/24, були фактично виплачені відповідачем лише 05.05.2026, тобто з порушенням встановлених строків виплати на понад один календарний місяць. За таких обставин позивач набув право на компенсацію втрати частини цих доходів, а відповідач, який своєчасно не нарахував та не виплатив таку компенсацію, допустив протиправну бездіяльність.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві таку компенсацію за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати 05.05.2026.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що національні суди мають належно мотивувати свої рішення, проте це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; обсяг такого обґрунтування може бути різним залежно від характеру рішення. Суд враховує всі доводи учасників справи, проте з огляду на наведені висновки вони не спростовують підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ураховуючи, що позивача відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), а інших судових витрат у справі не понесено, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати 05.05.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати 05.05.2026 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.