Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/13074/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/13074/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України із вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/14735/25;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору (у розмірі 3,5%) з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі №380/14735/25, без повторного утримання податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що по 25.04.2025 включно проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України. Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 24.04.2025 № 409-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 25.04.2025. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/14735/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року, на відповідача було покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 121 день невикористаної щорічної основної і додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення - 27731,40 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, та з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем донараховано позивачу недоплачену у 2025 році грошову компенсацію за 121 день невикористаної щорічної основної і додаткової відпустки у загальному розмірі 107235,84 грн та виплачено таку у розмірі 101874,05 грн згідно з платіжною інструкцією від 19.05.2026 № 14393, з утриманням військового збору у розмірі 5% (5361,79 грн). Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки виплачені кошти є грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, а компенсація за невикористані відпустки є його невід`ємною частиною, до якого згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовується ставка військового збору 1,5%. Звертає увагу, що при первинній виплаті компенсації за невикористані відпустки при звільненні у 2025 році відповідач утримав 1,5% військового збору, тоді як доплачуючи ту ж компенсацію на виконання судового рішення у 2026 році, відповідач утримав вже 5% військового збору. Зазначає, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку утримати військовий збір саме за тією ставкою, яка передбачена законом для цього виду доходу, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати такої вже після звільнення позивача з військової служби.

Ухвалою судді від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 380/14735/25 позивачу здійснено нарахування та виплату грошової компенсації невикористаної щорічної основної і додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 101874,05 грн згідно з платіжною інструкцією від 19.05.2026 № 14393 з відрахуванням військового збору у розмірі 5361,79 грн, про що свідчить розрахунковий лист від 06.07.2026 № 686. Відповідач вказав, що умовами для оподаткування військовим збором за ставкою 1,5% є статус військовослужбовця та отримання грошового забезпечення, тоді як позивач не виконував обов`язків військової служби в момент отримання коштів, у зв`язку з чим підстави для застосування ставки 1,5% відсутні. Послався на положення підпункту 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за якими ставка військового збору становить 5% від об`єкта оподаткування. Також послався на індивідуальні податкові консультації Державної податкової служби України від 19.03.2025 № 1497/ІПК/99-00-24-03-03 та від 02.05.2025 № 2414/ІПК/22-01-24-01-05, у яких податковим органом підтверджено, що у разі якщо дохід у вигляді виплат виплачується на підставі рішення суду звільненим військовослужбовцям, то сума такого доходу включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується за діючими на момент оподаткування ставками. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 26.11.2023 по 25.04.2025 включно проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, що підтверджується витягами із наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 26.11.2023 № 773-ОС та від 24.04.2025 № 409-ОС і сторонами не заперечується.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 24 березня 2025 року № 288-ОС головного сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 24.04.2025 № 409-ОС головного сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 25 квітня 2025 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/14735/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпустки як учаснику бойових дій у зменшеному розмірі; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 121 день невикористаної щорічної основної і додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення - 27731,40 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, та з урахуванням вже виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) склав розрахунок доплати компенсації, відповідно до якого загальна сума грошової компенсації, що підлягає донарахуванню позивачу, становить 107235,84 грн. Відповідно до платіжної інструкції від 18.05.2026 № 14393 на банківський рахунок позивача 19.05.2026 перераховано 101874,05 грн, що підтверджується скріншотом банківської виписки позивача та розрахунковим листом від 06.07.2026 № 686.

Тобто з нарахованої суми 107235,84 грн відповідачем утримано військовий збір у розмірі 5361,79 грн (5% від суми нарахування), що не заперечується сторонами.

При цьому, як вбачається з архівної відомості особистої картки на грошове забезпечення позивача за 2025 рік, при первинній виплаті у квітні 2025 року грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки (2478,67 грн компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та 2135,47 грн компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій) відповідач утримав військовий збір за ставкою 1,5%, як і з усього грошового забезпечення військовослужбовця.

На адвокатський запит представника позивача, що надійшов на адресу відповідача 12.06.2026 за № 11796-26-Вх, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 13.06.2026 № 09/13561-26-Вих повідомив про виконання судового рішення з наданням копії розрахунку доплати компенсації та платіжної інструкції.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору за ставкою 5% з суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання судового рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Висновок щодо належності компенсації за невикористані відпустки до складу грошового забезпечення військовослужбовця зробила Велика Палата Верховного Суду ще у постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18. Такий висновок також врахував Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі № 640/21771/20. Зокрема, Велика Палата зазначила, що така виплата включається до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною.

З наведеного слідує, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки за своєю правовою природою є складовою грошового забезпечення військовослужбовця і зберігає таку правову природу (тобто залишається саме грошовим забезпеченням, а не іншим доходом) у разі її виплати в подальшому, у тому числі після звільнення особи з військової служби. Така виплата здійснюється не у зв`язку з тим, що особа набула якогось нового статусу, а саме на підставі того права, яке у неї виникло у зв`язку з проходженням військової служби та яке не було реалізовано своєчасно з вини військової частини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено пунктом 164.2 статті 164 цього Кодексу.

Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.12.2024, ставку військового збору підвищено з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Водночас Законом України від 04.12.2024 № 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнено перелік доходів, до яких застосовується ставка військового збору 1,5%.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що ставка військового збору становить 1,5 відсотка - для доходів, одержаних у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 цього підрозділу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що визначальним критерієм для застосування пільгової ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка є вид доходу (грошове забезпечення, грошові винагороди та інші виплати, які здійснюються відповідно до законодавства військовослужбовцям та працівникам перелічених у законі військових формувань і силових структур), а не статус особи на момент фактичної виплати такого доходу.

Інакше кажучи, ставка військового збору 1,5% застосовується до доходів, які за своєю правовою природою є грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, виплачуваним відповідно до законодавства України, незалежно від моменту такої виплати.

Тлумачення відповідачем зазначених норм у спосіб, який ставить можливість застосування пільгової ставки в залежність виключно від того, чи перебуває особа на військовій службі станом на день фактичної виплати, не узгоджується ані з буквальним змістом підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані з принципом стабільності податкового законодавства, закріпленим у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, ані з принципом, відповідно до якого податковий обов`язок не може погіршувати майнове становище особи внаслідок порушення з боку держави.

Принциповим у цьому контексті є те, що сама подія, з якою закон пов`язує виникнення права на цей дохід - проходження позивачем військової служби у Державній прикордонній службі України та невикористання ним щорічної основної і додаткової відпустки як учасника бойових дій - мала місце у час, коли позивач безсумнівно мав статус військовослужбовця. Більше того, частину компенсації за невикористані відпустки відповідач виплатив позивачу ще при звільненні у 2025 році, утримавши при цьому військовий збір за ставкою 1,5%. Якби відповідач належним чином виконав свої обов`язки і своєчасно нарахував та виплатив позивачу компенсацію у повному розмірі, питання про застосування іншої (підвищеної) ставки військового збору взагалі не виникало б.

Виплата донарахованих сум у травні 2026 року стала можливою лише внаслідок ухвалення судового рішення, яке зобов`язало відповідача здійснити перерахунок. Сама ж необхідність такого судового перерахунку зумовлена виключно протиправною поведінкою відповідача, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 380/14735/25.

За таких обставин застосування відповідачем підвищеної ставки військового збору (5%) фактично призводить до того, що позивач, чиї права були порушені попередньою протиправною поведінкою відповідача та відновлені на підставі судового рішення, поставлений у гірше майнове становище порівняно з тим, у якому він перебував би, якби відповідач діяв правомірно (нарахування і виплата компенсації у повному розмірі при звільненні за ставкою 1,5%). Такий результат суперечить компенсаторній меті відновлення порушеного права та принципу заборони отримання вигоди із власної протиправної поведінки. Крім того, затримка виплати грошового забезпечення не може нести негативних наслідків для позивача.

Доводи відповідача про те, що військовий збір справляється у місяці фактичної виплати доходу, а не за період його нарахування, суд відхиляє, оскільки ані пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані стаття 168 ПК України не містять норм, які б змінювали саму правову природу доходу (як грошового забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України) залежно від моменту його виплати. Положення абзацу другого підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України регулюють лише питання, до якого податкового періоду включається такий дохід, але не змінюють кваліфікацію доходу та, відповідно, ставку, що до нього застосовується згідно зі спеціальною нормою підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Щодо посилання відповідача на індивідуальні податкові консультації Державної податкової служби України від 19.03.2025 № 1497/ІПК/99-00-24-03-03 та від 02.05.2025 № 2414/ІПК/22-01-24-01-05, у яких податковий орган висловив правову позицію про оподаткування виплат за рішеннями судів за ставкою 5%, суд зазначає, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно зі статтею 53 ПК України платник податків, який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, не може бути притягнутий до відповідальності, включаючи фінансову (штрафні санкції та/або пеню), за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, вчинене внаслідок такого діяння. Втім, факт надання індивідуальної податкової консультації звільняє платника лише від відповідальності за порушення, але не свідчить про автоматичну правомірність дій такого платника та не позбавляє суд можливості і обов`язку самостійно встановлювати зміст норм права, що підлягають застосуванню у конкретній справі.

Більше того, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість індивідуальні податкові консультації, надані конкретному платнику податків, такою силою не наділені і у будь-якому разі не можуть нівелювати імперативні приписи закону.

Окремо суд звертає увагу на те, що зазначені індивідуальні податкові консультації, на які посилається відповідач, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони дані іншим платникам податків (Адміністрації Державної прикордонної служби України як податковому агенту), а не позивачу як платнику податку. Відтак така консультація не може бути підставою для надлишкового утримання збору з доходу самого позивача.

Стосовно правової природи виплаченої суми суд також зауважує, що, як вбачається з призначення платежу у платіжній інструкції від 18.05.2026 № 14393 («перерах. компенсації за 121 день невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки ОСОБА_1 , зг. ріш. Льв. ОАС № 380/14735/25 від 19.11.2025»), сам відповідач кваліфікував виплачені кошти саме як компенсацію за невикористані відпустки, право на яку виникло у зв`язку з проходженням військової служби, а не як «інший дохід». Така кваліфікація підтверджена і у судовому рішенні від 19.11.2025 у справі № 380/14735/25, яке прямо стосується перерахунку саме грошового забезпечення військовослужбовця у вигляді компенсації за невикористані відпустки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних виплат підлягала застосуванню ставка військового збору 1,5%, передбачена підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а не ставка 5%, як це помилково зробив відповідач.

Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми грошового забезпечення, виплаченого позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/14735/25, є протиправними і ця позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надлишково утриманий військовий збір (3,5% від суми виплати) суд зазначає таке.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на встановлення судом факту протиправного утримання відповідачем 3,5% з суми грошового забезпечення позивача, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надлишково утримані кошти у розмірі 3,5% від суми, виплаченої на виконання рішення суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/14735/25.

При цьому суд встановив, що загальна сума грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпустки, нарахованої позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/14735/25, становить 107235,84 грн. Сума надлишково утриманого військового збору, тобто різниця між фактично утриманим військовим збором (5% - 5361,79 грн) та військовим збором, який мав бути утриманий відповідно до закону (1,5% - 1608,54 грн), становить 3753,25 грн (3,5% від 107235,84 грн).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що зазначені критерії відповідачем не дотримано в частині застосування ставки військового збору 5% замість 1,5%, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/14735/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді надмірно утриманого військового збору у розмірі 3,5% з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року у справі № 380/14735/25, без повторного утримання податків та зборів.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.