Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/10592/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/10592/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.07.2019 № 312-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби підполковника ОСОБА_1 у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру від 01.08.2019 № 146-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01 серпня 2019 року. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2026, відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення на загальну суму 58 804,35 грн, що підтверджується відповідною довідкою-перерахунком. Виплату грошового забезпечення 25.02.2026 відповідач здійснив на суму 45 279,35 грн, що підтверджується випискою по зарахуванню коштів АТ КБ «ПриватБанк». Методом математичного обрахунку позивачу стало відомо, що відповідач з нарахованого грошового забезпечення утримав військовий збір за ставкою 5% та податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18%. Позивач вважає, що виплату грошового забезпечення проведено відповідачем без рівноцінної компенсації втрат доходів у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб, а також відповідач протиправно оподаткував військовим збором нараховане грошове забезпечення військовослужбовця за ставкою 5% замість 1,5%. На переконання позивача, при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення, а до доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України підлягала застосуванню ставка військового збору 1,5%. Втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати не звільняє відповідача від зазначених обов`язків, оскільки саме дії відповідача призвели до виплати такого доходу вже після звільнення з військової служби.

Ухвалою судді від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач, представник позивача не звертався до відповідача щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а відповідач у такому не відмовляв, у зв`язку з чим протиправної бездіяльності не вбачається. Стосовно компенсації податку на доходи фізичних осіб відповідач послався на Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, зазначивши, що така компенсація виплачується одночасно з виплатою грошового забезпечення, а рішенням суду у справі № 380/24511/24 питання компенсації податку на доходи фізичних осіб не розглядалося і суд не зобов`язував відповідача її компенсувати. Вказав, що з 01.08.2019 позивач військову службу не проходить та не перебуває у статусі військовослужбовця, а кошти, нараховані на виконання судового рішення, мають компенсаторний характер і не входять до складу грошового забезпечення. Стосовно утриманого військового збору за ставкою 5% відповідач послався на положення підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, за якими з 01.12.2024 ставка військового збору становить 5% від об`єкта оподаткування, а ставка 1,5% застосовується лише до доходу у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців; оскільки у лютому 2026 року позивач військову службу не проходив та не мав статусу ні військовослужбовця, ні працівника, застосувати ставку 1,5% підстав не було. Зазначив, що військовий збір справляється у місяці фактичної виплати доходу за ставкою, що діє у місяці виплати, а не за період його нарахування. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема у ІНФОРМАЦІЯ_4 , на посаді заступника начальника центру - начальника відділу персоналу, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.07.2019 № 312-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас підполковника ОСОБА_1 за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 01.08.2019 № 146-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01 серпня 2019 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2026, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідну компенсацію відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення на загальну суму 58 804,35 грн, що підтверджується довідкою-перерахунком. Відповідно до платіжної інструкції № 4730 від 23.02.2026 на банківський рахунок позивача 25.02.2026 перераховано 45 279,35 грн, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 25.02.2026 № MD0C6E1RFVBV0GQR.

Тобто з нарахованої суми 58 804,35 грн відповідачем утримано податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 5%, що не заперечується сторонами.

На адвокатський запит представника позивача від 12.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 13.03.2026 № 10/2040-26-Вих повідомив про виконання судового рішення з наданням запитуваних документів.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів та щодо утримання військового збору за ставкою 5% з суми грошового забезпечення, виплаченого на виконання судового рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

З наведеного слідує, що грошове забезпечення військовослужбовця зберігає свою правову природу (тобто залишається саме грошовим забезпеченням, а не іншим доходом) у разі його виплати в подальшому, у тому числі після звільнення особи з військової служби. Така виплата здійснюється не у зв`язку з тим, що особа набула якогось нового статусу, а саме на підставі того права, яке у неї виникло у зв`язку з проходженням військової служби та яке не було реалізовано своєчасно з вини відповідача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з утримання податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів та зобов`язання виплатити відповідну компенсацію суд зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктами 3-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 825/761/17 сформулював правовий висновок, згідно з яким суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів; виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення установами, що утримують військовослужбовців, у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Верховний Суд наголосив, що доводи про відсутність підстав для виплати грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати особа вже втратила статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті грошового забезпечення у повному розмірі грошова компенсація мала бути виплачена одночасно з такою виплатою за наявності у особи статусу військовослужбовця; саме неправомірні дії відповідача мали наслідком несвоєчасність виплати не в день звільнення і проведення розрахунку.

З наведеного слідує, що обов`язок відповідача виплатити грошову компенсацію у розмірі суми утриманого податку на доходи фізичних осіб зберігається і у випадку, коли грошове забезпечення виплачується вже після звільнення особи з військової служби, якщо саме дії відповідача (несвоєчасне нарахування та виплата) призвели до того, що виплата відбулася після втрати особою статусу військовослужбовця. Втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати позивачу суму утриманого податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме дії відповідача призвели до виплати такого доходу вже після звільнення позивача з військової служби.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми грошового забезпечення, виплаченого позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24, без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів, є протиправними, а ця позовна вимога - обґрунтованою.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з утримання військового збору за ставкою 5% та зобов`язання виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено пунктом 164.2 статті 164 цього Кодексу.

Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.12.2024, ставку військового збору підвищено з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб. Водночас Законом України від 04.12.2024 № 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнено перелік доходів, до яких застосовується ставка військового збору 1,5%.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що ставка військового збору становить 1,5 відсотка - для доходів, одержаних у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 цього підрозділу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що визначальним критерієм для застосування пільгової ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка є вид доходу (грошове забезпечення, грошові винагороди та інші виплати, які здійснюються відповідно до законодавства військовослужбовцям та працівникам перелічених у законі військових формувань і силових структур), а не статус особи на момент фактичної виплати такого доходу.

Інакше кажучи, ставка військового збору 1,5% застосовується до доходів, які за своєю правовою природою є грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, виплачуваним відповідно до законодавства України, незалежно від моменту такої виплати.

Тлумачення відповідачем зазначених норм у спосіб, який ставить можливість застосування пільгової ставки в залежність виключно від того, чи перебуває особа на військовій службі станом на день фактичної виплати, не узгоджується ані з буквальним змістом підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані з принципом стабільності податкового законодавства, закріпленим у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, ані з принципом, відповідно до якого податковий обов`язок не може погіршувати майнове становище особи внаслідок порушення з боку держави.

Принциповим у цьому контексті є те, що сама подія, з якою закон пов`язує виникнення права на цей дохід - проходження позивачем військової служби у Державній прикордонній службі України - відбулася у час, коли позивач безсумнівно мав статус військовослужбовця. Якби відповідач належним чином виконав свої обов`язки і своєчасно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення у повному розмірі, питання про застосування іншої (підвищеної) ставки військового збору взагалі не виникало б.

Виплата нарахованих сум у лютому 2026 року стала можливою лише внаслідок ухвалення судового рішення, яке зобов`язало відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати. Сама ж необхідність такого судового перерахунку зумовлена виключно протиправною поведінкою відповідача, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 380/24511/24.

За таких обставин застосування відповідачем підвищеної ставки військового збору (5%) фактично призводить до того, що позивач, чиї права були порушені попередньою бездіяльністю відповідача та відновлені на підставі судового рішення, поставлений у гірше майнове становище порівняно з тим, у якому він перебував би, якби відповідач діяв правомірно. Такий результат суперечить компенсаторній меті відновлення порушеного права та принципу заборони отримання вигоди із власної протиправної поведінки.

Доводи відповідача про те, що військовий збір справляється у місяці фактичної виплати доходу, а не за період його нарахування, суд відхиляє, оскільки ані пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані стаття 168 ПК України не містять норм, які б змінювали саму правову природу доходу (як грошового забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України) залежно від моменту його виплати. Положення абзацу другого підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України регулюють лише питання, до якого податкового періоду включається такий дохід, але не змінюють кваліфікацію доходу та, відповідно, ставку, що до нього застосовується згідно зі спеціальною нормою підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних виплат підлягала застосуванню ставка військового збору 1,5%, передбачена підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а не ставка 5%, як це помилково зробив відповідач.

Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми грошового забезпечення, виплаченого позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24, є протиправними, і ця позовна вимога також є обґрунтованою.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права (зобов`язання нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору) суд зазначає таке.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на встановлення судом факту протиправного утримання відповідачем податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів та надлишкового утримання військового збору за ставкою 5% замість 1,5% з суми грошового забезпечення позивача, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що зазначені критерії відповідачем не дотримано в частині утримання податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів та застосування ставки військового збору 5% замість 1,5%, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі № 380/24511/24.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.