Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/10896/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/10896/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішень судів від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25, від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повернути на користь ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5 % від суми, виплаченої на виконання рішень судів від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25, від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за період проходження військової служби йому військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не здійснювалися нарахування та виплата грошового забезпечення у законодавчо визначених порядку та розмірі, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні із листопада 2021 року по травень 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, та зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, та зобов`язано відповідача провести відповідний перерахунок і виплату. На виконання зазначених рішень судів відповідач 27.02.2026 здійснив виплати позивачу, утримавши при цьому зі щомісячної додаткової грошової винагороди, перерахованої з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, військовий збір за ставкою 5 %. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки виплачені кошти є грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, до якого згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовується ставка військового збору 1,5 %. Зазначає, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку утримати військовий збір саме за тією ставкою, яка передбачена законом для цього виду доходу, оскільки саме дії відповідача (несвоєчасне нарахування і виплата) призвели до того, що виплата відбулася після звільнення позивача з військової служби.

Ухвалою судді від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскільки дохід у вигляді доплат, розрахований на підставі рішення суду, виплачується фізичній особі - звільненому військовослужбовцю, то сума такого доходу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується військовим збором на загальних підставах за ставкою 5 %, визначеною підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Послався на те, що згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, а отже оподаткування доходу здійснюється за ставками, що діяли на момент нарахування доходу. Зазначив також, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом державної влади на місцях у системі Державної прикордонної служби України, бюджетною установою, розпорядником коштів нижчого рівня, який діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) та перебував на грошовому забезпеченні, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 380/14621/25, яке набрало законної сили 07.11.2025, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні із листопада 2021 року по травень 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби; зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із листопада 2021 року по травень 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 380/14624/25, яке набрало законної сили 11.12.2025, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язано відповідача провести відповідний перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25 відповідач нарахував та 27.02.2026 виплатив ОСОБА_1 заборгованість із грошового забезпечення у сумі 157 102,25 грн, з якої утримано військовий збір у сумі 8 268,54 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком виплачених сум згідно з рішенням суду від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25 (лютий 2026 р.), надісланою відповідачем листом від 06.03.2026 № 09/5479-26-Вих.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25 відповідач 27.02.2026 здійснив, з-поміж іншого, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, за період із січня 2016 року по лютий 2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на загальну суму 16 187,18 грн. Зазначена сума увійшла до складу загальної виплати в розмірі 19 243,75 грн, з якої утримано військовий збір за ставкою 5 % у сумі 1 012,83 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком виплачених сум згідно з рішенням суду від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25 (січень 2026 р.), надісланою відповідачем листом від 06.03.2026 № 09/5484-26-Вих.

Тобто під час виплати заборгованості зі щомісячної додаткової грошової винагороди, перерахованої з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, відповідач у кожному з наведених випадків здійснив утримання військового збору за ставкою 5 % від нарахованої суми, що не заперечується сторонами.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору за ставкою 5 % з сум грошового забезпечення, виплаченого на виконання зазначених судових рішень, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

З наведеного слідує, що грошове забезпечення військовослужбовця зберігає свою правову природу (тобто залишається саме грошовим забезпеченням, а не іншим доходом) у разі його виплати в подальшому, у тому числі після звільнення особи з військової служби. Така виплата здійснюється не у зв`язку з тим, що особа набула якогось нового статусу, а саме на підставі того права, яке у неї виникло у зв`язку з проходженням військової служби та яке не було реалізовано своєчасно з вини військової частини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено пунктом 164.2 статті 164 цього Кодексу.

Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.12.2024, ставку військового збору підвищено з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Водночас Законом України від 04.12.2024 № 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнено перелік доходів, до яких застосовується ставка військового збору 1,5 %.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що ставка військового збору становить 1,5 відсотка - для доходів, одержаних у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 цього підрозділу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що визначальним критерієм для застосування пільгової ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка є вид доходу (грошове забезпечення, грошові винагороди та інші виплати, які здійснюються відповідно до законодавства військовослужбовцям та працівникам перелічених у законі військових формувань і силових структур), а не статус особи на момент фактичної виплати такого доходу.

Інакше кажучи, ставка військового збору 1,5 % застосовується до доходів, які за своєю правовою природою є грошовим забезпеченням військовослужбовця Державної прикордонної служби України, виплачуваним відповідно до законодавства України, незалежно від моменту такої виплати.

Тлумачення відповідачем зазначених норм у спосіб, який ставить можливість застосування пільгової ставки в залежність виключно від того, чи перебуває особа на військовій службі станом на день фактичної виплати, не узгоджується ані з буквальним змістом підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані з принципом стабільності податкового законодавства, закріпленим у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, ані з принципом, відповідно до якого податковий обов`язок не може погіршувати майнове становище особи внаслідок порушення з боку держави.

Принциповим у цьому контексті є те, що сама подія, з якою закон пов`язує виникнення права на цей дохід - проходження позивачем військової служби у Державній прикордонній службі України - мала місце у періоди, охоплені рішеннями судів від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25 та від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25 (2016-2018 роки та листопад 2021 - травень 2023 року), тобто у час, коли позивач безсумнівно мав статус військовослужбовця, а щомісячна додаткова грошова винагорода за період з січня 2016 року по лютий 2018 року - у час, коли ставка військового збору становила 1,5 %. Якби відповідач належним чином виконав свої обов`язки і своєчасно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення у повному розмірі, питання про застосування іншої (підвищеної) ставки військового збору взагалі не виникало б.

Виплата нарахованих сум у 2026 році стала можливою лише внаслідок ухвалення судових рішень, які зобов`язали відповідача здійснити перерахунок. Сама ж необхідність такого судового перерахунку зумовлена виключно протиправною поведінкою відповідача, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 380/14621/25 та № 380/14624/25.

За таких обставин застосування відповідачем підвищеної ставки військового збору (5 %) фактично призводить до того, що позивач, чиї права були порушені попередньою протиправною поведінкою відповідача та відновлені на підставі судових рішень, поставлений у гірше майнове становище порівняно з тим, у якому він перебував би, якби відповідач діяв правомірно. Такий результат суперечить компенсаторній меті відновлення порушеного права та принципу заборони отримання вигоди із власної протиправної поведінки.

Доводи відповідача про те, що військовий збір справляється у місяці фактичної виплати доходу, а не за період його нарахування, суд відхиляє, оскільки ані пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані стаття 168 ПК України не містять норм, які б змінювали саму правову природу доходу (як грошового забезпечення військовослужбовця Державної прикордонної служби України) залежно від моменту його виплати. Положення абзацу другого підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України регулюють лише питання, до якого податкового періоду включається такий дохід, але не змінюють кваліфікацію доходу та, відповідно, ставку, що до нього застосовується згідно зі спеціальною нормою підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Стосовно правової природи виплачених сум суд зауважує, що, як вбачається зі змісту довідок-розрахунків виплачених сум згідно з рішеннями судів від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25 та від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25, спірні кошти кваліфіковані самим відповідачем саме як грошове забезпечення (зокрема щомісячна додаткова грошова винагорода з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення), а не як «інший дохід». Така кваліфікація підтверджується і судовими рішеннями, які прямо стосуються перерахунку саме грошового забезпечення військовослужбовця.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних виплат підлягала застосуванню ставка військового збору 1,5 %, передбачена підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а не ставка 5 %, як це помилково зробив відповідач.

Отже, бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з сум грошового забезпечення, виплаченого позивачу на виконання рішень судів від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25 та від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25, є протиправною і ця позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути позивачу надлишково утриманий військовий збір (3,5 % від суми виплати) суд зазначає таке.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

З огляду на встановлення судом факту протиправного утримання відповідачем 3,5 % з сум грошового забезпечення позивача, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повернути позивачу надлишково утримані кошти у розмірі 3,5 % від сум, виплачених на виконання рішень судів від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25 та від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що зазначені критерії відповідачем не дотримано в частині застосування ставки військового збору 5 % замість 1,5 %, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішень судів від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25, від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повернути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5 % від суми, виплаченої на виконання рішень судів від 27.10.2025 у справі № 380/14624/25, від 18.09.2025 у справі № 380/14621/25.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.