Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/11003/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/11003/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області у якій позивач просить стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у загальному розмірі 7241,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків та має заборгованість перед бюджетом, яка згідно з довідкою про податкову заборгованість від 13.05.2026 року № 5246/15/13-01-13-06-12 та картками особових рахунків становить 7241,30 грн, у тому числі: заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб - 841,30 грн та заборгованість з військового збору - 6 427,86 грн (з яких 6 400,00 грн - основний платіж та 27,86 грн - пеня).

Позивач вказує, що суми грошових зобов`язань виникли на підставі самостійно поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та щомісячних нарахувань, є узгодженими, проте у встановлені законом строки відповідачем сплачені не були, у зв`язку з чим набули статусу податкового боргу. На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом винесено та направлено платнику податкову вимогу від 25.02.2025 року № 0005204-1306-1301. Оскільки заборгованість відповідачем у добровільному порядку не погашена, позивач звернувся до суду з цим позовом про її примусове стягнення.

Ухвалою від 01 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою його зареєстрованого місця проживання. Відповідно до офіційної інформації АТ “Укрпошта” (трекінг поштового відправлення), поштове відправлення прибуло до відділення зв`язку за місцем проживання відповідача, проте 16 червня 2026 року повернуто на адресу суду з відміткою “Повернення відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)” та 22 червня 2026 року вручено суду.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила про зміну своєї адреси.

Відтак, суд вжив усіх передбачених законом заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Відзиву на позовну заяву, заперечень або клопотань від відповідача у встановлений судом строк до суду не надійшло.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на відсутність клопотань сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників, а також враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та незначну складність справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення даного публічно-правового спору у порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами та матеріалами.

Розглянувши подані позивачем заяви по суті справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області (Буська державна податкова інспекція) як платник податків і зборів.

Згідно з Заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 31 травня 2021 року № 131521133761 відповідач обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (1 група єдиного податку) з 01 червня 2021 року.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема довідкою про податкову заборгованість від 13 травня 2026 року № 5246/15/13-01-13-06-12 та витягами з карток особових рахунків платника податків, що за відповідачем числиться податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 7 241,30 грн, який виник з таких підстав:

По єдиному податку з фізичних осіб - у сумі 841,30 грн (основний платіж) на підставі Заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 31 травня 2021 року № 131521133761, з датою виникнення заборгованості 20 липня 2025 року;

По військовому збору - у загальній сумі 6 427,86 грн, з яких: 6 400,00 грн - основний платіж, що виник на підставі щомісячних нарахувань згідно з документами № 1000206/mt від 20.02.2025 (800,00 грн), № 2143341/mt від 20.03.2025 (800,00 грн), № 2996783/mt від 20.04.2025 (800,00 грн), № 3853234/mt від 20.05.2025 (800,00 грн), № 4709533/mt від 20.06.2025 (800,00 грн), № 5565517/mt від 20.07.2025 (800,00 грн), № 6433185/mt від 20.08.2025 (800,00 грн) та № 7304903/mt від 20.09.2025 (800,00 грн); 27,86 грн - пеня, нарахована в інтегрованій картці платника відповідно до статті 129 Податкового кодексу України.

У зв`язку з виникненням та несплатою у встановлені строки податкового боргу, Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до статті 59 Податкового кодексу України сформовано податкову вимогу форми “Ф” від 25 лютого 2025 року № 0005204-1306-1301 на суму 4 629,17 грн (сума боргу станом на дату її винесення).

Зазначена податкова вимога направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням АТ “Укрпошта” (№ 0601168984492) за його податковою адресою, однак повернулася на адресу контролюючого органу з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”.

У зв`язку з тим, що відповідач суму узгодженого податкового боргу у розмірі 7 241,30 грн у добровільному порядку до бюджету не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступних нормативно-правових актів, системних норм права, аксіологічних принципів правосуддя та закріплених у судовій практиці правових висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд зазначає, що за правилами Податкового кодексу України платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 ПК України). Нараховані суми єдиного податку підлягають безумовній сплаті у визначені законодавством строки.

Щодо нарахування військового збору суд враховує, що згідно з підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізичні особи-підприємці. Відповідно до визначених норм ПК України платники єдиного податку зобов`язані здійснювати щомісячну сплату військового збору у встановлених законом розмірах.

Крім того, відповідно до статті 129 ПК України на суми заборгованості з податків та зборів контролюючим органом в автоматичному режимі в інтегрованій картці платника (ІКП) нараховується пеня за кожний календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом та підтверджено обліковими даними контролюючого органу (картками особових рахунків платника та довідкою від 13.05.2026 року № 5246/15/13-01-13-06-12), за відповідачем числиться узгоджений податковий борг у загальній сумі 7 241,30 грн, у тому числі: - заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 841,30 грн (основний платіж за Заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 31.05.2021 року № 131521133761); - заборгованість з військового збору у сумі 6 427,86 грн (з яких 6 400,00 грн - основний платіж за щомісячними нарахуваннями з лютого по вересень 2025 року та 27,86 грн - пеня).

Аналізуючи дотримання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Абзацом першим пункту 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується/зменшується, наступна податкова вимога не надсилається (не вручається).

Процедура направлення та вручення податкових вимог регламентована статтею 42 ПК України.

Згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцепроживання) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Суд встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області було сформовано та надіслано на податкову адресу відповідача (80542, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Ріпнів, вул. Нова, буд. 2) податкову вимогу форми “Ф” від 25 лютого 2025 року № 0005204-1306-1301 рекомендованим поштовим відправленням (поштовий трекінг № 0601168984492). Зазначена вимога повернулася на адресу податкового органу з відміткою АТ “Укрпошта” “за закінченням терміну зберігання”.

Платник податків відповідно до норм чинного законодавства зобов`язаний визначити свою податкову адресу, і повідомити податковий орган про зміну свого місцезнаходження.

Даний норма відображена, в постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, де колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України.

Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, а матеріалами справи не встановлена будь-яка інша адреса платника податків, направлення податкової вимоги на адресу місця реєстрації відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.

З огляду на приписи пункту 42.4 статті 42 ПК України, повернення рекомендованого листа з відміткою поштової установи про невручення з вказаних причин є належним та процесуально достатнім підтвердженням виконання контролюючим органом обов`язку щодо направлення та вручення податкової вимоги платнику податків.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 ПК України).

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів провадиться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Судом перевірено та встановлено, що з дня надіслання відповідачу податкової вимоги від 25.02.2025 року № 0005204-1306-1301 до моменту звернення контролюючого органу з цим позовом до суду минуло понад 30 календарних днів, що свідчить про дотримання позивачем часового інтервалу та порядку звернення до суду за примусовим стягненням заборгованості.

Суд враховує, що нараховані відповідачу суми єдиного податку та військового збору є самостійно визначеними або узгодженими у встановленому законом порядку грошовими зобов`язаннями. Відповідач у визначені законодавством строки вказані суми до бюджету не сплатив, процедури адміністративного або судового оскарження нарахувань не ініціював, доказів погашення суми податкового боргу у розмірі 7 241,30 грн суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 непогашеного податкового боргу у сумі 7241,30 грн належним чином підтверджується первинними обліковими документами контролюючого органу, розрахунками заборгованості та картками особового рахунку, які є належними, допустимими та достатніми доказами у справі.

За таких обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та системному взаємозв`язку, суд доходить висновку, що вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 7 241,30 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач (територіальний орган ДПС) звільнений від сплати судового збору за подання позову у цій категорії справ. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс інших судових витрат, судові витрати зі сплати судового збору розподілу та стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 257, 262, 293, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Позов Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до бюджету податковий борг у загальній сумі 7241 (сім тисяч двісті сорок одна) гривня 30 копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 31 липня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний