Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №380/10112/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/10112/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 28.10.2024 року, відповідно до Постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн, станом на 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20.05.2023 року по 28.10.2024 року, відповідно до Постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн, станом на 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що протягом тривалого часу перебував на військовій службі у Збройних Силах України та знаходився на фінансовому й інших видах забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 14.03.2016 року по 28.10.2024 рік. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.10.2024 року № 280 Позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з його призначенням на нову посаду та подальшим вибуттям до нового місця служби.

Позивач вказує, що при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з ним не було проведено повного та остаточного розрахунку з вини фінансово-економічної служби Відповідача. Зокрема, базові грошові показники - посадовий оклад та оклад за військовим званням - обчислювалися із застосуванням заниженої, штучно фіксованої розрахункової величини, що автоматично призвело до неправильного нарахування та виплати у значно зменшеному розмірі як щомісячного грошового забезпечення (включаючи всі додаткові види виплат, надбавки та премії), так і одноразових виплат, зокрема грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік.

Позивач 07.04.2026 року звернувся із заявою до керівництва військової частини про здійснення повного перерахунку належних йому сум на підставі актуальних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте листом від 21.04.2026 року № 1436 Відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви. Позивач вважає таку відмову та триваючу бездіяльність військової частини протиправними та такими, що грубо порушують норми статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, оскільки будь-яке обмеження базових окладів підзаконною фіксованою величиною прямо суперечить вимогам законів про Державний бюджет України, які мають вищу юридичну силу, а також суперечить чинній і сталій практиці вищих судових органів.

Ухвалою від 22 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі письмовими матеріалами.

Відповідач подав через підсистему “Електронний суд” письмовий відзив на позовну заяву (зареєстрований за вихідним № 1810), у якому просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Заперечуючи проти позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 посилається на принцип законності та зазначає, що нарахування, обчислення та виплата щомісячного грошового забезпечення Позивачу здійснювалися у суворій відповідності до чинних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, який наділений виключними повноваженнями визначати структуру та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідач наголошує, що з 20.05.2023 року набрала законної сили Постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 та встановлено сталу розрахункову величину для обчислення окладів у розмірі 1762,00 грн. На переконання Відповідача, оскільки Постанова № 481 була чинною протягом усього спірного періоду, фінансово-економічна служба діяла правомірно, а правові підстави для самовільного застосування прожиткового мінімуму в розмірах 2684,00 грн (у 2023 році) та 3028,00 грн (у 2024 році) у командування військової частини були відсутні, оскільки це призвело б до порушення бюджетної дисципліни. Додатково Відповідач зазначив, що у зв`язку із повною відсутністю бюджетного фінансування на закупівлю поштових марок, копію цього відзиву з додатками було направлено Позивачу на його особисту електронну пошту, вказану в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 ) від 14.03.2016 року № 66 Позивача зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та зараховано на посаду заступника командира ремонтної роти бронетанкової техніки.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.10.2024 року № 280 старшого лейтенанта ОСОБА_1 з 28.10.2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із призначенням на посаду командира ремонтного взводу військової частини НОМЕР_3 та вибуттям до нового місця служби.

Таким чином, у період з 20.05.2023 року по 28.10.2024 року Позивач перебував на військовій службі та грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з текстом витягу з наказу від 28.10.2024 року № 280, Позивачу при виключенні зі списків частини наказано виплатити грошове забезпечення за жовтень 2024 року, виходячи з посадового окладу за 12 тарифним розрядом у сумі 3107,10 грн та окладу за військовим званням старшого лейтенанта в сумі 1083,87 грн.

Вказані суми посадового окладу та окладу за званням розраховані Відповідачем із застосуванням фіксованої базової величини 1762,00 грн (шляхом множення 1762,00 грн на тарифні коефіцієнти 1,76 та 0,615 відповідно згідно з додатками до Постанови № 704).

Також із витягу з наказу встановлено, що Позивачу у лютому 2024 року (наказ № 50 від 23.02.2024 року) виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, розмір якої також обчислено із застосуванням розрахункової бази 1762,00 грн.

07.04.2026 року Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із письмовою заявою (зареєстрована Відповідачем 16.04.2026 року за вх. № 3919), в якій просив здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 28.10.2024 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 1 січня 2023 року (2684,00 грн) та на 1 січня 2024 року (3028,00 грн).

Листом від 21.04.2026 року № 1436 Відповідач відмовив у задоволенні заяви Позивача, зазначивши, що грошове забезпечення за вказаний період нараховувалось та виплачувалось у повному обсязі відповідно до вимог пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, яка є чинною і передбачає використання сталої величини 1762,00 грн, у зв`язку з чим правові підстави для перерахунку відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На момент набрання чинності Постанови № 704 (01.03.2018) п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Відтак, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції.

При цьому згідно пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Суди, в тому числі і Верховний Суд, неодноразово зазначали, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови Кабінету Міністрів України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Враховуючи те, що норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику ніж прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Відтак, починаючи з 29 січня 2020 року (внаслідок скасування пункту 6 Постанови КМУ № 103), відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови КМУ № 704. Відповідно до неї, розміри посадових окладів визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

В подальшому Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 12 травня 2023 року № 481, якою змінив цей порядок та запровадити сталу розрахункову величину для посадового окладу у розмірі 1762,00 грн.

Надалі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року, яким визнано нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

За загальним правилом частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (тобто з 18.06.2025 року). Проте, вирішуючи питання про правомірність нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям у період безпосередньої дії Постанови № 481 (з 20.05.2023 року по 17.06.2025 року), суд керується обов`язковими для застосування висновками, висловленими Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24.

У вказаній постанові Судова палата Верховного Суду дійшли висновку, що пункт 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481 є дефектним правовим актом, який не відповідає нормам актів вищої юридичної сили.

Верховний Суд наголосив, що згідно із статтею 6 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” базовим державним соціальним стандартом є саме прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії у сферах доходів населення. Частиною другою статті 92 Конституції України закріплено пріоритет закону, встановивши, що Державний бюджет України та порядок визначення державних стандартів затверджуються виключно законами України.

Кабінет Міністрів України підзаконним актом (Постановою № 481) фактично підмінив державний соціальний стандарт - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на поточний рік законами про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки, зафіксувавши його на рівні показника 2018 року (1762,00 грн).

Така зміна правового регулювання зменшила розміри посадових окладів військовослужбовців та гарантії захищеності військових від інфляційних процесів у країні, що перебуває у стані війни.

З огляду на вимоги частини третьої статті 7 КАС України, якщо підзаконний нормативно-правовий акт суперечить положенням закону України, суд зобов`язаний застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд зазначив, що суд не повинен, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він формально чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин, оскільки дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування законодавчого акта, який відповідає критерію “якості закону”.

Обставини, які виникли у спірних правовідносинах, беззаперечно вказують на те, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме первісна редакція пункту 4 Постанови № 704 у тій частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили - щорічним законам про Державний бюджет України на відповідний календарний рік.

З огляду на викладене, розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців повинні змінюватися щороку у зв`язку зі зміною базового державного соціального стандарту. Суд зазначає, що законами України про Державний бюджет України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року встановлювався у таких розмірах:

- у 2023 році - 2684,00 гривні відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”;

- у 2024 році - 3028,00 гривень відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”.

Аналізуючи правомірність дій та бездіяльності Відповідача у період з 20.05.2023 року по 28.10.2024 року, суд зазначає, що видання Кабінетом Міністрів України підзаконної Постанови № 481, яка зафіксувала розрахункову базу для обчислення окладів військовослужбовців на рівні 1762,00 гривні, увійшло у суперечність із нормами актів вищої юридичної сили - вищезгаданими законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Враховуючи викладене, посадовий оклад та оклад за військовим званням ОСОБА_1 у період з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року мали обчислюватися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 гривні на відповідні тарифні коефіцієнти, а у період з 01.01.2024 року по 28.10.2024 року (день виключення зі списків особового складу) - шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень на відповідні тарифні коефіцієнти.

З огляду на викладене, суд констатує, що при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача у період з 20.05.2023 року по 28.10.2024 року Відповідач безпідставно використовував занижену величину 1762,00 грн, тоді як нарахування мало здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2684,00 грн (у 2023 році) та 3028,00 грн (у 2024 році). Така бездіяльність Відповідача призвела до неправильного обчислення всього щомісячного грошового забезпечення Позивача, включаючи додаткові види (надбавки за вислугу років, особливості проходження служби, премії тощо), які розраховуються у відсотковому співвідношенні від основних окладів.

Аналогічне порушення допущено Відповідачем при нарахуванні та виплаті Позивачу у лютому 2024 року грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік.

Відповідно до вимог Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, розмір допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу та окладу за званням, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу.

Оскільки станом на лютий 2024 року Позивач мав законне право на оклади, обчислені з прожиткового мінімуму 3028,00 грн, допомога на оздоровлення також підлягає обов`язковому перерахунку та доплаті.

Позивач виключений зі списків особового складу 28.10.2024 року. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівникові (військовослужбовцю) при звільненні, провадиться в день звільнення, з обов`язковим врученням письмового повідомлення про нараховані суми.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-ІХ), у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлюється тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Оскільки деталізовану інформацію про складові та занижений розмір нарахувань Позивач офіційно отримав лише 23.04.2026 року разом із письмовою відповіддю Відповідача на його заяву, строк звернення до суду з цим позовом (травень 2026 року) Позивачем не пропущено, що відповідає правовій позиції Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності та відмови, а посилання відзиву на брак коштів для купівлі поштових марок суд оцінює як внутрішні організаційні проблеми, які не можуть обмежувати права громадян на доступ до правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши надані письмові докази, розрахункові картки та довідки про грошове забезпечення Позивача, суд дійшов безумовного висновку про повну обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог статті 139 КАС України розподілу не підлягають, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” як учасник бойових дій та особа, що стягує заборгованість з оплати праці.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.05.2023 року по 28.10.2024 року, відповідно до Постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн, станом на 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

3 Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) грошове забезпечення за період з 20.05.2023 року по 28.10.2024 року, відповідно до Постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн, станом на 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з урахуванням виплачених сум.

4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704;

5. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704. з урахуванням виплачених сум.

6. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 липня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний