Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №347/1923/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1923/26

Провадження № 1-кп/347/346/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря с/з ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження та відповідно до ч.4 ст.107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026096190000067 від 19.07.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Соколівка, присілок Поліна, Косівського району, Івано-Франківської області, громадянина України, не працевлаштованого, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого немає, депутатом не обирався, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 спричинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.

18 липня 2026 року близько 22:30 год. ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували на території ДЗСС «Косів», що розташований за адресою: с. Смодна, провулок Санаторний. Після того як працівниками закладу їм було зроблено зауваження та запропоновано залишити територію санаторію, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали тікати в різних напрямках. За ОСОБА_3 побіг сторож закладу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наздогнавши ОСОБА_3 , ОСОБА_5 схопив його за руку з метою припинення його втечі. У відповідь ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою уникнення затримання наніс ОСОБА_5 два удари кулаками в ділянку обличчя, після чого залишив місце події.

Згідно з висновком експерта, внаслідок умисних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани носа, перелому кісток носа та синців нижніх повік обох очей, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 125 КК України.

Щодо підстав проведення спрощеного провадження.

Положеннями ч.2 та ч.3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором заявлено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також відповідно до вимог ч. 3 ст.302 КПК України до обвинувального акту було додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з якою останній у присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, повністю згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження передбаченими ч.1 ст. 394 КПК України та згодний з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні. Вказана заява підписала власноруч ОСОБА_3 та його адвокатом ОСОБА_6 .

Також до обвинувального акту відповідно до ч.3 ст. 302 КПК України надана письмова заява потерпілого ОСОБА_5 , в якій він, не заперечив щодо розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду. Також у заяві, ОСОБА_5 підтвердив, що ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження передбаченими ч.1 ст. 394 КПК України. Вказана заява підписала власноруч ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_7 .

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст. 381 та 382 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України призначено до судового розгляду без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчить додана до обвинувального акту письмова заява, підписана обвинуваченим та його захисником.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 125 КК України, а саме вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, в якій він зазначив, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодний з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, відповідно до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження надані органом досудового розслідування, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, при обставинах встановлених органом досудового розслідування поза розумним сумнівом, доведена повністю, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Щодо призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винною особою нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (проступків), особу винуватого та визначені ст. 66 КК України пом`якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винуватого у вчиненні кримінального правопорушення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 08.02.2018 року у справі №522/20964/16-к, відповідно до якого визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів прав держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їхній небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд у відповідності до ст. 65-67 КК України, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, мотиви і причини, які призвели до скоєння ним кримінального проступку, його ставлення та поведінку після вчинення проступку, наслідки що настали, дані про особу, а саме те, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого діяння, активно сприяв розкриттю злочину шляхом надання повних та послідовних показів стосовно відомих йому обставин, щиро кається у вчиненому, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога. За місцем проживання скарг на його поведінку з боку громадськості до виконкому сільської ради не поступало. Громадського порядку не порушував. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, ОСОБА_3 проживає в складних матеріально-побутових умовах

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення, визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, проживання в складних матеріально-побутових умовах.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням вище наведеного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи усі обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого проступку, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченого та його відношення до вчиненого, суд, вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_3 , в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Підстав для застосування ст. 71 КК України суд не вбачає, оскільки ОСОБА_3 було звільнено від відбування покарання призначеного вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.04.2025 року у зв`язку із закінченням іспитового строку, і дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив після закінчення іспитового строку.

Отже призначення покарання у виді штрафу в межах санкції статті, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Встановлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.381-382, ст.ст.368-371,373-374,376 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсомт п`ятдесят) гривень;

Речові докази:

- копії медичних документів із КНП «Косівська ЦРЛ» на ім`я ОСОБА_5 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити при матерілалах кримінального провадження.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1