Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №195/1076/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1076/26

Провадження № 3/195/429/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Колодіної Л.В.,

при секретарі Левкович Н.М.,

за участі захисника — адвоката Гончаренка О.О.,

особи, відносно якої складено адміністративний протокол, - громадянина ОСОБА_1 ,

потерпілої — громадянки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Томаківка Дніпропетровської області адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Запоріжжя, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в АТ «Укрзалізниця» (ВОХР),

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 458668 від 12 липня 2026 року громадянин ОСОБА_1 12 липня 2026 року о 20:25 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру колишній дружині ОСОБА_2 , а саме: виніс особисті речі потерпілої зі шкафу поклав до мусорного пакету на кинув на підлогу, внаслідок чого завдав матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_2 та психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні громадянин ОСОБА_1 провину не визнав та пояснив суду, що 12 липня він разом із своїм сином ОСОБА_3 , 2021 року народження, приїхали додому, привезли їжу. В коридорі він побачив свої речі, а саме свою нижню білизну та шкарпетки на підлозі. Після чого все зібрав та поклав в свою єдину шуфлядку в шафі. Побачивши речі колишньої дружини, які знаходилися у пакеті, він взяв та відніс їх і поклав на те місце, де знаходилися його речі в коридорі. При цьому старша донька йому сказала, щоб він не чіпав речі матері. На це він нічого не відповів. Після колишня дружина вийшла із ванни та викликала поліцію.

Крім того, громадянин ОСОБА_1 суду пояснив, що знаходився в тверезому стані, нецензурною лайкою не виражався, дитячі речі не чіпав, а тільки, саме на те місце в коридорі, де знаходилися раніше його речі, поклав пакет із речами колишньої дружини. На питання головуючого також пояснив, що на вулицю, до сусідів, на територію двору - ніякі речі не викидав.

Крім того, громадянин ОСОБА_1 суду пояснив, що він є власником цієї будівлі. Громадянка ОСОБА_4 була виписана з цього житла. Шлюб було розірвано.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що 12 липня, коли вона була в ванній кімнаті, приїхав її колишній чоловік разом із молодшим сином. Він був п`яний. Зі слів її одинадцятирічної доньки, він викинув до коридору на підлогу два пакета, в яких були її особисті речі, а саме: шкарпетки, білизну, косметику, біжутерію. Коли вона вийшла із ванни, він почав її виганяти з будинку, та казав, щоб вона збирала речі та покинула будинок. В той час він нікого не штовхав.

На думку громадянки ОСОБА_2 їй була завдана матеріальна шкода, оскільки речі, які він викинув до коридору, були брудними. Крім того, доказами застосування насилля є виклик нею працівників поліції.

Потерпіла також пояснила суду, що 08.07.2025 року вони розірвали шлюб. Її чоловік має безпідставні ревнощі та бажає позбавити її батьківських прав. З його боку домашнє насилля відбувається вже тривалий час.

Допитаний в судовому засіданні ст.інспектор СРПП ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 суду пояснив, що 12 липня прибув на виклик за адресою: АДРЕСА_1 . Во дворі домоволодіння знаходився громадянин ОСОБА_6 з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Потім вийшла потерпіла та пояснила, що її колишній чоловік викидав її речі на підлогу. На той час громадянин ОСОБА_6 поводив себе спокійно, без агресії та не кричав. Діти не були перелякані. Однак коли дівчина почала про все розповідати, вона розплакалася.

На думку інспектора майнова шкода спричинена не була.

Крім того, на питання адвоката відносно того, чи має працівник поліції зацікавленість по справі, останній надав відповідь, що зацікавленості не має, а має інтерес вирішити цей конфлікт. Сьогодні він тільки привіз на приватному транспорті до суду дітей потерпілої для допиту їх в судовому засіданні.

Адвокат ОСОБА_7 суду пояснив, що сьогодні перед судовим засіданням, коли в приміщенні суду знаходилася громадянка ОСОБА_4 , а він разом із ОСОБА_4 також знаходився в приміщенні суду, до суду зайшов поліцейський Стець та сказав потерпілій наступну фразу: «..іди сюди, побалакати треба…», і вони вдвох вийшли на вулицю. Це адвокат бачив та чув особисто. Після цього адвокат сказав Ларіну, щоб той вийшов та послухав про що вони будуть розмовляти та чи будуть давати інструктажі. Однак, коли ОСОБА_4 вийшов, то їх вже не було. Потім через 13-15 хвилин поліцейський, потерпіла, діти зайшли разом всі до суду. Адвокат вважає, що посадова особа не має бути зацікавленою в результаті розгляду справи та просить суд відреагувати на поведінку інспектора ОСОБА_5 , шляхом направлення даної інформації до керівництва правоохоронного органу.

Суд, заслухав в судовому засіданні пояснення громадянина ОСОБА_1 , його захисника, потерпілу ОСОБА_2 , пояснення інспектора ОСОБА_5 , вивчивши та дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, додатки до протоколу, переглянувши відеозаписи події, приходить наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є наступне: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Так, ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

В ході дослідження в судовому засіданні відеозапису з відеореєстратора інспектора ОСОБА_5 № 798475, який містить 1 відеофайл, початок запису 12.07.2026 року 20:35:35, кінець запису 12:07.2026 року 20:40:31 встановлено наступне:

-20:35:38 інспектор Стець В.В. заходить на територію домоволодіння та задає питання «…що трапилося ?»;

-20.35.43 громадянин ОСОБА_1 пояснює, що «…жінка на мене матюкнулася та викликала поліцію…»;

-20.35.49 з житлового будинку виходить громадянка ОСОБА_1 та пояснює інспектору, що колишній чоловік її виганяє, викидає її речі, лякає її та дітей;

-20.36.45 малолітня дівчина розповідає, що батько кидав речі та не звертав уваги на те, що вона казала перестати це робити;

-20.36.55 громадянка ОСОБА_4 пояснює інспектору про те, що таке відбувається регулярно, він травмує дітей;

-20.37.02 інспектор разом з ОСОБА_1 заходять до будинку, де останній показує, де знаходилися його викинуті особисті речі (труси, шкарпетки), після чого він також викинув її речі;

-20.37.02 громадянин ОСОБА_4 пояснює інспектору, що останнім часом він все фіксує на камеру (всі події);

-20.37.56 громадянин ОСОБА_4 пояснює інспектору, що сьогодні вона його матюкнула та одразу набрала поліцію;

-20.39.00 громадянин ОСОБА_4 пояснює інспектору, що вона не займається придбанням продуктів харчування;

-20.39.54 громадянка ОСОБА_4 просить інспектора, щоб той сказав ОСОБА_4 про необхідність підняти та скласти речі;

-20.40.05 громадянка ОСОБА_4 пояснює інспектору, що вона «…тисячу разів казала ОСОБА_4 вбрати той «гадючник…»;

-20.40.08 громадянин ОСОБА_4 пояснює інспектору, що коти заходять до хати та справляють сечовипускання на його речі.

В ході дослідження в судовому засіданні відеозапису, наданого громадянином ОСОБА_1 , який містить 1 відеофайл, встановлено наступне:

-12:59:59 малолітній хлопчик спокійно спілкується із батьком;

-13:01:25 малолітній хлопчик із присутніми веде бесіду в спокійному стані;

-13:02:20 рух громадянки ОСОБА_2 , поряд з якою знаходиться малолітня донька;

-13:02:45 громадянка ОСОБА_4 висловлюється нецензурною лайкою в присутності малолітніх дітей; нецензурна лайка складається із одного слова, яке відноситься до ненормативної лексики;

-13:02:48 громадянин ОСОБА_4 вголос константує факт застосування «матюка» (нецензурної лайки) колишньою дружиною.

На питання головуючого громадянин ОСОБА_1 суду пояснив, що дата та час на камері були виставлені невірно, але це відбувалося 12.07.26 саме перед викликом поліції.

На питання головуючого громадянка ОСОБА_2 суду пояснила, що дійсно іноді в житті застосовує нецензурну лайку та намагається не вживати ці висловлювання, але з таким життям…вживає ці слова.

Суд критично відноситься до твердження громадянки ОСОБА_2 відносно того, що її речі були пошкодженні, оскільки громадянин ОСОБА_4 здійснив саме переміщення особистих речей, які знаходилися в двох пакетах, а отримати брудний стан речей чи їх пошкодження у зв`язку з їх переміщенням по площі житлового будинку, знаходячись в пакетах,- є неможливим.

Крім того, суд критично відноситься до твердження громадянки ОСОБА_2 відносно того, що доказами насилля є її виклик правоохоронних органів, оскільки виклик до служби Національної поліції України підтверджує тільки сам факт виклику, і не більш того.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Згідно з п.п. 4, 14 ч. 1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству №2229-VIII від 07.12.2017 року, економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Враховуючи поведінку громадянина ОСОБА_1 , поведінку потерпілої ОСОБА_2 , поведінку малолітніх дітей, пояснення інспектора ОСОБА_5 , суд приходить обгрунтованого висновку про наявність у даному випадку такого явища в суспільстві, як тривалий побутовий конфлікт між громадянкою ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_1 , які в минулому були подружжями. Природою побутового конфлікту є різні погляди осіб на місце зберігання особистих речей.

Доказів завдання чи можливого завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілій, чи можливості завдання такої шкоди - матеріали справи не містять.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на зазначений конституційний припис, враховуючи порушення, які були допущенні працівниками поліції під час складання протоколу, а також з огляду на те, що вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами у поза розумний сумнів, суд дійшов висновку, що в діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

При винесенні постанови в справі суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова суду згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Таким чином, суд констатує, що у даній справі в судовому засіданні не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що громадянин ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру, внаслідок чого потерпілій могла бути чи була завдана шкода фізичному чи психічному здоров`ю, тобто судом встановлено відсутність доказів наявності в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях громадянина ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1,7, 9, 173-2, 221, 247, 268, 276, 280, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Повний текст судового рішення виготовлено 03.08.2026 року.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Л. В. Колодіна