Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №206/1422/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/1422/26

Провадження № 2-а/206/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Сухоруков А.О.,

секретар судового засідання Дуб В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

за участю представника позивача, адвоката Михайлова А.Л.,

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшов для розгляду вищезазначений позов.

Позивач просить суд:

- скасувати постанову від 07.03.2026 р. № R404965 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

І. Стислий виклад позиції позивача, його представника та представника відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Позивач, ОСОБА_1 , відповідно до вимог п.10 ст.1 Закону України

"Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" N? 3633-IX від 11.04.2024 р., набравшого чинності 18.05.2024 р.), через застосунок "Резерв +"

30.06.2024 р., тобто у встановлений законом строк, уточнив свої персональні дані та знаходиться на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В березні 2026 р. через застосунок "Резерв+" він отримав відомості про те, що перебуває у розшуку ТЦК з підстав порушення правил військового обліку, а саме: He стали на військовий облік за новою адресою.

Метою оголошення в розшук було зазначено: для складання адміністративного протоколу.

Відповідно до ч.7 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 1 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа попала відповідну заяву, в якій оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

В зв`язку з тим, що дізнатися, який саме ТЦК подав Позивача на розшук, та яке саме порушення нібито було ним вчинено, він не міг, 06.03.2026 р. за допомогою застосунку "Резерв+" Позивач сформував заяву, в якій було зазначено про те, що ним допущено порушення правил військового обліку, факт вчинення адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за своєї відсутності.

Крім того, підписанням цієї заяви Позивач підтвердив, що ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України.

Зазначає, що зміст заяви був сформований застосунком "Резерв+", жодних виправлень або доповнень до неї вносити позивач не міг.

Отже, позивач визнав, що після зміни місця проживання не став на військовий облік.

Головною метою підписання цієї заяви з його боку було надання згоди про розгляд справи про вчинення відповідного правопорушення без його участі та отримання відповідної постанови, яку він мав би можливість оскаржити, оскільки вона, на відміну від анонімного подання на розшук, повинна бути складена відповідною посадовою особою ТЦК та СП та направлена йому для ознайомлення.

Після подання позивачем зазначеної заяви він 07.03.2026 р. отримав на зазначену ним адресу електронної пошти Постанову від 07.03.2026 р. N? R404965 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підписану за допомогою ЕЦП ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій було зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив порушення правил військового обліку.

Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210 КУПАП, постановив накласти на громадянина (громадянку) ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 грн.

Вважає зазначену Постанову від 07.03.2026 р. N? R404965 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконною в зв`язку з наступним.

До Постанови від 07.03.2026 р. не надано жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, постанова не містить посилань на жодний доказ.

Отже, наявність заяви особи про згоду з правопорушенням не звільняє орган (посадову особу), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, від перевірки викладених у заяві фактичних даних, встановлення та доведення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи в його вчиненні та інших обставин.

Зазначені відомості повинні бути відображені в постанові по справі про адміністративне правопорушення.

В той же час оскаржувана Постанова від 07.03.2026 р. зазначеним вимогам не відповідає.

В оскаржуваній постанові не зазначено, коли саме позивачем допущене порушення, коли та за якою новою адресою він повинен був стати на облік.

Незалежно від того, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивач перебуває на обліку, його персональні дані, зазначені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не змінюються, так як держатель Реєстру (відповідний ТЦК та СП) може отримати їх незалежно від місця перебування особи на обліку.

В Постанові не наведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, не перевірено дотримання строків, передбачених ст.38 КУПАП, що відповідно до ст.247 КУПАП є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеним, скасувати Постанову від 07.03.2026 р. N?R404965 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 2-9, 18-21).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Від відповідача відзиву на позовну заяву до суду не надходило. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, причини неявки суду невідомі.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 24 квітня 2026 року адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 15).

26.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (а.с. 16).

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 03 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву за адміністративним позовом (а.с. 24).

07.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції (а.с. 28).

Під час судового розгляду справи суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.03.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та складено постанову № R404965. Зі змісту постанови встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став(ла) на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу), чим допустив(ла) порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210 КУпАП. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на громадянина (громадянку) ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 грн. (а.с. 11, 12, 22).

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками процесу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядаючи справи про адміністративне правопорушення від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з метою своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, повинні, крім іншого, вирішити питання визначені ст. 278 КУпАП, а саме: чи належить згідно з ст. 235 КУпАП до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол згідно з ст. 256 КУпАП та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи згідно зі ст. 277-2 КУпАП, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. При розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Статтею 279-9 КУпАП передбачений особливий порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву. Зокрема, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Так, підставою притягнення позивача відповідачем до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зазначено порушення, а саме: не став на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Суд звертає увагу, що в резолютивній частині постанови № R404965 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП від 07.03.2026 року відсутні відомості про визнання позивача ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, лише констатовано факт вчинення та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд погоджується з позицією позивача щодо порушення порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення та відсутності належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у Постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд, з урахуванням п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 6, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ОСОБА_2 № R404965 від 07.03.2026 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.

Повний текст судового рішення складено 31 липня 2026 року.

Суддя А.О. Сухоруков