Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №202/6923/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/6923/26

Провадження № 2-а/202/67/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Слюсар Л.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

У позові позивач вказав, що 06 червня 2026 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 винесено постанову №R569224 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким накладено штраф в розмірі 17 000 грн.

В постанові зазначено, що «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.».

Позивач вважає, що дана постанова винесена незаконно, без дослідження суб`єктивної сторони правопорушення та за відсутності доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення. Розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності було проведено без позивача, нібито за надання ним згоди на розгляд справи без нього, постанова була отримана за допомогою Резерв+.

Позивач не згоден з вищевказаною постановою по справі про адміністративне правопорушення і вважає її незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

Вказав, що у вказаній постанові не конкретизовано дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, не вказано, який чином сповіщався позивач про необхідність явки по ТЦК та дату такої явки, яким чином було скеровано таке сповіщення та чи отримав він його чи ні, а також не зазначено абзац ч.3 ст.22 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Сам запис у Реєстрі не замінює доказів надсилання або вручення повістки. Однак, фактично оповіщення не відбулось.

Просив суд: визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на оскарження постанови № R569224 від 06 червня 2026 року винесену т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП; скасувати постанову № R569224 від 06 червня 2026 року, винесену Т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.; закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 липня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.

Ухвалою судді від 15 липня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду. Прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку, встановленому для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Витребувано від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 докази по справі.

Позивач в судове засідання не з`явився. Відповідно до заяви, документ сформований в системі «Електронний суд» 30.07.2026 року, просив суд проводити розгляд справи без його участі та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд».Заяв про розгляд справи за їх відсутності чи оголошення перерви до суду не надіслали, письмовий відзив на позов не направили. Витребувані докази суду не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Довідки ВЧ НОМЕР_1 від 27 червня 2026 року №2456/67320, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_1 з 30 листопада 2025 року.

Постановою тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 за №R569224 від 06.06.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до зазначеної постанови, встановлено, що «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП» накладено штраф у розмірі 17000,00 грн..

Вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 -1 КУпАП, позивач вважає незаконною.

Суд ураховує, що відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Так, спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про оборону України», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Кодексом України про адміністративні правопорушення, «Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМ України від 30 грудня 2022 року №1487 .

Так, як слідує зі змісту вимог ч.ч.1,2,3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яких не дотримано особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суду не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_7 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем.

Відповідачем до суду не надіслано будь-яких заперечень, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені у заяві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а з постанови не вдається встановити, що позивач ОСОБА_1 був дійсно викликаний та не прибув за викликом до ТЦК та СП.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкримінується порушення пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

А як вбачається із Довідки військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 30 листопада 2025 року.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС).

У постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У свою чергу відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-яких письмових відзивів, що обґрунтовують доводи його заперечень до суду не надав.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд доходить висновку про те, що Постанова № R569224 від 06 червня 2026 року, винесена т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.є незаконною, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за оскарження постанови у 665 грн.60 коп. та сплачено судовий збір за забезпечення позову в розмірі 665 грн.60 коп.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 грн.20 грн.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст.210, 222, 251, 256, 280,283 КУпАП, ст.ст. 2, 159, 241, 242, 244-246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову № R569224 від 06 червня 2026 року, винесену т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 03.08.2026 року.

Суддя Л.П. Слюсар