Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №202/4031/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4031/26

Провадження № 2/202/4147/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі:

головуючого судді Доценко С.І.

секретаря судового засідання Тарасової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпра з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 7000,00 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони проживають окремо. Діти проживають із матір`ю. Позивачка вказує, що батько дітей, ОСОБА_2 , ухиляється від свого обов`язку щодо утримання дітей, а тому вона була вимушена звернутись до суду. Матеріальне становище батька дозволяє сплачувати аліменти в такому розмірі.

Відповідно до ухвали суду від 06.05.2026 року справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засіданні позивач та відповідач не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідач, який обізнаний про час і місце судового розгляду, до початку судового розгляду заяв по суті спору , про відкладення або зупинення провадження не подав, що надає право суду розглядати справу за відсутності сторін.

Суд, здійснивши встановлення обставин у справі на підставі наявних доказів, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено судом на підставі свідоцтва про народження від 01.02.2019, серія НОМЕР_1 та свідоцтвом про народження від 09.01.2024, серія НОМЕР_2 .

Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення пункту 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Зважаючи на вищевикладене, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, судом здійснено запит з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів № 2909288 від 19.06.2026 року щодо доходів ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 1 кварталу 2026 по 4 квартал 2026 року.

На підставі відповіді про доход відповідача становлено, що він працює та з січня по квітень 2026 року отримав заробітну плату 99446,38 грн. Таким чином , середньомісячний дохід відповідача за 4 місяця роботи становить 24 862 грн.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, вимоги позивачки про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі відповідає положенням ст.ст. 181,184 СК України.

При цьому підстави визначення розміру аліментів як у частках до заробітку (доходу) так і у твердій сумі визначаються з урахуванням положень ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Виходячи з положень п. 17 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України .

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлений прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років в розмірі 2817 грн.

Положеннями ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року , ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, яка набула чинності з 27 вересня 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага.

Відповідно до ст.27 цієї Конвенції основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя , необхідних для розвитку дитини покладається на батьків дитини.

Оцінивши надані сторонами докази всебічно, повно та об`єктивно за своїм внутрішнім переконанням, проаналізувавши норми законодавства, що регулює зазначені правовідносини, суд прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що діти, ОСОБА_3 – 7 років, ОСОБА_2 – 2 роки, проживають з позивачкою, а відповідач проживає окремо від позивачки та дітей, офіційно працевлаштований, має середньомісячний дохід за 2026 рік у розмірі 24862 грн.

Статтею 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Суд враховує, що спір щодо надання матеріального утримання дитині може містити незгоду одного з батьків як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

В разі спору суд має визначити не лише сам факт стягнення аліментів, а й їх розмір.

У даному випадку факт звернення позивача до суду з позовом про стягнення аліментів з відповідача свідчить про наявність спору про надання відповідачем коштів на утримання дітей.

Враховуючи, що відповідач має обов`язок по утриманню дітей до досягнення ними повноліття , то з відповідача на користь позивачки, з якою проживають малолітні діти, на їх утримання слід стягнути аліменти до досягнення дітьми повноліття.

Відповідачем суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач за станом здоров`я не може працювати та утримувати малолітніх дітей, а також підстав , передбачених ст.188 СК України (підстави для звільнення батьків від обов`язку по утриманню дитини), ст.190 СК України ( підстави припинення права на аліменти ) . Також відсутні докази, що він має на утриманні інших дітей , непрацездатних осіб, щодо яких він має обов`язок по утриманню.

Таким чином, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню на утримання малолітніх дітей відповідного віку , суд виходить з того, що відповідач – батько дитини є здоровою , молодою людиною , працездатного віку, яка не має на утриманні інших осіб.

Позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь по 7000 грн на кожну дитину, що становить 14000 грн.

Але ж середньомісячний доход позивача складає 24862 грн, що після утримання обов`язкових податків і зборів становить 20013.19 грн, а стягнення аліментів в розмірі 14000 грн буде становити 56% доходу відповідача, що може поставити його в скрутне матеріальне становище, а руйнація матеріального становища платника аліментів не можна вважати захистом найкращих інтересів дитини, оскільки це може призвести до втрати стимулу до офіційної праці та загрожує повною зупинкою їх виплат.

Суд, обґрунтовуючи також неможливість стягнення аліментів в такому розмірі, як просить позивачка, вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Таким чином, виходячи із розміру доходу відповідача, із положень ст.141 СК України, та з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей, суд вважає, що стягнення аліментів по 4144 грн на кожну дитину до досягнення дитиною повноліття , що становить більше ніж встановлений гарантований мінімум для дітей відповідного віку та в сумі становить 1/3 частку доходу відповідача є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини з одного боку і є пропорційним балансом між правом дітей на належне матеріальне забезпечення та правом батька (платника аліментів ) на забезпечення необхідних умов життя.

Тому, позов підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати по справі складаються із судового збору в розмірі 1331,20 грн, що становить мінімальний розмір судового збору, відповідно до ст.4 Закону України « Про судовий збір»

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду згідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, то судовий збір в сумі 1331,20 грн, що є мінімальною ставкою судового збору, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 4144 (чотири тисячі сто сорок чотири гривні, 00 коп) гривні на кожну дитину , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття , починаючи стягнення з 30 квітня 2026 року .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 08.07.2026 року

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Суддя С. І. Доценко