Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №640/24539/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Київ справа №640/24539/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у місті Києві щодо неоформлення і неподання висновку до Державної служби з надзвичайних ситуацій України про виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю прапорщика служби ЦЗ ОСОБА_4 , вналідок захворювання пов`язаного з проходженням служби, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України;

- зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій призначити та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю прапорщика служби ЦЗ ОСОБА_4 , внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України у розмірі десятирічного грошового забезпечення померлого ОСОБА_4 за останньою посадою, яку він обіймав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що вона, як дружина та законний представник доньок померлого ОСОБА_4 , звернулася із заявами до ГУ ДСНС, в яких просила вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 118 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) в порядку та на умовах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. N 908 (далі - Порядок).

До зазначених заяв були додані усі необхідні документи, передбачені п.4 Порядку.

Позивачка зазначає, що відповідно до частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України у разі травми або поранення, заподіяних особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також у разі настання інвалідності у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби та пов`язаний з виконанням службових обов`язків, такій особі залежно від ступеня втрати працездатності виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На думку позивачки, наведені положення Кодексу поширюються на осіб рядового і начальницького складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, у тому числі після звільнення зі служби, якщо таке захворювання пов`язане з її проходженням.

Виходячи з наведеного, позивачка вважає, що якщо законодавець гарантує відповідний рівень соціального захисту особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання або нещасного випадку, пов`язаних із проходженням служби, то такі гарантії мають поширюватися і на членів сім`ї особи, смерть якої настала внаслідок захворювання, отриманого під час проходження служби.

На обґрунтування своєї позиції позивачка зазначає, що смерть є більш тяжким наслідком захворювання, ніж настання інвалідності, а відтак члени сім`ї померлого службовця також потребують належного соціального захисту, забезпечення якого, на її думку, є однією з цілей правового регулювання, встановленого Кодексом цивільного захисту України.

При цьому, згідно з ч.3 ст.118 Кодексу у всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту не може бути меншим за стократний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати допомоги. Тобто законодавець не встановлює вичерпний перелік підстав, при настанні яких членам сім`ї померлого передбачена вказана виплата.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2020 відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/24539/20 до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року адміністративна справа №640/24539/20 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д.

Відповідачі подали до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначили, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю службовця цивільного захисту виникає лише у разі його загибелі (смерті) під час виконання службових обов`язків. Натомість смерть, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, на їхню думку, не є підставою для виплати такої допомоги, оскільки поняття «загибель (смерть) під час виконання службових обов`язків» та «смерть внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби» не є тотожними.

Крім того, відповідачі зазначають, що норми законодавства, які регулюють питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, не підлягають розширеному тлумаченню, оскільки органи державної влади відповідно до статті 19 Конституції України зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також сторонами було подано відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, у яких вони підтримали свої правові позиції, викладені відповідно у позовній заяві та відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду було відмовлено відповідачу - Державній службі України з надзвичайних ситуацій про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з 13.10.2005 по 27.09.2019 чоловік позивачки, прапорщик служби ЦЗ ОСОБА_4 проходив службу цивільного захисту при Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі- ГУ ДСНС).

У квітні 2015 року він був відряджений для гасіння лісових пожеж на території Зони відчуження.

27.09.2019 він помер внаслідок захворювання: "Рак в/ампулярного відділу прямої кишки. Полі"М" в легені, печінки та був виключений з кадрів ДСНС України (за смертю), з 28.09.2019 відповідно до витягу із наказу від 30.09.2019 № 672.

За заявами від 03.04.2020, 27.04.2020 вдови померлого ОСОБА_1 . Головне управління направило до Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України надані нею документи, щодо визначення причинного зв`язку захворювання чоловіка з проходженням служби.

25.05.2020 Центральна лікарсько-експертна комісія, своїм протоколом №326 визначила, що захворювання, внаслідок якого помер чоловік позивачки пов`язане з проходженням служби.

Позивачка, як дружина та законний представник доньок померлого ОСОБА_4 , звернулася із заявами до ГУ ДСНС, в яких просила вирішити питання про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 118 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) в порядку та на умовах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. N 908 (далі - Порядок).

За результатами розгляду зазначених заяв Головне управління зазначило, що не вбачає правових підстав для їх задоволення, обґрунтовуючи свою позицію таким.

Так, відповідачі зазначили, що особовий склад Головного управління ДСНС України у м. Києві у кількості 98 осіб, у тому числі чоловік позивачки, відповідно до наказу від 28.04.2015 № 255, 30.04.2015 протягом одного дня залучався до виконання робіт у зоні відчуження.

Згідно з листом Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини» від 30.04.2020 № 08/252, за результатами лабораторно-вимірювального контролю особового складу (98 осіб) ефективна доза внутрішнього опромінення від надходження до організму радіоцезію під час виконання зазначених робіт не перевищувала 12 мкЗв для жодної з осіб, зазначених у додатку 1 до листа.

Крім того, відповідачі посилалися на медичну характеристику від 12.05.2020, відповідно до якої за даними амбулаторної картки чоловіка позивачки протягом проходження служби у нього були встановлені такі захворювання: 11.12.2008 - хронічний гастродуоденіт, множинні ерозії; у період з 2014 по 2018 роки - міопічний астигматизм; за результатами періодичних медичних оглядів за останнім місцем проходження служби скарг на стан здоров`я він не пред`являв.

Також відповідачі зазначили, що 27.09.2019 чоловік позивачки помер внаслідок захворювання - рак верхньоампулярного відділу прямої кишки IV стадії (T3N2M1) з метастазами до печінки. При цьому зазначене захворювання було діагностовано у червні 2019 року.

На підставі наведеного відповідачі дійшли висновку, що після виконання робіт у зоні відчуження у 2015 році стан здоров`я померлого протягом майже трьох років залишався задовільним, він був придатним до проходження служби та продовжував її проходити.

Крім того, відповідачі звертали увагу суду на те, що згідно з направленням КНП «Чернігівський медичний центр сучасної онкології» від 11.06.2019 в анамнезі основного захворювання зазначено, що чоловік позивачки хворів близько одного-двох місяців, а з 04.06.2019 перебував на обліку в зазначеному закладі охорони здоров`я.

Разом із тим відповідачі не заперечували, що захворювання, яке стало причиною смерті чоловіка позивачки, пов`язане з проходженням служби, що підтверджується відповідним висновком військово-лікарської (медичної) комісії, про який суд зазначав вище.

Водночас відповідачі вказували, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю службовця цивільного захисту виникає виключно у разі його загибелі (смерті) під час виконання службових обов`язків. На їхню думку, смерть внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, та загибель (смерть) під час виконання службових обов`язків є різними юридичними підставами, а тому норми законодавства не можуть тлумачитися розширено.

Також відповідачі зазначили, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. На їхню думку, здійснення виплат поза межами встановленого законодавчого регулювання може призвести до притягнення відповідних посадових осіб до юридичної відповідальності, у зв`язку з чим доводи позивачки про невичерпність переліку підстав для виплати одноразової грошової допомоги є необґрунтованими.

Крім того, відповідачі зазначили, що гарантії соціального захисту сім`ї померлого службовця цивільного захисту були реалізовані шляхом призначення членам його сім`ї пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Позивачка із наведеними доводами відповідачів не погоджується, вважає їх такими, що суперечать вимогам законодавства, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, а також визначенням повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прав та обов`язків громадян, підприємств, установ та організацій у сфері цивільного захисту регулюються Кодексом цивільного захисту України від 02.10.2012 року № 5403-VI (далі - Кодекс цивільного захисту України).

Відповідно до статті 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, а також членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Одним із видів такого соціального забезпечення є виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, порядок та умови виплати якої визначені статтею 118 Кодексу цивільного захисту України.

Так, відповідно до статті 118 Кодексу цивільного захисту України у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків сім`ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності - його батькам та утриманцям, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою, яку він обіймав, у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Водночас, у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов`язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби та пов`язаний з виконанням службових обов`язків, такій особі залежно від ступеня втрати працездатності виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою.

Таким чином, аналіз наведених положень статті 118 Кодексу цивільного захисту України свідчить, що законодавець визначив різні правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги залежно від суб`єкта, який має право на її отримання, та юридичного факту, з яким пов`язується виникнення такого права.

Зокрема, особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту набуває право на отримання одноразової грошової допомоги у випадках травми, поранення, захворювання чи встановлення інвалідності за наявності визначених законом умов.

Натомість, право членів сім`ї такої особи на отримання одноразової грошової допомоги законодавець пов`язав із настанням іншої юридичної обставини, а саме - загибеллю (смертю) особи під час виконання службових обов`язків.

При цьому, в усіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту не може бути меншим за стократний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати допомоги.

Якщо особа рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту або члени її сім`ї одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цією статтею, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленої іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на їх отримання.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 908 «Про затвердження Порядку виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту» (далі - Порядок № 908).

Пунктом 1 Порядку № 908 встановлено, що у разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту під час виконання службових обов`язків сім`ям загиблих (померлих), а за відсутності сім`ї - батькам та утриманцям таких осіб виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблих (померлих) за останніми посадами, які вони займали.

Абзацом другим пункту 1 Порядку № 908 передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу мають особи, визначені відповідно до статей 30 і 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому батьки і дружина (чоловік) мають право на отримання зазначеної допомоги незалежно від віку та працездатності.

Разом із тим, Порядком № 908 конкретизовано, у яких випадках особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують службові обов`язки, а саме:

під час перебування на території органу, підрозділу, організації, установи, навчального закладу, в яких вони проходять службу, протягом часу, визначеного розпорядком (розкладом занять), включаючи перерви, якщо це зумовлено службовою необхідністю;

під час прямування на службу або із служби, а також під час службової поїздки і повернення до місця служби;

під час перебування поза територією підрозділу, якщо це пов`язано з виконанням обов`язків особи рядового і начальницького складу або наказу відповідного начальника;

під час виконання державного обов`язку, зокрема не пов`язаного із службою, а також обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання службової дисципліни та охорони правопорядку.

Пунктом 4 Порядку № 908 визначено перелік документів, які члени сім`ї загиблої (померлої) особи рядового або начальницького складу подають для вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги, зокрема заяву, витяг з наказу про виключення особи зі списків особового складу, постанову центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про причинний зв`язок смерті з виконанням службових обов`язків, копію свідоцтва про смерть та інші документи, передбачені зазначеним Порядком.

Разом із тим, пунктом 5 Порядку № 908 визначено перелік документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі травми або поранення, захворювання чи інвалідності особи рядового чи начальницького складу, який відрізняється від переліку документів, необхідних у разі смерті особи.

Пунктом 6 Порядку № 908 передбачено, що підрозділ подає до ДСНС висновок щодо можливості виплати грошової допомоги разом із документами, визначеними пунктами 4 і 5 цього Порядку, а також довідкою про грошове забезпечення та документами, які підтверджують обставини загибелі (смерті), травми, поранення чи захворювання.

Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_4 , яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Водночас, суд враховує, що наявність причинного зв`язку захворювання із проходженням служби сама по собі не є тотожною факту смерті під час виконання службових обов`язків.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час перебування на лікуванні у медичному закладі, тобто у період, коли він безпосередньо не здійснював виконання службових обов`язків.

З огляду на положення Порядку № 908, для виникнення у членів сім`ї права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю особи необхідним є встановлення саме факту загибелі (смерті) під час виконання службових обов`язків.

Отже, за встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що хоча захворювання ОСОБА_4 було пов`язане з проходженням служби, відсутня передбачена статтею 118 Кодексу цивільного захисту України умова для виникнення у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги, а саме смерть особи під час виконання службових обов`язків.

Суд не погоджується з доводами позивачки щодо необхідності розширеного тлумачення положень статті 118 Кодексу цивільного захисту України з огляду на те, що смерть унаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, є більш тяжким наслідком порівняно з інвалідністю.

Такі доводи фактично ґрунтуються на оцінці соціальної справедливості відповідного правового регулювання, однак не можуть змінювати встановлені законодавцем умови виникнення права на отримання бюджетної виплати.

Системний аналіз положень статті 118 Кодексу цивільного захисту України свідчить, що законодавець розмежував випадки виплати одноразової грошової допомоги особі рядового чи начальницького складу у зв`язку із травмою, пораненням, захворюванням або інвалідністю та випадки виплати такої допомоги членам сім`ї у разі смерті цієї особи.

При цьому для членів сім`ї визначено конкретну та самостійну юридичну підставу виникнення права на виплату - загибель (смерть) особи під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи не можуть самостійно розширювати перелік передбачених законом підстав для здійснення бюджетних виплат, оскільки такі виплати можуть здійснюватися виключно у спосіб та на умовах, визначених законодавством.

Суд також враховує, що постановою Центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС України встановлено причинний зв`язок захворювання ОСОБА_4 із проходженням служби, однак зазначеним висновком не встановлено причинного зв`язку смерті з виконанням службових обов`язків, що є окремою юридичною підставою, передбаченою статтею 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядком № 908.

Відтак наявність причинного зв`язку захворювання з проходженням служби не є тотожною встановленню факту смерті під час виконання службових обов`язків.

Тому, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що смерть особи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, за своїми правовими наслідками є тотожною смерті під час виконання службових обов`язків.

При цьому суд звертає увагу, що положення статті 118 Кодексу цивільного захисту України розмежовують такі підстави, як смерть особи під час виконання службових обов`язків та захворювання, пов`язане з проходженням служби, оскільки кожна з них пов`язана з різними правовими наслідками та умовами реалізації права на відповідні соціальні виплати.

Поняття «смерть під час виконання службових обов`язків» пов`язане із встановленням факту настання смерті у період та за обставин виконання особою покладених на неї службових завдань і обов`язків. Водночас встановлення захворювання, пов`язаного з проходженням служби, свідчить лише про наявність причинного зв`язку між таким захворюванням та проходженням служби, однак саме по собі не визначає обставини та час настання смерті особи.

Отже, встановлення Центральною лікарсько-експертною комісією ДСНС причинного зв`язку захворювання з проходженням служби не є достатнім для висновку про те, що смерть настала під час виконання службових обов`язків, оскільки такі обставини є різними юридичними фактами, з якими законодавець пов`язує різні правові наслідки.

Інший підхід фактично призвів би до ототожнення смерті під час виконання службових обов`язків із смертю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, хоча зазначені підстави окремо визначені законодавцем у статті 118 Кодексу цивільного захисту України.

При цьому суд враховує, що частина друга статті 118 Кодексу цивільного захисту України прямо передбачає можливість виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби. Натомість частина перша цієї статті, яка визначає підстави для виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї у разі смерті особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, такої підстави не містить, пов`язуючи право на отримання допомоги саме із загибеллю (смертю) під час виконання службових обов`язків.

Таким чином, саме по собі встановлення захворювання, пов`язаного з проходженням служби, за відсутності факту смерті особи під час виконання службових обов`язків не є підставою для виникнення у членів сім`ї права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України.

Суд також враховує, що після смерті ОСОБА_4 членам його сім`ї було призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вказана обставина не є підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у разі наявності передбачених законом умов для її призначення, однак свідчить про застосування передбаченого законодавством виду соціального забезпечення у зв`язку із втратою годувальника. Водночас право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України, пов`язується виключно з настанням визначених цією нормою юридичних фактів.

При цьому суд зазначає, що пенсійне забезпечення у зв`язку із втратою годувальника та одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту мають різну правову природу та застосовуються за наявності різних підстав.

Отже, для вирішення питання про право на отримання одноразової грошової допомоги визначальним є встановлення обставин, з якими стаття 118 Кодексу цивільного захисту України та Порядок № 908 пов`язують виникнення такого права, зокрема факту загибелі (смерті) особи під час виконання службових обов`язків. У спірних правовідносинах такий юридичний факт відсутній.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, розглянувши подані позивачкою документи, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для оформлення висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги, оскільки передбачені законодавством умови для її виплати не настали.

Відповідно, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у місті Києві щодо не оформлення і неподання висновку до Державної служби з надзвичайних ситуацій України про виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю прапорщика служби ЦЗ ОСОБА_4 , внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби, передбаченої статтею 118 Кодексу цивільного захисту України.

Друга позовна вимога є похідною від першої, оскільки її задоволення безпосередньо залежить від встановлення протиправності рішення (дій, бездіяльності) відповідача та наявності у позивача права на отримання відповідної виплати. Оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено протиправності рішення відповідача та не підтверджено наявність правових підстав для призначення позивачці одноразової грошової допомоги, відсутні й підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Відповідно до статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення учасників справи або мають інше значення для розгляду справи. Докази також мають бути достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення відповідних обставин.

Оцінка належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності здійснюється судом за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи суд встановив, що сукупність наданих доказів не підтверджує наявності юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення у позивача права на задоволення заявлених позовних вимог. При цьому відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2026.

Суддя Панченко Н.Д.