Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №280/4720/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 02 серпня 2026 р.

Справа: №280/4720/26

Суддя: Сіпака Андрій Васильович

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2026 року Справа № 280/4720/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача стосовно невиплати середнього заробітку за несвоєчасний остаточний розрахунок (виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022) на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення позивача у зв`язку із звільненням з військової служби;

зобов`язати відповідача сплатити на користь позивача його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022) за період з 25.11.2022 по 25.05.2023 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25;

зобов`язати відповідача компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, який утриманий з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25;

визнати протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу різниці утриманого військового збору у розмірі 5 % замість 1,5 %, який утримано з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на дату виключення зі списків особового складу повний розрахунок проведено не було. Фактичний розрахунок по грошовому забезпеченню проведено лише 14.04.2026. Позивач вважає, що його права порушені і мають бути відновлені шляхом виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №280/4720/26. Повідомлено сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Витребувано у НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України належним чином засвідчену копію довідки про виплату всієї суми грошового забезпечення позивачу при його звільненні та довідки про середньоденний заробіток позивача відповідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 08.06.2026 (вх.№31704), посилаючись на те, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним. Окрім цього відповідач зазначає, що Законом України від 10.10.2024 №4015-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема щодо військового збору. Тобто від 01.12.2024 набули чинності зміни щодо встановлення норми про підвищення військового збору з 1,5% до 5% для платників податку, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; Ставка військового збору з виплат у розмірі 1,5% стосується лише діючих, на момент розрахунку, військовослужбовців. Вважає, що протиправних дій зі сторони Відповідача щодо встановлення ставки військового збору 5% замість 1,5% не передбачається. Просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини п`ятої ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24 листопада 2022 року №536-ОС, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 11.11.2022 №512-ОС за абз. 9 пп. “г” п.3 ч. 5 ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” у запас. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 24 листопада 2022 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 року у справі № 280/1454/25 визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 18.07.2022, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 18.07.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 року Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 року по справі № 280/1454/25 – залишено без змін.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/1454/25 набуло законної сили 17.03.2026 року.

14.04.2026 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №280/1454/25 відповідачем виплачена позивачу сума грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 у загальній сумі 93 931,67 грн. (згідно платіжної інструкції №780 від 13.04.2026)

Позивач у цій справі просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсація податку на доходи фізичних осіб з сум виплачених на виконання рішення суду, утримання військового збору у розмірі 5%, замість 1,5% виплачених на рішення суду від 28.05.2025 року по справі № 280/1454/25. Не погодившись із протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

З 06.07.2026 по 02.08.2026 суддя Сіпака А.В. перебував у відпустці, відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 №02-35/26/54.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначенні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненням працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений час у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст.117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Так, період затримки розрахунку у цій справі охоплюється періодом з 19.05.2024 року (день звільнення) по 17.11.2024 року.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 28.08.2025 по справі № 580/890/24.

Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а саме в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на те, що відповідачем по справі не було здійснено повного розрахунку із позивачем у визначені ст.116 КЗпП України строки з вини останнього, зазначене є правовою підставою для його відповідальності згідно зі ст.117 КЗпП України.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22 зауважив, що належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, які безпосередньо стосуються норм статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022.

Також, Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 по справі № 440/6856/22 зазначив, що належить також враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 прийшла до висновку про наявність підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 та сформулював висновок, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 по справі № 489/6074/23 зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

При цьому, у справі №489/6074/23 розрахунки середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку здійснювались із врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Розраховуючи відповідну суму середнього заробітку суд зазначає таке.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховується, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

Згідно п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні начисло відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд зазначає, що враховуючи наведене, нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.

Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовцям обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Ураховуючи вищезазначене суд зазначає, що для обрахування обґрунтованої компенсації за затримку розрахунку при звільненні слід за основу прийняти строк з 25.11.2022 року по 26.05.2023 року (183 дні).

Судом досліджено, що днем звільнення позивача зі служби є 25.11.2022 року, а відповідно двома попередніми місяцями перед звільненням є вересень та жовтень 2022.

Таким чином грошове забезпечення Позивача склало:

за вересень 2022 року - 17568,82 грн.

за жовтень 2022 року - 17783,90грн.

Зазначене вище, підтверджено довідкою про доходи позивача від 04 червня 2026 року наданою Військовою частиною № НОМЕР_3 .

З огляду на викладене позивачу нараховано за вересень - жовтень 2022 року 35352,72 грн. Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 днів.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 579,55 грн. (35352,72 грн. : 61 кал. днів).

Тобто, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст. 117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 106057,65 грн. (579,55 грн. х 183 кал. днів).

У своїх позовних вимогах, позивач просить зобов`язати відповідача сплатити на користь позивача його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (виплата грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022) за період з 25.11.2022 по 25.05.2023 року включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Судом встановлено, що останнім днем звільнення позивача є – 24.11.2022 рік згідно наказу № 536-ОС від 24.11.2022 рік, а день остаточного розрахунку 14.04.2026 (на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 року по справі № 280/1454/25), то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2022 року по 26.05.2023 року включно та стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2022 року по 26.05.2023 року у сумі 106057,65 грн.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2023 року у справі №420/20192/21 зазначив, що стягнення з роботодавця на користь працівника конкретної суми середнього заробітку є належним й ефективним способом захисту його порушених трудових прав, який застосовується при вирішенні й інших трудових спорів (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час невиконання рішення суду тощо) та покликаний забезпечити належне виконання рішення суду, в тому числі його примусове виконання державною виконавчою службою, й запобігти виникненню нового спору щодо суми відшкодування.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Стосовно позовних вимог визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25 та зобов`язати відповідача компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, який утриманий з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25, суд зазначає наступне.

Положеннями п.2 Порядку №44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно із п. 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно із п. 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу вказаних пунктів 2 - 3 Порядку № 44 слід дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, особам рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Отже з урахуванням наведеного нарахування та виплата позивачу вказаних сум має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Відтак, вимога про зобов`язання відповідача компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, який утриманий з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 №44 підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог визнати протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25 та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу різниці утриманого військового збору у розмірі 5 % замість 1,5 %, який утримано з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №4015-IX обумовлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Надалі Законом №4113-IX (набрав чинності 01 січня 2025 року, а окремі положенні 26 грудня 2024 року) у підпункті 1.3 абзац другий доповнено словами і цифрою “крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту”; абзац п`ятий викладено в такій редакції: “ 4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту)”.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Таким чином, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5 відсотків незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), а після вказаної дати - для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків. Натомість для військовослужбовців ставка податку залишається на рівні 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (крім доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).

Як встановлено судом, виконуючи рішення суду у справі №280/1454/25, відповідач безпідставно застосував ставку військового збору на 3,5 відсотки більшу, ніж належало (тобто 5 відсотків замість 1,5 відсотка).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо утримання (відрахування) військового збору в розмірі 5 відсотків з донараховного ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі №280/1454/25 грошового забезпечення, а отже НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України необхідно зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу різниці утриманого військового збору у розмірі 5 % замість 1,5 %, який утримано з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі..

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведеного вище суд вважає, що надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України “Про судовий збір”, інших витрат не заявлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2022 року по 26.05.2023 року включно.

Стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2022 року по 26.05.2023 року у сумі 106057,65 грн.

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України щодо не виплати компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України компенсувати позивачу суму податку з доходів фізичних осіб, який утриманий з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25.

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці утриманого військового збору у розмірі 5 % замість 1,5 %, який утримано з суми, виплаченої позивачу грошового забезпечення на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року по справі №280/1454/25.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03.08.2026.

Суддя А.В. Сіпака

Оригінал: reyestr.court.gov.ua