Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №240/16133/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/16133/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом, у якому просить визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 року на підставі заяви від 06 березня 2026 року відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений згідно з абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у сумі 3328 грн, зобов`язати здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розрахунку 82% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді апеляційного суду без обмеження граничного розміру визначеного відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII виходячи з суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень, розмір якого встановлений абзацом 3 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», та зобов`язати виплатити різницю між перерахованим з 01 січня 2026 року розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченим, визначити місячний строк для виконання прийнятого рішення після набрання таким законної сили.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у порушення вимог чинного законодавства відповідач протиправно відмовив у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обчислення розміру грошового утримання судді за відповідною посадою.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У період з 13 по 25 травня 2026 року головуюча суддя перебувала у стані тимчасової непрацездатності, а з 06 по 26 липня 2026 року – у відпустці.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

06 березня 2026 року позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами розгляду зазначеної заяви у порядку Закону України «ро звернення громадян» ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 17 березня 2026 року № 18303-18103/К-02/8-0600/26 повідомило про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон України № 1402-VIII).

Згідно зі статтею 4 названого Закону судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Закон України № 1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 135 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 названої правової норми передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 5 статті 135 Закону України № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років – 15 відсотків; більше 5 років – 20 відсотків; більше 10 років – 30 відсотків; більше 15 років – 40 відсотків; більше 20 років – 50 відсотків; більше 25 років – 60 відсотків; більше 30 років – 70 відсотків; більше 35 років – 80 відсотків посадового окладу.

Базовий розмір посадового окладу судді становить судді апеляційного суду – 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 142 Закону України № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України – закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX у статті 7 установив на 2021 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня – 2270 гривень, з 1 липня – 2379 гривень, з 1 грудня – 2481 гривня;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня – 2102 гривні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX у статті 7 установив на 2022 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня – 2600 гривень, з 1 грудня – 2684 гривні;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня – 2102 гривні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710-IX у статті 7 установив на 2023 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684 гривні;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у статті 7 установив на 2024 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 3460-IX у статті 7 установив на 2025 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX у статті 7 установив на 2026 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3328 гривні;

2) працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, – на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, з 2021 року Законами про Державний бюджет України для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

У свою чергу, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-ХІV.

Відповідно до статті 1 названого Закону у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №966-ХІV) прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України №966-ХІV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України №966-ХІV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України №966-ХІV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із установленням на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Законом України № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2026 року (3328,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді), є протиправною.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах було зроблено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25: у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Також у названій постанові Верховний Суд зазначив:

«у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці».

Таким чином, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору.

Ураховуючи викладене, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Судом установлено, що позивач є суддею у відставці, який перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України № 1402-VIII.

Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Зміст відмови зводиться до одного аргументу: оскільки починаючи з 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, не змінився і становить 2102 гривні, збільшення розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, не відбулося, а отже, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні. Таку ж позицію відповідач виклав у відзиві на позовну заяву, додавши аргументи щодо Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.

Надаючи правову оцінку таким доводам відповідача, суд уважає їх помилковим з таких підстав.

Стаття 135 Закону України № 1402-VIII не містить жодного застереження чи відсилання до можливості встановлення бюджетними законами окремого, відмінного від загального, розміру прожиткового мінімуму для цілей визначення суддівської винагороди. Законодавець у статті 135 прямо і безумовно вказав, що базовий посадовий оклад визначається через прожитковий мінімум «розмір якого встановлено на 1 січня» – маючи на увазі загальновизнаний прожитковий мінімум для працездатних осіб на відповідний рік. Загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень станом на 01 січня 2026 року встановлений абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Саме цей показник і підлягає застосуванню відповідно до спеціального Закону України № 1402-VIII.

Механізм «заморожування» прожиткового мінімуму для суддів на рівні 2102 гривень, що застосовується з 2021 року у законах про Державний бюджет, є за своєю правовою природою обмеженням суддівської винагороди, яке суперечить конституційним гарантіям незалежності суддів. Конституційний Суд України у рішенні № 2-р/2020 унеможливив будь-які механізми обмеження або диференціації матеріального забезпечення суддів, засновані на позаправових критеріях. Те, що законодавець після 2020 року вдався до іншого механізму обмеження – «заморожування» прожиткового мінімуму в бюджетних законах – не змінює правової суті цього підходу: реальне матеріальне забезпечення суддів у відставці залишається незмінним, тоді як загальний прожитковий мінімум та рівень інфляції у країні зростають.

Суд критично оцінює посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24. Хоча у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що бюджетні закони не встановлюють розрахункову величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом, а лише конкретизують її, – зазначений правовий висновок не може розглядатися як такий, що остаточно і незворотно вирішив порушене у розглядуваній справі питання, оскільки наступна за часом постанова Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 містить висновок щодо права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі збільшенням загального прожиткового мінімуму. Суд ураховує, що саме постанова від 17 лютого 2026 року є хронологічно пізнішою і прямо поширює своє правове регулювання на правовідносини, що виникли у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Відповідно, саме викладений у названій постанові висновок підлягає застосуванню при вирішенні цього спору.

Суд також оцінює доводи відповідача щодо процедури звернення позивача. Відповідач у відзиві зазначав, що Порядок № 3-1 передбачає певні процедурні вимоги до подання заяви. Однак ці доводи не можуть бути прийняті судом як підстава для відмови в позові. З матеріалів справи вбачається, що заява позивача була зареєстрована відповідачем та розглянута по суті – про це свідчить відповідь органу Пенсійного фонду України, яка містить розгорнуту правову позицію щодо відсутності підстав для перерахунку, а не відмову з процедурних підстав. Отже, відповідач сам підтвердив, що прийняв заяву до розгляду, і ніякі процедурні застереження не можуть спростувати цього факту.

На окрему увагу заслуговує правовий висновок Конституційного Суду України щодо «автоматичного» характеру перерахунку. Як уже зазначалося, Конституційний Суд України у рішенні № 2-р/2020 констатував необхідність автоматичного здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у разі збільшення суддівської винагороди, тобто без вимоги щоразу надавати нові довідки про розмір суддівської винагороди діючого судді. Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2023 року у справі № 540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі № 640/16655/21 та від 16 березня 2026 року у справі № 560/5395/25 підкреслив, що всі відомості про місця роботи судді у відставці та вислугу років уже подані до Пенсійного фонду при первісному призначенні утримання, є незмінними і зберігаються в матеріалах особової справи, тому є достатніми для здійснення перерахунку. Довідка про суддівську винагороду діючого судді є документом виключно інформативного характеру і не є обов`язковою правовою підставою для здійснення перерахунку вже призначеного довічного грошового утримання.

У контексті цієї справи відповідач мав провести перерахунок самостійно з 01 січня 2026 року, не очікуючи звернення позивача із заявою. Відсутність такого автоматичного перерахунку і стала безпосередньою причиною звернення позивача до суду.

Щодо відсоткового розміру утримання, заявленого позивачем, суд уважає за необхідне зауважити таке.

З листа відповідача від 17 березня 2026 року вбачається, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №240/413478/20 з 19 лютого 2020 року становив 180529,88 грн, в тому числі 180120,38 грн – розмір суддівської винагороди, згідно з довідкою від 27 лютого 2020 року №03-23/121/2020, виданою Житомирським апеляційним судом (219659,00 грн х 82%).

Зазначене судове рішення є обов`язковим для всіх суб`єктів, на яких воно поширюється, і не може бути переглянуте в межах цього провадження.

При перерахунку утримання змінною величиною є виключно розмір грошового забезпечення (базова розрахункова величина – прожитковий мінімум), тоді як відсоткова складова, яка застосовувалася при нарахуванні, залишається незмінною. Вимога про збільшення відсоткового розміру утримання за своїм правовим змістом спором про перегляд суттєвої умови, вже встановленої набраним законної сили судовим рішенням, і потребує окремого провадження з доведенням правових підстав для такого перегляду. Позивач відповідних правових обґрунтувань у межах цієї справи не навів. Отже, ця частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача, суд ураховує таке.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини 4 статті 142 Закону України №1402-VIII органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом – щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України – щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Пунктом 2 названого розділу встановлено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі – список).

Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі – відповідні органи) (пункт 3 розділу IV Порядку №3-1).

Згідно з пунктом 4 розділу IV Порядку №3-1 на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.

Відповідні органи можуть звертатись до органів, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, із запитами щодо отримання додаткових відомостей, необхідних їм для видачі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу IV Порядку №3-1).

Водночас, згідно з пунктом 6 цього ж розділу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

Буквальне тлумачення вказаних положень Порядку № 3-1 дає підстави для висновку про те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється: або (1) на підставі списків, згідно з якими відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або (2) за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.

Суд зауважує, що розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону України № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни пенсійному органу відомо безпосередньо з закону.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства на виконання рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Отже, у межах спірних правовідносин наявні правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Водночас, суд уважає передчасними, а тому такими, що не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання здійснити виплату довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром, а також різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром грошового утримання. Оскільки в розглядуваному випадку перерахунок має бути проведений з 01 січня 2026 року, відсутні об`єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку будуть порушені права позивача. До того ж суд ураховує, що захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд уважає за необхідне вказати на те, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Беручи до уваги обставини цієї справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання цього судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у цій справі.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16 червня 2020 року у справі №620/1116/20.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає вся сума сплаченого судового збору.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 гривень, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

03.08.26