Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №160/11532/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/11532/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

04.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік як особи раніше виключеної з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку шляхом внесення відповідних записів до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.09.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_2 його було виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, про що внесено відповідні відомості до військово-облікових документів. Разом із тим після формування електронного військово-облікового документа через застосунок «Резерв+» позивач виявив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості про його виключення з військового обліку, натомість він обліковується як військовозобов`язаний. З метою усунення зазначених невідповідностей представник позивача звернувся до відповідача із заявою про внесення відповідних відомостей до Реєстру, однак листом від 04.03.2026 №1466 у задоволенні заяви було відмовлено. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки рішення про його виключення з військового обліку є чинним, не скасованим та не визнаним протиправним у встановленому законом порядку, а зміни, внесені Законом України №3633-ІХ, не мають зворотної дії в часі та не можуть поширюватися на правовідносини, які виникли та були завершені до набрання ним чинності. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 04 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/11110/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 12.05.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов. Зазначає, що після набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ позивач підлягає військовому обліку на загальних підставах, оскільки новою редакцією Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» розширено коло осіб, які перебувають на військовому обліку. Відповідач вказував, що внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а підстав для виключення позивача з військового обліку або внесення до Реєстру інших відомостей не існує. У зв`язку з цим вважав свої дії правомірними та такими, що не порушують права позивача.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується скріншотом застосунку Резерв+.

ОСОБА_1 був засуджений 07.10.2008 року вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, що підтверджується довідкою про звільнення серії КНВ №01819.

За постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 07.10.2008 року, невідбуту частину строку основного покарання (4 роки 7 місяців позбавлення волі) було замінено на більш м`яке покарання у вигляді 2 років виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10 % заробітку щомісячно в дохід держави. У подальшому, постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 10.03.2011 року, ОСОБА_1 було звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у вигляді виправних робіт на підставі ст. 81 КК України.

У зв`язку з наявністю передбачених законом підстав, 10.09.2020 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 (копія додається).

Після формування електронного військово-облікового документа Позивачем було виявлено, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні відомості щодо його виключення з військового обліку у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Натомість у вказаному Реєстрі ОСОБА_1 обліковується як військовозобов`язаний та закріплений за ІНФОРМАЦІЯ_4 .

24.02.2026 р. Позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою №1/24.02.2026 про виключення відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 .

У відповідь на звернення від 24.02.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 листом № 1466 від 04.03.2026 р. відмовив у задоволенні заяви про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення Позивача з військового обліку.

Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що у зв`язку з набранням чинності 18 травня 2024 року Законом України № 3633-ІХ було внесено зміни до Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», які розширили коло осіб, що підлягають військовому обліку та можуть бути використані як мобілізаційний ресурс держави. Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 оновленого Закону, на військовий облік мають бути взяті громадяни, які прибули після відбування покарання, а ч. 4 ст. 39 передбачає можливість призову під час мобілізації засуджених осіб, які звільнені від відбування покарання з випробуванням. Відповідач наголошує, що норми закону діють стосовно всіх суб`єктів, на яких вони поширюються, включаючи осіб, які були раніше виключені з обліку через засудження за тяжкі злочини, а оскільки ОСОБА_1 уже був автоматично взятий на облік згідно з вимогами законодавства, підстави для його повторного виключення наразі відсутні.

Позиція Відповідача ґрунтується на тому, що прийняття Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року призвело до розширення кола осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, зокрема і на тих, хто був раніше виключений з обліку через засудження за тяжкі злочини. Проте такий аргумент є необґрунтованим, оскільки він ігнорує юридичну силу рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку від 10 вересня 2020 року, прийнятого самим же ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зазначене рішення є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який станом на сьогодні є чинним, не скасованим та не визнаним протиправним у встановленому законом порядку. Відтак, відображення позивача як військовозобов`язаного у Єдиному державному реєстрі фактично означає свавільне ігнорування Відповідачем власного ж правомірного акта, що прямо порушує принципи правової визначеності та обов`язковості індивідуальних актів органу державної влади.

Позивач вважає, що вищенаведені обставини свідчать про безпідставне взяття ОСОБА_1 на військовий облік як особи раніше виключеної з військового обліку, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також запереченням викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

За приписами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє на цей час.

За визначенням у ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби унормовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (Закон №2232-ХІІ).

За визначенням у ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Приписами частин 2-3 ст. 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст. 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Пунктом 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII встановлено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 1487, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку № 1487).

Згідно п. 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону № 2232-ХІІ.

Пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинної на час виключення позивача 08.03.2024 з військового обліку) було встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (Закон №3633-ІХ).

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, у редакції, чинній з 18.05.2024, встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Одночасно п. 2 ч.1 ст.37 Закону № 2232-ХІІ на час виникнення спірних відносин становлено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Крім того, 18 травня 2024 р. набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, пунктом 4 розділу «Загальні питання» якого передбачено, що на військову службу під час мобілізації на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Отже, з 18.05.2024 року приписи ч. 6 ст. 37 Закону № 2232 не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232 позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас, такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені чинною редакцією ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Щодо посилання позивача на ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Під час чинності попередньої редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка в якості однієї з підстав виключення з військового обліку передбачала таку підставу, як засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, позивач був виключений з військового обліку.

Правовими наслідками виключення з військового обліку є те, що така особа втрачає статус військовозобов`язаного і у неї припиняються всі обов`язки, пов`язані з перебуванням на військовому обліку - проходження військово-лікарської комісії, оновлення облікових даних, тощо. Таким чином, із внесенням 28 березня 2016 р. відповідного запису до військового квитка, правовідносини позивача у сфері військового обліку завершились (припинились).

Разом з тим, незаперечним правом законодавця є прийняття нових законів чи внесення змін до діючих, в тому числі шляхом викладення їх в новій редакції, з метою врегулювання суспільних правовідносин, виходячи з нагальних потреб.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 р., виникла об`єктивна потреба по іншому врегулювати правовідносини пов`язані з проходженням військової служби, в тому числі, як невід`ємну складову частину цих правовідносин, підстави для виключення осіб з військового обліку, що і стало підґрунтям для викладення ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в новій редакції з 18 травня 2024 р.

З прийняттям нової редакції цієї статті, виникли нові правовідносини, пов`язані з новими підставами виключення з військового обліку.

Порушенням ст. 58 ч. 1 Конституції України щодо неможливості зворотної дії закону в часі, в контексті даного спору, мало б місце лише в тому випадку, коли нова редакція ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відмінила б (скасувала) юридичну подію у виді виключення позивача з військового обліку в травні 2016 р., тобто внаслідок дії нового закону, позивач вважався б таким, що ніколи не виключався з військового обліку.

Під час чинності попередньої редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 18.05. 2024 р., позивач був виключений з військового обліку, втратив статус військовозобов`язаного і ці правовідносини залишились незмінними з моменту прийняття ст. 37 цього Закону в новій редакції.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення.

Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Нова редакція цієї статті від 18 травня 2024 р. встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18 травня 2024 р. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Суд звертає увагу, що взяття позивача на військовий облік після набрання чинності Законом України №3633-ІХ не є скасуванням або переглядом рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2020 року про виключення його з військового обліку. Зазначене рішення породило відповідні правові наслідки у період дії попередньої редакції статті 37 Закону №2232-ХІІ та було виконане у повному обсязі. Натомість внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснено у зв`язку зі зміною законодавчого регулювання та виникненням нових юридичних підстав для перебування громадянина на військовому обліку.

Доводи позивача про те, що чинне рішення про виключення його з військового обліку є перешкодою для взяття на військовий облік у майбутньому, суд вважає помилковими, оскільки Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містить положень, які б встановлювали довічний статус особи, виключеної з військового обліку, або забороняли її повторне взяття на військовий облік у разі виникнення визначених законом підстав.

Навпаки, зі змісту пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ убачається, що законодавець прямо визначив категорію громадян, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, як таких, що підлягають взяттю на військовий облік. Одночасно із частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ виключено таку підставу для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Таким чином, починаючи з 18.05.2024 року законодавець свідомо змінив підхід до визначення кола осіб, які підлягають військовому обліку, що відповідає меті забезпечення обороноздатності держави в умовах особливого періоду.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 22 Порядку №1487 питання взяття, зняття та виключення з військового обліку вирішуються відповідно до вимог Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній на момент вчинення відповідних дій. Отже, під час вирішення питання щодо перебування позивача на військовому обліку відповідач був зобов`язаний керуватися саме законодавством, чинним у 2026 році, а не редакцією Закону, яка втратила чинність.

Посилання позивача на принцип правової визначеності також не спростовують правомірності дій відповідача, оскільки цей принцип не виключає можливості зміни законодавчого регулювання суспільних відносин та виникнення нових прав і обов`язків на майбутнє. У даному випадку законодавець не переглянув правові наслідки рішення про виключення позивача з військового обліку, а визначив нові правила військового обліку, які поширюються на всіх громадян, що відповідають встановленим законом критеріям.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач, здійснюючи військовий облік позивача відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було порушено вимоги чинного законодавства або безпідставно внесено відомості про нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача на військовий облік та для зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідач при вирішенні питання щодо перебування позивача на військовому обліку керувався положеннями Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а також Порядком №1487. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача або підтверджували існування передбачених чинним законодавством підстав для його виключення з військового обліку.

Доводи позивача про те, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.09.2020 року про виключення його з військового обліку виключає можливість повторного взяття на військовий облік після зміни законодавства, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та спростовуються наведеними вище положеннями Закону №2232-ХІІ у редакції, чинній з 18.05.2024 року.

З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а тому підстав для визнання протиправними його дій щодо взяття позивача на військовий облік та для зобов`язання виключити позивача з військового обліку шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів суд не вбачає.

Враховуючи викладене, суд зробив висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відмову у задоволенні позову та відсутність понесених відповідачем витрат, пов`язаних із залученням свідків чи проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук